Історія України (довідник 10-11)

Views:
 
Category: Education
     
 

Presentation Description

No description available.

Comments

Presentation Transcript

slide 2:

Відповідно до програми затвердженої МіністерстВоМ осВіти і н ауки україни лист № 1/11—2646 від 08.06.2001 р. Р е ц е н з е н т Н. І. Харківська учитель вищої категорії учитель-методист гімназії № 23 м. Харкова Пропоноване видання продовжує серію наочних посібників зі шкільних дисциплін які допоможуть учням систематизувати конкретизувати і поглибити набуті знання і вміння а також прилучитися до активної самостійної роботи. Структура і зміст посібника повною мірою відповідають вимогам чинної навчальної програми зі шкільного курсу історії України. Навчальний матеріал згруповано за програмними темами і подано у наочній формі тобто у вигляді таблиць схем діаграм тощо. Автори свідомо уникли методичних порад щодо практичного використання посібника. Структурно- змістовна простота і повнота зумовлюють необмеженість можливостей як самостійного опрацьовування учнями наведеного матеріалу так і роботи під керівництвом учителя. Такий підхід на думку авторів- практиків сприятиме ефективній реалізації навчально-виховних завдань. Висловлюємо надію що пропонований наочний довідник буде надійним помічником і порадником в опануванні шкільного курсу історії України. Видано за ліцензією ТОВ Видавництво «Ранок» Гісем О. В. Г51 Історія України. 1��11 класи� Наочний довідник � О. В. Гісем О. О. �артинюк. сторія України. 1��11 класи� Наочний довідник � О. В. Гісем О. О. �артинюк. � К. Х.� Веста 2��7. � 152 с. Видання містить навчальний матеріал у вигляді таблиць схем діаграм зі шкільного курсу історії України що повною мірою відповідає чинній навчальній програмі. Наочний довідник розрахований на учнів абітурієнтів і вчителів історії. Н а в ч а л ь н е в и д а н н я ГІСе� Олександр Володимирович �АРТиНюК Олександр Олександрович Історія України. 10—11 класи Наочний довідник Редактор Л. А. Шведова  Технічний редактор О. В. Романова Коректор О. Г. Неро ТОВ «Веста». Свідоцтво ДК № 254� від 26.�6.2��6. 61�64 Харків вул. Бакуніна 8А. Адреса редакції� 61145 Харків вул. Космічна 21а. Тел. �57 719-48-65 тел.�факс �57 719-58-67. Для листів� 61�45 Харків а�с 3355. З питань реалізації� �572 58-25-61. www.ranok.com.ua © О. В. Гісем О. О. �артинюк 2��7 © ТОВ «Веста» 2��7

slide 3:

Зміст Зміст 10 клас НовітНя історія УкраїНи 1914—199 рр. Україна в Першій світовій війні 1914—1917 рр. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4 Українська революція 1917—1918 рр. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11 Україна в боротьбі за збереження державної незалежності 1918—1920 рр. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30 Українська СРР в умовах нової економічної політики неп 1921—1928 рр. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 60 Радянська модернізація України 1929—1938 рр. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 68 Західноукраїнські землі в 1921—1939 рр. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 78 11 клас НовітНя історія УкраїНи 199—2005 рр. Україна в роки Другої світової війни 1939—1945 рр. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 84 Україна в першому повоєнному десятилітті 1945—1955 рр. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 101 Україна в умовах десталінізації 1956—1964 рр. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 108 Україна в період загострення кризи радянської системи середина 1960-х — початок 1980-х рр. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 114 Розпад Радянського Союзу і становлення незалежної України 1985—1991 рр. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 126 Україна в умовах незалежності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 136 ЛітеРатУР а . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 152

slide 4:

10 КЛАС Новітня історія України 1914—1939 рр. 4 НОВІТНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ 1914—1939 рр. Періодизація історії України ХХ ст. Äàòà Íàçâà ïåð³îäó 1914—1917 рр. Українські землі в роки Першої світової війни 1917—1918 рр. Українська революція 1918—1920 рр. Визвольні змагання та їх поразка. Загарбання українських земель сусідніми державами 1920—1929 рр. УСРР в умовах непу 1929—1939 рр. Радянська модернізація України 1939—1945 рр. Українські землі в роки Другої світової війни 1945—1953 рр. Повоєнна відбудова. Радянізація західних областей України 1953—1964 рр. Україна в роки хрущовської «відлиги» 1964—1985 рр. Україна в умовах наростання кризи радянської системи 1985—1991 рр. Україна в роки перебудови 1991 р. — … Україна незалежна Óêðà¿íà â Ïåðø³é ñâ³òîâ³é â³éí³ 1914—1917 ðð. Плани ворогуючих держав щодо українських земель напередодні Першої світової війни Êðà¿íà Òåðèòî𳿠íà ÿê³ ïðåòåíäóâàëà Німеччина Придніпров’я Донбас Крим згодом Україна загалом Австро-Угорщина Волинь Поділля Туреччина Володіння що були втрачені у війнах з Росією у ХVІІІ—ХІХ ст. Південь України Крим Росія Західноукраїнські землі Закарпаття Східна Галичина Буковина Румунія Північна Буковина Бессарабія Жодна з названих країн на початок Першої світової войни не мала чітких планів щодо українських земель.

slide 5:

5 Українці в російській та австро-угорській арміях Íàçâà ʳëüê³ñíèé ñêëàä äî â³éíè ìëí îñ³á Ìîá³ë³çîâàíî ìëí îñ³á Íà ê³íåöü 1914 ð. Çàãàëîì ó ðîêè â³éíè ²ç íèõ åòí³÷í³ óêðà¿íö³ Російська армія 14 65 155 128 — селяни 45 Австро-угорська армія 04 25 9 03 Бойові дії під час Першої світової війни на українських землях 1914—1917 рр. гê Ïî䳿 1914 На початку серпня російськими військами було зупинено наступ австро-угорської ар- мії у прикордонних боях. 18 серпня розпочався успішний наступ 8-ї російської армії під командуванням О. Брусило ва який переріс у загальний наступ п’яти російських армій Південно-За- хідного фронту. 23 серпня розпочалась «Галицька битва» яка тривала до кінця вересня. Росіяни ово- лоділи Східною Галичиною Північною Буковиною і вийшли на Карпатські перевали. Австрійські втрати склали 400 тис. убитими пораненими і полоненими. Кінець осені — зима. Боротьба за Карпатські перевали. Завдяки допомозі німецьких військ австро-угорська армія не дала можливість росіянам подолати перевали 1915 У лютому австрійці звільнили Чернівці від російських військ. У березні російські війська взяли фортецю Перемишль у полон потрапило 120 тис. ав- стрійців. Це був останній успіх росіян у кампанії 1914—1915 рр. 2 травня. Прорив російського фронту німецькими військами в районі Горлиці й Тарново. 22 червня австро-німецькі війська вступили у Львів. Швидкий відступ російських військ який завершився лише в жовтні на лінії Кам’янець-Подільський—Тернопіль—Кременець—Дубно. Утрати росіян склали 150 тис. убитими 700 тис. пораненими 900 тис. полоненими. Росіяни втратили заво- йовані Північну Буковину і Східну Галичину Підляшшя Холмщину Берестейщину Західну Волинь 1916 22 травня розпочався наступ російських військ Південно-Західного фронту під ко- мандуванням генерала О. Брусилова увійшов в історію під назвою «Брусилівський прорив». 25 травня росіяни взяли Луцьк а 5 червня — Чернівці підійшли до Льво- ва. Російські війська просунулися на 120 км вглиб фронту відвоювавши частково За- хідну Волинь Східну Галичину і Північну Буковину. Утрати австро-угорської армії склали 15 млн осіб убитими пораненими і полоненими 1917 Червневий наступ російської армії на львівському напрямку завершився повним про- валом і витісненням російських військ із Галичини і Буковини. Відбулася стабілізація фронту до укладення Брест-Литовського миру Україна в Першій світовій війні 1914—1917 рр.

slide 6:

6 Новітня історія України 1914—1939 рр. Організаційне оформлення українського руху на західноукраїнських землях Українські політичні партії Галичини Політичні емігранти з Наддніпрянської України Головна Українська Рада створена 1 серпня 1914 р. Голова К. Левицький Союз Визволення України 4 серпня 1914 р. — червень 1918 р. Голова Д. Донцов Загальна Українська Рада 5 травня 1915 р. — листопад 1916 р.. Голова К. Левицький Українське парламентське представництво Голова Ю. Романчук заступники Є. Петрушевич Л. Бачинський Головна Українська Рада Українська націонал-демо- кратична партія УНДП Русько-українська радикальна партія РУРП Українська соціал-демокра- тична партія УСДП Координаційний центр Головна Українська Рада ГУР 1 серпня 1914 р. — 5 травня 1915 р.. Голова К. Левицький Мета діяльності • Захист інтересів українців в Австро-Угорщині в умовах Першої світової війни • Підтримка політики Австро-Угорщини Союз Визволення України СВУ Засновники Д. Донцов В. Дорошенко А. Жук О. Назаріїв 5 серпня вийшов зі складу замість нього було прийнято М. Залізняка. Згодом приєдналися: М. Меленєв- ський О. Скоропис-Йолтуховський Голова СВУ Д. Донцов Секретар В. Дорошенко Мета СВУ було створено як безпартійну політичну репрезентацію національно-політич- них та економічних інтересів українського народу Росії. Основна політична мета проголошення самостійності й соборності України. Реалізацію своєї мети Союз пов’язував з поразкою Росії у війні та поваленням царизму унаслідок чого «на руї- нах російської імперії цієї тюрми народів встане Вільна Самостійна Україна» Основні напрямки діяльності Пропаган- дистський Видання науково-популярних брошур періодичної преси з історії та сучасного становища України лекції доповіді тощо Диплома- тичний Налагодження відносин з урядовими колами представництво українських інтере- сів у країнах Четвертного союзу та нейтральних країнах. СВУ мав своїх повноваж- них представників у Берліні Софії Стамбулі Римі Стокгольмі Осло

slide 7:

7 Закінчення таблиці Допомога військово- полоненим українцям Створення окремих таборів для українських військовополонених у Німеччині Раштат Вецлер Зальцведель та Австрії Фрайштадт. Формування двох укра- їнських дивізій у складі німецької «синьожупанна» та австрійської «сірожу- панна» дивізій Адміністра- тивно-орга- нізаційний Формування з українців органів місцевої влади на окупованих Австрією та Ні- меччиною українських землях. Заснування українських установ організацій шкіл на Волині Поліссі Підляшші 134 школи Загальна Українська Рада ЗУР Представники Галичини 21 делегат Представники Буковини 7 делегатів Представники СВУ 3 делегати Загальна Українська Рада ЗУР 5 травня 1915 — листопад 1916 р. . Голова К. Левицький Мета діяльності • Привернути увагу урядових кіл Австро-Угорщини до ідеї української державності • Національно-територіальне розмежування Галичини на Західну із центром у Кракові та Східну із центром у Львові • Об’єднання всіх українських земель у межах Австро-Угорщини в єдиний коронний край з пра- вами територіальної автономії та наданням культурно-національної автономії всім іншим націо- нальностям ЗУР саморозпустилася на знак протесту проти проголошеного кайзером Німеччини та імперато- ром Австро-Угорщини маніфесту 5 листопада 1916 р. про відновлення Польської держави на поль- ських землях що були відібрані в Росії. У Варшаві виникла Регентська рада яка повинна була утворити польський уряд і армію. Австро-Угорщина проголосила автономію Галичини Ставлення основних представників українського національно-визвольного руху до війни Ïðåäñòàâíèêè Ïðîãðàìíèé äîêóìåíò Ñòàâëåííÿ äî â³éíè Головна Україн- ська Рада ГУР Серпень 1914 р. «Маніфест…» «Ненаситність царської імперії загрожує також нашому національному життю… яке знайшло захист у конституцій- ному ладі австрійської держави… Нехай українське грома- дянство віддасть усі свої матеріальні й моральні сили на те щоб історичний ворог України був розбитий Нехай на руї- нах царської імперії зійде сонце визволеної України» Союз Визволен- ня України СВУ Жовтень 1914 р. «Наша платфор- ма» Головна мета Союзу полягала у створенні самостійної Укра- їнської держави з конституційно-монархічною формою правління. СВУ головну ставку робив на Австро-Угорщину німецьку армію жадав поразки Росії у війні Товариство українських по- ступовців ТУП Грудень 1916 р. Декларація «Наша позиція» Еволюція поглядів: від підтримки Росії до нейтралітету Україна в Першій світовій війні 1914—1917 рр.

slide 8:

8 Новітня історія України 1914—1939 рр. Закінчення таблиці Ïðåäñòàâíèêè Ïðîãðàìíèé äîêóìåíò Ñòàâëåííÿ äî â³éíè С. Петлюра 30 липня 1914 р. Статті в часописі «Украинская жизнь» «Війна і українці» Стверджував що «українці виконають свій обо- в’язок перед Російською державою у війні». Тобто він закликав підтримати воєнні зусилля Росії у війні Частина Україн- ської соціал-демо- кратичной робітни- чої партії УСДРП Л. Юркевич А. Лола П. Дятлов В. Винни- ченко Засуджували війну підтримували більшовицьку позицію: «Перетворення імперіалістичної війни на громадянську поневолених мас проти поневолюва- чів» Громадські організації в Наддніпрянській Україні Îðãàí³çàö³ÿ Õàðàêòåðèñòèêà Комітет Всеросійського союзу міст при Південно-Західному фронті Основна діяльність була спрямована на допомогу біженцям із Галичини для організації їх життя у нових районах створення українських шкіл лікарень. Очолив комітет відомий меценат барон Ф. Штейнгель Земський союз Допомога всім постраждалим у війні. Організація медичної допомоги пораненим та їх реабілітація Товариство допомоги населенню Півдня Росії що постраждало від воєнних дій Допомога жертвам російської окупації західноукраїнських зе- мель: арештантам депортованим заручникам біженцям. Ви- никло влітку 1915 р. Бойовий шлях Українських Січових Стрільців УСС Äàòà Ïîä³ÿ Кінець серпня 1914 р. Формування першої Д. Вітовський і другої Е. Коник сотні у Львові 30 серпня 1914 р. Передислокація легіону УСС до Стрия 3 вересня 1914 р. Складення січовиками присяги Початок вересня 1914 р. Передислокація січовиків на Закарпаття с. Страбичів біля Му- качева 27—28 вересня 1914 р. Перші бої січовиків на Ужоцькому і Верецькому перевалах Вересень 1914 р. Дії партизанських двадцяток січовиків у Карпатах Жовтень 1914 р. Участь УСС у контрнаступі австрійських військ Грудень 1914 р. — січень 1915 р. Охоронно-розвідувальна служба на Карпатських перевалах Січень 1915 р. Участь УСС в австро-німецькому наступі в Карпатах 29 квітня — 2 травня 1915 р. Бій на г. Маківка 30 травня — 1 червня 1915 р. Бої під Болеховим Кінець червня 1915 р. Бої за Галич 28 серпня — 2 вересня 1915 р. Бої стрільців у межиріччі Серету і Стріпи 10 жовтня — 3 листопада 1915 р. Семиковецький бій на р. Стріпа

slide 9:

9 Закінчення таблиці Äàòà Ïîä³ÿ Грудень 1915 р. Переформування куренів УСС у полк 17 серпня 1916 р. Поразка полку УСС під Потуторами стрільці не стримали російського наступу Серпень 1916 р. Наказ про розформування полку і створення на його основі двох куре- нів — бойового і резервного Вересень 1916 р. Розгром УСС під Бережанами г. Лисоня. Із полку залишилося 150 осіб Вересень 1916 р. — лю- тий 1917 р. Період переформування і поповнення підрозділів стрільців. Культурно-освітня діяльність стрільців на Волині Лютий 1917 р. Повернення стрільців на фронт під командуванням Ф. Кікаля Червень—липень 1917 р. Бій під Конюхами Липень 1917 р. Похід до р. Збруч Січень—листопад 1918 р. Похід на Правобережжя. Бої з більшовиками під Херсоном і Олександрів- ськом. Участь у німецько-австрійській окупації. Повернення на Буковину Українські збройні формування у складі австро-угорської та німецької армій в роки Першої світової війни Àðì³ÿ Îðãàí³çàö³éíà ôîðìà Êîìàíäóþ÷³ Австро- угорська Легіон добровольче формування УСС. Входив до складу корпусної гру- пи генерала Гофмана Тимчасовий командир Т. Рожанковський М. Галущинський з 18 серпня 1914 р. і полков- ник П. Молік призначений австрійським коман- дуванням до прибуття М. Галущинського Полк регулярна частина австро-угор- ської армії УСС із 1915 р. у складі 55-ї дивізії Г. Коссак із серпня 1915 р. А. Варивода з березня 1916 р. Ф. Кікаль з лютого 1917 р. О. Микитка з січня 1918 р. Гуцульський буковинський легіон листопад 1914 р. — осінь 1915 р. Е. Фішер Гуцульська сотня жовтень 1916 — червень 1917 рр. О. Русс Сірожупанна дивізія березень 1918 р. — листопад 1920 р. Перша стрілецько-козацька дивізія Підполковник І. Перлик із серпня 1918 р. — генерал В. Сокира-Яхонтов згодом генерал Ва- сильєв до кінця 1918 р. Німе ць- ка 1-а і 2-а Синьожупанні дивізії лютий— березень 1918 р. —27 квітня 1918 р. Генерал-поручник В. Зеленський Російська окупаційна політика в Галичині в 1914—1917 рр. Ïèòàííÿ äëÿ õàðàêòå- ðèñòèêè Îêóïàö³éíà ïîë³òèêà 1914—1915 ðð. 1916—1917 ðð. Òèì÷àñîâèé óðÿä 1917 ð. Період окупації місяць рік її тривалість Кінець серпня 1914 р. — чер- вень 1915 р. евакуйовані оку- паційні органи функціонували до липня 1916 р. Липень 1916 р. — лютий 1917 р. Березень—серпень 1917 р. евакуйовані окупаційні органи функціонували до квітня 1918 р. Україна в Першій світовій війні 1914—1917 рр.

slide 10:

10 Новітня історія України 1914—1939 рр. Закінчення таблиці Ïèòàííÿ äëÿ õàðàêòåðèñòèêè Îêóïàö³éíà ïîë³òèêà 1914—1915 ðð. 1916—1917 ðð. Òèì÷àñîâèé óðÿä 1917 ð. Адміністративний устрій Тимчасове військове генерал-губернаторство Галичини Генерал-губернатор- ство областей Австро- Угорщини зайнятих під час війни Обласний комісаріат Галичини та Буковини Керівник окупаційної адміністрації Граф Г. Бобринський Ф. Трепов Д. Дорошенко Головне завдання окупаційної адміні- страції Швидка інкорпорація Галичини і Буковини до складу Російської ім- перії за тісної співпраці з місцевими діячами та установами москвофілів Забезпечення потреб армії і фронту «уни- кати всякої політичної тенденції при управ- лінні краєм» Забезпечення управ- ління краєм в умовах революції налаго- дження життя цивіль- ного населення допо- мога фронту Політика щодо укра- їнства Репресивна. Запровадження воєнного стану закриття укра- їнської преси заборона друкування книжок українською мовою припинення діяльнос- ті «Просвіт» та інших культурно-освітніх і громадських установ репресії проти лідерів національного руху де- портації населення на- сильницька русифікація Нейтральна. Дозвіл на відкриття українських шкіл. Надання допомоги населенню що по- страждало від бойових дій: постачання про- довольства посівного матеріалу Позитивна. Відкриття українських шкіл налагодження українського життя. Допомога населенню що постраждало в ре- зультаті бойових дій Політика щодо ін- ших етнічних груп Репресивна. Заборона викладання у школах польською єв- рейською німецькою та іншими мовами Нейтральна. Заборона викладання у школах польською єврейською німець- кою та іншими мовами Позитивна Церковна політика Переслідування і ни- щення Української гре- ко-католицької церкви УГКЦ депортація свя- щеників углиб Росії на- саджування православ’я Підтримка православ- ної церкви Невтручання в церков- ні справи Антивоєнний рух в Україні Ôîðìè ïðîÿâó Õàðàêòåðèñòèêà Братання Відмова від ведення бойових дій налагодження відносин із частинами во- рога домовленість про імітацію бою для уникнення втрат тощо Дезертирство Було зумовлене втомою від війни антивоєнною агітацією зміною соціаль- ного складу російської армії особливо офіцерського корпусу. Від початку 1917 р. набуває масового характеру Революційна боротьба Страйки агітація проти війни поширення забороненої літератури тощо

slide 11:

11 Наслідки Першої світової війни для України Íåãàòèâí³ Ïîçèòèâí³ • Розорення західноукраїнських земель зруйновано 40 житлових і го- сподарських будівель близько 2 тис. підприємств скорочено на третину видобуток нафти. Поголів’я худоби скоротилося на половину • Значні людські втрати понад 500 тис. загиблих • Утримання за рахунок місцевих ресурсів 50 діючої російської армії 35 млн осіб та тилових гарнізонів 400 тис. осіб що знаходилися на те- риторії України • Виникнення проблеми біженців депортованих переміщених осіб • Загальні витрати Росії на війну складали 41 млрд руб. • Інфляція ціни зросли в 4—8 разів • Падіння виробництва кризовий стан економіки на початок 1917 р. у Наддніпрянщині скоротився видобуток залізної руди на 46 марган- цевої — на 29 виплавка чавуну — на 32 сталі — на 33 порівняно з 1913 р. зростання залежності промисловості від іноземного капіталу • Диспропорція у розвитку промисловості швидке зростання галузей воєн- ного виробництва занепад цивільного виробництва • Скорочення посівних площ на 1880 млн десятин зменшення збору зер- нових на 200 млн пудів скорочення виробництва цукру із 85 млн пудів у 1913 до 50 млн пудів у 1917 р. загострення продовольчої проблеми в містах поява черг • Скорочення працездатного населення на селі у 1917 р. залишилось 387 працездатного чоловічого населення • Загострення соціальних проблем • Перебої в роботі транспорту • Посилення страйкової боротьби робітників 1914 р. — 30 тис. осіб 1915 р. — 50 тис. осіб 1916 р. — 200 тис. осіб і виступів селян протягом 1914—1916 рр. — 160 • Зростання націо- нальної самосві- домості населен- ня • Створення укра- їнських зброй- них формувань набуття воєнного до свіду • Підняття «укра- їнського питан- ня» на міжнарод- ний рівень Óêðà¿íñüêà ðåâîëþö³ÿ 1917—1918 ðð. Причини і передумови Української революції Причини і передумови Залежне і пригноб- лене становище України велико- державницька полі- тика щодо неї панів- них кіл як Росії так і Австро-Угорщини Важке со- ціальне становище переважної частини насе- лення Невирішеність аграрного пи- тання і питання соціального за- хисту робітни- цтва Піднесення українського національно-ви- звольного руху організаційне та ідеологічне його оформлення Порушення стабіль- ності Російської та Австро-Угорської імперій загострення їхніх внутрішніх проб- лем унаслідок Першої світової війни Привід Революція в Росії початок 8 березня 23 лютого 1917 р.. Повалення монархії. Зречення Миколою ІІ престолу 15 2 березня 1917 р. Мета Здобуття автономії як першого кроку до неза- лежності Рушійні сили Українська національна інтелігенція селян- ство військові робітництво Українська революція 1917—1918 рр.

slide 12:

12 Новітня історія України 1914—1939 рр. Основні події початку революції Äàòà Ïîä³ÿ 174 березня 1917 р. Створення Української Центральної Ради УЦР 207 березня 1917 р. Обрання керівного складу УЦР 2512 березня 1917 р. Українська демонстрація в Петрограді 1 квітня 19 березня 1917 р. Стотисячна українська маніфестація в Києві Березень—квітень 1917 р. Відновлення і створення українських політичних партій 196 — 218 квітня 1917 р. Український національний конгрес Українські політичні партії в 1917 р. Íàçâà ˳äåðè ̳ñöå â ïîë³òè÷íîìó ñïåêòð³ Îñíîâí³ ïðîãðàìí³ ïîëîæåííÿ Українська партія со- ціалістів-федераліс- тів УПСФ Д. Дорошенко С. Єф- ремов А. Ніков ський І. Фещенко-Чопів- ський О. Лотоцький С. Шелухін Центристська лі- берально-демокра- тична Проголошення широкої ав- тономії України. Розбудова національно-куль- турного життя. Широкі демократичні права Українська соціал- демократична робіт- нича партія УСДРП С. Петлюра В. Винни- ченко І. Мазепа М. Порш Ліва соціал-демо- кратична Проголошення широкої ав- тономії України як кроку до незалежності. Широке соціальне законо- давство Українська партія соціалістів-револю- ціонерів УПСР М. Грушевський В. Го лу бович М. Кова- левський О. Севрюк П. Христюк Ліва народницька Проголошення широкої ав- тономії України як кроку до незалежності. Передача землі селянам Українська партія соціалістів-самостій- ників УПСС І. Луценко І. Липа О. Макаренко Права націоналіс- тична Негайне проголошення неза- лежності України. Першочергова увага до роз- будови української армії Українська демокра- тично-хліборобська партія УДХП С. Шемет В. Шемет В. Липинський Права Проголошення незалежності України. Становлення сильної влади. Приватна власність на землю Загальноросійські політичні партії що діяли на українських землях Íàçâà ̳ñöå â ïîë³òè÷íîìó ñïåêòð³ Ãîëîâí³ ïðîãðàìí³ ïîëîæåííÿ ùîäî óêðà¿íñüêîãî ðóõó Чорносотенні органі- зації Ультраправі росій- ські націоналісти шо- віністи Відновлення монархії сильної Російської імперії. Не визнавали існування українського народу і відповідно України Октябристи Праві консерватори Заперечували автономію України

slide 13:

13 Закінчення таблиці Íàçâà ̳ñöå â ïîë³òè÷íîìó ñïåêòð³ Ãîëîâí³ ïðîãðàìí³ ïîëîæåííÿ ùîäî óêðà¿íñüêîãî ðóõó Конституційні демо- крати кадети Центристи ліберали Проголошення демократичних свобод. Заперечували автономію України. Виступали за надання національно-культурних прав українцям Російська соціал-де- мократична робітни- ча партія меншови- ків РСДРП м Центристи соціал-де- мократи Проголошення демократичних свобод. Запровадження широкого соціального законодав- ства. Заперечення автономії України Партія соціалістів-ре- волюціонерів есерів Ліві народники Передача землі селянам. Не заперечували автоно- мії України Російська соціал-де- мократична робітни- ча партія більшови- ків РСДРП б Ліві комуністи Здійснення соціалістичної революції. Усуспіль- нення власності. Установлення «диктатури пролетаріату». Не заперечували автономії України на період бур- жуазно-демократичної революції Структура влади на українських землях після повалення монархії 1917 р. Волосні виконавчі комітети виборні Кооперативні організації Губернські управи Міські управи Повітові управи Комісари ТУ повітові Біржовий комітет Земський союз Союз міст Військово-про- мисловий комітет Комісари ТУ губернські Виконавчі комітети РОГО Ради об’єднаних громадських організацій РОГО губернські Тимчасовий уряд ТУ Росії Поряд із зазначеними органами влади і місцевого самоврядування формується і система рад робіт- ничих солдатських і селянських депутатів. Загалом в Україні їх нараховувалося 250—300. Єдиного керівного центру в Україні вони не мали. Більшість рад 180 були зосереджені в Донбасі та великих промислових містах. За партій- ним складом вони були переважно есерівсько-меншовицькі. Значним впливом у радах користувалися більшовики. У міру погіршення ситуації в країні їх вплив зростав. Ради — революційна форма са- моорганізації робітництва солдат- ських і селянських мас в умовах відсутності досвіду демократичної боротьби. Меншовики та есери вва- жали ради тимчасовими револю- ційними органами до скликання Установчих зборів. Більшовики роз- глядали ради як органи революцій- ної диктатури і відповідно прагнули створювати ради всіх рівнів — від місцевих до загальнодержавних які згодом мала б перебрати на себе владу в державі. Українська революція 1917—1918 рр.

slide 14:

14 Новітня історія України 1914—1939 рр. Трансформація Української Центральної Ради УЦР 1917—1918 рр. Православне духовенство Культурно-освіт- ні організації Українські со- ціалістичні партії ТУП Кооперативні організації Студентські організації Наукові товариства Українська Центральна Рада як київська громадсько- політична організація національного спрямування Представники губерній і міст Представники соціалістичних партій загально росій- ські — 40 єврейські — 35 українські — 20 польські — 15 Всеукраїнський Національний Конгрес 19 6 — 21 8 квітня 1917 р. Представники профспілок Українська Центральна Рада як всеукраїнський національний центр І Всеукраїн ський селянський з’їзд 10 червня 28 травня 1917 р. делегу- вав 212 делегатів Представники національних меншин Всеукраїн ський робітничий з’їзд делегував 100 делегатів І Всеукраїнський вій ськовий з’їзд 5—8 травня 22—25 квітня 1917 р. делегував 18 делегатів ІІ Всеукраїнський військовий з’їзд 18 5 червня 1917 р. делегував 158 делегатів Загальноросійські ради робітничих і солдатських депутатів делегували 50 делегатів Українська Центральна Рада як український представницький орган парламент 882 депутати які сформувалися в чотири найбільші за кількістю групи: • представники рад • представники соціалістичних партій • представники професійних просвітніх економічних і національних організацій • представники міст та губерній Мета діяльності УЦР • Домагання національно-територіальної автономії для України • Перебудова Російської держави на федеративну демократичну республіку Національно-територіальна автономія за М. Грушевським. Територіальне об’єднання всіх етнічних українських земель організоване на основах широко- го демократичного громадського самоврядування. Об’єднання са- мостійно вирішуватиме всі свої справи: економічні культурні по- літичні утримуватиме військо роз- поряджатиметься своїми дорогами доходами землями природними багатствами матиме власне законо- давство адмініст рацію і суд тобто автономна Україна повинна мати всі атрибути держави. Об’єднання в одну союзну фе- деративну державу кількох націо- нальних. До функцій федеративної влади відносив: «...справи війни і миру міжнародні трактати за- відування воєнними силами рес- публіки пильнування одностайної монети міри ваги оплат митових

slide 15:

15 нагляд за коштами телеграфами... надавання певної одностайнос- ті карному й цивільному праву країв стеження за додержуванням певних принципів охорони прав національних меншин у краєвім законодавстві». Таким чином М. Грушевський розумів федералізм не як основне за- перечення незалежності української державності а як крок їй назустріч. У квітні 1917 р. йому здавалося мож- ливим і реальним налагодити націо- нально-державне життя України. Структура органів влади Української Центральної Ради УЦР 20 7 березня 1917 р. було об- рано керівний склад УЦР: голо- ва — М. Грушевський заступни- ки — В. Винниченко і С. Єфремов. Ця дата вважається датою заснуван- ня Української Центральної Ради. Постійно діючий орган законодавчої влади Комітет УЦР з червня 1917 р. — Мала Рада Українська Центральна Рада Орган виконавчої влади Генеральний Секретаріат з листопада 1917 р. — Рада Народних Міністрів Губернські міські повітові українські ради Комісари «Українізація» частин російської армії Äàòà Ïîä³ÿ 29 16 лютого 1917 р. Заснування Українського військового клубу ім. П. Полуботка Травень 1917 р. Створення полку ім. Б. Хмельницького на чолі зі штабс-капітаном Д. Путником-Гебенюком кількістю 3574 особи 18 5 — 21 8 травня 1917 р. І Всеукраїнський військовий з’їзд. 700 делегатів які представляли 9934 тис. українських солдатів і офіцерів. Створення українського генерального військового комітету на чолі із С. Петлюрою. У червні 1917 р. переформовано в Генеральний Секретаріат військових справ а в січні 1918 р. — у міністерство Травень 1917 р. Швидке формування українських військових організацій на фронтах і тилових гарнізонах 18 5 — 23 10 червня 1917 р. ІІ Всеукраїнський військовий з’їзд на якому були присутні 2000 деле- гатів від 1932 тис. українських солдатів і офіцерів російської армії. На з’їзді було обрано Раду військових депутатів які увійшли до складу УЦР а також оприлюднено текст І Універсалу Кінець червня 1917 р. Створення полку ім. П. Полуботка кількістю близько 5 тис. осіб. За збройний виступ проти автономістської політики УЦР і ІІ Універсалу був розформований 31 18 липня 1917 р. Наказ головнокомандуючого російськими військами Л. Корнілова про українізацію частин російської армії Українська революція 1917—1918 рр.

slide 16:

16 Новітня історія України 1914—1939 рр. Закінчення таблиці Äàòà Ïîä³ÿ Липень 1917 р. Українські військові організації диктували волю місцевим військовим владам на фронтах і в тилу не дозволяючи відправляти на фронт жодного українця доти доки не сформуються не лише роти а й полки дивізії ба- тареї і доки ці частини не будуть підлягати українському командуванню Жовтень 1917 р. Завершення формування І Українського корпусу під командуванням П. Скоропадського кількістю 60 тис. осіб. На початку січня 1918 р. через недалекоглядність політики УЦР корпус фактично самодемобілізувався Листопад 1917 р. Наказ Генерального Секретаріату всім українським військовим части- нам що знаходилися за межами України перебазувати на її територію 6 грудня 23 листопа- да 1917 р. Об’єднання Румунського і Південно-Західного фронту в єдиний Україн- ський фронт. Укладення перемир’я на фронті «Вільне козацтво» березень 1917 р. — квітень 1918 р. — добро- вільні військові формування пере- важно із заможних верств селянства. Поширені були на території Київ- ської Чернігівської Полтавської Катеринославської Херсонської губерній та Кубанського війська. Загальна кількість «Вільного коза- цтва» складала понад 60 тис. осіб. Політичні кризи в Росії 1917 р. ̳ñÿöü Ïðè÷èíè ïðèâ³ä Ñïîñ³á ïîäîëàííÿ êðèçè Квітень Заява міністра закордонних справ Тимчасового уряду П. Мілюкова про участь Росії в Першій сві- товій війні до переможного кінця Усунення з уряду П. Мілюкова і О. Гучкова. Входження до складу Тимчасового уряду представників соціалістичних партій Червень Масові виступи населення з вимогою реформ і припинення війни Організація червневого наступу на фронті Липень Угода між Тимчасовим урядом і Урядом Цент- ральної Ради ІІ Універсал. Спроба більшовиків мирними засобами прийти до влади під гаслом «Уся влада Радам». Провал літнього наступу ро- сійської армії остаточна втрата Галичини Ліквідація двовладдя. Створення уряду «Порятунку рево- люції» на чолі з О. Керенським Серпень Заколот генерала Л. Корнілова Придушення заколоту поразка правих сил. Оголошення Росії рес- публікою 1 вересня 1917 р.. Створення Директорії і Передпар- ламенту Жовтень Погіршення економічного становища. Утрата популярності Тимчасового уряду який не спромігся здійснити за час свого правління реаль- них реформ. Більшовицький переворот Повалення Тимчасового уряду в результаті більшовицького пере- вороту

slide 17:

17 Відносини УЦР з Тимчасовим урядом Äàòà Ïî䳿 Âèìîãè ñóòü ïåðåãîâîð³â Ðåçóëüòàò 29 16 трав- ня — 23 10 черв- ня 1917 р. Прибуття делега- ції УЦР на чолі з В. Винниченком до Петрограда Українська делегація вимага- ла позитивного рішення Тим- часового уряду щодо автономії України Ігнорування Тимчасовим урядом української деле- гації. Проголошення І Універ- салу 10 липня 29 черв- ня — 16 3 липня 1917 р. Прибуття делегації Тимчасового уряду до Києва Вироблення компромісного рішення щодо проголошення автономії України яке відкла- далося до Установчих зборів. У той же час Тимчасовий уряд визнавав Генеральний Секре- таріат як крайовий орган вла- ди в Україні Криза Тимчасового уряду. ІІ Універсал Серпень 1917 р. Прибуття делега- ції УЦР на чолі з В. Винниченком до Петрограда Подання на затвердження Тимчасового уряду Статуту Ге- нерального Секретаріату Тимчасовий уряд кате- горично відкинув Ста- тут. Натомість направив «Тимчасові інструкції…» Вересень 1917 р. Участь української делегації в Демокра- тичній нараді перед- парламенті скли- каній Тимчасовим урядом Делегація УЦР зажадала від Тимчасового уряду чітко ви- значитися у національній політиці та закликала росій- ських соціалістів відмовитися від коаліції з кадетами в Тим- часовому уряді Тимчасовий уряд так і не дав чітких відповідей на поставлені питання 6 жовтня 24 вересня 1917 р. Заява Генерального Секретаріату Тимча- совому уряду Генеральний Секретаріат од- ностороннім актом повідомив Тимчасовий уряд про вступ в управління Україною Міністр юстиції Тимчасо- вого уряду розпочав під- готовку судового процесу проти УЦР і Генерального Секретаріату звинуватив- ши їх у державній зраді та наказав київському прокурору притягнути секретарів до судової від- повідальності. До Петро- града за роз’ясненнями було викликано членів Ге- нерального Секретаріату Листопад жовтень 1917 р. Делегація Генераль- ного Секретаріату від- була до Петрограда 7 листопада 25 жовтня в результаті більшовицького пере- вороту Тимчасовий уряд було повалено І Універсал УЦР Îñíîâí³ ïîëîæåííÿ • «Однині самі будемо творити наше життя». Розбудова України «не одділяючись від усієї Росії» • Найвищим державним органом України проголошувалась УЦР • Заклик до переобрання місцевої адміністрації заміна її на представників прихильних до укра- їнської справи Українська революція 1917—1918 рр.

slide 18:

18 Новітня історія України 1914—1939 рр. Закінчення таблиці Îñíîâí³ ïîëîæåííÿ • Запросити до спільної праці національні меншини визначивши їхні права визнала їх вільний розвиток на території України. Висловлювалась надія що в самостійній побудові нового життя візьмуть участь і неукраїнські народи що проживають в Україні • Скликання Всеукраїнських Установчих Зборів • Тільки Всеукраїнські Установчі Збори Сейм що будуть обрані загальним рівним прямим і таємним голосуванням мають право приймати закони України • Запровадження особливого податку на власну справу • Визнано необхідність розроблення закону про землю після конфіскації поміщицьких казен- них царських монастирських земель згідно з яким право порядкувати українськими земля- ми користуватися ними належало тільки народові України ²ñòîðè÷íå çíà÷åííÿ ² Óí³âåðñàëó ÓÖÐ • Засвідчив прагнення українців до створення власної держави • Сприяв подальшому піднесенню Української революції. Підняв авторитет УЦР • Визначив позицію різних політичних сил щодо української державності Перший Генеральний Секретаріат 28 15 червня 1917 р. До першого складу Генерального Секретаріату увійшли представни- ки від трьох партій УСДРП УПСР УПСФ. 14 1 вересня 1917 р. Гене- ральний Секретаріат було визнано Тимчасовим урядом і затверджено його склад. Ïîñàäà Ïð³çâèùå Голова В. Винниченко Генеральний писар П. Христюк Секретар фінансових справ Х. Барановський Секретар міжнаціональних справ С. Єфремов Секретар продовольчих справ М. Стасюк Секретар земельних справ Б. Мартос Секретар військових справ С. Петлюра Секретар судових справ юстиції В. Садовський Секретар освіти згодом доповнено І. Стешенко За час існування Генерального Секретаріату до 16 3 січня 1918 р. відбулося 63 засідання на яких було розглянуто 430 питань. Склад Генерального Секретарі- ату і кількість генеральних секре- тарів не був сталим і неодноразово змінювався. Так з’явились гене- ральні секретарі праці торгівлі та промисловості шляхів сполучен- ня пошти і телеграфу генеральні контролери морських справ між- народних справ контролер у спра- вах великоруських польських та єврейських.

slide 19:

19 ІІ Універсал УЦР Причини прийняття Паритет сил між Тимчасовим урядом і УЦР Пошук порозуміння між УЦР і Тимчасовим урядом Прихильність лідерів УЦР до ідеї автономії України Переговори делегації Тимчасового уряду М. Терещенко О. Керенський І. Церателі з представ- никами УЦР у Києві 10 липня 29 червня — 16 3 липня 1917 р. Домовленості були оформлені Тимчасовим урядом як постанова «Про національно-політичне ста- новище України» а УЦР як ІІ Універсал датований 16 3 липня 1917 р. Основні положення • УЦР мала поповнитися представниками інших народів які проживали на території України тим самим перетворившись на представницький орган краю • УЦР повинна була виділити зі свого складу Генеральний Секретаріат який буде представлено Тимчасовому уряду і затверджено як носій найвищої виконавчої влади в Україні • УЦР у згоді з національними меншинами повинна була підготувати закон про автономний устрій України що буде затверджено Установчими зборами • УЦР матиме своїх представників при кабінеті військового міністра генеральному штабі й вер- ховному головнокомандуючому не заперечувалося здійснення українізації військових частин • УЦР під тиском об’єктивних обставин змушена була піти на істотні поступки Тимчасовому уряду: —відмовлялася від самочинного проголошення автономії України до прийняття цього рішення на Всеросійських установчих зборах — не окреслювалася територія на яку поширювалася влада Центральної Ради і Генерального Секретаріату — не уточнювалися повноваження Генерального Секретаріату Наслідки оприлюднення ІІ Універсалу Липнева криза Тимчасового уряду Виступ самостійників полк ім. П. Полуботка під керівництвом Майстренка Осадчого Кващенка у Києві 17 4 — 22 9 лип- ня 1917 р. Виступ було придушено Падіння авто- ритету УЦР Історичне значення ІІ Універсалу • Виявив негативну позицію російських демократів щодо українського питання незважаючи на їхні попередні заяви • Став ще одним кроком до становлення автономії України Українська революція 1917—1918 рр.

slide 20:

20 Новітня історія України 1914—1939 рр. Виступ самостійників 17 4 — 22 9 липня 1917 р. Причини Прагнення націоналістично на- лаштованих учасників революції негайно проголосити незалеж- ність України Значний вплив націоналістично налаштованих діячів на україн- ців частини російської армії Поступки УЦР Тимчасовому уряду Росії у питанні прого- лошення автономії України Привід. Оприлюднення ІІ Універсалу Керівники. Майстренко Осадчий Кващенко в порозумінні з членами клубу ім. П. Полуботка М. Міхновський В. Павленко та депутата УЦР І. Горемики-Крупчинського Сили що брали участь у виступі — полк ім. П. Полуботка кількістю близько 5 тис. осіб Плани заколотників: збройним шляхом захопити владу в Києві та примусити УЦР проголосити незалежність України Хід подій На ранок 18 5 липня полуботківці роззброїли деякі частини київського гарнізону і зайняли важ- ливі державні установи в місті: штаб міліції військову комендатуру арсенал банк скарбницю інтендантські склади тощо. УЦР і українські політичні партії відразу відмежувалися від дій полуботківців рішуче їх засуди- ли. Центральна Рада разом із військами Київського військового округу вжили заходів для при- боркання виступу. Приборкання бунтівників пройшло досить мирно не отримавши підтримки з боку УЦР визна- ючи її більшість полуботківців здалися у полон. Частина відступила до с. Грушки під Києвом але після нетривалого бою була роззброєна. Утім УЦР домоглася щоб солдати бунтівного полку були відправлені на фронт як єдине ціле з’єднання Наслідки Поразка сил що виступали за проголошення не- залежності України УЦР залишилася відданою ідеї автономії Украї- ни і згоди з Тимчасовим урядом Основні положення Статуту Генерального Секретаріату і «Тимчасових інструкцій…» Íàçâà Òåðèòîð³ÿ íà ÿêó ïîøè- ðþâàëàñÿ âëàäà Ãåíå- ðàëüíîãî Ñåêðåòàð³àòó ϳäïîðÿäêîâàí³ñòü. Ìåõàí³çì ðåàë³çàö³¿ ïîâíîâàæåíü Êîìïåòåíö³¿ Статут Гене- рального Секрета- ріату Київська Волинська Подільська Полтав- ська частина Черні- гівської Херсонська частина Таврійської Катеринославська Харківська області Генеральний Секрета- ріат формував УЦР був їй підзвітний але затверджувався Тим- часовим урядом. При петроградському уряді мав працювати статс- сек ретар у справах України який призна- чався за погодженням з УЦР Генеральний Секретаріат повинен був передавати на розгляд Тимчасо- вого уряду законопроекти та фінан- сові обрахунки видатків на потреби України розглянуті й затверджені УЦР. Усі урядові установи в Україні підлягали дії Генерального Секрета- ріату що встановлював які органи і в яких межах та випадках могли вступати в зносини безпосередньо з Тимчасовим урядом. Усі невиборні посади урядовців в Україні заміщу- валися Генеральним Секретаріатом

slide 21:

21 Закінчення таблиці Íàçâà Òåðèòîð³ÿ íà ÿêó ïîøè- ðþâàëàñÿ âëàäà Ãåíå- ðàëüíîãî Ñåêðåòàð³àòó ϳäïîðÿäêîâàí³ñòü. Ìåõàí³çì ðåàë³çàö³¿ ïîâíîâàæåíü Êîìïåòåíö³¿ Тимча- сові ін- струкції Київська Волинська Подільська Полтав- ська частина Черні- гівської області Генеральний Секрета- ріат — орган Тимчасо- вого уряду а не Цент- ральної Ради Зі сфери компетенції Генерального Секретаріату виключалися військові та продовольчі справи пошта теле- граф суд право призначати на дер- жавні посади. Тимчасовий уряд міг здійснювати зв’язки з місцевими органами влади в Україні минаючи Генеральний Секретаріат. Усі ініціативи Гене- рального Секретаріату мали затвер- джуватися в Петрограді так само як і кандидати на посади генеральних секретарів пропоновані УЦР Загальнонаціональна криза середини 1917 р. Îñíîâí³ ñêëàäîâ³ • Прогресуюча розруха народного господарства • Зростаючі соціальні конфлікти • Загострення міжнаціональних конфліктів • Продовження війни • Безсилля державної влади • Некерованість влади на місцях Заколот генерала Л. Корнілова 7 вересня 26 серпня 1917 р. Причини Наростання соціаль- но-економічних проблем Вимога заможних верств щодо встановлення влади «сильної руки» Поразки на фрон- тах Першої світової війни Бездіяльність Тимчасово- го уряду в розв’язанні на- гальних потреб Прихильники Л. Корнілова Тимчасового уряду Промисловці підприємці поміщики військові Робітники селянство соціалістичні партії на- ціонально-визвольні рухи Наслідки Поразка правих сил у бо- ротьбі за владу в Росії Утрата Тимча- совим урядом опори серед за- можних верств суспільства генералітету Більшовизація рад. Форму- вання загонів Червоної гвар- дії підконтрольних більшо- викам. Зміна більшовиками гасел: «Негайне припинення війни» «Земля — селянам» «Уся влада Радам» «Феде- ралізація Росії». Зростання загрози лівого перевороту Наростання соціально- економічних проблем. Поглиблення загально- національної кризи. Вихід на передній план соціально-економічних питань які потребували негайного розв’язання Наростання революцій- ної і націо- нально-ви- звольної боротьби на- родів Росії Українська революція 1917—1918 рр.

slide 22:

22 Новітня історія України 1914—1939 рр. З’їзд народів Росії вересень 1917 р. Ó÷àñíèêè гøåííÿ Українці литовці естонці білоруси молдава- ни грузини євреї буряти донські козаки Всеросійські Установчі збори не повинні пере- шкоджати скликанню крайових Установчих зборів. Установчі збори повинні були розробити засади національно-територіальної автономії Позиція української делегації на засіданні Демократичної наради передпарламент у Петрограді вересень 1917 р. Îñíîâí³ ïîëîæåííÿ • Передання всіх поміщицьких монастирських і церковних земель у завідування земельних ко- мітетів • Уведення державного і крайового контролю над продукцією та її розподілом • Оподаткування великого капіталу й майна та конфіскація воєнних прибутків на користь окре- мих країв і цілої держави • Запровадження рішучих заходів щодо укладення миру для чого негайно випередити союзників у справі відкриття мирних переговорів • Скликання Установчих зборів у призначений час без подальших зволікань • Визнання за всіма націями права на самовизначення • Скликання кожною нацією та краєм які того домагаються національно-крайових суверенних Установчих зборів • Передача всієї повноти влади в Україні в руки Української Центральної Ради та її Генерального Секретаріату складеного на основі статуту від 29 липня Результати виборів до Установчих зборів Âñåðîñ³éñüê³ Óñòàíîâ÷³ çáîðè Âñåðîñ³éñüê³ Óñòàíîâ÷³ çáîðè â Óêðà¿í³ Âñåóêðà¿íñüê³ Óñòàíîâ÷³ çáîðè листопад 1917 р. листопад 1917 р. січень—лютий 1918 р. Російські есери здобули понад 40 голосів українські та близькі до них партії — 14 більшовики — 23 кадети — 5 меншовики — менше 3 Українські партії УПСР та УСДРП — 77 більшови- ки — 10 Відбулися у 7 з 13 виборчих округів. Був обраний 171 депу- тат із 301 кандидата. За біль- шовиків проголосувало 18 виборців. Решта голосів діста- лася переважно українським есерам і соціал-демократам Боротьба за владу в Києві листопад жовтень—листопад 1917 р. 9 листопада 27 жовтня 1917 р. УЦР і Генеральний Секретаріат ви- ступили з відозвою «До всіх гро мадян України» у якій негативно оцінюва- ли переворот у Петрограді й попере- джали що Рада рішуче боротиметься з будь-якими спробами підтримати більшовицький переворот в Україні.

slide 23:

23 Основні сили що вели боротьбу за владу в Києві в листопаді жовтень—листопад 1917 р. Більшовики Прихильники поваленого Тимчасового уряду Росії Українська Центральна Рада Спиралися на ради робітничих та солдат- ських депутатів Усі загальноросійські партії крім більшовиків. Спиралися на штаб Київського військового округу КВО Прибічники Центральної Ради що спиралися на віддані їм сили Результати • Виведення за межі Києва військ КВО розформування добровольчих офіцерських дружин звільнення заарештованих членів ревкому • Визнання більшовиками УЦР крайовим органом влади в Україні • Призначення члена Генерального військового комітету полковника В. Павленка командую- чим КВО • Відповідно до телеграми В. Винниченка від 1 листопада 1917 р. на місця в усі українські губернії радам армійським комітетам про перехід влади в краї до УЦР влада Генерального Секретаріату поширювалася додатково на території де більшість населення складали українці Катеринослав- щина Харківщина материкова Таврія Холмщина частина Курської та Воронізької губерній • Постанова УЦР відповідно до якої поміщицькі та державні землі передавалися у розпоряджен- ня земельних комітетів • Малій Раді доручалося затвердити закон про вибори до Українських Установчих зборів а та- кож їх провеcти • Проголошення ІІІ Універсалу ІІІ Універсал УЦР Îñíîâí³ ïîëîæåííÿ • Україна проголошувалася Українською Народною Республікою. «Не відділяючись від Росій- ської Республіки й зберігаючи єдність її ми твердо станемо на нашій землі щоб силами на- шими помогти всій Росії щоб уся Російська Республіка стала федерацією рівних і вільних на- родів» «маючи силу й власть на рідній землі ми тою силою і властю станемо на сторожі прав і революції не тільки нашої землі але й усеї Росії» • До Установчих Зборів вся влада в Україні переходила до УЦР і Генерального Секретаріату • Територія УНР визначалася у межах Київщини Поділля Волині Чернігівщини Полтавщини Харківщини Катеринославщини Херсонщини Таврії без Криму. Остаточні кордони УНР а також прилучення частини Холмщини Курської Воронізької та суміжних областей де біль- шість населення українське «має бути встановлене по згоді зорганізованої волі народів» • Скасовувалося право власності на землю поміщиків та інших нетрудових господарств а також на удільні монастирські кабінетні та церковні • Земля проголошувалася власністю народу і передавалася йому без викупу негайне прийняття закону про порядок користування землею обраними Земельними комітетами до Українських Установчих зборів • Установлювався 8-годинний робочий день для робітників • Установлювався разом з робітниками державний контроль над продукцією в Україні її вироб- ництвом і розподілом • Уряд обіцяв негайно розпочати мирні переговори • Проголошувалося скасування смертної кари • Надання повної амністії всім політичним в’язням і засудженим • Декларувалася реформа судочинства «привести його до згоди з правними поняттями народу» • «Вжити всіх заходів до закріплення й поширення прав місцевого самоврядування» • Проголошувалися свобода слова друку віросповідань зібрань страйків недоторканність по- мешкання можливість вживання різних місцевих умов у зносинах з усіма установами Українська революція 1917—1918 рр.

slide 24:

24 Новітня історія України 1914—1939 рр. Закінчення таблиці Îñíîâí³ ïîëîæåííÿ • Надавалася національно-персональна автономія росіянам євреям і полякам та ін. • Наголошувалася особлива увага до проблеми продовольства • 9 січня 1918 р. 27 грудня 1917 р. призначалося днем виборів до українських Установчих збо- рів а 22 9 січня 1918 р. — днем їх скликання За визначеннями В. Винниченка та Д. Дороженка ІІІ Універсал не мав такого схвалення в суспільстві як І Універсал. Найголовніша при- чина полягала в тім що в І Універ- салі була проголошена національна ідея яка об’єднувала всіх українців а в ІІІ Універсалі було накреслено соціально-економічні заходи до яких представники різних кіл су- спільства ставилися по-різному. Плани більшовиків щодо усунення УЦР та їх результати листопад—грудень 1917 р. Ìèðíå óñóíåííÿ Ñèëîâå óñóíåííÿ Çîâí³øíüîïîë³òè÷íèé òèñê. Çáðîéíà àãðåñ³ÿ • Скликання 17 4 груд- ня 1917 р. в Києві Все- українського з’їзду рад який би мав переобрати УЦР перетворивши її на Центральний виконавчий комітет рад в Україні • Робітничі страйки проти політики УЦР • Створення революційного комітету для нового по- встання грудень 1917 р. • Захоплення загонами Чер- воної гвардії влади на міс- цях • Спрямувати збільшовизова- ні частини російської армії 2-й гвардійський корпус на Київ для його захоплення • Ультиматум Раднаркому Росії за підписом В. Леніна і Л. Троцького від 17 4 грудня 1917 р. • Спрямування більшовицьких військ в Україну під команду- ванням В. Антонова-Овсієнка безпосереднє командування здійснював М. Муравйов на- ступ здійснювали три групи під командуванням П. Єгорова Р. Берзіна С. Кудинського Результати • Всеукраїнський з’їзд рад що відбувся в Києві ви- словився на підтримку УЦР. 127 його делегатів що знаходилися на біль- шовицькій платформі переїхали до Харкова де проходив обласний з’їзд рад Донбасу і Криворіжжя. 24 11 грудня 1917 р. з’їзд у Харкові оголосив себе Все- українським з’їздом рад який проголосив радянську владу в Україні та створен- ня радянської УНР уряд — Народний секретаріат • Збройне повстання в Ки- єві почалося 29 16 січня 1918 р. і було придушене • В індустріальних регіонах України більшовикам в ос- новному вдалося захопити владу без збройної боротьби • Роззброєння і висилка до Росії частин 2-го гвардій- ського корпусу • Відповіддю на ультиматум ста- ло відкидання всіх звинувачень • Наступ більшовицьких військ відбувався швидко переважно вздовж залізниць. Опір нечис- ленних українських військ був незначним. Найбільш жорстокі бої розгорнулися на підступах до Києва символом опору біль- шовицьким військам само- пожертви за незалежність України став бій під Крутами. На середину лютого більша частина території України була захоплена більшовицькими військами

slide 25:

25 Ультиматум Раднаркому Росії та відповідь на нього УЦР Óëüòèìàòóì Ðàäíàðêîìó ³äïîâ³äü ÓÖÐ íà óëüòèìàòóì 17 4 грудня 1917 р. В. Ленін Л. Троцький 20 7 грудня 1917 р. В. Винниченко С. Петлюра • «Відмовитися від спроб дезорганізації загально- го фронту йшлося про утворення Українського фронту • Не пропускати військові частини з фронту на Дон або в інші райони з воро- жими Раднаркому урядами • Пропускати революційні більшовицькі війська на Південний фронт для бо- ротьби з О. Каледіним • Припинити роззброєння радянських полків і черво- ногвардійських загонів • У разі невиконання цих ви- мог Раднарком оголосить війну УЦР» • «Неприпустимість утручання Раднаркому у внутрішні справи України • Генеральний Секретаріат не збирається повторювати досвід Раднаркому на території України поширюючи анархію і роз- руху • Роззброєння і висилка більшовицьких загонів була продикто- вана прагненням уникнути громадянської війни наданням ро- сіянам можливості «задовольнити свої національні почуття» на батьківщині • В умовах повної дезорганізації фронту з країнами Четвертного союзу українізовані частини що ще зберегли боєздатність не в змозі утримувати всю лінію фронту і намагаються врятуватися • Генеральний Секретаріат виступає за право кожної нації на са- мовизначення а підтримувати нав’язування одній області свого розуміння політичного управління іншій не збирається тому і надалі буде пропускати на Дон і Кубань ті підрозділи які по- вертаються додому • Генеральний Секретаріат виступає проти більшовицьких ме- тодів установлення і формування влади • Генеральний Секретаріат надалі буде роззброювати більшовиць- кі частини якщо вони становитимуть загрозу існуючій владі» І Всеукраїнський з’їзд рад у Харкові 24—25 11—12 грудня 1917 р. Обласний з’їзд рад Донбасу і Криворіжжя грудень 1917 р. 127 делегатів Всеукраїнського з’їзду рад у Києві на чолі з В. Затон- ським що були прибічниками більшовицької платформи І Всеукраїнський з’їзд рад робітничих солдатських і селянських депутатів у Харкові 24—25 11—12 грудня 1917 р. 200 делегатів від 82 рад — третина від загальної кількості Основні рішення з’їзду • Проголошення радянської влади в Україні • Проголошення України Республікою рад робітничих солдатських і селянських депутатів — Українська Народна Республіка УНР • Обрання Всеукраїнського центрального виконавчого комітету ВУЦВК який проголошував- ся вищою державною владою в Україні. Склад ВУЦВК: 35 більшовиків 4 лівих есери 1 лівий український соціал-демократ 1 меншовик-інтернаціоналіст. Його очолив український лівий соціал-демократ Ю. Медведєв із березня 1918 р. — В. Затонський • ВУЦВК затвердив перший радянський уряд — Народний секретаріат до якого увійшли: Є. Бош — міністр внутрішніх справ С. Бакинський — міністр міжнародних справ Ф. Сергеєв Артем — міністр торгівлі та промисловості Е. Лугановський — міністр продовольчих справ В. Ауссем — міністр фінансів В. Затонський — міністр освіти М. Скрипник — міністр праці Є. Терлецький — міністр земельних справ В. Шахрай — міністр військових справ В. Люксем- бург — міністр юстиції Г. Лапчинський — керівник справ Народного Секретаріату. Усі крім Є. Терлецького український лівий есер були членами більшовицької партії Українська революція 1917—1918 рр.

slide 26:

26 Новітня історія України 1914—1939 рр. Перша україно-радянська війна грудень 1917 р. — березень 1918 р. Причини Прагнення більшовиків установити контроль над Україною — її ресурсами і промисловістю Придушення і ліквіда- ція центрів антибіль- шовицького опору Боротьба за владу в Україні між УЦР і більшовиками Провал спроб більшови- ків усунути УЦР від вла- ди спираючись на вну- трішні сили в Україні Привід: ультиматум Раднаркому «Війна декретів» Закони УЦР і розпорядження Генерального Секретаріату Заборона вивозу хліба до Росії Декрети Народного Секретаріату • Скасування заборони на вивіз хліба • Постанови Генерального Секретаріату вважати нечинними • Визнання на території України чинними декретів Раднаркому Росії Хід бойових дій 22 9 грудня 1917 р. Захоплення більшовицькими військами Харкова 24 11 — 25 12 грудня 1917 р. І Всеукраїнський з’їзд рад у Харкові. Проголошення радянської УНР створення радянського уряду — Народного Секретаріату 30 17 грудня 1917 р. Маніфест ВУЦВК про повалення влади УЦР і Генерального Секрета- ріату 7 січня 25 грудня 1917 р. 1918 р. Початок загального наступу більшовицьких військ. Захоплення Ка- теринослава 27 14 січня 1918 р. Більшовицькі повстання в Одесі та Миколаєві 29 16 січня 1918 р. Більшовицькі повстання в Києві завод «Арсенал». Бій під Крутами 4 лютого 23 січня 1918 р. Придушення більшовицького повстання у Києві 7 лютого 26 січня 1918 р. Мала Рада і Рада народних міністрів залишили Київ. Вступ більшо- вицьких військ до Києва Початок лютого 1918 р. Захоплення більшовицькими військами більшої частини України і Криму Причини поразки Ослаблення соціальної бази УЦР повільність нерішучість у здійсненні соціально-еконо- мічних перетворень відштовх- нули селянство у той час як більшість робітників підтриму- вали більшовиків Відсутність належної уваги до воєнної політики збройного за- хисту державності не існувало регулярної і централізованої армії Високий рівень організованості та боєздатності більшовицьких військ успішна тактика бо- ротьби за владу уміла соціаль- на демагогія Рад

slide 27:

27 ІV Універсал УЦР Причини прийняття Для завершення мирних переговорів деле- гації УЦР з країнами Четвертного союзу Війна Радянської Росії проти УНР Розвіювання автономіст- ських ілюзій у лідерів УЦР ІV Універсал було прийнято на засіданні Малої Ради що почалося 22 9 січня 1918 р. і трива- ло три дні. Остаточний текст було розроблено на основі проектів М. Грушевського В. Винни- ченка М. Шаповала. У ніч на 25 січня на відкритому засіданні в будинку Педагогічного музею М. Грушевський оприлюднив текст Універсалу Основні положення • Проголошувалися незалежність і суверенітет УНР • Декларувалося прагнення до дружніх відносин із сусідніми державами без взаємного втручан- ня у внутрішні справи • Влада в Україні належатиме тільки її народові від імені якого виступатимуть Українські Уста- новчі збори. До їх зібрання мала правити Українська Центральна Рада та її виконавчий орган який отримав назву Рада народних міністрів • Проголошувалось прагнення розпочати негайні переговори з країнами Четвертного союзу • Закликав до рішучих дій з більшовиками • Пропонувалося реорганізувати армію в народну міліцію • Проголошувалися соціально-економічні перетворення: націоналізація всіх природних ресурсів ліквідація права приватної власності на землю передача всієї землі всім трудящим без викупу переведення підприємств на випуск мирної продукції соціальна допомога безробітним і тим що постраждали від війни проголошувалася монополія на торгівлю деякими видами товарів установлювався державний контроль над банками • Підтверджувалися всі проголошені демократичні свободи і права національних меншин • У день проголошення IV Універсалу Центральна Рада прийняла Закон про національно-тери- торіальну автономію. Право на автономію автоматично визнавалося за трьома найбільшими національними групами — росіянами євреями і поляками. Білоруси німці чехи молдавани татари греки і болгари могли одержати це право за умови якщо їхні петиції у цій справі збе- руть щонайменше 10 тис. голосів Історичне значення Тривалий шлях боротьби завершився логічним результатом: проголошенням незалежності. Хоча відстояти самостійну українську державу не вдалося і добра нагода відродження і закріплення своєї державності зазнала краху але ідея самостійної соборної України жила в умах кращих пред- ставників українського народу Склад Ради народних міністрів 24 11 січня 1918 р. Ïîñàäà Ïð³çâèùå Голова Ради народних міністрів міністр внут- рішніх справ В. Винниченко Заступники І. Красковський О. Карпинський Л. Абрамович Народний міністр закордонних справ О. Шульгін Народний міністр військових справ і праці М. Порш Народний міністр судових справ М. Ткаченко Українська революція 1917—1918 рр.

slide 28:

28 Новітня історія України 1914—1939 рр. Закінчення таблиці Ïîñàäà Ïð³çâèùå Народний міністр продовольчих справ М. Ковалевський Народний міністр шляхів сполучення В. Єщенко Народний міністр пошти й телеграфу М. Шаповал Народний міністр морських справ Д. Антонович Народний міністр освіти І. Стешенко Народний міністр торгівлі й промисловості В. Голубович Народний міністр великоруських справ Д. Одинець Народний міністр польських справ М. Міцкевич Народний міністр єврейських справ М. Зільберфарб Народний заступник міністра фінансів О. Золотарьов Народний державний писар І. Мірний Від 31 18 січня 1918 р. головою уряду став В. Голубович. До 29 квіт- ня 1918 р. відбулося декілька реор- ганізацій уряду у лютому—березні 1918 р. кількість міністрів в уряді було значно скорочено. Соціально-економічна політика УЦР За своєю суттю соціально-еконо- мічна політика УЦР була соціаліс- тичною. Основні її положення були викладені в Платформі української делегації на Демократичній нараді ІІІ Універсалі та роз’ясненні до ньо- го ІV Універсалі аграрному законі від 13 лютого 31 січня 1918 р. постановах та рішеннях Генераль- ного Секретаріату та Ради народних міністрів. Îñíîâí³ çàñàäè • Не передбачалася конфіскація земель у землевласників які мають менше 40 десятин • Не підлягали поділу площі під виноградниками хмелем та господарства з високою агрокультурою • Не передбачалася націоналізація промисловості Зовнішня політика УЦР Äàòà Ïîä³ÿ У січні грудні 1917 р. 1918 р. Англія та Франція визнали уряд УНР Вересень—гру- день 1917 р. Установлення відносин з крайовими урядами Кубані Дону Сибіру Криму Молдавії Січень—лютий січень 1917 р. Переговори УНР з країнами Четвертного союзу. Визнання Німеччиною Австро-Угорщиною Болгарією та Османською імперією незалежності УНР. Підписання Брестського мирного договору 9 лютого 27 січня 1918 р.

slide 29:

29 Здобутки і прорахунки УЦР. Історичне значення УЦР Çäîáóòêè Ïðîðàõóíêè • Створено передумови для національно-куль- турного розвитку України • Національні меншини отримали право націо- нально-персональної автономії • Були продовжені державотворчі традиції українського народу • Залучення до політичного життя великих мас українства набуття досвіду політичної бо- ротьби • Пробудження національної самосвідомості • Розпочато процес соціально-економічних перетворень • Демократизація суспільно-політичного жит- тя • Було закладено основи мирної зовнішньої по- літики України • Ігнорування такого важливого чинника в дер- жавотворчому процесі як армія • Не вдалося налагодити рівноправні відносини із сусідніми і великими державами домогти- ся справжнього міжнародного визнання • Непослідовність у реалізації соціально-еконо- мічної політики • Сліпе слідування соціалістичній доктрині • Не вдалося сформувати дієвого державного апарату налагодити постачання міст продо- вольством забезпечити порядок і законність • Не вдалося нейтралізувати соціальну демаго- гію більшовиків • Захопленість ідеєю федералізму намагання втілити її в життя за будь-яких обставин Історичне значення • Підняла на новий щабель ідею української державності • Діяльність Центральної Ради викликала захоплення і була підтримана численними представ- никами різноманітних верств населення України • Центральна Рада практично здійснила одвічні прагнення українського народу до свободи і неза- лежності • Боротьба під прапором Української революції на своїх героїчних прикладах підготувала поко- ління які вибороли незалежність України Перша спроба радянізації України І Всеукраїнський з’їзд рад у Харкові грудень 1917 р. Проголошення радянської Української Народної Рес- публіки створення Народного секретаріату уряду Перша україно-радянська війна Захоплення більшовиками більшої частини території УНР Заходи з радянізації України Заходи з радянізації України січень—березень квітень 1918 р. Ñêëàäîâ³ ðàäÿí³çàö³¿ Õàðàêòåðèñòèêà Терор Мав безсистемний характер. Підлягали гайдамаки офіцери монархісти усі «вороги революції» і «ворожі верстви населення» Поширення законів радянської Росії Усі закони декрети які були прийняті або приймалися радянською Ро- сією автоматично поширювалися на територію України контрольовану ра- дянськими військами Злам старого ад- міністративного апарату Система управління що залишилась від Тимчасового уряду і УЦР ліквідо- вувалася. Розпускалися міські думи. Влада на місцях переходила до воєнно- революційних комітетів і рад Українська революція 1917—1918 рр.

slide 30:

30 Новітня історія України 1914—1939 рр. Закінчення таблиці Ñêëàäîâ³ ðàäÿí³çàö³¿ Õàðàêòåðèñòèêà Формування армії Створення Армії радянської УНР — Червоне козацтво січень 1918 р. Націоналізація Націоналізація великих підприємств переважно вугільної металургій- ної машинобудівної промисловості частина з яких перейшла у власність РСФРР. Процес націоналізації не зачіпав харчову і легку промисловість Фінанси Відмова від українських грошей Аграрні перетво- рення Розгром поміщицьких маєтків стихійний розподіл поміщицьких земель се- ред селян спроба створення комун. Відновлення постачання хліба до Росії Розчленування те- риторії України На початку 1918 р. на території України було створено три радянські респуб- ліки: Донецько-Криворізька Радянська Республіка Радянська Соціалістич- на Республіка Таврида Одеська Радянська Республіка Óêðà¿íà â áîðîòüá³ çà çáåðåæåííÿ äåðæàâíî¿ íåçàëåæíîñò³ 1918—1920 ðð. Брестський мир та УНР Äàòà Õ³ä ïåðåãîâîð³â 7 листопада 25 жовтня 1917 р. ІІ з’їзд рад у Петрограді прийняв Декрет про мир у якому закликав усі во- юючі держави припинити війну та укласти мир без анексій і контрибуцій. Згодом Раднарком заявив що декрет є офіційною пропозицією негайно укласти перемир’я і розпочати переговори про мир 14 1 листопада 1917 р. На пропозицію більшовиків відгукнулась тільки Німеччина та її союзники 20 7 листопада 1917 р. Початок переговорів про перемир’я між Німеччиною і радянською Росією 5 грудня 22 листо- пада 1917 р. Генеральний Секретаріат прийняв рішення про укладення перемир’я з краї- нами Четвертного союзу 6 грудня 23 листо- пада 1917 р. Неофіційна зустріч української делегації з представниками Німеччини та Авст- ро-Угорщини. Укладення перемир’я між УНР і країнами Четвертного союзу 12 грудня 29 лис- топада 1917 р. Початок переговорів делегації Четвертного союзу і радянської Росії щодо умов миру 15 2 грудня 1917 р. Перемир’я між радянською Росією і Німеччиною 24 11 грудня 1917 р. Генеральний Секретаріат звернувся з нотою до всіх воюючих і нейтральних країн у якій йшлося що УНР «стає на шлях самостійних міжнародних сто- сунків до того часу доки не буде створено загальнодержавної власті в Росії» і пропонує воюючим державам укласти мир без анексій і контрибуцій з ура- хуванням прав націй на самовизначення 26 13 грудня 1917 р. Країни Четвертного союзу погодилися на участь у переговорах у Брест-Ли- товському делегації УНР 1 січня 19 грудня 1917 р. 1918 р. Прибуття у Брест-Литовський української делегації на чолі з В. Голубо- вичем

slide 31:

31 Закінчення таблиці Äàòà Õ³ä ïåðåãîâîð³â 9 січня 28 грудня 1917 р. 1918 р. Українська делегація вперше взяла участь у пленарних засіданнях перего- ворів. Визнання головою радянської делегації Л. Троцьким права делегації УНР самостійно брати участь у переговорах 12 січня 30 груд- ня 1917 р. 1918 р. Визнання країнами Четвертного союзу української делегації та її самостій- ності як єдиного представника народу України Січень 1918 р. Нова радянська делегація на переговорах оприлюднила свій новий склад до яко- го були включені представники радянської Української Народної Респуб ліки. Л. Троцький заявив що саме вони повинні представляти інтереси Украї ни бо УЦР вже не контролює більшу частину території України. Проте ця заява була відхилена країнами Четвертного союзу які відмовилися визнати делегацію ра- дянської УНР. Голова української делегації О. Севрюк оприлюднив ІV Універсал 9 лютого 27 січ- ня 1918 р. Підписання Брестського миру між УНР і країнами Четвертного союзу 3 березня 1918 р. Радянська Росія підписала Брест-Литовський мир з країнами Четвертного союзу Умови Брестського миру між УНР і країнами Четвертного союзу Îñíîâí³ ïîëîæåííÿ • Скасування воєнного стану між воюючими сторонами • Визначення кордонів України • Встановлення дипломатичних зв’язків • Визначення економічних зв’язків • У таємній декларації підписаній з Австро-Угорщиною зазначалося: райони Східної Галичи- ни з переважно українським населенням мали відійти від королівства Галичини й об’єднатися з Буковиною в один коронний край у складі Австро-Угорщини. Угода не була ратифікована і розірвана Австро-Угорщиною у липні 1918 р. • У додатковому договорі визначалися: — Принципи регулювання консульських відносин. — Принципи регулювання приватних справ. — Обмін військовополоненими. — Обмін надлишками сільськогосподарських і промислових товарів. — Курс валют 100 німецьких марок 46 українських карбованців 17 березня 1918 р. УЦР ратифікувала умови Брестського договору а 18 березня 1917 р. УНР уклала військову конвенцію з Німеччиною та Австро-Угорщиною Результати і наслідки Відбулося падіння радян- ської влади в Україні в ре- зультаті збройного втручан- ня країн Четвертного союзу Україна стала пер- шою державою що вийшла з Пер- шої світової війни Україна стала повноправним членом міжна- родних відносин Було визна- но кордони Української держави Було відновлено владу УЦР і об- межено сувере- нітет України За допомогу у звільненні України від більшовицької окупації УНР зобов’язувалась у вигляді матеріальної компенсації поставити до Німеччини та Австро-Угорщини 60 млн пудів зерна та ви- робів з нього 400 млн шт. яєць 275 млн пудів м’яса великої рогатої худоби живою вагою 3 млн пудів цукру а також регулярно постачати їм овочі фрукти фураж руди тощо Україна в боротьбі за збереження державної незалежності 1918—1920 рр.

slide 32:

32 Новітня історія України 1914—1939 рр. Місця перебування УЦР і Ради міністрів УНР Київ березень 1917 р. — січень 1918 р. Житомир січень 1918 р. Сарни лютий—березень 1918 р. Київ березень—квітень 1918 р. Політика УЦР у січні—квітні 1918 р. Îñíîâí³ çàõîäè • Підписання Брестського Берестейського миру з країнами Четвертного союзу • Запровадження нового стилю в літочисленні Юліанський календар було замінено Григоріан- ським календарем • Уведення в обіг національної валюти — гривні • Затвердження державного герба — тризуб Володимира Великого • Уведення закону про громадянство • Скасування приватної власності на землю 19 січня 1918 р. уведення закону про землю 31 січ- ня 1918 р. який передбачав соціалізацію землі та встановлення максимуму землеволодіння у розмірі 30 десятин • Підтвердження курсу і соціально-економічної політики що були проголошені ІІІ і ІV Універса- лами • Схвалення Конституції УНР 29 квітня 1918 р. Німецько-австрійська окупаційна політика У січні 1918 р. австро-німецькі війська разом з військами УНР розпочали наступ щодо звільнення України від більшовицької оку- пації. До кінця весни територія Украї- ни була звільнена. Хоча формально вони виступали як союзники але прийшовши в Україну стали про- водити окупаційну політику. Мета Забезпечення максимального отримання продоволь- чих і сировинних ресурсів з України для продовжен- ня війни з країнами Антанти до переможного кінця Намагання перетворити Україну на одну зі складових великої Німецької імперії Заходи • Установлення і підтримка маріонеткового режиму • Підтримка поміщиків у їхніх намаганнях відновити свої права на землеволодіння • Запровадження воєнно-польових судів і смертної кари • Придушення селянських виступів робітничих страйків • Переслідування більшовиків та співчуваючих їм • Перешкоджання створенню сильної української армії та флоту • Створення умов для захоплення українського ринку установлення контролю над українською промисловістю шляхами сполучення портами джерелами сировини і продовольства

slide 33:

33 Падіння УЦР і встановлення влади гетьмана П. Скоропадського Ïðè÷èíè ïàä³ííÿ • Конфлікт УЦР з німецько-австрійською окупаційною адміністрацією. Невиконання УЦР своїх зобов’язань • Конфлікт УЦР з консервативними колами України промисловцями поміщиками та ін. • Нездатність УЦР ефективно налагодити систему державного управління • Утрата УЦР соціальної опори • Прихильність лідерів УЦР до соціалістичних ідей • Втома населення від нестабільності прагнення встановлення сильної влади • Втручання німецько-австрійської адміністрації у внутрішні справи України Домовленості між П. Скоропадським Українською Народною Громадою і німецько-австрійським командуванням в Україні Îñíîâí³ óìîâè • Визнання Брестських угод • Розпуск УЦР. Відкладення скликання Установчих зборів до повного «заспокоєння краю» • Погодження з німецьким командуванням кількості та умов використання українських зброй- них формувань • Визнання необхідності відновлення цивільного судового апарату та обмеження компетенції вій- ськово-польових судів лише розглядом акцій спрямованих проти австро-німецьких військ • Упорядкування адміністративного апарату та розпуск усіх комітетів «революційного похо- дження» • Зобов’язання України щодо забезпечення потреб військ Центральних країн Четвертного союзу • Відродження вільної торговельної та іншої підприємницької діяльності • Відновлення власності збереження до певної норми великих господарств для забезпечення екс- портної здатності хліборобства. Парцеляція великих вище від встановленої майбутнім законо- давством норми маєтків передача землі селянам за викуп у кредит Установлення влади П. Скоропадського Äàòà Ïîä³ÿ Березень—кві- тень 1918 р. Поширення руху заможних селян проти аграрної політики УЦР. З’їзди земле- власників у Лубнах 25 березня 1918 р. та Харкові 6—17 квітня 1918 р. Квітень 1918 р. Створення в Києві Української Народної Громади яка вступила в переговори з німецьким командуванням про зміну влади в Україні шляхом перевороту 26 квітня 1918 р. Санкціонування німецьким імператором Вільгельмом ІІ зміни влади в Україні 26—27 квітня 1918 р. Роззброєння Синьожупанної дивізії 28 квітня 1918 р. Під час засідання УЦР німецькі солдати заарештували двох міністрів 29 квітня 1918 р. Проведення хліборобського конгресу на який зібралося 6432 уповноважені представники від 8 губерній. Усього в його роботі брали участь 8 тис. делегатів переважно селяни. Конгрес засудив аграрну політику УЦР і обрав П. Скоропад- ського гетьманом України. Того ж дня в соборі Св. Софії єпископ Никодим ми- ропомазав гетьмана а на Софійській площі відслужив молебень. Тим часом від- дані гетьману війська захопили всі урядові будинки в Києві та розігнали УЦР Парцеляція — поділ великих господарств на дрібні. Україна в боротьбі за збереження державної незалежності 1918—1920 рр.

slide 34:

34 Новітня історія України 1914—1939 рр. Перша «Грамота П. Скоропадського до всього українського народу» 29 квітня 1918 р. Îñíîâí³ ïîëîæåííÿ «…тією грамотою я оголошую себе Гетьманом всієї України. • Управління Україною буде провадитися через посередництво призначеного мною Кабінету Міністрів і на остаточнім обґрунтованні нижче долучених до цього законів про тимчасовий дер- жавний устрій України. • Центральна і Мала Рада а также всі земельні комітети з нинішнього дня розпускаються. Всі Міністри і товариші звільняються. Всі інші урядовці працюючі в державних Інституціях зі- стаються на своїх посадах і повинні продовжувати виконання своїх обов’язків. • В найближчий час буде виданий закон установляючий новий порядок виборів до Українського Сойму. • До цього я буду твердо стояти на сторожі порядку й законности в Українській Державі буду домагатись негайного виконання всіх державних розпоряджень і буду підтримувати авторитет влади не спиняючись ні перед якими самими крайніми мірами. • Права приватної власности — як фундаменту культури і цівілізації відбудовуються в повній мірі і всі розпорядження бувшого Українського Уряду а рівно тимчасового уряду російського відміняються і касуються. Відбувається повна свобода по зробленню купчих по куплі-продажі землі. • Поруч із цим будуть прийняті міри по відчуженню земель по дійсній їх вартости від великих власників для наділення земельними участками малоземельних хліборобів. Рівночасно будуть твердо забезпечені права робітничого класу. Особлива увага буде звернена на поліпшення пра- вового становища і умов праці залізничників котрі при виключно тяжких умовах ні на один час не кидали своєї відповідальної праці. • В області економічній і фінансовій відбувається повна свобода торгу й відчиняється широкий простір приватнього підприємства й ініціятиви. Передбачаю всю трудність стаючої переді мною праці і молю Бога дати мені силу аби гідно виконати те що я вважаю своїм обов’язком перед рідною Україною в сучасний виключний і критичний для неї час. • Мені далекі і чужі які-б-то не було власні побудження і головною своєю метою я ставлю ко- ристь і благо народу і всім дорогої нам України. В цій свідомости кличу всіх Вас громадян і козаків України — без різниці національності й віросповідання — помогти мені і моїм пра- цьовникам і співробітникам в нашому загальному велике відповідальному ділі» Закон про тимчасовий державний устрій України 29 квітня 1918 р. Îñíîâí³ ïîëîæåííÿ 1. Декларувалося що влада гетьмана є тимчасовою до обрання і початку роботи Сейму. 2. Закріплювалися виняткові повноваження гетьмана: • одноосібно затверджував склад Ради Міністрів та її Голову а також інших урядовців • був головнокомандуючим Верховний воєвода української армії і флоту • визначав зовнішньополітичну лінію • оголошував окремі райони на воєнному облоговому або надзвичайному стані • мав права помилування засудження пом’якшення міри покарання звільнення від судової відповідальності • усі накази або розпорядження гетьмана мали закріплюватися Головою уряду або відповідним міністром. 3. Проголошувалися права й обов’язки козаків і громадян а саме: • захист батьківщини • сплата податків відбуття повинностей • гарантованість прав і свобод законом • проголошувались права на недоторканність особи житла свобода пересування і вільного міс- ця проживання непорушність права на приватну власність свобода зборів об’єднань слова та інше в межах законів. 4. Визначалися права і повноваження Ради Міністрів. 5. Визначалися структура і компетенція судової влади

slide 35:

35 Система влади за гетьмана П. Скоропадського Мала Рада Міністрів Секретаріат на чолі з Державним секретарем Голова Ради Міністрів Рада Міністрів Гетьман Земства Органи місцевого самоврядування Міські зібрання Старости губернські Внутрішня політика гетьмана П. Скоропадського Ãàëóçü Îñíîâí³ çàõîäè Промисловість • Скасування законодавства УЦР щодо робітництва і промисловості • Відновлення права приватної власності • Підтримка промисловців що постраждали в результаті більшовицької окупації • Збільшення робочого дня до 12 годин • Заборона страйків • Налагодження торговельних відносин з Німеччиною та Австро-Угорщиною Державний апарат • Формування Ради Міністрів на основі ділових якостей. Голови Ради міністрів: Г. Василенко квітень—травень 1918 р. Ф. Лизогуб травень—листопад 1918 р. С. Гербель листопад—грудень 1918 р. • Українізація державного апарату • Розбудова органів місцевої влади • Відновлення земств Сільське госпо- дарство • Відновлення приватної власності на землю • Видання «Тимчасового закону про заходи боротьби з розрухою в сільському господарстві» • Відновлення поміщицького землеволодіння повернення селянами поміщи- кам земель реманенту відшкодування збитків. Поміщики отримали право використовувати примусову працю. Створення хлібного бюро для упорядку- вання збору продовольства для Німеччини • Опублікування Проекту загальних основ земельної реформи липень 1918 р. за якою максимум земельного наділу становитиме 25 гектарів на одну особу а поміщикам буде надано право продавати землю державному банкові Збройні сили • Формування державної варти поліції • Відновлення козацтва в Чернігівській Полтавській і Харківській губерніях • Згода Німеччини у вересні 1918 р. на формування 8 корпусів та інших частин української армії кількістю 300 тис. осіб. Реально було створено: декілька офіцерських дружин Запорізька дивізія дві Синьожупанні дивізії Сірожу- панна дивізія Сердюцька дивізія бригада січових стрільців тощо загальна кількість 65 тис. осіб Україна в боротьбі за збереження державної незалежності 1918—1920 рр.

slide 36:

36 Новітня історія України 1914—1939 рр. Закінчення таблиці Ãàëóçü Îñíîâí³ çàõîäè Національно- культурна по- літика • Скасування національно-персональної автономії національних меншин • Українізація загальноосвітніх шкіл. На осінь 1918 р. в Україні вже налічува- лося близько 150 українських гімназій • Прийняття закону про обов’язкове вивчення української мови і літератури а також історії та географії України в усіх середніх школах • Реорганізація народного університету в Києві в державний український уні- верситет • Відкриття українського університету в Кам’янці-Подільському. У російсь- комовних університетах Києва Харкова Одеси відкривалися українські ка- федри • Створення національної Академії наук першим президентом якої став ака- демік В. Вернадський • Було започатковано Національну бібліотеку засновано Національний архів України Національну галерею мистецтв Український історичний музей Ук- раїнський національний театр керівник П. Саксаганський «Молодий театр» керівник Лесь Курбас Напрями зовнішньої політики гетьмана П. Скоропадського Уряди Дону Кубані Криму Країни Четвертного со- юзу Польща Румунія Íàïðÿìè çîâí³øíüî¿ ïîë³òèêè ãåòüìàíà Ï. Ñêîðîïàäñüêîãî Радянська Росія Країни Антанти Дипломатичні відносини Української Держави гâåíü â³äíîñèí Êðà¿íè На рівні послів Німеччина Австро-Угорщина Туреччина Болгарія Швейцарія Швеція Норвегія дипломатичних представництв Грузія Азербайджан Фінляндія консулів та інших представництв Польща Фінляндія Англія Румунія радянська Росія Дон Кубань Крим Загалом Міністерство закордонних справ протягом 8 місяців діяло досить активно. Україна мала 11 дипломатичних і близько 50 консульських представництв у 20 країнах а на своїй території — 12 дипломатичних і 42 консульських представництва з 24 держав

slide 37:

37 Зовнішня політика гетьмана П. Скоропадського Íàïðÿìè ïîë³òèêè Çì³ñò õàðàêòåðèñòèêà Німеччи- на та інші країни Чет- вертного союзу Відносини з Німеччиною були пріоритетними. Були встановлені дипломатичні від- носини з країнами Четвертного союзу основний зміст яких обертався навколо по- ложень Брестського договору. Наявність німецької та австро-угорської окупаційної влади перетворювало владу П. Скоропадського на маріонеткову. Німці активно втручалися у внутрішнє життя і зовнішню політику Української Держави. Для розв’язання багатьох проблем фінансова торговельна створення масової армії тощо у вересні 1918 р. П. Скоропадський зустрівся з кайзером Вільгельмом ІІ Польща Відносини з Польщею Регентською радою обертались навколо державної прина- лежності Холмщини і Підляшшя. Ці землі були окуповані німецькими і австро- угорськими військами а за умовами Брестського миру вони мали відійти до Украї- ни. Проте реально українська адміністрація змогла утвердитися лише на тій частині земель що були окуповані Німеччиною. В австрійській зоні окупації утвердилася польська адміністрація. Усі переговори про визначення кордону зайшли у глухий кут. Поляки наполягали на кордоні по р. Буг Румунія Відносини з Румунією оберталися навколо бессарабського питання. Гетьманський уряд запровадив проти Румунії яка захопила Бессарабію торговельні санкції. Із виникненням потреби у встановленні дипломатичних відносин з країнами Антанти на території Румунії були дипломатичні представництва Англії Франції та ін.. П. Скоропадський дав згоду на укладення тимчасового торговельного договору. Розв’язання бессарабського питання було відкладено до завершення Першої світової війни Радянська Росія За умовами Брестського миру радянська Росія зобов’язувалася визнати незалеж- ність України та укласти з нею мирний договір. Переговори почалися у травні 1918 р. Радянську делегацію очолював Х. Раковський. 12 червня 1918 р. було підпи- сано прелімінарний попередній договір про припинення стану війни між Україною і Росією відновлення залізничних поштово-телеграфних комунікацій. Українській державі надавалося право заснувати консульства в багатьох містах Росії. Найсклад- нішим питанням переговорів була програма кордонів. На початку жовтня перегово- ри перервалися. За домовленістю сторін чинними залишилися прелімінарні умови миру. Також радянська делегація мала контакти з антигетьманською опозицією яка готу- вала повстання. Радянська делегація зобов’язувалася визнати самостійність віднов- люваної УНР Уряди Дону Кубані Криму Всевелике Військо Донське. 8 серпня 1918 р. було укладено договір який проголо- шував взаємне визнання суверенітету установлював спільні кордони та взаємови- гідний товарообмін. Передбачалося розроблення окремих угод щодо вільного тран- зиту товарообігу митних і фінансових відносин. Кубань. Відносини теж розвивалися у руслі взаємовигідності. Україна надала допо- могу зброєю Кубані в боротьбі з більшовизмом. Обговорювалося питання входження Кубані до складу України на правах автономії. Але проти цього заперечував уряд Денікіна що фактично встановив контроль над Кубанню. Крим. Утворений у червні 1918 р. уряд генерала С. Сулькевича відмовлявся вступа- ти у відносини з українським урядом. П. Скоропадський запровадив економічну бло- каду щодо Криму. Це примусило кримський уряд у жовтні 1918 р. підписати попе- редню угоду згідно з якою Крим мав увійти до складу України на правах автономії Країни Антанти Були ускладнені у зв’язку з тісними відносинами з Німеччиною. Тільки після по- разки останньої П. Скоропадський взяв курс на пошук порозуміння з країнами Ан- танти проте останні підтримували ідею «єдиної і неподільної Росії» заперечуючи незалежність України. Навіть видання гетьманом грамоти від 14 листопада 1918 р. про федеративний зв’язок з майбутньою небільшовицькою Росією не змінило стано- вище. Незабаром антигетьманська опозиція підняла повстання Україна в боротьбі за збереження державної незалежності 1918—1920 рр.

slide 38:

38 Новітня історія України 1914—1939 рр. Грамота гетьмана П. Скоропадського 14 листопада 1918 р. Îñíîâí³ ïîëîæåííÿ «На… принципах федеративних повинна бути відновлена давня могутність і сила всеросійської держави. В цій федерації Україні належить зайняти одне з перших місць бо від неї пішов порядок і законність в краю і в її межах перший раз свобідно віджили всі принижені і пригноблені біль- шовицьким деспотизмом громадяни бувшої Росії… На тих принципах які — я вірю — поділяють усі союзники Росії Держави Згоди Антанта а також яким не можуть не співчувати без винят- ку інші народи не тільки Європи але й усього світу повинна бути збудована майбутня політика нашої України. Їй першій належить виступити в справі утворення всеросійської федерації якої конечною метою буде відновлення великої Росії. В осягненні цієї мети лежить як запорука добро- буту всієї Росії так і забезпечення економічно-культурного розвитку цілого українського народу на міцних підставах національно-державної самобутності» Політичні партії і гетьманський режим в Україні Îïîçèö³éí³ ïàðò³¿ òà îðãàí³çàö³¿ Âèìîãè ІІ Всеукраїнський селянський з’їзд • Невизнання гетьманського режиму • Заклик до відновлення УНР і скликання Установчих зборів • Проведення аграрної реформи: передачі землі селянам Всеукраїнський робітничий з’їзд • Невизнання гетьманського режиму • Заклик до відновлення УНР і скликання Установчих зборів Конгрес української соціал- демократичної робітничої партії • Невизнання гетьманського режиму • Заклик до відновлення УНР як незалежної держави Український національно- державний союз • Засуджували гетьманський режим як неукраїнський Всеукраїнський земський союз • Засуджували гетьманський режим як антидемократичний. Вимагали відновлення демократичних свобод та місцевого само- врядування Українська партія есерів ліве крило • Закликали до збройної боротьби проти гетьманського режиму і німецьких окупантів Комуністична партія більшо- виків КПбУ • Невизнання гетьманського режиму • Заклик до збройної боротьби проти гетьманського режиму і ні- мецьких окупантів Ïàðò³¿ òà îðãàí³çàö³¿ ùî ï³äòðèìóâàëè ðåæèì Âèìîãè Український хліборобський конгрес • Підтримував гетьманський режим виступав за сильну владу яка б навела лад у країні за збереження приватної власності на землю Конституційні демократи ка- дети • Визнання гетьманського режиму як влади яка контролювала частину території колишньої Російської імперії із якої можна продовжити боротьбу проти біьшовицького режиму «за єдину і неподільну Росію» З’їзд промисловців банкірів поміщиків • Висловилися за збереження приватної власності на землю. Ви- магали запобігти втручанню робітників у господарське життя. Створили свій представницький орган — Протофіс

slide 39:

39 Український національний союз та створення Директорії Серпень 1918 р. Створення чотирма політичними партіями Українського Національного союзу УНС який очолив В. Винниченко Українська соціал-де- мократична партія Українська партія со- ціалістів-революціоне- рів праві Українська партія со- ціалістів-самостійни- ків праве крило Українська партія со- ціалістів-федералістів Жовтень 1918 р. Спроба УНС налагодити відносини з гетьманом. Проведення переговорів про участь членів УНС в уряді гетьмана Вимоги УНС до гетьмана • Проведення аграрної реформи на основі ліквідації великого землеволодіння • Забезпечення трудового селянства землею • Установлення демократичних свобод • Прийняття демократичного виборчого закону • Скликання Українського національного конгресу • Спільне розв’язання кадрових питань Зрив домовленостей перехід УНС на антигетьманські позиції підготовка антигетьманського перевороту Створення 14 листопада 1918 р. Директорії — революційного органу керівництва антигетьманським повстанням верховного органу УНР Склад Директорії Ïîñàäà Ïð³çâèùå Голова член Української соціал-демократичної робітничої партії УСДРП В. Винниченко Член Української соціал-демократичної робітничої партії УСДРП С. Петлюра Член Української партії соціалістів-революціонерів УПРС Ф. Швець Представник об’єднаної ради залізничників України А. Макаренко Член Української партії соціалістів-самостійників УПСС О. Андрієвський Боротьба проти гетьманського режиму та його повалення Äàòà Ïîä³ÿ Липень 1918 р. Страйк залізничників Серпень 1918 р. Селянське повстання на Київщині інспіроване більшовиками Літо—осінь 1918 р. Селянський повстанський рух проти німецької окупації і гетьманського режиму 14 листопада 1918 р. Видання П. Скоропадським грамоти про федеративний зв’язок України з майбутньою небільшовицькою Росією. Створення УНС Директорії 15 листопада 1918 р. Заклик Директорії до збройної боротьби проти гетьманату Україна в боротьбі за збереження державної незалежності 1918—1920 рр.

slide 40:

40 Новітня історія України 1914—1939 рр. Закінчення таблиці Äàòà Ïîä³ÿ 17 листопада 1918 р. Угода Директорії з Великою солдатською радою німецьких військ про нейт- ралітет 18 листопада 1918 р. Розгром військами Директорії гетьманських військ під Мотовилівкою 19 листопада 1918 р. Оголошення Директорією загальної мобілізації. Головний отаман С. Петлю ра видав наказ у якому обіцяв надати додаткові земельні ділян- ки всім хто «своєчасно стане до війська» 14 грудня 1918 р. Вступ до Києва військ Директорії. П. Скоропадський зрікся влади Трудовий конгрес 23—28 січня 1918 р. Система виборів Виборчі права надавались «трудовим верствам» населення. У результаті права голосу були позбав- лені промисловці поміщики комерсанти частина інтелігенції духовенство та інші «нетрудові» прошарки суспільства Обрано: 400 делегатів із яких 36 належали Західноукраїнській області Рішення конгресу. «Універсал трудового конгресу України» • Вища влада передавалася Директорії • Виконавчі функції мала здійснювати Рада народних міністрів підзвітна Трудовому конгресу а в перервах між його засіданнями — Директорії • Влада на місцях мала перейти під контроль губернських і повітових трудових рад що обирали- ся пропорційно від селянства і робітництва • Підготовка роботи наступної сесії Трудового конгресу покладалася на комісії з оборони респуб- ліки земельну освітню бюджетну закордонних справ харчових справ • Уряд і комісії мали виробити інструкцію про вибори до трудових рад і закон про вибори Всена- родного парламенту Незалежної соборної Української Республіки • Конгрес доручив Директорії та Раді народних міністрів працювати в напрямі вирішення таких завдань: а здійснення земельної реформи шляхом передачі землі трудящим селянам без вику- пу б ліквідація безробіття серед пролетарських верств населення шляхом відновлення роботи промислових підприємств в оборона незалежності республіки Структура влади Директорії УНР Директорія Трудовий конгрес Рада народних міністрів Представники Ради народних міністрів на місцях Губернські та повітові трудові ради

slide 41:

41 Зовнішня політика Директорії УНР Мета зовнішньої політики Директорії Забезпечити міжнародне ви- знання України Здобути вихід з міжнародної ізоляції Пошук союзників у боротьбі з більшовицькою агресією Шляхи реалізації Союз з радянською Росією В. Чехівський М. Грушевський Угода з Антантою С. Петлюра В. Винниченко Дипломатична місія яку надіслали до Москви заявила що Директорія погоджується на ра- дянську форму влади в УНР за умов: • Пропорційне представництво в радах селян і робітників • Укладення економічного союзу з РСФРР • Проголошення нейтралітету України • Допомога в боротьбі з арміями Денікіна Антанти Польщі • Припинення наступу військ радянської Росії на Україну • Визнання незалежності УНР Директорія переїхала до Вінниці й розпочала переговори з Антантою. Перед делегацією Ди- ректорії були поставлені ультимативні вимоги: • Реорганізувати Директорію і її уряд вивів- ши з їх складу представників соціалістичних партій • Відмовитися від «більшовицької» соціально- економічної політики • Реорганізувати армію УНР і підпорядкувати її союзному командуванню Але радянська Росія ведучи переговори ні на день не припиняла вторгнення в Україну. Зважаючи на це прихильники союзу України з Антантою С. Петлюра В. Винниченко оголосили війну радянській Росії. Однак це не зупинило наступу радянських військ. 5 лютого більшовики вступили в Київ. Становище Директорії стало критичним Виконання цих вимог означало ні що інше як ліквідацію суверенності УНР. У відповідь В. Винниченко і П. Чехівський по- дали у відставку С. Петлюра вийшов із соціал- демократичної партії. Але ці кроки нічого не дали. Допомоги з боку Антанти не надійшло. Директорія зазнала поразки З метою продовження боротьби С. Петлюра пішов на зближення з Польщею. Переговори з поля- ками велися з кінця 1919 р. і завершилися у квітні 1920 р. укладенням Варшавської угоди Внутрішня політика Директорії УНР Політика Директорії була пря- мо протилежна колишній політиці гетьмана П. Скоропадського пе- редбачала утвердження в Україні національного варіанта радянської влади без крайнощів більшовизму. Îñíîâí³ çàñàäè ïîë³òèêè Äèðåêòî𳿠• Скасовувалися «злочинні інституції пануючих класів карні експедиції жандарми». Старий державний апарат було зруйновано а обіцяна «трудова влада» не встановлена. Фактично влада на місцях залишалась у отаманів. Законодавча влада передавалася Трудовому конгресу який населення обирало без участі «поміщиків і капіталістів» • Трудовий конгрес всю повноту влади передав Директорії • Скасовувалися всі закони і постанови гетьманського уряду у сфері робітничої політики. Віднов- лювався 8-годинний робочий день робітничий контроль на підприємствах право на укладення колективних договорів на створення коаліцій і проведення страйків Україна в боротьбі за збереження державної незалежності 1918—1920 рр.

slide 42:

42 Новітня історія України 1914—1939 рр. Закінчення таблиці Îñíîâí³ çàñàäè ïîë³òèêè Äèðåêòî𳿠• Директорія передбачала конфіскацію поміщицьких земель. Земельні наділи площею до 15 де- сятин не конфісковувалися. Не підлягали конфіскації також землі промислових підприємств цукрових заводів а також іноземців • На малоземельному Правобережжі Польща домоглася визнання за поміщиками польського походження статусу іноземних громадян у зв’язку з чим їхня власність оголошувалася недо- торканною. Термін і порядок розподілу землі не визначалися лишалося непорушним дрібне селянське землеволодіння • Відновлювалася національно-персональна автономія • Головною турботою Директорії була війна з більшовиками а це потребувало підвищеної уваги до розбудови армії. Створити боєздатну армію зі збройних формувань що виникли під час анти- гетьманського повстання не вдалося. Директорія фактично опинилася без армії. Тоді Головний отаман С. Петлюра почав призначати отаманами будь-кого хто міг командувати мав зброю і виказував лояльність до Директорії а також заявив про своє прагнення боротися з більшови- ками. Кожен такий отаман отримував грамоту від Петлюри і декілька мільйонів українських карбованців. Ніякого контролю над отаманами не існувало. Із середини 1919 р. С. Петлюра роз- горнув активну діяльність з реформування армії і боротьбу з отаманщиною що сприяло зрос- танню боєздатності армії. Проте безперервна війна епідемії чвари в керівництві вичерпання воєнних і фінансових ресурсів що дісталися у спадок від П. Скоропадського відсутність зо- внішньої підтримки зумовили поразку армії УНР • Проголошення 22 січня 1919 р. Акта злуки УНР і ЗУНР. Перетворення ЗУНР на Західну об- ласть Української Народної Республіки ЗОУНР. Проте реальне об’єднання двох держав від- кладалося на майбутнє. Кожна з держав проводила самостійну внутрішню і зовнішню політику Друга радянсько-українська війна Äàòà Ïîä³ÿ 11 листопада 1918 р. Раднарком РСФРР скасував умови Брестського миру видав директиву про надання військової допомоги «трудящим України» силами українських повстанських ди- візій що були створені в нейтральній зоні між Україною та Росією. Було утворено Укрреввійськраду В. Антонов-Овсієнко В. Затонський Й. Сталін Г. П’ятаков 28 листопада 1918 р. На території РСФРР створено Тимчасовий робітничо-селянський уряд України Голова уряду — Г. П’ятаков із 29 січня 1919 р. — Х. Раковський члени уряду: В. Аверін Артем Ф. Сергєєв К. Ворошилов В. Затонський Є. Квірінг Ю. Коцю- бинський М. Подвойський О. Шліхтер 29 листопада 1918 р. Робітничо-селянський уряд видав маніфест про відновлення радянської влади в Україні Грудень 1918 р. Початок наступу 1-ї і 2-ї повстанських дивізій в Україні під загальним команду- ванням В. Антонова-Овсієнка 3 січня 1919 р. Радянські війська зайняли Харків куди і переїхав Тимчасовий робітничо-селян- ський уряд України 6 січня 1919 р. Проголошення Української Соціалістичної Радянської Республіки УСРР 16 січня 1919 р. Директорія УНР офіційно оголосила війну РСФРР 5 лютого 1919 р. Вступ більшовицьких військ до Києва Богунський полк під командуванням М. Щорса і Таращанський полк під командуванням В. Боженка Лютий 1919 р. Спроба Директорії УНР знайти спільну мову з країнами Антанти для спільної бороть- би з більшовизмом. Реорганізація Директорії уряду відмова від «соціалістичних експериментів» тощо. Поразка та евакуація військ Антанти з Півдня України Березень 1919 р. Утрата Директорією контролю над більшою частиною України

slide 43:

43 Закінчення таблиці Äàòà Ïîä³ÿ Квітень 1919 р. Оволодіння більшовиками Кримом. В Україні крім Надзбруччя і західних об- ластей вдруге було встановлено радянську владу Селянський повстанський рух в Україні Отаманщина як синонім вико- ристовується термін махновщина — 1 засилля різноманітних збройних формувань в умовах відсутності реальної державної влади 2 період в історії визвольних змагань. Íàéâïëèâîâ³ø³ îòàìàíè 1918—1919 ðð. Òåðèòîð³ÿ ä³é Зелений Д. Терпило Київщина М. Григор’єв Херсонщина Миколаївщина Черкащина частина Катеринославщини Н. Махно Північна Таврія Катеринославщина Ангел Чернігівщина Божко Катеринославщина Агресія Антанти на Півдні України листопад 1918 р. — квітень 1919 р. Äàòà Ïîä³ÿ 16 лис- топада 1918 р. Війська Антанти пройшли Дарданелли і направилися в усі порти від Одеси до Новоро- сійська. На початок 1919 р. тут висадилися дві французькі дивізії а також англійські грецькі румунські й польські частини загальною кількістю 60 тис. осіб. Узяти під контроль території які залишали армії німецького блоку підрозділи Антанти повніс- тю не змогли. Війська зайняли лише прибережну смугу по лінії Тирасполь—Бірзу- ла—Вознесенськ—Миколаїв — Херсон відмовившись від просування углиб території України. Проте вони підтримували в Україні білогвардійців які виступали за віднов- лення «єдиної і неподільної Росії» Квітень 1919 р. Країни Антанти через повстання моряків на французькому флоті поразку під Возне- сенськом були змушені евакуювати свої війська з Півдня України. Проте надалі флот країн Антанти продовжував морську блокаду чорноморського узбережжя здійснюва- лися перевезення білогвардійських військ постачання зброї та спорядження Причини поразки Директорії Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà • Не змогла створити життєздатний і стабільний політичний режим • У результаті її перетворень ослабла соціальна опора Директорії інтелігенція значну частину якої зарахували до «поміщиків і капіталістів» селянство особливо біднота яка звинувачувала Директорію в прокуркульській політиці робітники оскільки Директорія або її отамани придушу- вали страйки забороняли робітничі організації політичного характеру розганяли профспілки • Широкі маси українського населення особливо селянство не зовсім усвідомлювали загально- національні інтереси необхідність створення і зміцнення власної держави • Відсутність єдності національно-демократичних сил • Несприятливі зовнішньополітичні обставини Загалом за період 1918—1923 рр. діяло декілька сот отаманів. Україна в боротьбі за збереження державної незалежності 1918—1920 рр.

slide 44:

44 Новітня історія України 1914—1939 рр. Створення ЗУНР Українські депутати Австрійського віденського парламенту Українські депутати Галицького і Буковинського крайових сеймів Представники від усіх українських політичних партій по три особи Українська Національна Рада утворена 18 жовтня 1918 р. очолив Є. Петрушевич «Листопадовий зрив» 1 листопада 1918 р. Військовий комітет утворений у вересні 1918 р. ВІДОЗВА УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ РАДИ 1 листопада 1918 р. Український Народе Голосимо тобі вість про твоє визволення з віковічної неволі. Віднині Ти господар своєї землі вільний горожанин Української Держави. Дня 19 жовтня твоєю волею утворилася на українських землях бувшої Австро-угорської монархії Українська Держава і її найвища власть. Українська Національна Рада. З нинішнім днем Українська Національна Рада обняла власть в столичнім місті Львові й на цілій території Української Держави. Доля Української Держави в Твоїх руках. Ти станеш як непобідний мур Українській Національній Раді й відіпреш усі ворожі замахи на Українську Державу. Заки будуть установлені органи державної власти в законнім порядку українські організації по містах повітах і селах мають обняти всі державні краєві й громадські уряди і в імені Української Національної Ради виконувати власть. Де сього ще не зроблено дотеперішні неприхильні Українській Державі уряди мають бути усунені. Всі жовніри української народности підлягають віднині виключно Українській Національній Раді й приказам установлених нею військових властей Української Держави. Всі вони мають ста- ти на її оборону. Українських жовнірів з фронтів відкликається отсим до рідного краю на оборону Української Держави. Все здібне до оружжя українське населеннє має утворити боєві відділи які або ввійдуть в склад української армії або на місцях оберігатимуть спокій і порядок. Особливо мають бути оберігані залізниці почта й телеграф. Всім горожанам української держави без різниці народности і віросповідання запоручається горожанську національну і віроісповідну рівноправність. Національні меншости Української Держави — поляки жиди німці — мають вислати своїх від- поручників до Української Національної Ради. Аж до видання законів Української Держави обов’язують дотеперішні закони на скільки вони не стоять у противенстві до основ Української Держави. Як тільки буде забезпечене й укріплене існування Української Держави Українська Національ- на Рада скличе на основі загального рівного безпосереднього і тайного виборчого права Установчі Збори які рішать про дальшу будучність Української Держави. Склад утвореного Українською Національною Радою кабінету і його програму оголоситься. Всі свої сили все посвяти щоб укріпити Українську Державу Львів 1 падолиста 1918 р. Дата Подія 2 листопада 1918 р. Передача австрійським намісником в Галичині влади Українській Націо- нальній Раді 9 листопада 1918 р. Створення уряду Тимчасовий державний секретаріат на чолі з К. Леви- цьким а згодом — С. Голубовичем 13 листопада 1918 р. Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки ЗУНР. Згодом її президентом було обрано Є. Петрушевича

slide 45:

45 Україно-польська війна 1918—1919 рр. Äàòà Ïî䳿 1 листопада 1918 р. «Листопадовий зрив». Захоплення українськими збройними формуван- нями у Львові та інших містах Східної Галичини ключових позицій уря- дових установ. Початок україно-польського збройного протистояння що переросло у війну Листопад 1918 р. Початок формування Української Галицької Армії УГА. Командуючим було призначено М. Омеляновича-Павленка 11 листопада 1918 р. Захоплення польськими загонами Перемишля 22 листопада 1918 р. УГА залишила Львів. Переїзд уряду ЗУНР до Тернополя Січень 1919 р. Переформування УГА в регулярну армію. Польсько-українські переговори за посередництвом Англії 22 січня 1919 р. Акт Злуки Лютий—березень 1919 р. Вовчухівська операція УГА Лютий 1919 р. Місія Антанти на чолі з генералом Ж. Бартельмі 22 березня 1919 р. Вимоги Антанти до УГА припинити бойові дії Квітень 1919 р. Прибуття до Східної Галичини з Франції 70 тис. солдатів польської армії на чолі з генералом Ю. Галлером 15 травня 1919 р. Початок наступу польської армії по всьому фронту 24 травня 1919 р. Початок наступу румунських військ які окупували Покуття 9 червня 1919 р. Надання Є. Петрушевичу диктаторських повноважень. Командуючим УГА було призначено О. Грекова Червень 1919 р. Чортківська офензива 25 червня 1919 р. Рада міністрів закордонних справ Англії Франції Італії США уповнова- жила Польщу окупувати Східну Галичину до р. Збруч 28 червня 1919 р. Контрнаступ польських військ Липень 1919 р. Завершення окупації ЗУНР польськими військами. Перехід залишку час- тин УГА за р. Збруч 21 листопада 1919 р. Верховна рада Антанти надала Польщі 25-річний мандат на управління Східною Галичиною 10 грудня 1919 р. Протест Польщі яка заявила що Східна Галичина є невід’ємною части- ною Польщі 22 грудня 1919 р. Підтвердження Антантою свого рішення від 21 листопада 1919 р. Україна в боротьбі за збереження державної незалежності 1918—1920 рр.

slide 46:

46 Новітня історія України 1914—1939 рр. Внутрішня політика ЗУНР Îñíîâí³ çàõîäè • За короткий час була сформована ефективна система управління. Відбулися довибори до Укра- їнської Національної Ради — представницького і законодавчого органу влади. Більшість її депутатів стояла на національно-ліберальних позиціях і представляла Українську національно- демократичну партію. Президентом ЗУНР було обрано Є. Петрушевича який згодом отримав диктаторські повноваження. Формувалася місцева адміністрація правоохоронні органи систе- ма судочинства • Утверджувалися державні символи: прапор — жовто-синій герб — золотий лев на синьому тлі обернений у правий бік. Українська мова була проголошена державною. Прийнято закон про громадянство • Проголошувалася ліквідація великого землеволодіння переважно поляків але здійснення зе- мельної реформи відкладалося до завершення війни • Установлювалася державна монополія на продаж зерна хліба цукру спирту сірників шкіри худоби свиней. В обіг вводилася власна валюта — гривня і карбованець. Вводилася заборона на вивіз нафти. Відбудовувалися залізниці • Створювалася система народної освіти: шкільництво отримало державний статус дозволялося існування приватних шкіл національним меншинам надавалося право «на школу рідною мо- вою» • Гарантувалися широкі права національним меншинам. Їм було обіцяно 30 місць у майбтньо- му парламенті й право користуватися власною мовою • Створення Української Галицької Армії для захисту республіки Зовнішня політика ЗУНР Ìåòà Çàõîäè • Домогтися міжнародного виз- нання ЗУНР • Представництво інтересів на Па- ризькій мирній конференції • Налагодження дипломатичних відносин • Припинення війни з Польщею • Відкриття посольств ЗУНР в Австрії Угорщині Німеч- чині • Відкриття дипломатичних представництв ЗУНР у Чехо- словаччині США Канаді Італії Бразилії • Делегація ЗУНР брала участь у Паризькій мирній конфе- ренції 1919 р. • Ведення переговорів з делегаціями країн Антанти про укла- дення перемир’я з Польщею та про припинення війни Місця перебування уряду ЗУНР Львів листопад 1918 р. Тернопіль листопад — грудень 1918 р. Станіслав січень—травень 1919 р. Бучач червень 1919 р. Заліщики червень 1919 р. Чортків червень—липень 1919 р. Кам’янець-Подільський липень 1919 р. — квітень 1920 р. Відень квітень 1920 р. — березень 1923 р.

slide 47:

47 Акт Злуки 22 січня 1919 р. УНР та ЗУНР 5 листопада 1918 р. Прибуття в Київ делегації ЗУНР для проведення переговорів про надання гетьманом П. Скоропадським допомоги ЗУНР 10 листопада 1918 р. Зустріч діячів Українського національного союзу з делегацією ЗУНР на якій було вирішено не проголошувати єдності західноукраїнських земель із гетьманською Укра- їною яка прагнула об’єднатися з Росією. Бралося до уваги те що в декларації американського президента Вудро Вільсона про післявоєнне врегулювання світу Росія розглядалася як унітарна держава а народам Австро-Угорщини гарантувалося право на самовизначення. За таких обставин негайне возз’єднання могло б привести до механічного включення західноукраїнських земель до складу Росії 1 грудня 1918 р. «Попередній договір укладений у Фастові між Українською Народною Республі- кою і Західноукраїнською Народною Республікою» УНІВЕРСАЛ ДИРЕКТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ 22 січня 1919 р. Іменем Української Народної Республіки Директорія оповіщає народ український про велику подію в історії землі нашої української. 3-го січня 1919 року в м. Станіславові Українська Національна Рада Західної Української На- родньої Республіки як виразник волі всіх українців Австрійської імперії і як найвищий їхній за- конодавчий чинник торжественно проголосила злуку Західньої Української Народньої Республіки з Наддніпрянською Українською Республікою в одноцільну суверенну Народню Республіку. Вітаючи з великою радістю цей історичний крок західних братів наших Директорія Української Народньої Республіки ухвалила тую злуку прийняти і здійсняти на умовах які зазначені в Постанові Західньої Української Народньої Республіки від 3-го січня 1919 року. Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України — Західно-Українська Народня Респуб- ліка і Угорська Україна і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії якими жили і за які умірали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народня Республіка. Однині народ українській визволений могутнім поривом своїх власних сил має змогу об’єднаними зусиллями всіх своїх синів будувати нероздільну самостійну Державу Українську на благо і щастя всього її трудового люду. 22 січня 1919 року у м. Києві 4 грудня 1919 р. Уряд ЗУНР денонсував Акт Злуки Рішення країн Антанти щодо Східної Галичини Äàòà Çì³ñò 25 червня 1919 р. Антанта дозволила польському війську вести операції до р. Збруч застерігши що справа державної приналежності Східної Галичини має ще вирішуватися 20 листопада 1919 р. Верховна Рада Антанти надала Польщі мандат на Східну Галичину терміном на 25 років після чого долю мав вирішувати всенародний плебісцит 22 грудня 1919 р. Верховна Рада Антанти відхилила польські твердження що Східна Галичина є невід’ємною частиною Польщі підтвердивши своє попереднє рішення 14 березня 1923 р. Верховна Рада Антанти передала Східну Галичину в управління Польщі В оригіналі дописано олівцем — «Угорської». Україна в боротьбі за збереження державної незалежності 1918—1920 рр.

slide 48:

48 Новітня історія України 1914—1939 рр. Причини поразки та історичне значення ЗУНР Ïðè÷èíè ïîðàçêè ²ñòîðè÷íå çíà÷åííÿ • Воєнна перевага Польщі • Відсутність міжна- родної підтримки міжнародна ізоля- ція ЗУНР. Прихиль- не ставлення країн Антанти до Польщі • Поразка Україн- ської Народної Рес- публіки • ЗУНР вдалося уникнути радикальних перегинів у соціально-економіч- ній політиці • На першому місці стояло завдання національного державного будів- ництва. Своєчасне здійснення соціально-економічних перетворень за- безпечувало авторитет ЗУНР в українського населення • Належна увага приділялася створенню боєздатної національної армії • ЗУНР засвідчила прагнення українського населення до незалежності та створення Соборної Української держави • Період існування ЗУНР увійшов в історію як героїчний епізод у бороть- бі українського народу за незалежність вільний і демократичний роз- виток Денікінський і більшовицький режими в Україні в 1919 р. Ïèòàííÿ äëÿ ïîð³âíÿííÿ Ðåæèì äåí³ê³íñüêèé á³ëüøîâèöüêèé Форма правління • Воєнна диктатура • Диктатура пролетаріату Мета • Наведення порядку і запрова- дження тимчасової військової диктатури • Відновлення «єдиної і неподіль- ної» Росії • Боротьба з більшовизмом до пе- реможного кінця • Установлення радянського ладу • Здійснення соціалістичних пере- творень • Утримання України під владою більшовиків Шлях встановлення • Репресивна політика проти про- тивників режиму • Уведення смертної кари за участь у бунтах більшовицьких органі- заціях та дезертирство в армії • Репресивна політика щодо про- тивників режиму • Політика «воєнного комунізму» Методи правління • Диктаторські репресивні • «Білий терор» • «Червоний терор» Соціальна опора режиму • Офіцерство поміщики промис- ловці російські націоналісти • Незаможне селянство робітни- цтво частково інтелігенція де- класовані елементи Аграрна політика • Закон про землю передбачав обмеження поміщицького земле- володіння 400 десятинами і при- дбання селянами землі за викуп у розмірі до 45 десятин на сім’ю • За законом про врожай 1919 р. третину зібраного хліба селя- ни мусили віддати поміщикам і орендарям 5 пудів зерна з кож- ної десятини землі віддавати на потребу армії. У разі несвоєчас- ної здачі стягувалася подвійна кількість зерна • Роздача землі селянам ліквіда- ція поміщицького і куркульсько- го господарств • Запровадження на початку 1919 р. продовольчої розкладки заборона приватної торгівлі • Діяльність продзагонів

slide 49:

49 Закінчення таблиці Ïèòàííÿ äëÿ ïîð³âíÿííÿ Ðåæèì äåí³ê³íñüêèé á³ëüøîâèöüêèé Політика щодо про- мисловості робітни- ча політика • Відновлення приватної власності • Повернення підприємств колиш- нім власникам • Відновлення торгівлі • На підприємствах фактично за- проваджувався 11—12-годинний робочий день • Опублікування декрету про поря- док націоналізації підприємств. Протягом кількох місяців були націоналізовані підприємства цукрової промисловості великі шахти металургійні й машинобу- дівні заводи. Загальне керівницт- во націоналізованою промислові- стю здійснював Укрраднаргосп • Запроваджувалася загальна тру- дова повинність мілітаризація праці зрівнялівка в оплаті праці карткова система постачання міського населення • Бюрократизація державного апа- рату Політика щодо укра- їнства • Питання про державний устрій відкладалося до кінця грома- дянської війни • Створення на території України трьох областей — Харківської Київ ської та Новоросійської які очолювали генерал-губернатори з необмеженими повноваженнями • Велася боротьба з будь-якими про- явами українського національно- го життя. Відновлення царського законодавства в галузі загально- освітньої школи. Фактична за- борона викладання українською мовою вивчення українознавства • Вводилася цензура. Земствам за- боронялося надавати підтримку українським школам • Боротьба проти «петлюрівців» українських «буржуазних націо- налістів» тощо • Українська мова не заборонялася і не переслідувалася УСРР і політика «воєнного комунізму» Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà • Зменшення суверенітету УСРР у зв’язку з уведенням політики «воєнного комунізму» • КПбУ профспілки Комуністична спілка робітничої молоді України фактично були філіями відповідних російських організацій і керувалися з Москви • РНК України Українська Рада народного господарства УРНГ діяли під безпосереднім керів- ництвом РНК та Вищої Ради народного господарства ВРНГ РСФРР • Створення військово-політичного союзу радянських республік травень—червень 1919 р. • Об’єднання під керівництвом вищих державних органів Російської Федерації: військової орга- нізації і військового командування народного господарства залізниць фінансів • Ліквідація 4 червня Українського фронту а з підрозділів що входили до його складу були утворені три армії Україна в боротьбі за збереження державної незалежності 1918—1920 рр.

slide 50:

50 Новітня історія України 1914—1939 рр. Воєнно-політична ситуація в Україні в 1919 р. Бойові дії за контроль над Україною 1919 р. Äàòà Ïîä³ÿ 14 грудня 1918 р. Перехід влади до Директорії УНР 15 грудня 1918 р. Невдала спроба укладення союзу між С. Петлюрою і Н. Махно Грудень 1918 р. Початок наступу Добровольчої А. Денікін і Донської П. Краснов армій на Донбас. Оголошення Денікіна головнокомандуючим збройними силами Пів- дня Росії. Початок 2-ї україно-радянської війни 16 січня 1919 р. Директорія УНР офі- ційно оголосила війну беручи до уваги неприховану агресію РСФРР 3 січня 1919 р. Радянські війська зайняли Харків куди і переїхав Тимчасовий робітничо-се- лянський уряд України що був сформований на території РСФРР 28 листопа- да 1918 р. 6 січня 1919 р. Проголошення Української Соціалістичної Радянської Республіки УСРР 5 лютого 1919 р. Вступ Червоної армії до Києва 6 квітня 1919 р. Евакуація війстк Антанти з Одеси Кінець квітня 1919 р. Установлення радянського контролю над Україною і Кримом Травень 1919 р. Антибільшовицький заколот М. Григор’єва. Розгром денікінськими військами Червоної армії в Донбасі Червень 1919 р. Захоплення денікінцями Харкова і Катеринослава. Чортківська офензива УГА

slide 51:

51 Закінчення таблиці Äàòà Ïîä³ÿ 3 липня 1919 р. Наказ Денікіна про похід на Москву Липень 1919 р. Окупація польськими військами ЗУНР. Перехід УГА через р. Збруч. Об’єднання армій УНР і УГА Липень—серпень 1919 р. Наступ об’єднаних українських армій на Правобережжі Серпень 1919 р. Створення Н. Махно Революційно-повстанської армії України махновці 30 серпня 1919 р. Залишення Києва Червоною армією. Одночасний вступ до міста української і денікінської армій. «Київська катастрофа» — відступ українських армій з Києва Вересень 1919 р. Рейд Південної групи Червоної армії під командуванням Й. Якіра по Право- бережжю 24 вересня 1919 р. Початок війни між УНР і денікінськими військами 26 вересня 1919 р. Угода між Н. Махно і С. Петлюрою в Умані про спільний фронт проти дені- кінців Жовтень 1919 р. Встановлення махновцями контролю над Північною Тавріэю. Контрнаступ денікінців. Відступ військ Н. Махна на Катеринославщину. Захоплення мах- новцями Катерино слава який утримувався ними до початку грудня Жовтень 1919 р. Початок контрнаступу Червоної армії проти денікінців. Бої під Кромами. Знищення найбоєздатніших частин білогвардійців Листопад 1919 р. Швидкий відступ денікінців на Ростов Одесу Крим 6 грудня 1919 р. Перехід УГА на бік денікінців. Остаточний розпад Директорії. Початок Пер- шого зимового походу армії УНР. Від’їзд С. Петлюри з найближчим оточен- ням до Варшави 12 грудня 1919 р. Захоплення Червоною армією Харкова 16 грудня 1919 р. Захоплення Червоною армією Києва Січень 1920 р. Оволодіння Червоною армією Донбасу 7 лютого 1920 р. Вступ Червоної армії до Одеси Березень 1920 р. Завершення розгрому основних сил денікінців. Залишки денікінців яких очолив П. Врангель закріпилися в Криму Перший зимовий похід армії УНР Ïèòàííÿ äëÿ õà- ðàêòåðèñòèêè Çì³ñò Коли відбувся 6 грудня 1919 р.— 6 травня 1920 р. Мета Збереження Армії УНР в умовах повної окупації України і нерівної боротьби. Підтримка антибільшовицького селянського повстанського руху на Правобе- режжі. Продовження національно-визвольної боротьби Командуючий М. Омелянович-Павленко Сили що брали участь 5—10 тис. осіб Запорізька Волинська і Київська групи Результати Війська пройшли з боями 2 тис. км тилами денікінської і Червоної армій. Було збережено кістяк армії УНР на базі якого було відновлено армію УНР яка 1920 р. взяла участь у радянсько-польській війні Україна в боротьбі за збереження державної незалежності 1918—1920 рр.

slide 52:

52 Новітня історія України 1914—1939 рр. Політика «воєнного комунізму» Ïèòàííÿ äëÿ õà- ðàêòåðèñòèêè 1919 ð. 1920—1921 ðð. Мета Побудова комунізму насильницькими методами шляхом «кавалерійської атаки на капіталізм» мобілізація ресурсів для боротьби з противниками радянської влади приборкання національно-визвольного руху Основні заходи Промисло- вість Націоналізація всієї великої і середньої промисловості. Мілітаризація Поширення націоналізації на всі під- приємства Сільське гос- подарство Продовольча розкладка заборона орен- ди найманої праці. Спроба запроваджен- ня колективних господарств комун Продовольча розкладка поширена на овочі зерно м’ясо тощо Торгівля та обмін Заборона торгівлі прямий продуктооб- мін карткова система. Скасування опла- ти за паливо житло транспорт тощо Фінанси Скасування грошей повністю здійснити не вдалося Система управління Формування жорсткої вертикальної сис- теми управління система главків Продовольча розкладка поширена на овочі зерно м’ясо тощо. Збільшення бюрократичного апарату Трудові від- носини Збереження трудової повинності міліта- ризації праці примусової праці «буржу- азних елементів» Продовольча розкладка поширена на овочі зерно м’ясо тощо. Створення трудових армій Наслідки • Посилення господарської розрухи • Формування адміністративних методів управління • Мобілізація наявних ресурсів для боротьби з антибільшовицькими силами • Масове невдоволення населення Структура органів влади УСРР Тимчасовий робітничо-селянський уряд із 29 січня — Рада народних комісарів РНК Всеукраїнська надзвичайна комісія Всеукраїнський центральний виконавчий комітет рад ВУЦВК Всеукраїнський з’їзд рад Наркомати Українська Рада народного господарство УРНГ Конституційне оформлення ра- дянської влади в Україні відбулося 10 березня 1919 р. із прийняттям Конституції УСРР на ІІІ Всеукра- їнському з’їзді рад. Ці органи влади були пронизані або підконтрольні КПбУ що була складовою РКПб.

slide 53:

53 Створення КПбУ Основні підходи при створенні КПбУ Незалежна комуністична партія федера- тивні зв’язки з російськими більшовиками комуністами КПб створювалася шляхом не організації нових низових та місцевих ланок партії а об’єднання вже існуючих в Укра- їні більшовицьких організацій. Її будівництво відбувалося на статутних і програмних засадах РКПб. КПбУ стала не- від’ємною складовою РКПб і була її найбільшою партійною організацією. У 1918—1920 рр. відбувався складний процес становлення КПбУ що супроводжувався дискусіями і кон- фліктами. Неодноразово відбувалася зміна керівництва Складова і невід’ємна частина РКПб Дата Подія 1904—1917 рр. Спроба створити обласні партійні об’єднання РСДРПб в Україні 3—5 грудня 1917 р. Київ. Обласний крайовий з’їзд РСДРПб в Києві Квітень 1918 р. Таганрог. Партійна нарада. Обговорення питання створення комуністичної партії більшовиків України 5—12 липня 1918 р. Москва. І з’їзд більшовицьких організацій України на якому було утво- рено Комуністичну партію більшовиків України КПбУ. Секретарем ЦК КПбУ було обрано Г. П’ятакова 17—2 жовтня 1918 р. Москва. ІІ з’їзд КПбУ. Завершення організаційного оформлення партії. Гостра боротьба розвернулася між «лівими» Г. П’ятаков В. Задонський А. Бубнов С. Косіор та інші що виступали за радикальні й негайні дії про- ти австро-німецької окупації і режиму П. Скоропадського і «правими» Е. Квірінг Ш. Грузман Я. Яковлєв та інші що дотримувалися курсу Ле- ніна політичними силами з питань практичної боротьби за владу в Україні. Секретарем ЦК КПбУ було обрано Е. Квірінга 1—6 березня 1919 р. Харків. ІІІ з’їзд КПбУ. Критика і засудження «лівими» політичного курсу «правих» 17—23 березня 1920 р. Харків. IV конференція КПбУ. Критика керівництва партії представника- ми групи «демократичного централізму» «децистами». Захоплення «де- цистами» керівництва у партії їх підтримка низовими організаціями Червень — серпень 1920 р. Прихована чистка партійних рядів від «децистів» та інших груп шляхом пе- ререєстрації членів КПбУ Органи влади на місцях Губернські ради 11 Революційні комітети Військові комітети Комітети бідноти Становлення однопартійної системи в Україні Ëåãàëüí³ ïàðò³¿ ÿê³ ä³ÿëè â Óêðà¿í³ íà ïî÷àòêó 1920-õ ðð. ¯õ ë³êâ³äàö³ÿ Українська комуністична партія боротьбистів УКПб Після відмови про вступ до ІІІ Інтернаціоналу під тиском РКПб саморозпустилася а її члени були прийняті до КПбУ на основі індивідуального членства 1920 р. Україна в боротьбі за збереження державної незалежності 1918—1920 рр.

slide 54:

54 Новітня історія України 1914—1939 рр. Закінчення таблиці Ëåãàëüí³ ïàðò³¿ ÿê³ ä³ÿëè â Óêðà¿í³ íà ïî÷àòêó 1920-õ ðð. ¯õ ë³êâ³äàö³ÿ Група демократичного центра- лізму в РКПб децисти ЦК РКПб відкликав з України всіх лідерів-децистів. Переоб- рано склад ЦК КПбУ 1920 р. Українська партія лівих соціа- лістів-революціонерів бороть- бисти УПЛСРб Під тиском РКПб саморозпустилася а її члени були прийняті до КПбУ на основі індивідуального членства 1920 р. Українська комуністична пар- тія — УКП Через свою нечисленність та незначний вплив проіснувала до 1925 р. Розвиток українського націонал-комуністичного руху УСДРП Місцеві організа- ції РПСР в Украї- ні організувалися в Українську партію лівих со- ціалістів-револю- ціонерів боротьбистів УСДРП незалежні Українська партія соціалістів- революціонерів- боротьбистів комуністів Українська партія соціалістів- революціонерів центральна течія Українська соціал- демократична робітнича партія УСДРП Українська партія соціаліс- тів-революціонерів есерів УПСР Російська партія соціалістів-револю- ціонерів РПСР УСДРП не- залежні ліві Українська комуністична партія УКП укапісти Українська комуністична партія боротьбистів Комуністична партія більшовиків України КПбУ Варшавська угода між Польщею і УНР 21—24 квітня 1920 р. між уряда- ми Польщі та УНР у Варшаві були підписані загальна торговельно- економічна і військова конвенції угоди які пізніше назвали Вар- шавською угодою. Îñíîâí³ ïîëîæåííÿ • Польський уряд визнавав існування УНР у межах які мали бути означені договорами із суміжними країнами • Кордон між Польщею і УНР встановлювався по лі- нії яка була вже зайнята польськими військами • До Польщі відійшли Холмщина Підляшшя Посян- ня Лемківщина Західна Волинь частина Полісся по р. Збруч і Горинь уся Галичина • Польща відмовлялася від подальших територіаль- них претензій • Польща зобов’язувалася озброювати війська УНР • Уряд УНР заявив про відсутність пре- тензій на західноукраїнські землі • Збройні сили С. Петлюри підпорядко- вувалися польському командуванню • Українські залізниці підпорядковува- лися польському управлінню • УНР погоджувалася на спільну валюту • Український уряд повинен був утри- мувати польські війська на території України

slide 55:

55 Радянсько-польська війна та Україна Причини Прагнення ліде- рів відродженої Польської дер- жави відновити Річ Посполиту в межах кордо- нів 1772 р. Неприйнят- тя лідерами відродженої Польщі ко- муністичних ідей Прагнення країн Антанти створити «санітарний кордон» навколо радянських республік під- тримка агресивних устремлінь Польщі Прагнення ліде- рів радянської Росії і Комінтер- ну «розпалити пожежу» світо- вої революції Прагнення радянських лідерів відновити контроль над землями що входили до скла- ду Російської імперії боротьба за вплив над Східною Європою Мета Польща Радянська Росія УНР Відновити Польщу в межах кордонів 1772 р. Перетворити Польщу в регіонально- го лідера набути статусу великої держави «Розпалити пожежу» світової революції розгромити основ- них збройних противників Звільнити Україну від більшовицької окупації Співвідношення сил сторін на початку війни Ïîêàçíèêè Íà òåðèòî𳿠Á³ëîðóñ³¿ Íà òåðèòî𳿠Óêðà¿íè ×åðâîíà àðì³ÿ Ïîëüñüêà àðì³ÿ Ñï³ââ³äíî- øåííÿ ×åðâîíà àðì³ÿ Ïîëüñüêà àðì³ÿ Ñï³ââ³äíî- øåííÿ Особовий склад 169 260 158 364 11 : 1 55 033 142 074 1 : 26 Кулемети 1671 2043 1 : 12 1232 1994 1 : 16 Гармати та міномети 421 562 1 : 13 236 588 1 : 25 Бронепоїзди 11 — 8 — Бронеавтомобілі 38 18 2 : 1 — 31 Літаки — 22 24 29 1 : 12 Хронологія подій радянсько-польської війни Äàòà Ïîä³ÿ 21 квітня 1920 р. Варшавська угода між Польщею та УНР 25 квітня 1920 р. Початок наступу польських і українських військ 6 травня 1920 р. Вступ польських і українських військ у Київ 9 травня 1920 р. Польські та українські війська форсували Дніпро проте їх подальше просу- вання було зупинено на лінії Вишгород—Бровари—Бориспіль 14 травня 1920 р. Початок наступу Західного фронту Червоної армії який був зупинений 26 травня 1920 р. Початок контрнаступу Червоної армії Південно-Західного фронту 5 червня 1920 р. Прорив польського фронту частинами 1-ї Кінної армії. Початок відступу польських військ 12 червня 1920 р. Вступ частин Червоної армії у Київ Україна в боротьбі за збереження державної незалежності 1918—1920 рр.

slide 56:

56 Новітня історія України 1914—1939 рр. Закінчення таблиці Äàòà Ïîä³ÿ 8 липня 1920 р. Створення більшовицького уряду Східної Галичини — Галицький ревком Галревком на чолі з В. Затонським 15 липня 1920 р. Проголошення Галицької Соціалістичної Радянської Республіки 11 липня 1920 р. Нота англійського міністра закордонних справ Дж. Керзона про встановлен- ня радянсько-польського кордону по «лінії Керзона» що була визначена краї- нами Антанти в грудні 1919 р. 22 липня 1920 р. Пропозиція польського уряду розпочати мирні переговори 14 серпня 1920 р. Червона армія підійшла до Варшави 17 серпня 1920 р. Контрнаступ польських військ під Варшавою. Початок наступу польських та українських військ по всьому фронту 12 жовтня 1920 р. Перемир’я між Польщею і радянською Росією Результати та наслідки радянсько-польської війни Ðåçóëüòàòè òà íàñë³äêè • Розгром Червоною армією армії УНР листопад 1920 р.. Залишки частин УНР були інтерновані на території Польщі. Армія УНР перестала існувати як організована військова сила. Поразка українських визвольних змагань • Укладення Ризького миру 18 березня 1921 р. • Зрив планів більшовиків «розпалити пожежу» світової революції • Поділ українських і білоруських земель між Польщею і радянською Росією • Припинення збройного протистояння на теренах Східної Європи. Закріплення нової розстанов- ки сил що склалася після Першої світової війни і громадянської війни в Росії Ризький мир 18 березня 1921 р. Ризький мир був підписаний між Польщею з одного боку та РСФРР і УСРР з іншого. Договір було рати- фіковано: ВЦВК РСФРР —14 квіт- ня 1921 р. ЦВК УСРР — 17 квітня 1921 р. польський Сейм — 15 квіт- ня. 28 квітня 1921 р. в Мінську було здійснено обмін ратифікаційними грамотами. Îñíîâí³ óìîâè • «Обидві договірні сторони взаємно гарантують повну повагу державного суверенітету другої сторони і утримання від усякого втручання в її внутрішні справи зокрема від агітації пропа- ганди і всяких інтервенцій або їх підтримки. Обидві договірні сторони зобов’язуються не ство- рювати і не підтримувати організацій що мають за мету збройну боротьбу з другою договірною стороною або зазіхають на її територіальну цілісність або підготовляють повалення її держав- ного чи суспільного ладу шляхом насильства так само як організацій що приписують собі роль уряду другої сторони або частини її території. З огляду на це сторони зобов’язуються не дозво- ляти перебування на своїй території таких організацій їх офіційних представників та інших органів заборонити вербування так само як і ввезення на свою територію і провіз через свою територію збройних сил зброї бойових припасів амуніції і різних воєнних матеріалів призна- чених для цих організацій» • Припинення стану війни • Визнання Польщею незалежності УСРР і БСРР

slide 57:

57 Закінчення таблиці Îñíîâí³ óìîâè • Передбачалося негайне встановлення дипломатичних відносин • Визначалася лінія кордону між державами: до Польщі відходили західноукраїнські Східна Галичина Західна Волинь Західне Поділля Холмщина Підляшшя і західнобілоруські землі «Росія і Україна відмовляються від усяких прав і претензій на землі розташовані на захід від кордону… Зі свого боку Польща відмовлялася на користь України та Білорусії від усяких прав і претензій на землі розташовані на схід від цього кордону» • Росія та Україна брали на себе зобов’язання не втручатися у польсько-литовський конфлікт • На Польщу не поширювалися зобов’язання щодо виплати боргів Російської імперії • Передбачена процедура оптації громадян • Радянська сторона зобов’язувалася сплатити Польщі 30 млн руб. золотом і передати залізничне майно на суму 18 245 тис. руб. золотом • Передбачалося укладення економічної угоди • Визначалися права національних менших і релігійних громад на території договірних сторін. «Польща надає особам російської української і білоруської національності які перебувають у Польщі на основі рівноправності національностей усі права що забезпечують вільний розви- ток культури мови і виконання релігійних обрядів. Взаємно Росія і Україна забезпечує особам польської національності… всі ті ж права» • Сторони взаємно відмовилися від компенсації воєнних витрат • Визначалися принципи утримання військовополонених і їх обміну • «Кожна з договірних сторін надає громадянам супротивної сторони повну амністію за всякі по- літичні злочини і провини» • Росія та Україна зобов’язувалися повернути Польщі всі цінності що були вивезені з Польщі починаючи від 1 січня 1772 р. • Розв’язувалися майнові претензії юридичних і фізичних сторін Розгром «Білої армії» барона П. Врангеля Äàòà Ïîä³ÿ Весна 1920 р. П. Врангель 4 квітня очолив «Білу армію» в Криму спираючись на допомогу країн Антанти переформував залишки військ Денікіна і закріпився у Криму 6 червня 1920 р. Скориставшись тим що Червона армія вела запеклі бої з Польщею війська Врангеля оволоділи Північною Таврією вийшовши на лінію Херсон—Ніко- поль—Бердянськ 7 серпня 1920 р. Контрнаступ Червоної армії утворення Каховського плацдарму Середина верес- ня 1920 р. Спроба військ Врангеля прорватися в Донбас на Дон і Правобережжя. Вихід на лінію Олександрівськ Запоріжжя—Синельнікове—Маріуполь 21 вересня 1920 р. Створення Південного фронту Червоної армії під командуванням М. Фрунзе Кінець вересня 1920 р. Союз Н. Махна з радянською владою для спільної боротьби проти Врангеля. Умови: — надати автономію Гуляйпільському району — дозволити пропаганду анархістських ідей — звільнити з в’язниць анархістів і махновців — надати допомогу зброєю 8 жовтня 1920 р. Остання спроба військ Врангеля прорватися в Донбас 28 жовтня 1920 р. Початок контрнаступу радянських військ з Каховського плацдарму. Початок відступу військ Врангеля в Крим Україна в боротьбі за збереження державної незалежності 1918—1920 рр.

slide 58:

58 Новітня історія України 1914—1939 рр. Закінчення таблиці Äàòà Ïîä³ÿ 7—11 листопада 1920 р. Прорив Червоною армією Перекопських укріплень військ Врангеля. Початок евакуації залишків військ Врангеля з Криму до Туреччини і Болгарії 25—26 листопа- да 1920 р. Розрив союзу між радянською владою і Н. Махно. Спроба Червоної армії роз- громити збройні формування махновців Із розгромом військ П. Врангеля на території України в основному завершилися широкомасштаб- ні бойові дії хоча активний селянський повстанський рух ще продовжувався на Правобережжі та Півдні України весна—літо 1921 р. Поразка Української революції і визвольних змагань Îñíîâí³ ïðè÷èíè • Низький рівень національної самосвідомості українців і як наслідок слабка соціальна база визвольного руху. Українську революцію очолила українська інтелігенція яка розраховувала на підтримку селян. Інтелігенція була нечисленною а селянство — політично несвідоме не- освічене неорганізоване розпорошене. Робітники підприємці поміщики в більшості своїй не підтримали ідею незалежності України • Відсутність єдності в діях українських національних сил які не пішли на компроміс в ім’я за- гальнонаціональних інтересів. УЦР була усунута шляхом перевороту П. Скоропадського влада гетьмана була повалена в результаті повстання організованого Директорією УНР українські комуністи визнавали лише радянську форму правління не було єдності між УНР і ЗУНР • Несприятлива міжнародна ситуація відсутність зовнішньої підтримки. Боротьбу проти україн- ської революції вели набагато могутніші зовнішні сили Фактори які впливали на розвиток української культури в 1917—1920 рр. Ïîçèòèâí³ Íåãàòèâí³ • Із падінням царського режиму припинилося переслідування українських митців українсь- кої мови та культури • Багато представників української творчої ін- телігенції увійшли до складу УЦР органів управління української держави П. Скоро- падського обійнявши відповідальні посади й отримавши можливість впливати на дер- жавну політику в галузі культури • Українська держава по можливості фінансово підтримувала розвиток української культури • Будь-які значні революційні зміни створювали можливість творчій молоді розкрити талант • Не існувало обмежень щодо реалізації своїх творчих здібностей • Існування різних стилів і жанрів • Розкол суспільства на різні політичні табо- ри. Висока політизація • Постійна зміна політичних режимів які проводили власну політику в усіх сферах су спільного життя і відповідно у культурі. Деякі з існуючих режимів здійснювали реп- ресії проти діячів культури • В умовах громадянської війни в суспільстві панувала нетерпимість і жорстокість. Люд- ське життя втратило свою цінність • Занепад культурно-освітніх і наукових за- кладів • Економічна розруха невлаштованість життя негативно впливали на розвиток культури • Еміграція провідних діячів культури за кор- дон

slide 59:

59 Освітня політика Ïåð³îä Çàãàëüí³ ðèñè УЦР Початок розбудови української школи. Відкриття 53 українських гімназій. Відбу- лось декілька вчительських з’їздів. Заснування Київського народного університе- ту. Підтримка діяльності товариства «Просвіта». Проте більшість дій не вийшла за межі декларацій Гетьман П. Скоропад- ський Активна освітня політика. Розбудова мережі українських гімназій 150. Поступова українізація народної середньої і вищої освіти. Реорганізація Київського народного університету в державний. Створення університету в Кам’янці-Подільському. Від- криття українських кафедр у Київському Одеському і Харківському університетах Директорія УНР Освітня політика не виходила за межі декларацій про підтримку і розвиток укра- їнської освіти бо Директорії доводилося вести постійні бойові дії. Певна територія України тривалий час залишалася поза впливом Директорії Денікін- ський режим Освіта на українській мові заборонялася і переслідувалася. Відновлювалась систе- ма освіти що панувала за царського режиму Радянська влада Руйнування попередньої системи освіти. Докладались значні зусилля з ліквідації неписьменності лікнеп. Ідеологізація освіти. Створення єдиної трудової школи семирічний термін навчання. Скасовувалася плата за навчання. Розбудовувалася мережа підготовки педагогічних кадрів інститути технікуми курси. Половина шкіл здійснювала навчання українською мовою. У 1920 р. було ліквідовано уні- верситети а на їх базі створено мережу інститутів. Уся наукова робота була зосе- реджена в УАН. Для підготовки до вступу у вищі навчальні заклади створювалися робітничі факультети робфаки Українська академія наук Óêðà¿íñüêà àêàäåì³ÿ íàóê Історико- філологічний відділ Комісія з вивчен- ня природних ба- гатств України Фізико- математичний відділ Соціально- економічний відділ Національна бібліотека 24 листопада 1918 р. Президент В. Вернадський секретар — А. Кримський перші дійсні члени: Д. Багалій М. Кащенко В. Косинський О. Левицький М. Петров С. Смаль-Стоцький Ф. Тарановський С. Тимошенко М. Туган-Барановський П. Тутковський Літературний процес Літературний процес цього періо- ду пов’язаний з творчістю як відомих поетів і письменників так і з появою нової генерації талановитої молоді. Íàïðÿìêè Ïðåäñòàâíèêè Романтизм О. Олесь Кандиба В. Сосюра В. Чумак А. Еллан-Блакитний Неокласицизм М. Зеров П. Филипович М. Рильський М. Драй-Хмара Ю. Клен О. Бурггардт Символізм П. Тичина Я. Савченко Д. Загул Панфутуризм М. Семенко Україна в боротьбі за збереження державної незалежності 1918—1920 рр.

slide 60:

60 Новітня історія України 1914—1939 рр. Образотворче мистецтво Äàòà Ïîä³ÿ Грудень 1917 р. Створення Української академії мистецтв. Академіки: М. Бойчук М. Бурачен- ко Ф. Кричевський А. Маневич О. Мурашко Г. Нарбут Жовтень 1918 р. Відкриття в Ромнах першого пам’ятника Т. Шевченку скульптор І. Кавалерідзе Театральні та музичні колективи Íàçâà çàñíîâíèêè òà êåð³âíèêè • Український театр драми та опери 1918 р. перший театр УСРР ім. Т. Шевченка Київ Г. Борисоглібський Л. Гаккебуш О. Мар’яненко О. Сердюк Лесь Курбас • Новий драматичний театр ім. І. Франка створений 1919 р. у Вінниці із 1923 р. працював у Харкові із 1926 р. — у Києві Г. Юра • Українська державна капела під проводом О. Кошиця 1918 р. • Державний симфонічний оркестр під проводом О. Горілого 1918 р. із 1919 р. — Республікан- ський симфонічний оркестр ім. М. Лисенка. Симфонічні оркестри також існували в Харкові Катеринославі Одесі • Українська республіканська капела під керівництвом К. Стеценка і О. Кошиця існували в пері- од Директорії УНР та в еміграції • Державна українська мандрівна капела скорочено «Думка» Н. Городовенко • Київський музично-драматичний інститут 1920 р. існував на базі музично-драматичної шко- ли ім. М. Лисенка • У цей період працювали композитори: М. Леонтович Я. Степовий Л. Ревуцький Г. Верьовка Б. Лятошинський та ін. Релігійне життя Îñíîâí³ òåíäåíö³¿ • Відновлення патріархату Російської православної церкви РПЦ • Рух за відновлення автокефалії української православної церкви на чолі з В. Липківським • Політизація церковного життя • Терор проти священиків жорстка антицерковна атеїстична політика більшовиків Óêðà¿íñüêà ÑÐÐ â óìîâàõ íîâî¿ åêîíîì³÷íî¿ ïîë³òèêè íåï 1921—1928 ðð. Господарська розруха У 1920 р. промислове виробни- цтво складало лише 10 від рівня 1913 р. Виробництво металу стано- вило лише 5 довоєнного рівня вугілля — 30 . Із 11 тис. підпри- ємств у 1922 р. працювало 2552 із 57 доменних печей — лише одна. Було повністю знищено 4 тис. км за- лізниць. Залишилося лише 40 па- ровозів. Посівні площі скоротилися

slide 61:

61 з 209 млн десятин у 1913 р. до 154 млн десятин у 1920 р. Знизила- ся врожайність. Загальна сума збит- ків завдана громадянською вій ною оцінювалася у 12 млрд крб. Нова економічна політика неп Причини переходу до непу Глибока соціаль- но-економічна і політична криза влади Масові повстання в сільській міс- цевості виступи в містах армії та на флоті Злам ідеї побудови соціалізму і кому- нізму шляхом лік- відації ринкових відносин Намагання утри- мати владу в будь- який спосіб Спад революцій- ної хвилі на За- ході. Відкладення «світової» рево- люції Мета • Ліквідація загрози нової громадянської війни • Рятування більшовицького режиму • Покращення економічного становища країни що знаходилася в міжнародній ізоляції Основні заходи Промисловість Сільське господарство Торгівля і обмін Фінанси Система управ- ління Трудові відносини Часткова дена- ціоналізація оренда та пере- дача в приватну власність дріб- них та середніх підприємств. Концесії Продоволь- чий податок оренда на- ймана праця Відновлен- ня торгівлі державна кооперативна приватна. Ліквідація без- оплатних по- слуг Відновлення грошово- фінансової системи за- провадження твердої валю- ти — червінця Децентралі- зація: запро- вадження горизонтальної системи управ- ління система трестів Система віль- ного найму робочої сили матеріальне стимулювання праці підпри- ємництво Особливості впровадження непу в Україні • Неп було запроваджено пізніше ніж в інших радянських республіках • Упровадження непу супроводжувалося боротьбою із селянським повстанським рухом • Податки на селян були вищими ніж в інших радянських республіках Наслідки • Швидке відновлення сільського господарства промисловості транспорту • Відновлення і розвиток торгівлі • Зростання кількості міського населення • Підвищення продуктивності праці • Підвищення рівня життя населення • Прискорення соціальної диференціації в місті поява «нової буржуазії» • Прискорення розшарування селянства • Наростання економічної нестабільності періодичні економічні кризи • Зростання безробіття Українська СРР в умовах нової економічної політики неп 1921—1928 рр.

slide 62:

62 Новітня історія України 1914—1939 рр. Протиріччя непу Монополія більшовиків на владу Плюралізм форм власності та господарського укладу Курс на будівництво соціалізму в одній окремо взятій країні Необхідність активізації зовнішньополітичної ді- яльності посилення контактів із зовнішнім світом Необхідність здійснення індустріаліза- ції створення могутнього воєнно-про- мислового комплексу Відсутність інвестицій у промисловість з вітчизня- них і зарубіжних джерел Курс на побудову суспільства соціаль- ної рівності та соціальної справедли- вості Посилення соціальної диференціації. Формування «нової буржуазії» непманів і «нової аристократії» партійно-радянська номенклатура Селянський повстанський рух в Україні влітку—восени 1921 р. За даними Партизансько-по- встанського штабу ППШ УНР на липень 1921 р. нараховувалося 42 великі партизанські загони. Серед них виділялися: загін За- болотного район дій Ольвіополь— Балта кількість — до 6000 багнетів і шабель 6—8 гармат кулемети загін Струка Коростень—Жито- мир—Козятин до 3000 осіб загін Брови Новомосковськ—Павло- град 3000 багнетів 1000 шабель 27 кулеметів гармати загін Мор- далевича Радомишльський по- віт до 1220 багнетів формування Бондарчука Завгороднього і Хма- ри Черкащина до 1200 багнетів загін Удовиченка Полтавщина до 1000 багнетів Надбузька По- встанська дивізія Гайсинський і Уманський повіти до 4000 баг- нетів і шабель. Крім того діяло повстанське з’єднання Н. Махна до 30 тис. осіб. Щоправда воно не підлягало ППШ і дотримувалось власної тактики а в серпні зазнало поразки. У чекістських донесеннях зна- чилось що «загальна кількість бандитів у 1921 р. досягла 40 тисяч осіб». На жовтень 1921 р. після караль- них акцій радянської влади актив- ний повстанський рух становив лише 830 шабель і 440 багнетів. Другий «зимовий похід» армії УНР Ïèòàííÿ äëÿ õà- ðàêòåðèñòèêè Çì³ñò Коли відбувся Жовтень—листопад 1921 р. Мета Підняти антибільшовицьке збройне повстання на Правобережній Україні ство- рити базу для визволення від більшовицької окупації Сили що брали участь у поході Волинська група близько 800 бійців під командуванням генерала Ю. Тютюн- ника. Бессарабська група 300 бійців під командуванням генерала А. Гулого-Гуленка Подільська група 400 бійців під командуванням полковника М. Палія зго- дом — полковника С. Чорного Результати Трагедія під Базаром 359 бійців волинської групи що потрапили в полон і від- мовилися вступити до Червоної армії були розстріляні. Остаточна поразка визвольних змагань припинення збройної боротьби

slide 63:

63 Поразка селянського повстанського руху і Другого «зимового походу» Ïðè÷èíè ïîðàçêè • Час виступу повстанських загонів було обрано невдало коли пік повстанського руху вже пройшов • Активна підривна і розвідувальна робота чекістських органів щодо зриву походу • Зосередження значних сил Червоної армії на Правобережжі близько 200 тис. осіб — третина іс- нуючої на той час Червоної армії • Початок голоду 1921—1923 рр. • Зміна політики радянської влади. Запровадження непу • Утома населення від війни • Нечисленність загонів армії УНР Голод 1921—1923 рр. в Україні Причини голоду • Політика «воєнного комунізму» • Незацікавленість селян у збільшенні посів- них площ • Падіння товарності сільського господарства Руйнування сільського гос- подарства в роки Першої світової війни революції громадянської війни Посуха і невро- жаї 1921 1922 рр. Підвищен- ня норм хлібозаго- тівлі Політика влади • Приховування факту голоду. Ізоляція військами районів охоплених голодом • Вилучення хлібних запасів для відправлення до Росії голод у Поволжжі • Укладення угоди уряду УСРР з Американською адміністрацією допомоги АРА яка разом з ін- шими міжнародними організаціями надавала допомогу жертвам голоду 10 січня 1922 р. • Надання селянам посівного матеріалу техніки Територія охоплена голодом Масштаби Сучасні Дніпропетровська Донецька Запорізька Одеська Миколаївська області та південь Харківської Голодувало 4—7 млн осіб. Голод супрово- джувався епідеміями холери тифу оспи Міжнародні організації що надавали допомогу голодуючим АРА і Джойнт 90 допомоги місія Нансена Сербсько-Хорватсько-Словенський комітет Швей- царський Дацький Німецький Червоний Хрест французький Вереліф Швейцарські комітети в Берні та Цюріху Чехословацька місія релігійні організації переважно протестантські Наслідки результати Померло від голоду 15—2 млн осіб. Загальні демографічні втрати склали 5 млн осіб Придушення селянського по- встанського руху в Україні Зміцнення влади більшовиків Хлібозаготівельні кризи Ðîêè Øëÿõè âèõîäó ç êðèçè Íàñë³äêè ä³é óðÿäó 1925 Збільшення закупівельних цін на хліб Відновлення хлібозаготівлі розши- рення непу 1927—1928 Збільшення закупівельних цін на хліб Відновлення хлібозаготівлі 1928—1929 Відновлення воєннокомуністичних методів насильницька експропріація хліба в селян початок колективізації Згортання непу початок суцільної колективізації Українська СРР в умовах нової економічної політики неп 1921—1928 рр.

slide 64:

64 Новітня історія України 1914—1939 рр. Статус УСРР 1920—1922 рр. Äàòà Ïîä³ÿ 10 березня 1919 р. Конституція УСРР визначила статус УСРР як незалежної держави 9 грудня 1920 р. ЦК РКПб визначила форму відносин між УСРР і РРФСР як міждержавну 28 грудня 1920 р. Підписання Союзного робітничо-селянського договору між Російською Соціа- лістичною Федеративною Радянською Республікою РСФРР і Українською Соціалістичною Радянською Республікою УСРР Îñíîâí³ ïîëîæåííÿ • Вступ РСФРР і УСРР у воєнний і господарський союзи • Об’єднання комісаріатів військових і морських справ зовнішньої торгівлі фінансів праці шляхів пошти і телеграфу Вищої Ради народного господарства • Входження об’єднаних комісаріатів до складу Раднаркому РСФРР • Здійснення контролю і керівництва об’єднаними комісаріатами через Всеросійські З’їзди рад депутатів робітників селян і червоногвардійців та ВЦВК до складу яких УСРР посилає своїх представників Міжнародні угоди УСРР у 1921—1922 рр. Äàòà Íàçâà 31 січня 1921 р. Договір з Грузією 14 лютого 1921 р. Договір з Литвою 18 березня 1921 р. Ризький мирний договір з Польщею 23 квітня 1921 р. Угода між Україною та Німеччиною про обмін військовополоненими та ін- тернованими громадянами 3 серпня 1921 р. Договір з Латвією 25 листопада 1921 р. Договір з Естонією 7 грудня 1921 р. Тимчасова угода між урядами Росії України та Австрії 26 грудня 1921 р. Представник РРФСР В. Вороний від імені УСРР підписав україно-італій- ський договір 2 січня 1922 р. Договір про дружбу і братерство з Туреччиною 5 листопада 1922 р. Поширено дію російсько-німецького договору в Рапалло на Україну 6 червня 1922 р. Тимчасова угода між УСРР і Чехословаччиною Загалом станом на 1 травня 1923 р. урядом УСРР було підпи- сано 45 міждержавних угод чоти- ри резолюції загальноєвропейської конференції в Генуї та сім угод з міжнародними організаціями. У 1922 р. повноважні представ- ництва посольства УСРР існували в Англії Австрії Італії Німеччині Польщі Чехословаччині Росії.

slide 65:

65 Входження УСРР до складу СРСР Ïðîåêò É. Ñòàë³íà. «Àâòîíîì³çàö³ÿ» Ïðîåêò Â. Ëåí³íà Передбачалося включення радян- ських республік до складу РСФРР на правах автономії Передбачалося що всі радянські республіки увійдуть до нового державного об’єднання на рівних правах. Декларувалося що кожна республіка мала б право вільного виходу із Союзу Українське керівництво зайняло особливу позицію щодо утворення Союзу. Не заперечуючи створення Союзу воно категорично відкидало план «автономізації» 30 грудня 1922 р. І з’їзд Рад СРСР в основному затвердив Декларацію про створення Союзу та Со- юзний договір. До складу СРСР увійшли РСФРР УСРР БСРР ЗСФРР. У січні 1924 р. на ІІ з’їзді Рад СРСР було прийнято Конституцію СРСР яка завершила юридичне оформлення Союзу Основні положення Ст. 1. Компетенція Союзних органів згідно з Союзним договором 30 грудня 1922 р. • Представництво Союзу в міжнародних відносинах • Зміна зовнішніх кордонів СРСР • Укладення договорів про входження до складу Союзу нових членів • Оголошення війни й укладення миру • Укладення зовнішніх державних позик • Ратифікація міжнародних договорів • Установлення системи зовнішньої і внутрішньої торгівлі • Установлення основ і загального плану всього народного господарства Союзу • Урегулювання транспортних і поштово-телеграфних справ • Установлення основ організації Збройних сил СРСР • Утвердження єдиного бюджету установлення монетної грошової і кредитної системи а також системи загальносоюзних республіканських і місцевих податків • Установлення загальних основ землеустрою і землекористування • Установлення основних законів про працю • Установлення загальних основ народної освіти • Установлення загальних заходів у галузі охорони здоров’я • Установлення системи мір і вагів • Організація загальносоюзної статистики • Основне законодавство щодо союзного громадянства іноземців • Право загальної амністії Ст. 26. За кожною союзною республікою зберігається право вільного виходу із Союзу Травень 1925 р. ІХ з’їзд Рад УСРР вніс зміни в текст Конституції УСРР які закріплювали входження УСРР до складу СРСР Історичне значення • З утворенням СРСР суверенні права УСРР були урізані ще більше. Право на вихід було фікцією бо залежало виключно від позиції ЦК РКПб • Однак проголошення СРСР закріпило деякі завоювання українського народу: визнано тери- торіальну цілісність України існував власний адміністративний апарат. Деякі права отримали і національні меншини що компактно проживали на території України Українська СРР в умовах нової економічної політики неп 1921—1928 рр.

slide 66:

66 Новітня історія України 1914—1939 рр. Розвиток української культури в роки непу Îñíîâí³ ðèñè • Ідеологізація всіх сторін культурного життя насильницьке впровадження марксистської ідеології • Створення «нової пролетарської інтелігенції» • Реформування системи освіти обмеження отримання освіти для «бувших» • Розширення сфери вживання української мови політика українізації • Уведення до Карного кодексу відповідальності за переконання • Посилення боротьби з неграмотністю • Активізація антирелігійної кампанії • Висилка за кордон визначних представників інтелігенції що не поділяли комуністичних ідей. У той же час залучення до співпраці представників інтелігенції що емігрували за кордон Коренізація в УСРР Ïèòàííÿ Õàðàêòåðèñòèêà Форма • Українізація і заходи для культурно-національного розвитку національних меншин в Україні Період здійснення • 1923 — початок 1930-х рр. Основні провід- ники • П. Скрипник О. Шумський Мета • Створення національного підґрунтя для проведення більшовиками своєї політики а також для створення позитивного образу радянської влади як всередині країни так і за її межами Основні поло- ження сформо- вані рішеннями ХІІ з’їзду РКПб квітень 1923 р. • Підготовка виховання та висування керівних кадрів корінної національ- ності • Урахування національних факторів при формуванні партійного та держав- ного апарату • Організація мережі навчальних і виховних закладів закладів культури преси книговидавничої справи мовами корінних національностей • Вивчення національної історії відродження та розвиток національних тра- дицій і культури Підсумки і резуль- тати • У 1930 р. кількість шкіл з українською мовою навчання становила 85 у 75 державних установ діловодство було переведене на українську мову 90 газет більше 50 книг і журналів видавалося українською мовою • Кількість українців серед службовців держапарату зросла з 35 до 54 • Сприяла залученню до радянського культурного будівництва української інтелігенції з еміграції повернулася частина діячів культури і науки • Відбувся бурхливий розвиток української культури «Відродження» • Були забезпечені культурно-національні права національних меншин створені адміністративні національні райони тощо Основні тенденції розвитку науки Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà • Одержавлення системи наукових установ. Ліквідація будь-яких об’єднань науковців. Присво- єння Академії наук України звання Всеукраїнської. До її складу увійшли секції Українського наукового товариства. Діяльність Всеукраїнської академії наук була суворо регламентована • Ідеологізація діяльності наукових установ. Партійна оцінка діячів науки • Підпорядкування державі системи вищої освіти

slide 67:

67 Розвиток освіти в 1920-ті рр. Íàïðÿìêè ðîçâèòêó îñâ³òè Ліквідація неписьменності Розбудова державної системи освіти • Від 1921 р. створювалися школи з ліквідації неписьменності — лікнепи у яких мали навчатися всі хто не вміє читати і писати віком від 8 до 50 років. Завдяки лікнепам на кінець 1920-х рр. загалом вдалося подолати негра- мотність населення • Із запровадженням політики ук- раїнізації велика увага приділя- лася навчанню рідною мовою • Виховання дітей віком від 4 до 8 років здійснювало- ся в дитячих садках та дитячих будинках від 8 до 15 років — у дитячих будинках та семирічних трудових школах від 15 років після закінчення семирічки під- літки вступали до профшколи з дворічним терміном на- вчання системою якою завершувалася початкова освіта. Основну увагу початкова школа зосереджувала на підго- товці молоді для праці на виробництві • Вищими навчальними закладами в 1922—1929 рр. були технікуми та інститути. Технікуми готували спеціалістів вузьких профілів. Інститути здійснювали підготовку ад- міністраторів та організаторів виробництва Українське національне відродження в літературі Íàïðÿìîê Íàçâà îðãàí³çàö³¿ Ïðåäñòàâíèêè Неокласики — М. Зеров О. Бурггард Ю. Клен М. Драй-Хмара М. Рильський Селянські митці «Плуг» П. Панч А. Головко С. Пилипенко Пролетарська літера- тура «Гарт» Вільна акаде- мія пролетарської лі- тератури ВАПЛІТЕ В. Еллан-Блакитний М. Бажан О. Довженко М. Куліш Ю. Смолич В. Сосюра П. Тичина Ю. Яновський М. Хвильовий Фітільов Мистецтво Íàïðÿìîê Íàçâà îðãàí³çàö³¿ Ìèòö³ Реалізм соціалістич- ний Асоціація художни- ків Червоної України АХЧУ І. Їжакевич К.Трохименко О. Кокель Ф. Кричев- ський Г. Світлицький С. Прохоров М. Самокиш І. Падалка М. Бурачек А. Петрицький В. Касія Авангардизм Асоціація революцій- ного мистецтва Укра- їни АРМУ Асоціація панфуту- ристів Аспанфур М. Бойчук О. Богомазов В. Меллер К. Гвоздик В. Седляр М. Семененко Музика Íàïðÿìîê Òâîð÷å îá’ºäíàííÿ Ïðåäñòàâíèêè Соціалістичний реа- лізм — М. Ревуцький К. Богуслав- ський Модернізм Товариство ім. П. Леонтовича Всеукраїнське товариство революційної музики ВУТУРМ М. Вериківський В. Косенко Б. Лятошинський Народна пісня танці Капела «Думка» народні хори ансамблі М. Городовенко Г. Верьовка Українська СРР в умовах нової економічної політики неп 1921—1928 рр.

slide 68:

68 Новітня історія України 1914—1939 рр. Театр Íàïðÿìîê Òåàòð Ìèòö³ Реалізм Перший державний театр ім. Т. Шевченка Державний драматичний театр ім. І. Франка О. Загаров Г. Юра Авангард «Березіль» Український експерименталь- ний театр під керівництвом М. Терещенка Лесь Курбас М. Куліш М. Терещенко Загалом на середину 1920-х рр. в УСРР нараховувалося 45 професійних театрів Релігійне життя в 1920-ті рр. Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà • На початку ХХ ст. разом із боротьбою за українську державнiсть в Українi почався рух за авто- кефалiю Української православної церкви. У 1919 р. автокефалiю Української православної церкви було проголошено. Богослужiння в українських храмах стало вiдправлятися україн- ською мовою. У 1921 р. в Києвi в соборi Святої Софiї вiдбувся Всеукраїнський православний собор який проголосив Українську православну церкву автокефальною. Спочатку радянська влада підтримувала Українську автокефальну православну церкву УАПЦ із метою послабити позиції Російської православної церкви РПЦ. А згодом радянська влада стала боротися проти неї i в 1930 р. лiквiдувала • У 1921—1923 рр. під приводом боротьби з голодом відбулося відкрите пограбування храмів ви- лучення цінностей • Протягом 1920-х рр. держава проводила агресивну антицерковну та атеїстичну пропаганду Ðàäÿíñüêà ìîäåðí³çàö³ÿ Óêðà¿íè 1929—1938 ðð. Ñêëàäîâ³ ðàäÿíñüêî¿ ìîäåðí³çàö³¿ Óêðà¿íè Індустріалізація «Культурна революція» Колективізація Масові репресії Утвердження сталінської диктатури Ðîêè ˳äåðè óãðóïîâàíü ïàðò³éíèõ ôðàê- ö³é ùî âåëè ì³æ ñîáîþ áîðîòüáó Ïîë³òè÷í³ ïèòàííÿ ÿê³ ìàñêóâàëè áîðîòüáó çà âëàäó 1923— 1924 Й. Сталін Г. Зінов’єв Л. Каменєв Л. Троцький «Ліва опозиція» «Платформа» Троцького: дрібнобуржуазне се- лянство потрібно «утримувати пролетарською диктатурою» для успіху соціалістичного будів- ництва у відсталій селянській країні необхідна підтримка з боку світового пролетаріату і світової революції потрібно розвивати важку промисло- вість установити її «диктатуру» в економіці йде бюрократизація партії не можна допускати під- міну диктатури пролетаріату диктатурою партії потрібно переглянути кількісний склад апарату омолодити кадри допустити свободу фракцій

slide 69:

69 Закінчення таблиці Ðîêè ˳äåðè óãðóïîâàíü ïàðò³éíèõ ôðàê- ö³é ùî âåëè ì³æ ñîáîþ áîðîòüáó Ïîë³òè÷í³ ïèòàííÿ ÿê³ ìàñêóâàëè áîðîòüáó çà âëàäó 1925 Й. Сталін М. Бухарін А. Риков Г. Зінов’єв Л. Ка- менєв «Нова опо- зиція» «Наш генеральний секретар не є тією фігурою яка може об’єднати навколо себе старий більшо- вицький штаб» Л. Каменєв 1927 Й. Сталін М. Бухарін А. Риков Г. Зінов’єв Л. Ка- менєв Л. Троцький «Об’єднана опози- ція» Платформа «блоку»: потрібні високі темпи ін- дустріалізації — «надіндустріалізація» значне збільшення податків на селян триває бюрокра- тизація партії і переродження держави таким чином треба відновити внутрішньопартійну демо- кратію. Почалося створення підпільної партії 1928— 1929 Й. Сталін М. Буха рін А. Ри- ков М. Том ський «Правий ухил» Опозиція виступає проти згортання непу і засто- сування надзвичайних методів в економіці проти теорії «загострення класової боротьби у міру про- сування до соціалізму» 1929 рік став роком остаточної перемоги Й. Сталіна в боротьбі проти ленінських соратників за владу. Він же став роком початку утвердження сталінського тоталітарного режиму в СРСР Ïðè÷èíè âñòàíîâëåííÿ ðåæèìó îñîáèñòî¿ âëàäè É. Ñòàë³íà • Відсутність традицій політичної демократії в країні та реальних демократичних свобод • Низький рівень політичної культури населення СРСР • Зосередження політичної влади в руках однієї партії • Невисокий інтелектуальний рівень керівництва ВКПб обмеженість його політичної культури • Низький освітній рівень низових керівників і рядових членів ВКПб • Сакральний характер менталітету суспільства наповнення релігійним змістом громадських ін- ститутів • Внутрішня природа радянської влади яка являла собою диктатуру класу що переросла в диктатуру партії та не заперечувала можливості диктатури однієї особи • Наявність численного бюрократичного апарату добробут якого залежав від збереження ко- мандно-адміністративної системи • Основним методом встановлення і підтримки існування такого режиму був тотальний контроль над суспільством і постійний терор проти всіх його верств. Керівною і спрямовуючою силою ра- дянської тоталітарної системи була більшовицька партія яка своєю ідеологію визнавала марк- сизм-ленінізм. Таким чином у Радянському Союзі складався тоталітарний режим Індустріалізація в УСРР УРСР Індустріалізація — процес ство- рення великого чи просто машин- ного виробництва в усіх галузях народного господарства насамперед у промисловості. Імпортозамінна індустріаліза- ція — створення промислової бази яка забезпечила умови для заміни імпортної промислової продукції продукцією власного виробництва. Політика індустріалізації — по- літика спрямовани на створення важкої промисловості. Уперше була схвалена більшовиками в 1925 р. на ХІV партійній конференції. Вони вважали що для побудови соціа- лізму необхідне створення якісно нових виробничих сил важливою частиною яких повинна стати про- мисловість. Розвиток останньої роз- глядався ними як засіб подолання відсталості ліквідації залежності від імпорту машин з ворожих капіталіс- тичних країн і створення армії. Індустріалізація була головним завданням перших п’ятирічних планів. Акцент робився на розви- ток гірничодобувної металургійної Радянська модернізація України 1929—1938 рр.

slide 70:

70 Новітня історія України 1914—1939 рр. машинобудівної і хімічної промис- ловості. До кінця 1930-х рр. за- вдяки індустріалізації СРСР пере- творився на індустріально-аграрну країну посівши друге місце у світі і перше в Європі за обсягами ви- робництва. Рішення про проведення ін- дустріалізації було прийнято на ХІV з’їзді ВКПб. Мета • Подолання економічної відсталості • Забезпечення економічної незалежності • Створення економічної бази для зміцнення обороноздатності країни • Створення економічної бази побудови комунізму соціалізму Термін проведення • 1927/1928 — кінець 1930-х рр. перша друга і третя п’ятирічки Характер • Імпортозамінна Джерела • Доходи державного сектору економіки • Доходи від державної монополії на зовнішню торгівлю. Збільшення експор- ту сировини і сільгосппродукції за кордон • «Ножиці цін» між промисловою продукцією і сільгосппродукцією • Націоналізація промисловості. Ліквідація приватного сектору економіки згортання непу • Скасування конвертації червінців. Інфляція • Збільшення норм виробітку при збереженні існуючих зарплат • Подовження робочого дня • Колективізація. «Розкуркулення» • Примусові державні позики • Праця в’язнів • Трудовий ентузіазм. Стаханівський рух • Підвищення цін на винно-горілчані напої • Продаж за кордон національно-культурних цінностей • Антирелігійна кампанія. Пограбування церков • Збільшення прямих і непрямих податків • Запровадження карткової системи розподілу продуктів і предметів першої необхідності. Зниження життєвого рівня населення Позитивні • Досягнення економічної незалежності • Перетворення СРСР на могутню індуст- ріально-аграрну державу • Укріплення обороноздатності країни створення могутнього ВПК • Підведення технічної бази під сільське господарство • Розвиток нових галузей промисловості будівництво фабрик і заводів Íàñë³äêè ³íäóñòð³àë³çàö³¿ Негативні • Створення замкненої економіки яка сама себе забезпечує автаркія • Створення можливостей для здійснення сталінського воєнно-політичного керівництва • Зменшення розвитку виробництва товарів по- всякденного вжитку • Формування політики суцільної колективізації • Стимулювання екстенсивного розвитку еконо- міки Економічні • Перекачування коштів із села в місто • Ліквідація куркульства • Одержавлення сільськогоспо- дарського виробництва • Ліквідація «аграрного пере- населення» Соціальні • Відволікання величезних коштів від розвитку сільсько- господарського виробництва • Укріплення соціальної бази сталінської диктатури • Відчуження селян від власності й результатів праці ліквідація економічних стимулів розвитку виробництва • Масова «втеча» селян із місць постійного проживання дефіцит робочої сили на селі

slide 71:

71 Етапи аграрних перетворень більшовиків Åòàïè ðîêè Õàðàêòåðèñòèêà І етап. 1917—1918 • Скасування приватної власності на землю націоналізація • Муніципалізація землі — передача її в розпорядження місцевим губернським повітовим радам • Розподіл поміщицьких земель передача їх селянам без викупу • Соціалізація землі — зрівнювальний розподіл землі за споживацькими та трудо- вими нормами періодичний переділ землі • Заборона оренди і найманої праці ІІ етап. 1919—1920 • Створення великих колективних підприємств на основі колишніх поміщицьких маєтків радгоспів колгоспів — колективізація • Зрівняльний розподіл землі між селянами відновлення общинних форм землеко- ристування • «Воєнний комунізм» на селі продрозкладка ІІІ етап. 1921—1928 • Кооперація — добровільні колективні форми обробітку землі збуту переробки сільгосппродукції • Добровільна колективізація — створення на добровільних засадах великих колек- тивних підприємств ТОЗи артілі комуни • Дозвіл оренди і найманої праці ІV етап. 1929—1933 • Суцільна насильницька колективізація до кінця 1930-х рр. було колективізовано 97 створення колгоспно-радгоспної системи • Ліквідація дрібного селянського господарства перехід до великого товарного виробництва. Проте не було ліквідовано дрібнотоварну форму господарювання — присадибне господарство яке давало значну частку продукції молоко м’ясо яйця овочі фрукти • Розселянювання — знищення працьовитих господарів землі протягом 1929— 1934 рр. в Україні було знищено понад 200 тис. «куркульських» господарств 12—14 млн осіб • Відчуження засобів праці та її результатів від самого робітника Колективізація в УСРР УРСР Колективізація — створення ко- лективних селянських господарств яке на практиці призвело до відчу- ження селян від власності на землю і від результатів своєї праці. Рішення про проведення колек- тивізації було прийнято на ХV з’їзді ВКПб. Мета • Забезпечення міста коштами на потреби індустріалізації • Ліквідація «аграрного перенаселення» • Поширення контролю держави за приватним сектором сільського госпо- дарства повне одержавлення економіки • Ліквідація куркульства як класу • Збільшення товарності сільського господарства спроба налагодити ефек- тивне сільськогосподарське виробництво Термін • 1929—1937 рр. Основні заходи • Насильницьке створення колгоспів • Розкуркулення • Обмеження переселення селян до міст 1932—1933 рр. — запровадження паспортів які видавалися лише мешканцям міст. 17 березня 1937 р. — се- лянам не дозволялося залишати колгоспи без підписання адміністрацією угоди з майбутнім роботодавцем Радянська модернізація України 1929—1938 рр.

slide 72:

72 Новітня історія України 1914—1939 рр. Закінчення таблиці Результат • Держава отримала хліб і вже не залежала від індивідуальних господарств у хлібозаготівлі • Держава отримала засоби для індустріалізації • Село втратило третину робочої сили • Завершення одержавлення економіки • Ліквідація індивідуального селянського господарства проте зберігалося присадибне господарство яке впродовж існування СРСР давало значну част- ку молока м’яса овочів і фруктів • Злам устоїв селянського життя • Формування історично нової системи господарювання що заснована на жорсткій трудовій дисципліні примусовій праці прикріплення до колгос- пу радгоспу натуральній оплаті праці тощо • Відчуження засобів праці та її результатів від самого робітника • Зруйнування сільського господарства поступовий його занепад • Голодомор 1932—1933 рр. Етапи колективізації в УСРР УРСР Перший п’ятирічний план пе- редбачав що в Україні в колгоспи буде об’єднано 30 селянських господарств. Але вже на листопа- довому 1929 р. пленумі ЦК ВКПб було взято курс на суцільну при- скорену колективізацію. Резолю- ція пленуму «Про сільське госпо- дарство України і про роботу на селі» передбачала найвищі темпи колективізації в Україні порівняно з іншими союзними республіками. У січні 1930 р. Україну віднесли до групи регіонів де колективізацію планувалося завершити протягом осені 1931 р. — весни 1932 р. Åòàï Õàðàêòåðèñòèêà 1929—1930 рр. Час прискореної колективізації яка перетворилася по суті в комунізацію. Село поринуло у вир самознищення: селянство почало продавати або забивати худобу ховати або псувати реманент. У 1928—1929 рр. в Україні було знищено до 50 поголів’я худоби 1930 р. Маневр сталінського керівництва з перекладенням відповідальності на місцеві партійні й радянські органи стаття Й. Сталіна на початку березня 1930 р. «За- паморочення від успіхів» постанова ЦК ВКПб від 14 березня 1930 р. «Про бо- ротьбу з викривленнями партійної лінії у колгоспному русі». Почався масовий вихід з колгоспів 1931—1933 рр. Новий етап суцільної колективізації прискорення її темпів закінчення в основ- ному колективізації в Україні було об’єднано 70 селянських господарств 1934—1937 рр. Завершальний етап колективізації. У 1937 р. колгоспи об’єднували 961 по- сівних площ Голодомор 1932—1933 рр. в Україні Голодомор — цілеспрямована політика влади на створення штучного голоду.

slide 73:

73 Причини голодомору Необхідність знищення українського селянства як свідомої національної вер- стви яка загрожувала імпер- ським прагненням Москви Непосильні для селян хлібозаготівлі конфіс- кація владою продо- вольчих запасів надмір- ний хлібний експорт Небажання колгоспників працювати в громадському господарстві Економічні прорахун- ки спроба здійснити соціалістичне будівни- цтво воєнно-комуніс- тичними методами Точки зору на причини голодомору Голод був спланований Й. Сталіним заздалегідь щоб ви- нищити українське селянство у якому вбачався оплот націоналізму і приватновласницької психології Необдумана політика добування коштів на індустріалізацію коли доля селян- ства не бралася до уваги Голод розпочався у грудні 1931 р. і тривав до початку 1934 р. Найбільшого прояву досяг у червні 1933 р. Голодом були охоплені Кубань Північний Кавказ Казахстан. Найбільше голод уразив Україну Наслідки голодомору Завершення колективіза- ції утверджен- ня колгоспної системи розо- рення села Масові жертви за різними оцінками від 25 до 8 млн осіб. Підрив гено- фонду української нації Приду- шення опору україн- ського се- лянства Переселення се- лян з Росії в Укра- їну Донецьку Дніпропетров- ську Харківську Одеську обл. Голодомор став приводом до розгортання боротьби з «українським буржуазним націоналізмом» прибуття у 1933 р. комісії на чолі з П. Постишевим Радянська політична система в 1930-ті рр. Çàãàëüí³ ðèñè • Культ особи Сталіна • Панування однопартійної системи. Зрощування партійного і державного апарату • Фізичне усунення політичних противників і опонентів • Створення розгалуженого репресивного апарату. Масові репресії • Створення системи офіційних одержавлених масових організацій • Уніфікація всього суспільного життя. Ідеологізація суспільного життя. Контроль над засобами масової інформації Керівництво УСРР УРСР у 1920—1930-ті рр. Ãîëîâè Ðàäíàðêîì³â ÓÑÐÐ ÓÐÑÐ Ïåðø³ ãåíåðàëüí³ ñåêðåòàð³ ÖÊ ÊÏáÓ М. Скрипник 1918—1919 рр. Е. Квірінг 1918—1919 рр. Х. Раковський 1919—1923 рр. В. Молотов 1920—1921 рр. В. Чубар 1923—1934 рр. Д. Мануїльський 1921—1923 рр. П. Любченко 1934—1937 рр. Е. Квірінг 1923—1925 рр. М. Бондаренко 1937 р. Л. Каганович 1925—1928 рр. Д. Коротченко 1938—1939 рр. С. Косіор 1928—1938 рр. М. Хрущов 1939—1947 рр. М. Хрущов 1938—1947 рр. Радянська модернізація України 1929—1938 рр.

slide 74:

74 Новітня історія України 1914—1939 рр. Репресивно-каральні органи СРСР УСРР УРСР Ðîêè ³ñíóâàííÿ Íàçâà Àáðåâ³àòóðà 1917—1922 Всеросійська надзвичайна комісія ВНК рос. ВЧК 1922—1934 Об’єднане державне політичне управління ОДПУ рос. ОГПУ 1934—1941 Народний комісаріат внутрішніх справ НКВС рос. НКВД 1941—1946 Народний комісаріат державної безпеки НКДБ рос. НКГБ 1946—1953 Міністерство державної безпеки МДБ рос. МГБ 1953—1954 Міністерство внутрішніх справ МВС рос. МВД 1954—1991 Комітет державної безпеки КДБ рос. КГБ Сталінські репресії в УСРР УРСР наприкінці 1920-х — у 1930-ті рр. Ìåòà Ñïîñîáè òà ìåòîäè çä³éñíåííÿ ðåïðåñèâíèõ çàõîä³â • Знищення будь-якої навіть потенційної опозиції • Придушення національно-визвольного руху • Знищення старої «партійної гвардії» усіх хто міг про- лити світло на минуле Й. Сталіна • Переслідування і знищення всіх представників колиш- ніх політичних партій заможних верст населення • Зняття соціальної напруги в суспільстві знищення «стрілочників» — представників бюрократичного і партійного апарату на яких перекладали відпові- дальність за прорахунки Сталіна та його оточення • Показові політичні процеси поза- судові переслідування створення особливих нарад для спрощення судочинства при покаранні «ворогів народу» і членів їхніх сімей засто- сування на практиці органами НКВС методів фізичного впливу на «воро- гів народу» тощо Найбільші судові процеси і справи Äàòà Ñïðàâà 1928 р. «Шахтинська справа». Справа Велі Ібрагімова 1930 р. Процес над меншовиками 1930 р. Процес над «Спілкою визволення України СВУ» 1930 р. Справа Промпартії 1931 р. Справа «Українського національного центру УНЦ» 1933 р. Справа про некомплектне відвантаження комбайнів. Справа про шкідництво на електростанціях. Справа «Польської організації військової» 1933 р. Справа «Блоку українських націоналістичних партій» 1933—1934 рр. Справа «Української військової організації УВО» 1935 р. Викриття «Всеукраїнського боротьбистського центру» 1936 р. Справа «троцькістсько-зінов’євського терористичного центру»

slide 75:

75 Закінчення таблиці Äàòà Ñïðàâà 1937 р. Справа «антирадянського троцькістського центру» 1937 р. «Процес військових» 1938 р. Справа «антирадянського правотроцькістського блоку» Політичні процеси були важливим елементом становлення сталінської тоталітарної моделі. Про- тягом 1930—1941 рр. в Україні було «викрито» понад 100 «центрів» «блоків» «організацій». Від 1933 до 1938 р. кількість членів КПбУ скоротилася на 483 . Вище партійне керівництво УРСР національно свідома українська інтелігенція були майже повністю знищені Наслідки сталінських репресій в СРСР Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà • Зміцнення особистої влади. Усунення можливих претендентів на владу • Насаджування атмосфери страху. Створення образу ворога • Через систему ГУЛАГу пройшло 5 населення СРСР • Різке послаблення потенціалу спеціалістів у всіх галузях знань і практичної діяльності • Підрив обороноздатності країни • Знищення національної еліти • Падіння у 3 рази темпів промислового розвитку Соціальна структура суспільства за конституцією СРСР 1936 р. УРСР 1937 р. Класи Прошарок Робітничий клас Колгоспне селянство Інтелігенція Соціальна структура суспільства 1930-х рр. Íàçâà ²ºðàðõ³ÿ âëàäè Номенкла- тура Й. Сталін — вождь Члени Політбюро Співробітники ОДПУ—НКДБ керівники виробництва партійні керівники дер- жавні службовці Інтелігенція Технічна і гуманітарна інтелігенція Робітничий клас Робітники — передовики виробництва Рядові робітники Селянство Механізатори та інші спеціалісти в сільському господарстві Колгоспники В’язні Карні злочинці Спецпоселенці Політичні в’язні Радянська модернізація України 1929—1938 рр.

slide 76:

76 Новітня історія України 1914—1939 рр. Розвиток української культури в 1930-ті рр. Історичні умови розвитку української культури Становлення тота- літарного режиму і культу особи Ста- ліна Масові репресії Ліквідація неписьменності. Запро- вадження загальної обов’язкової чотирічної освіти перехід у містах до семирічної освіти Згортання українізації. Ідеологічний тиск на мит- ців. Партійний контроль. Русифікація Наслідки Насадження єдиного твор- чого методу — соціалістич- ний реалізм Завершення «культурної револю- ції». Наприкінці 1930-х рр. не- письменні складали 15 дорослого населення. Охоплення освітою дітей всіх вікових груп. Повний партійно- державний контроль над освітою «Розстріляне відродження» — нищення молодої порослі представників української культури літераторів і митців. Загалом було репресовано понад 500 осіб. Руйну- вання інтелектуальної і моральної спадко- ємності української інтелігенції Основними рисами соціалістич- ного реалізму прийнято вважати: присутність нового героя — рево- люціонера-пролетаря комуніста оспівування комуністичних ідеалів відображення й оцінка життєвих ситуацій з точки зору марксизму- ленінізму багатогранність худож- ніх форм і проявів. Найбільшого поширення соціалістичний реалізм набув у СРСР де вважався частиною офіційної ідеології. Деякі дослідни- ки відкидають існування соціаліс- тичного реалізму стверджуючи що це різновид критичного реалізму. Розвиток культури в 1930-ті рр. Ðèñè ðîçâèòêó • Жорсткий контроль з боку держави • Ідеологізація культури • Чітка визначеність форм стилів і жанрів • Підпорядкованість поглядам вождя • Головна мета: показати велич і «вічність» режиму та зміцнити культ вождя • Репресії проти тих хто своєю творчістю йшов наперекір існуючому режиму Видатні досягнення українських учених Ïð³çâèùå Ñôåðà ä³ÿëüíîñò³ Н. Ахієзер С. Бернштейн М. Кравчук М. Крейн Г. Пфейффер Математика М. Боголюбов М. Крилов Фізика. Нелінійна механіка О. Палладін Біохімія О. Богомолець Медицина. У 1930 р. очолював Всеукраїнську академію наук ВУАН Є. Патон Фізика електрозварювання Ю. Кондратюк Винахідник розробник теорії космічних польотів М. Стражеско Медицина кардіологія

slide 77:

77 Закінчення таблиці Ïð³çâèùå Ñôåðà ä³ÿëüíîñò³ В. Філатов Медицина офтальмологія М. Холодний А. Сапєгін В. Юр’єв І. Агол Генетика і селекція Л. Ландау Є. Ліфшиц Теоретична ядерна фізика М. Грушевський Д. Багалій М. Василенко М. Слабченко Історія джерелознавство С. Єфремов М. Возняк М. Зеров А. Кримський Теорія та історія української літератури мовознав- ство Ліквідація неписьменності Ïåð³îä Îõîïëåíî øê³ëüíèì íàâ÷àííÿì 1927—1928 рр. Більше ніж 65 дітей шкільного віку 1932—1933 рр. 98 дітей віком до 10 років На кінець 1939 р. в українських губерніях налічувалося лише 15 неписьменних віком до 50 ро- ків на початку століття — 72 неписьменних Шкільна освіта в 1920—1930-ті рр. Äàòà Ïîä³ÿ 1921 р. Постанова РНК УСРР про ліквідацію неписьменності в республіці 1923 р. Створення добровільного товариства «Геть неписьменність» яке очолив Г. Петровський 1930 р. Постанова ЦК ВКПб «Про загальне обов’язкове початкове навчання» постанова ЦК ВКПб У «Про введення обов’язкового загального початкового навчання в Україні» Цими постановами було закріплено принцип обов’язковості навчання. Держава розглядала шко- лу як один із найвагоміших ідеологічних інститутів. Розпочалася грандіозна кампанія — «все- народний похід за всеобуч». Термін «всеобуч» з’явився в 1930-ті рр. і являє собою скорочення від російських слів «всеобщее обучение» Релігійне життя Äàòà Ïîä³ÿ 1 січня 1928 р. Уведення в дію Адміністративного кодексу УСРР який містив розділ «Правила про культи». Утрачав силу декрет уряду УСРР про свободу совісті 1929 р. Звинувачення УАПЦ в антирадянській діяльності на початку 1930 р. самоліквіду- валася 1930 р. Арешт 2000 священиків усіх ієрархів УАПЦ 1932 р. Оголошення Й. Сталіним другої п’ятирічки «безбожною» «п’ятирічкою знищення релігії» 1934— 1935 рр. Масове закриття церков знищення культових споруд залишилося лише 9 діючих церков порівняно з 1913 р. Радянська модернізація України 1929—1938 рр.

slide 78:

78 Новітня історія України 1914—1939 рр. Çàõ³äíîóêðà¿íñüê³ çåìë³ â 1921—1939 ðð. Територія і населення західноукраїнських земель початок 1930-х рр. Êðà¿íà Çåìë³ Òåðèòîð³ÿ òèñ. êì 2 Íàñåëåííÿ òèñ. îñ³á Польща Східна Галичина Західна Волинь Холм щина Підляшшя Посяння Лем- ківщина 1322 89 Румунія Північна Буковина Хотинщина Пів- денна Бессарабія Марморощина 176 1240 Чехословаччина Закарпатська Україна 149 735 Разом 1647 10 875 Становище українських земель у складі Польщі Румунії Чехословаччини та СРСР Ïèòàííÿ äëÿ ïîð³âíÿííÿ Óêðà¿íñüê³ çåìë³ ó ñêëàä³ Ïîëüù³ Ðóìóí³¿ ×åõîñëîâà÷÷èíè ÑÐÑÐ Статус у складі держав Східна Галичи- на — до 1923 р. автономія. Решта українських зе- мель Холмщина Підляшшя Лем- ківщина Посян- ня входили до складу польських воєводств За Сен-Жермен- ським договором Буковина увійшла до складу Румунії. У 1920 р. посли Англії Франції Італії Японії Бессарабським протоколом визна- ли і затвердили захоплення краю Румунією Увійшли до скла- ду ЧСР згідно із Сен-Жермен- ським договором на правах авто- номії але реально статус автономії отримали лише в жовтні 1938 р. УСРР з 1937 р. УРСР —фор- мально суверен- на респуб ліка у складі СРСР з 1922 р.. До 1922 р. входила до воєнно-по- літичного союзу радянських рес- публік Рівень економіч- ного розвитку Низький існу- вання окремих промислових центрів Низький Низький Унаслідок інду- стріалізації УРСР стала промислово розвинутою рес- публікою. Інду- стріально-аграр- ний характер розвитку Аграрна реформа Обмежена укра- їнські селяни зазнавали дис- кримінації. За- селення укра- їнських земель осадниками Обмежена укра- їнські селяни за- знавали дискримі- нації Реформа супрово- джувалася розвит- ком інфраструк- тури краю Націоналізація землі. Передача землі селянам. Розвиток коопе- рації. З 1929 р. насильницька колективіза- ція голодомори 1921—1923 1932—1933 рр. Суть урядової політики щодо українства Репресивна Репресивна Лояльна Репресивна

slide 79:

79 Закінчення таблиці Ïèòàííÿ äëÿ ïîð³âíÿííÿ Óêðà¿íñüê³ çåìë³ ó ñêëàä³ Ïîëüù³ Ðóìóí³¿ ×åõîñëîâà÷÷èíè ÑÐÑÐ Український націо нально- визвольний рух Розвинутий ма- совий організо- ваний Слабко розвину- тий організова- ний Розвинутий ор- ганізований Придушений і знищений Становище укра- їнської церкви Переслідування православної церкви. Навер- нення до като- лицизму. Права УГКЦ захищали- ся конкордатом Польщі з Па- пою Римським 1925 р. і автори- тетом А. Шепти- цького Румунський патріархат під- порядкував собі православні єпархії Бессарабії і буковинську ми- трополію. Укра- їнські священики зазнавали дис- кримінації Уряд ЧСР не втручався у ре- лігійні справи Знищена УАПЦ. Антирелігійні та антицерковні кам- панії. Насадження атеїзму Розвиток україн- ської освіти Гальмування роз- витку української освіти її полоні- зація. Обмеження щодо українців під час вступу до вузів У 1934 р. оста- точно ліквідована українська освіта Динамічно роз- вивалася почат- кова середня спеціальна і вища освіта Динамічно розви- валася початкова середня спеціаль- на і вища освіта. Боротьба з непись- менністю. Насаджу- валася комуністична ідеологія Політика Польщі щодо українських земель 1921—1939 рр. Ïåð³îä Õàðàêòåðèñòèêà 1921—1923 рр. Намагання показати світовій громадськості що уряд дотримується прав націо- нальних меншин. Конституційно було закріплено право українців на власну мову й отримання початкової освіти українською мовою. Східній Галичині було надано автономних прав 1923—1926 рр. Після визнання країнами Антанти належності Східної Галичини Польщі польський уряд узяв курс на асиміляцію українського населення. Було за- боронено вживання термінів «Україна» і «українці». Українці зазнавали від- критої дискримінації в усіх областях. Роздача українських земель польським осадникам. Переслідування українських політичних партій і діячів 1926—1937 рр. Спроби пошуку порозуміння з українством. Регіоном для цього мала б стати Волинь. Створення двомовних утраквестичних шкіл призначення українців на високі державні посади тощо. У той же час проводилися акції пацифікації 1930 р. умиротворення. Створення табору для політв’язнів у Березі-Картузь- кій 1934 р. 1937—1939 рр. Повернення до жорсткої антиукраїнської політики Західноукраїнські землі в 1921—1939 рр.

slide 80:

80 Новітня історія України 1914—1939 рр. Провідні українські політичні партії на території Польщі Íàçâà Ìåòà ä³ÿëüíîñò³ Ñîö³àëüíà áàçà Ìåòîäè áî- ðîòüáè ˳äåðè Ñòàâëåííÿ ùîäî ÑÐÑÐ ÓÐÑÐ Українське національно- демократичне об’єднання УНДО Боротьба за самостійну і Соборну Україну мир- ними дозволе- ними засобами Старше по- коління українських політиків духовенство більшість інтелігенції заможне се- лянство Легальні: пар- ламентські демократичні Д. Левицький В. Мудрий До початку 1930-х рр. по- зитивне після 1930-х рр.— не- гативне Українська со- ціал-демокра- тична партія УСДП. Група «Вперед» Приєднання українських земель до ра- дянської України Робітництво інтелігенція незаможне се- лянство Поєднання легальних і нелегальних методів М. і Л. Ганке- вичі А. Пащук Х. Приступа та ін. Позитивне перейшла на прорадянські комуністичні позиції Українська радикальна партія УРП Об’єднала ся з УПСР на Во- лині й утвори- ли Українську соціал-ради- кальну партію УСРП Здобуття не- залежності України здій- снення спра- ведливої аграр- ної реформи відділення церкви від держави обме- ження приват- ної власності Селяни батра- ки сільська інтелігенція Легальні Л. Бачин- ський І. Марчук Негативне Комуністична партія Захід- ної України КПЗУ Приєднання західноукраїн- ських земель до УРСР Робітництво селянство ін- телігенція Підпільна ді- яльність О. Клірик Васильків Р. Кузьма Турянський М. Заячків- ський Косар Г. Іваненко Бараба Позитивне Організація українських націоналістів ОУН Здобуття неза- лежності Со- борної України Колишні вій- ськові армій УНР і ЗУНР студенти мо- лодь інтелі- генція Підпільна терористична діяльність національна революція Є. Коно- валець А. Мельник Негативне Створення Організації українських націоналістів ОУН Українська вій- ськова організа- ція УВО Створена в липні 1920 р. на чолі з Є. Коновальцем Акції УВО • Замах на С. Федака і Ю. Пілсудського 1921 р. • Кампанія саботажу та терористичних актів проти українських угодовців 1922 р. • Експропріаційні заходи 1924—1926 рр. Організація україн- ських націоналістів ОУН Створена в січні—лю- тому 1929 р. у Відні на чолі з Є. Коновальцем Студентські жіночі та інші націоналістичні організації

slide 81:

81 Ідеологія ОУН Інтегральний націоналізм — ідеологія ОУН розроблена Д. Дон- цо вим та його наступниками — на- ціоналізм що об’єднує всю націю він відкидає демократичні ідеали а найвищою цінністю проголошує національну державу на чолі якої має стати верховний провідник — вождь. Єдність вождя і народу мають забезпечити корпорації коаліції профспілки виборні ради. Єдина пар тія — ОУН — має створити ідео- логічний провід держави. Ідеологи інтегрального націона- лізму мало уваги приділяли май- бутньому соціально-економічному устрою держави. Основою теоретич- них міркувань було доведення прав українського народу на самостійну соборну державу і ви значення шля- хів здобуття незалежності. Ідеологи ОУН уважали що незалежність української держави можна здобути шляхом національної революції — всенародного повстання під керівни- цтвом ОУН. Для підготовки націо- нальної революції потрібно всіма можливими засобами розхитувати окупаційний режим і одночасно го- тувати населення до повстання. Ïðè÷èíè âèíèêíåííÿ ³íòåãðàëüíîãî íàö³îíàë³çìó • Жорстока антиукраїнська політика як в Польщі так і в СРСР • Зневіра в демократичні ідеали • Загальноєвропейська тоталітарна тенденція в національно-визвольних рухах • Приклад Італії Німеччини що кинули виклик Версальській системі й створювали сильні націо- нальні держави • Неможливість легальної боротьби за відновлення української державності Політика Румунії щодо українських земель 1921—1939 рр. Ïåð³îä Õàðàêòåðèñòèêà І період. 1918— 1928 рр. На українських землях існував воєнний стан. Легальна політична діяльність була за- боронена. Ліквідація українських громадсько-культурних освітніх установ 1927 р. закриті всі українські школи. Проводилась жорстка політика румунізації ІІ період. 1928— 1938 рр. Лібералізація режиму. Відновлення українського громадського культурного полі- тичного життя. Продовження політики асиміляції щодо українства ІІІ період. 1938— 1940 рр. Встановлення королівської диктатури супроводжувалося повним знищенням україн- ського національного життя ліквідацією політичних партій і громадських організа- цій Татарбунарське повстання Причини Антиукраїнська політика правлячих кіл Румунії Курс Комінтерну на світову революцію Селянський повстанський рух. Протягом 1918—1924 рр. відбулося понад 150 повстань 16—25 вересня 1924 р. У повстанні брало участь близько 6 тис. осіб. Очолював повстання ревком на чолі з О. Клюшніковим. Слабооззброєні повстанці не могли протистояти румунській армії. По- встання не підтримали молдавські селяни і німецькі колоністи 1925 р. Судовий процес «Процес 500» над учасниками повстання. 85 осіб було засуджено на різні терміни ув’язнення. Судові переслідування тривали аж до 1929 р. Порівняно ліберальні вироки були зумовлені широкою кампанією протестів у Румунії та за її межами Західноукраїнські землі в 1921—1939 рр.

slide 82:

82 Новітня історія України 1914—1939 рр. Українські політичні партії в Румунії Íàçâà ðîêè ³ñíóâàííÿ Ìåòà ä³ÿëüíîñò³ ³äåîëîã³ÿ Ñîö³àëüíà áàçà Ìåòîäè áîðîòüáè ˳äåðè Ñòàâëåííÿ ùîäî ÑÐÑÐ ÓÐÑÐ Українська на- ціональна пар- тія УНП 1927—1938 Захищала інтере- си українського населення збері- гаючи лояльність до влади. Захист від румунізації. Об’єднання україн- ських земель в Со- борну Українську державу Інтеліген- ція селян- ство Легальні парламент- ські В. Залозе- цький До початку 1930-х рр. — позитивне згодом — не- гативне Комуністична партія Буко- вини КПБ 1918—1926. Увійшла до складу Кому- ністичної партії Румунії на пра- вах крайової організації Світова революція радикальні соціаль- ні перетворення. Приєднання до ра- дянської України. Побудова комуніз- му Робітники найбідніше селянство інтелігенція Нелегальна організація збройних по- встань С. Канюк С. Гуцуляк Ф. Савчук Позитивне Партія україн- ських працю- ючих Румунії «Визволення» 1929—1934 Одержавлення еко- номіки здійснення аграрних перетво- рень приєднан- ня до радянської України. Побудова комунізму Робітники селянство інтеліген- ція молодь Легальна захист соці- альних прав робітників Позитивне Радикальна на- ціоналістична організація середина 1930-х рр. Об’єднання україн- ських земель у Со- борну Українську державу. Інтеграль- ний націоналізм Націоналіс- тична ради- кально на- лаштована молодь Нелегальні революційні О. Забачин- ський І. Григо- рович Д. Квітков- ський Негатив- не. УСРР УРСР — форма росій- ської окупації України Національно-визвольна боротьба в Закарпатті в 1920—1938 рр. Ïåð³îäèçàö³ÿ Îçíàêè І етап 1920 — по- чаток 1930-х рр. • Долучення населення до демократичних інститутів влади участь у вибо- рах партійній боротьбі у роботі місцевих органів самоврядування тощо • Формування основних течій національно-визвольного руху в краї • Вироблення програмних установок з’ясування позицій «мовна дискусія»: народовці й комуністи стверджували що населення краю є українським • Спроба апелювати до світової громадськості з метою домогтися закріпле- них у Сен-Жерменському договорі автономних прав для краю звернення до Ліги Націй 1922 р.

slide 83:

83 Закінчення таблиці Ïåð³îäèçàö³ÿ Îçíàêè ІІ етап поча- ток 1930-х — 1938 рр. • Формування самостійних українських політичних партій і блоків Руський блок Народовський блок • Розгортання безпосередньої боротьби за автономію краю • Об’єднання в цій боротьбі всіх течій українського руху • Формування розгалуженої мережі громадсько-політичних і культурних організацій їх активна діяльність ІІІ етап листопад 1938 — березень 1939 р. • Надання автономії Карпатській Україні. Проголошення незалежності Суспільно-політичні течії в національному русі Закарпаття Ðóñîô³ëüñòâî Ðóñèíñòâî Óêðà¿íîô³ëüñòâî íàðîäîâñòâî Êîìóí³ñòè÷íà Наступники русо- фільської течії другої половини ХІХ ст. Відстоювали ідею що населення краю є частиною російського населення. Відстоюва- ли право на автономію у складі Чехословач- чини або Угорщини Відстоювала самобутність на- селення краю стверджуючи що русини — окрема європейська на- ція. Виступали за автономію краю а в перспективі — за незалежність Відстоювали ідею про єд- ність українців по обидва боки Карпат. Спрямову- вали діяльність на про- будження національної самосвідомості населення. Виступали за автоно- мію краю у складі ЧСР а в перспективі — приєд- нання до Соборної України Відстоювали ідею про єд- ність українців по обидва боки Карпат. Організо- вувала боротьбу за со- ціальні права населення. Виступала за автономію краю у складі ЧСР у пер- спективі — приєднання до радянської України Руський блок Український блок Міжнародна інтернаціо- нальна соціалістична партія Підкарпатської Русі 1918—1921 рр. крайова організація КП Чехословаччини Засідання Сойму Карпатської України. Рішення Сойму 15 березня 1939 р. відбулося за- сідання першої сесії Карпатської України де було проголошено її незалежність. Президентом нової держави було обрано А. Волошина Головою Сойму — А. Штефана. «Карпатська Січ» була проголошена армією нової держави. Çàêîí ÷. 1 § 1. Карпатська Україна є незалежна держава. § 2. Назва держави — Карпатська Україна. § 3. Карпатська Україна є республіка на чолі з президентом вибраним Соймом Карпатської України. § 4. Державна мова Карпатської України є українська. § 5. Кольори державного прапора Карпатської України — синій і жовтий. § 6. Державний герб Карпатської України є дотеперішній краєвий герб. § 7. Державний гімн Карпатської України — «Ще не вмерла України...» Західноукраїнські землі в 1921—1939 рр.

slide 84:

11 КЛАС Новітня історія України 1939—2005 рр. 84 НОВІТНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ 1939—2005 рр. Óêðà¿íà â ðîêè Äðóãî¿ ñâ³òîâî¿ â³éíè 1939—1945 ðð. Територіальний розподіл Польщі 1939 р.. Доля західноукраїнських земель Çà òàºìíèì ïðîòîêîëîì äî Äîãîâîðó ïðî íåíàïàä ì³æ ÑÐÑÐ ³ ͳìå÷÷èíîþ 23 ñåðïíÿ 1939 ð. Çà Äîãîâîðîì ïðî äðóæáó ³ êîðäîíè ì³æ ÑÐÑÐ ³ ͳìå÷÷èíîþ 28 âåðåñíÿ 1939 ð. Межа сфер інтересів Німеччини та СРСР приблизно пролягатиме вздовж річок Нарев Вісла Сян. У результаті цього розподілу всі західноукраїнські землі опинилися у сфері впливу СРСР крім Закарпаття і Північної Буковини Холмщина лівобережне Надсяння Лемків- щина Підляшшя згодом ці землі отримали узагальнюючу назву Закерзоння разом з оку- пованими польськими землями увійшли до складу ІІІ рейху Східна Галичина Західна Волинь увійшли до складу УРСР СРСР Український фронт вересень 1939 р. Командуючий Українським фронтом — С. Тимошенко началь- ник штабу — М. Ватутін. Склад: 28 стрілецьких 7 кава- лерійських дивізій 10 танкових бригад 7 артилерійських полків резерву Головного командування. Ïîêàçíèêè Âåðåñåíü 1939 ð. Âòðàòè Особовий склад осіб 240 тис. Декілька сотень Танки одиниць 23 тис. 10 Гармати і міномети одиниць 18 тис. 5 Літаки одиниць 4 тис. 2 Територіальні зміни УРСР в 1939—1940 рр. гê Çì³íè 1939 Закарпаття Карпатська Україна — окуповане й приєднане Угорщиною Східна Галичина Західна Волинь — увійшли до складу УРСР Холмщина Підляшшя Посяння Лемківщина — було встановлено німецьку окупа- ційну владу увійшли до складу Польського генерал-губернаторства 1940 Північна Буковина Хотинщина Придунайський край Південна Бессарабія — вхо- дження до складу УРСР

slide 85:

85 Радянізація західноукраїнських земель 1939—1941 рр. Радянізація — процес встанов- лення радянської влади насаджен- ня в усіх сферах життя зразків ви- роблених за роки радянської влади. Складові радянізації: юридичне оформлення входження до складу УРСР зміна держапарату форму- вання радянських органів влади на- ціоналізація аграрні перетворення початок колективізації «культурна революція» обмеження впливу церкви репресії проти незгодних з радянською владою і потенційних противників індустріалізація. Рішення про радянізацію захід- ноукраїнських земель було при- йняте на засіданні політбюро ЦК ВКПб 1 жовтня 1939 р. Äàòà Çì³ñò 22 жовтня 1939 р. Проведення під контролем нової влади виборів до Народних зборів які наприкін- ці жовтня прийняли Декларацію про входження Західної України до складу СРСР і об’єднання її з УРСР. У листопаді 1939 р. сесії Верховної Ради СРСР і УРСР ухвали- ли відповідні закони Грудень 1939 р. Створення на території Західної України офіційно включеної до складу УРСР шести областей — Львівської Станіславської Волинської Тернопільської Рівненської Дро- гобицької. Менш ніж через рік відбулося законодавче оформлення і включення до скла- ду УРСР територій Північної Буковини та придунайських земель Південна Бессарабія 2 серпня 1940 р. За рішенням VII сесії Верховної Ради СРСР було утворено Молдавську Радянську Соціалістичну Республіку а на території Північної Буковини та Хотинського по- віту Бессарабії організовано Чернівецьку область й передано її до УРСР. До складу УРСР були включені також Аккерманський та Ізмаїльський райони із яких у грудні 1940 р. було утворено Ізмаїльську область Листопад 1940 р. Установлення між Українською РСР і Молдавською РСР нових кордонів. Частина колишньої Молдавської автономної РСР що перебувала у складі УРСР була передана Молдавській РСР. У результаті цих дій від України було відчужено Придністров’я з етнічним українським населенням. Після включення до складу УРСР Західної України Північної Буковини і трьох повітів Бессарабії населення України збільши- лося на 88 млн осіб і на середину 1941 р. становило понад 416 млн осіб а її територія зросла до 565 тис. км 2 Періоди радянізації До весни 1940 р. Від весни 1940 р. Режим зовнішні зберігав демо- кратичність а реформи зустріча- ли підтримку з боку населення Відбувається поглиблення соціалістичного змісту перетворень що супроводжуються масовими репресіями оскільки більшість місцевого населення вважали неприйнятними ці перетворення Ставлення населення західноукраїнських земель до радянізації Çàõîäè ÿê³ áóëè ï³äòðèìàí³ íàñåëåííÿì Çàõîäè ÿê³ âèêëèêàëè íåâäîâîëåííÿ íàñåëåííÿ Ліквідація польського і румунського органів влади Конфіскація земель великих власни- ків націоналізація торгівлі та про- мисловості ці галузі здебільшого зна- ходилися в руках поляків та євреїв Заміна польських румунських чиновників на місце- вих комуністів та людей надісланих зі сходу України Насильницька колективізація на червень 1941 р. в колгоспи було об’єднано 15 господарств Тиск на церкву як греко-католицьку так і право- славну Україна в роки Другої світової війни 1939—1945 рр.

slide 86:

86 Новітня історія України 1939—2005 рр. Закінчення таблиці Çàõîäè ÿê³ áóëè ï³äòðèìàí³ íàñåëåííÿì Çàõîäè ÿê³ âèêëèêàëè íåâäîâîëåííÿ íàñåëåííÿ Українізація та зміцнення системи освіти кількість укра- їнських шкіл збільшилася до 65 тис. з одночасним скорочен- ням польських румунських у Львівському і Чернівецькому університетах Політехнічно- му Медичному Ветеринарно- му інститутах Вищій торго- вельній школі консерваторії Вищій школі образотворчого мистецтва а також технікумах та училищах мовою викладан- ня стала українська Розвиток системи соціального забезпечення особливо охоро- ни здоров’я Розгром політичних партій і громадських об’єднань у тому числі таких шанованих у народі як Наукове товарист- во ім. Т. Шевченка «Просвіта» «Сільський господар» «Масло союз» та ін. Масові репресії розпочалися практично відразу після захоп- лення краю Червоною армією Серед українців раніше за інших зазнали репресій активі- сти політичних партій. Єдиною організованою силою Опору залишалась Організація Українських Націоналістів ОУН. Навесні 1940 р. режим розпочав широкомасштабні репре- сії: з осені 1939 р. до осені 1940 р. у Західній Україні було репресовано за політичними ознаками і депортовано близь- ко 10 населення 318 тис. сімей близько 12 млн осіб. Смерт ність серед депортованих склала 16 депортовано в Сибір і Казахстан 400 тис. осіб Людей переслідували без суду і слідства але з метою заля- кування населення інколи проводилися показові процеси Львівський процес над 59 членами ОУН січень 1941 р. Частка УРСР у загальносоюзному виробництві На кінець 1940 р. в Україні ви- добуток вугілля становив 505 загальносоюзного вироблялося 647 ча вуну 488 сталі 676 за лізної руди 257 елект роенергії 20 товарного хліба 73 цук ру 20 м’я са. Співвідношення сил сторін напередодні нападу Німеччини на СРСР червень 1941 р.

slide 87:

87 Співвідношення сил на ділянці головного удару групи армій «Південь» Мобілізаційні заходи в Україні 22 червня 1941 р. німецькі вій- ська о 3 годині 45 хвилин розпо- чали бомбардування великих міст і стратегічних об’єктів а о 4 годині перейшли кордон. Радянські при- кордонні війська чинили опір. Протягом перших місяців вій- ни в 16 областях України до лав Червоної армії було мобілізовано 2515 млн осіб у західних областях мобілізацію було зірвано. До кінця 1941 р. до народного ополчення вступило 1300 млн осіб. У липні 1941 р. понад 158 тис. осіб налічувалось у винищуваль- них загонах. Основні битви в Україні на радянсько-німецькому фронті в 1941 р. Íàçâà Äàòà Ïåðåá³ã ïîä³é ðåçóëüòàòè Танкова бит- ва в районі Рівне— Дубно— Луцьк— Броди 23—29 черв- ня 1941 р. Перша велика танкова битва Другої світової війни у якій з обох боків брало участь понад 5 тис. танків. Радянські механізовані кор- пуси отримавши наказ негайно відкинути передові танкові частини ворога що прорвалися перейшли в наступ без належної підготовки й авіаційного прикриття. Зустрічний танковий бій завершився май- же повним розгромом радянських механізованих корпусів Значення. Хоча просування ворога й було затримано на тиждень це було досягнуто дорогою ці- ною: із 42 тис. танків Південно-Західного фронту залишилося лише 737. Ворог утратив декілька сотень танків. Удар механізованих корпусів зірвав спробу ворога з ходу оволодіти Києвом і дав можливість підготувати оборонні рубежі на підступах до міста примусив ворога передчасно ввес- ти в бій резерви Київська оборонна операція 7 липня — 26 вересня 1941 р. 5 липня 1941 р. німецькі війська зуміли прорвати оборону між 5-ю і 6-ю радянськими арміями і вийшли до оборонних споруд міста. Ця подія вважається початком Київської стратегічної оборонної операції що тривала 83 дні. Німецьке командування оцінило прорив як вирі- шальну перемогу і падіння Києва вважалося справою найближчого часу. Але німецькі частини що підійшли до першої смуги оборони не змогли її подолати. Перший штурм Києва 11—14 липня виявився для ворога невдалим. Ці події поклали початок героїчній обороні міста що тривала 71 день. Невдалими для ворога були і наступні спроби оволо- діти містом. Героїзм захисників міста понад 120 тис. бійців із яких 33 тис. складало народне ополчення стійко тримали оборону. 21 серп- ня А. Гітлер прийняв рішення припинити лобові атаки міста Україна в роки Другої світової війни 1939—1945 рр.

slide 88:

88 Новітня історія України 1939—2005 рр. Закінчення таблиці Íàçâà Äàòà Ïåðåá³ã ïîä³é ðåçóëüòàòè Київська оборонна операція Тим часом склалось загрозливе становище на флангах Південно-За- хідного фронту що обороняв місто. Німецькі танкові частини обі- йшли захисників міста з півдня і півночі й замкну ли кільце оточен- ня біля Лохвиці. Наказ про відступ радянських військ було віддано занадто пізно і в оточення потрапило чотири радянські армії. 19 ве- ресня німецькі війська вступили до Києва Значення. Зірвала плани німецького командування швидко оволодіти містом. Примусила його змінити напрямок головного удару що зрештою призвело до провалу плану «Барбаросса» Оборона Одеси 5 серпня — 16 жовтня 1941 р. Після поразки Південного фронту румуно-німецькі війська взяли в облогу Одесу. Проте швидко захопити місто ворогові не вдалося. Декілька штурмів міста було відбито з великими втратами для во- рога. Перед тим як залишити місто радянські війська провели вда- лу десантну операцію в районі села Григорівка захопивши важкі гармати що обстрілювали місто. Рішення про припинення оборони міста було прийняте у зв’язку з проривом німецьких військ у Крим. Евакуація військ з Одеси відбулась без втрат і несподівано для ворога Значення. Радянські війська що протягом 72 днів здійснювали оборону міста відволікали на себе значні сили ворога завдавши йому великих втрат понад 300 тис. осіб. Оборона міста створювала можливість Чорноморському флоту впродовж другої половини 1941 р. контролювати всю аквато- рію Чорного моря загрожуючи узбережжю Румунії та нафтовим родовищам Оборона Се- вастополя 30 жовтня 1941 р. — 4 липня 1942 р. У жовтні 1941 р. німецькі війська увірвалися до Криму. 30 жовтня вони вийшли на далекі підступи до міста. Місто не було обладнане оборонними спорудами із суходолу проте мало добре продуману оборону з моря. У короткий термін навколо нього було створено три лінії оборони. Хоча місто було відірване від тилових районів суходо- лом Чорноморський флот упродовж 250 днів забезпечував оборону міста всім необхідним. Неодноразові штурми міста німецькими і ру- мунськими військами були відбиті зі значними втратами для ворога понад 300 тис. осіб. Проте поразка радянських військ Кримського фронту на Керченському п-ві дала змогу німецьким військам здійс- нити вирішальний наступ прорвати оборону Севастополя. 3 липня 1942 р. Ставка дала наказ про евакуацію військ проте вже було піз- но. Евакуюватися змогла лише невелика частина захисників міста Значення. На тривалий час оборона Севастополя прикувала значні сили німецьких військ завдав- ши їм суттєвих втрат. Були зірвані плани щодо знищення Чорноморського флоту СРСР 22 липня 1942 р. радянські війська залишили м. Свердловськ Ворошиловоградської області піс- ля чого вся територія України опи- нилася в зоні окупації німецьких військ та їх союзників. Місця найбільших «котлів» і кількість радянських військовополонених за німецькими даними Äàòà ̳ñòî ʳëüê³ñòü ðàäÿíñüêèõ ïîëîíåíèõ òèñ. îñ³á Літо 19141 р. Умань 103 Вересень 1941 р. Київ 665 Осінь 1941 р. Маріуполь 50 Весна 1942 р. Харків 227

slide 89:

89 Закінчення таблиці Äàòà ̳ñòî ʳëüê³ñòü ðàäÿíñüêèõ ïîëîíåíèõ òèñ. îñ³á Весна 1942 р. Керч 180 Літо 1942 р. Севастополь 100 Загальна кількість радян- ських військовополонених склала 459 млн осіб. Протягом 1941 р. у полон потра- пило 2 млн осіб 49 від загальної кількості. Евакуація У короткий термін до східних ра- йонів СРСР було евакуйовано понад 550 великих підприємств тридцяти галузей промисловості після ви- зволення повернулося лише кілька 30 тисяч тракторів 125 млн пудів зерна та іншого продовольства 6 млн голів худоби установи Академії наук УРСР 70 вузів 50 театрів. Виїхало 35 млн осіб. Те що не підлягало евакуації передбачалось знищити. Поразки радянських військ у перші місяці війни Ïðè÷èíè ïîðàçîê Радянське керівництво на чолі з Й. Сталіним не вжило необхідних заходів для належної під- готовки радянських військ до відсічі ворога постійне зважання на тезу що пакт про ненапад є гарантією мирних відносин з гітлерівською Німеччиною дезорієнтувало армію і народ заява ТАРС від 14 червня 1941 р. у якій версія про підготовку Німеччини до нападу на СРСР назива- лася провокаційною Й. Сталін і Генеральний штаб припустився серйозних прорахунків у визначенні напрямку го- ловного удару ворога. Радянське командування головним помилково вважало наступ на Украї- ну тоді як згідно з планом «Барбаросса» головний удар мала здійснити група армій «Центр» Значний військовий досвід німецького командування і бойових частин у веденні сучасних мо- більних бойових дій із застосуванням значної кількості танків і літаків Невдале розташування радянських військ для ведення оборонних боїв — вони розміщувалися трьома ешелонами один за одним 57 52 і 62 дивізії у результаті чого військові з’єднання всту- пали в бій по черзі і це давало можливість розбити їх частинами Радянські війська не готувалися до оборонних боїв. Війну передбачалося вести «малою кров’ю і на території ворога». Склади боєприпасів та іншого воєнного майна розташовувалися занадто близько до кордонів і вже в перші дні опинились у руках ворога Оборонні споруди на новому кордоні на початку бойових дій не були збудовані. До того ж вони були невдало розташовані лінія Молотова. Оборонні споруди на старому кордоні були роззброєні Масові репресії в армії 1937—1938 рр. і в подальші роки призвели до винищення кращих кад рів Червоної армії було знищено понад 37 тис. осіб командного складу всіх рівнів був репресований весь командний склад КОВО. Нові командири не мали достатнього бойового і життєвого досвіду Війська не були вчасно приведені в бойову готовність за окремим виключенням щоб дати на- лежну відсіч ворогові незважаючи на те що сталінське керівництво було вчасно попереджене про можливий напад Авіація була зосереджена на основних аеродромах а не розкидана по польових що призвело до ве- личезних утрат на початку війни у перші години війни на 66 аеродромах було знищено 579 літаків Зброя знаходилась у незадовільному стані. Значна частина танків старого зразка потребувала ре- монту. Не вистачало засобів зв’язку транспорту тощо. Низький рівень технічної підготовки бійців Незавершеність переозброєння і реорганізації Червоної армії що почалась 1939 р. і мала завер- шитися 1942 р. Недостатнє володіння особовим складом новими зразками зброї Україна в роки Другої світової війни 1939—1945 рр.

slide 90:

90 Новітня історія України 1939—2005 рр. Окупація України Німеччиною та її союзниками 1941—1944 рр. Ñêëàäîâ³ «íîâîãî ïîðÿäêó» Система масового знищення людей Система пограбування Система експлуатації людсь- ких і матеріальних ресурсів Суть окупаційного режиму по- лягала в тому щоб жорстокістю і терором залякати людей зламати їх опір і перетворити на покірних рабів. Військово-поліцейський апарат про- водив організоване пограбування на- селення створював нестерпні умови прирікав на голодне вимирання. Нацистський «новий порядок» Çàãàëüí³ ðèñè Ліквідація суверенітету або державності завойованих держав територій Економічне пограбування і використання всіх ресурсів в інтересах ІІІ рейху Расова дискримінація геноцид антисемітизм Терор репресії масові вбивства невинних людей План «Ост» план окупаційної політики на території СРСР Îñíîâí³ çàõîäè Часткове онімечення місцевого населення заселення німцями окупованих земель Масова депортація населення у тому числі українців до Сибіру Підрив біологічної сили слов’янських народів Економічне пограбування території України перетворення місцевого населення на рабів Пограбування культурних цінностей знищення пам’яток культури План «Ост» остаточно не був при- йнятий було затверджено лише його економічну частину — пограбування і експлуатація загарбаних регіонів. Для управління окупованими те- риторіями було створено спеціальне Управління Міністерство окупо- ваних територій ІІІ рейхом. Очо- лював управління Розенберг. Воно складалося з чотирьох відділів: по- літичного адміністративного еко- номічного цивільного. Останньому безпосередньо підпорядковувався рейхскомісаріат «Україна». Адміністративно-територіальне розчленування України Íàçâà Òåðèòî𳿠Дистрикт «Галичина» Львівська Дрогобицька Станіславська і Тернопільська області без північних районів підпорядковувався так званому Польському Варшавському генерал- губернаторству Рейхскомісаріат «Україна» Рівненська Волинська Кам’янець-Подільська Житомирська області північні райони Тернопільської північні райони Вінницької східні райони Миколаїв- ської Київська Полтавська Дніпропетровська області північні райони Криму та південні райони Білорусії. Центром рейхскомісаріату стало місто Рівне Закарпаття з 1939 р. залишалося під владою Угорщини.

slide 91:

91 Закінчення таблиці Íàçâà Òåðèòî𳿠Трансністрія Території Одеської Чернівецької південні райони Вінницької і західні райони Миколаївської областей утворили нову румунську провінцію Військова адмі- ністрація Східні райони України Чернігівщина Сумщина Харківщина Донбас до узбе- режжя Азовського моря південь Кримського півострова Окупаційний режим у різних регіонах України Îñîáëèâîñò³ îêóïàö³éíîãî ðåæèìó У дистрикті «Галичина» режим терору був менш жорстоким. Тут було дозволено функціонуван- ня українських громадських установ кооперативних організацій закладів освіти. В органах місцевого самоврядування українцям віддавали перевагу перед поляками У східних районах що знаходилися під владою військової адміністрації допускалось існування деяких українських громадських організацій і не існувало всеохоплюючого систематичного по- ліцейського терору У Трансністрії режим був більш ліберальним не було терору дозволялася торгівля. Влада чітко виконувала наказ Антонеску: «Брати на зайнятих місцевостях усе що потрібно все що можли- во без усяких церемоній» На території України окупацій- на влада розгорнула широку на- цистську пропаганду: видавалося 120 газет укра їнською мовою діяло 16 радіо станцій. Нацистські каральні органи на території України Íàöèñòñüê³ êàðàëüí³ îðãàíè СС SS — охоронні загони. Елітні підрозділи НСДАП. Створені в листопаді 1925 р. як спеціальні групи для охо- рони фюрера й нацистських зібрань у Мюнхені. Після того як у 1929 р. СС очолив Г. Гіммлер організація по- ступово перетворилася на одну з найбільш впливових партійно-державних струк- тур ІІІ рейху. У 1934 р. СС стає самостійною органі- зацією непідконтрольною СА штурмові загони. СС відповідали за знищення зо- внішніх і внутрішніх «воро- гів нації» і практично контр- олювали німецьку поліцію СД SD — нацистська служба безпеки роз- відувальне управління СС утворене в 1934 р. У 1936 р. її очолив Р. Гейдріх . Головне за- вдання — забезпечення внутрішньої безпеки ІІІ рейху. СД мала пра- во на позасудові пере- слідування і роз прави арешти обшуки кон- фіскації таємні опера- ції щодо знищення во- рогів рейху тощо. Мала широку агентурну мережу досьє на вище керівництво рейху та сусідніх держав Гестапо — державна таємна полі- ція гітлерівської Німеччини в 1933—1945 рр. Заснована за іні- ціативи Г. Ге рінга. Із 1936 р. керівни цтво гестапо здійснював Г. Гіммлер про тягом 1939— 1945 рр. — Г. Мюл лер. Із вересня 1939 р. гестапо увійшло до струк- тури Головного управління імперської безпеки RSHA як ІV управління яке очолив Р. Гейд- ріх. Напрями діяльності: боротьба з против никами нацизму нагляд за політичною діяльністю різних церков релігійних сект тощо комплектування картотеки і до- сьє ведення справ окупованих те- риторій організація контррозвід- ки і боротьба зі шпіонажем Україна в роки Другої світової війни 1939—1945 рр.

slide 92:

92 Новітня історія України 1939—2005 рр. Трагедія Волині 1943 р. Ïðè÷èíè òðàãå䳿 Драматична історія польського та українського народів в ХVІ—ХVІІІ століттях заповнена особливо жорстокими селянськими бунтами і козацькими повстаннями що придушувалися у потоках крові й залишили у свідомості багатьох поколінь задавнені незабуті взаємні кривди а також почуття соціальної несправедливості Досвід і висновки від поразки українців у війні з Польщею в 1918—1919 рр. які вказували на Польщу як одну з головних перешкод у побудові незалежної України Неврегульовані загальнополітичні умови після Першої світової війни що позбавили українців мати власну державність Національна політика II Речі Посполитої 1918—1939 рр. на східних територіях що ґрунтува- лася на засадах націоналізму й усунення інших національностей від участі в державному і гро- мадському житті справа автономії та самоврядування проблема земельної реформи освітня політика порушення громадянських прав і свобод репресії проти українців вона не ліквідову- вала давні суспільні конфлікти а навпаки — їх загострювала Терористична і саботажна діяльність УВО а потім ОУН на території Польщі у міжвоєнний період Антипольська діяльність ОУН до та під час Другої світової війни що виникла здебільшого з прийнятої ідеології інтегрального націоналізму Д. Донцова і формувала свідомість україн- ського суспільства в дусі ненависті до поляків як таких що стоять на перешкоді незалежності України Підбурювана роль обох тоталітарних режимів — радянського і німецького — у підсиленні укра- їнсько-польського конфлікту Деморалізуючий вплив війни яка спричинила велике моральне спустошення і відхід від норм соціальної поведінки обумовивши кривавий і злочинний характер конфлікту Безкомпромісні позиції польського уряду і керівництва ОУН в територіальному питанні Політична та військова стратегія ОУН і Української повстанської армії УПА на Волині та в Східній Галичині Ãîëîâí³ çàâäàííÿ Організація військових відділів ОУН на теренах Волині й Полісся а потім у Східній Галичині Намагання якнайбільше поширити свій вплив на Волині усунення із цієї території німецької адміністрації Створення основ української адміністрації підпорядкованої ОУН і УПА Підпорядкування всіх партизанських відділів що діяли на Волині керівництву ОУН Бендери у тому числі відділів Тараса Бульби Боровця ОУН Мельника Усунення або знищення польського населення на Волині та в Східній Галичині як перешкода українських прагнень до незалежності Хронологія подій польсько-українського протистояння на Волині та в Східній Галичині Äàòà Ïîä³ÿ 30 червня 1941 р. Проголошення у Львові Акту відновлення Української Держави та створен- ня її уряду — Українське державне правління УДП на чолі з Я. Стецьком. Нацист ський режим не визнав цього політичного рішення 5 9 липня 1941 р. Арешт фашистами С. Бандери у Кракові Я. Стецька у Львові 15 вересня 1941 р. Оголошення фракції ОУНБ поза законом. Масові арешти і вбивства членів організації. Перехід ОУНБ до підпільних форм боротьби

slide 93:

93 Продовження таблиці Äàòà Ïîä³ÿ Жовтень 1941 р. Остаточне формування фашистської адміністративної системи на Волині Листопад 1941 р. У Галичині та на Волині поляки почали активно створювати свій рух Опо- ру — Армію Крайову. Для її утримання польська влада часто проводила рекві- зицію продуктів у місцевого населення. Керівництво Армії Крайової подібно до еміграційного уряду розглядали Волинь як частину «кресов всходніх» тобто польських східних територій і неодноразово на міжнародному рівні заявляли про необхідність у повоєнний час відтворити Польську державу в межах 1939 р. Утворення регулярних загонів Армії Крайової завершилося до лютого 1942 р. Грудень 1941 р. — лютий 1942 р. Перші поодинокі напади польського підпілля на українське населення на тери- торії Польщі. Метою нападів було знищення тих українців які працювали у фа- шистській адміністрації. Загинуло близько 400 осіб серед яких були священики та вчителі Початок 1942 р. Польські антиукраїнські акції у Володавському Грубешівському Омашівсько- му та Холмському повітах. На Холмщині згідно із заявою Товариства «Холм- щина» у роки війни польські бойові формування тільки в одному Грубешівсько- му повіті спалили понад 50 українських сіл Березень—кві- тень 1942 р. Перші напади на польське мирне населення. У Дубенському Рівненському Луцькому Здолбунівському Кременецькому повітах і на Поліссі було вбито близько 2 тис. поляків Квітень 1942 р. На II Конференції ОУНБ було заявлено про необхідність поліпшення відно- син між двома незалежними державами Україною та Польщею проголошено необхідність визнання права українського народу на західноукраїнські землі засуджено шовіністичні настрої серед поляків та їхні спроби захопити адмі- ністративно-господарський апарат західноукраїнських земель. Разом із тим було ухвалено рішення про посилення революційної діяльності та підготовку до утворення повстанської армії. Поряд із діючими на теренах Волині відділами Поліської Січі М. Боровця Тараса Бульби було організовано відділи що підпо- рядковувалися ОУНБ Липень 1942 р. Відбулися перші українські репресивні акції проти поляків у сільських адмініст- раціях та лісництвах що були створені нацистами 14 жовтня 1942 р. Утворення Української повстанської армії яку очолив Д. Клячківський Клим Савур 13 листопада 1942 р. Жертви серед польського мирного населення с. Обірки Луцького повіту 24—25 грудня 1942 р. Напад польського загону на с. Пересоповичі Січень 1943 р. Польське населення Волині формує загони Селянської оборони 17—23 лютого 1943 р. На III конференції ОУНБ було затверджено рішення про перехід до відкри- тої форми боротьби з нацистським режимом та радянською владою. Прийнято остаточне рішення про формування УПА. Рішення про етнічні чистки ця кон- ференція офіційно не приймала проте було зроблено заяву про те що ОУН та УПА будуть вести боротьбу проти всіх озброєних ворогів Української держави включно з радянськими і німецькими військами та польськими військовими формуваннями. Згодом районні організації ОУНБ отримали свободу дій стосов- но польського населення Україна в роки Другої світової війни 1939—1945 рр.

slide 94:

94 Новітня історія України 1939—2005 рр. Продовження таблиці Äàòà Ïîä³ÿ 15 березня — 10 квітня 1943 р. До УПА приєдналося близько 5 тис. українців що служили в допоміжній полі- ції а також було захоплено значну кількість німецької зброї. Замість українців до допоміжної поліції фашисти набирали поляків які відзначилися в боротьбі з українцями Березень—кві- тень 1943 р. Жертви серед мирного польського населення у Луцькому Рівненському Дуб- нівському та Здолбунівському повітах. Свої дії учасники операцій виправдову- вали відплатою за минулу кривду Квітень—тра- вень 1943 р. Масові жертви серед польського населення Сарненського та Костопільського по- вітів Квітень—тра- вень 1943 р. Перші «відплатні акції» поляків проти українського населення проводили заго- ни польської поліції польські бази самооборони згодом їх проводили все часті- ше і за все більшої участі регулярних військових з’єднань Червень 1943 р. Масові напади українських загонів на польське населення у Дубнівському та Луцькому повітах 5 червня 1943 р. Делегат польського уряду видає наказ щодо координації заходів польського на- селення Волині з метою самооборони 7 липня 1943 р. Спроба делегатів польського уряду знайти порозуміння з українськими пред- ставниками 11 липня 1943 р. Акція деполонізації Волині організована керівництвом ОУНБ. У Володимир- ському повіті українські загони здійснили напад щонайменше як на 99 польських сіл згідно з польськими джерелами 167 населених пунктів і масово винищили польське населення. У результаті акцій проти мирного населення на Волині від рук поліціянтів та українських націоналістів загинуло близько 40 тис. поляків задокументовано втрати 367 тис. осіб відомі імена та прізвища 194 тис. осіб утрати української сторони на Волині визначають у декілька тисяч Серпень 1943 р. Ускладнення україно-польських відносин на Галичині 21—25 серпня 1943 р. ІІІ Надзвичайний Великий Збір ОУНБ. Підтверджено політику боротьби за Незалежну Соборну Україну. Головою проводу ОУНБ було призначено Р. Шухевича Т. Чупринку Жовтень 1943 р. Комюніке ОУН у якому засуджувався україно-польський конфлікт на Волині 27 жовтня 1943 р. Наказ № 1/43 ОУН який заборонив антипольські дії Середина груд- ня 1943 р. Напередодні католицького свята Різдва Христового на Волині прокотилася нова хвиля антипольських акцій Січень 1944 р. Прибуття на Волинь польського полковника К. Бомбінського. Починається процес створення нової польської дивізії яка отримала назву 27-ї Волинської дивізії піхоти Армії Крайової. Згідно з планами польського підпілля головний виступ проти українських збройних формувань мав відбутися з наближенням Червоної армії

slide 95:

95 Закінчення таблиці Äàòà Ïîä³ÿ Кінець січня 1944 р. 27-ма Волинська піхотна дивізія Армії Крайової до складу якої увійшли парти- занські загони частина членів самооборони і підпілля що діяли в містах разом близько 7 тис. осіб здійснила напад на УПА захопивши території від Ковеля до Турії та р. Буг. Із цих територій було вигнано українське мирне населення Початок 1944 р. Переміщення центру антипольських акцій УПА з Волині в Галичину 1 вересня 1944 р. Офіційна відмова ОУНБ від антипольських акцій. ОУНБ почала шукати по- розуміння з Армією Крайовою з метою спільної боротьби проти радянських військ. Головнокомандувач УПА у Східній Галичині В. Сидор Шелест видав наказ який стримував масові антипольські акції «за винятком польського еле- менту що співробітничає з НКВС» Висновок. Український народ мав повне право прагнути до здобуття незалежності проте методи і засоби що застосовувалися ОУН і УПА проти польського населення не можуть бути виправда- ними. Не мають виправдання і акції поляків проти українського населення Рух Опору на території України 1941—1944 рр. Рух Опору — національно-ви- звольний рух народів окупованих Німеччиною та її союзниками в роки Другої світової війни. Боротьба на- бирала різних форм: від духовного опору до збройної боротьби. Причини Окупація бать- ківщини за- гарбниками Жорстокість окупаційного режиму Цілеспрямована діяльність радян- ського керівництва щодо організації руху Опору на окупованих територіях Цілеспрямована діяль- ність ОУН щодо орга- нізації руху Опору Форми опору Пасивні Активні Різноманітна допомога партизанам Відмова співробітничати з окупаційною владою Саботаж заходів що проводила окупаційна влада Випуск бракованої продукції Зрив поставок продовольства для окупаційної армії Ухиляння від примусових робіт тощо Партизанський рух Діяльність підпілля Диверсійна діяльність Пропагандистська діяльність Джерела формування партизанських загонів Залишення в тилу ворога спеціально сформованих загонів Окремі солдати і підрозділи що опинилися в оточенні й не мали змоги прорватися для з’єднан- ня з фронтовими частинами Окремі громадяни які не були призвані до армії але здатні були носити зброю і за своїми пере- конаннями і бажанням готові були вести партизанську боротьбу Цілеспрямована організація підпілля і збройних формувань ОУН Самоорганізація населення з метою створення самооборони проти мародерів Україна в роки Другої світової війни 1939—1945 рр.

slide 96:

96 Новітня історія України 1939—2005 рр. Течії руху Опору в Україні 1941—1944 рр. Õàðàêòåðèñ- òèêà Òå÷³ÿ Ðàäÿíñüêà Íàö³îíàë³ñòè÷íà Ïîëüñüêà Мета Визволення від загарбників Відновлення радянської влади Відновлення української дер- жави Відновлення поль- ської держави повернення західно- українських земель до складу Польщі Організацій- не оформлен- ня 1941—1942 рр. Партизанські загони з’єднання радянське підпілля 3500 підпільних ор- ганізацій і груп Похідні групи 1941 р. По- ліська Січ 1941 р. УПА листопад 1942 р. та інші за- гони підпілля ОУН 1941—1942 рр. Ар- мія Крайова Армія Людова батальйо- ни хлопські Кількість тис. осіб 200—600 50—200 похідні групи— 5 10—20 Командири С. Ковпак О. Сабуров О. Федоров М. Наумов. Штаб партизанського руху в Україні очолював Т. Строкач Командир Поліської Січі — Тарас Бульба Боровець. Командуючі УПА: Д. Клячківський К. Савур Р. Шухевич Т. Чупринка Командуючий Армії Крайової — Т. Бур-Комаров- ський Основні ра- йони дій Українське Полісся Черні- гівщина Сумщина Волинь Галичина україн- ське Полісся Волинь Полісся Специфіка бойових дій Діяльність партизанів як правило підпорядковувалася й узгоджувалася з потреба- ми фронту: диверсії на за- лізницях удари по воєнних об’єктах розвідка допомога в переправі через річки тощо. Найбільші координовані опе- рації партизанів: «Рейкова війна» і «Концерт» по зриву перевезень воєнних вантажів на залізницях а також рей- ди великих партизанських з’єднань по тилах ворога Переважно діяла як самообо- рона населення — витіснення окупаційної адміністрації створення української за- хист населення від сваволі влади зрив спроби вивозу до Німеччини продовольства робочої сили проведення обо- ронних боїв з карателями по периметру і в середині конт- рольованої території. Напади на воєнні об’єкти здійсню- валися в основному з метою оволодіння зброєю Діяла як самообо- рона польського населення. Засвід- чувала претензії Польщі на західно- українські землі Колабораціонізм на території України в роки Другої світової війни Колабораціонізм — явище прита- манне періоду Другої світової війни. Співробітництво урядів або окремих осіб з окупаційною владою. Ïðè÷èíè êîëàáîðàö³îí³çìó Бажання помститися радянській владі за всі заподіяні кривди репресії розкуркулення тощо в окупаційній адміністрації поліції така категорія складала 25—30 осіб Ідеологічне неприйняття радянської влади комуністичної ідеології антисемітизм Страх за своє життя і життя близьких Українці також брали активну участь в антинацистському русі Опору в країнах Європи Франції Італії Югославії.

slide 97:

97 Закінчення таблиці Ïðè÷èíè êîëàáîðàö³îí³çìó Кар’єризм прагнення пристосуватися до нових умов життя Позиція радянського уряду щодо військовополонених яких вважали зрадниками Обман нацистської пропаганди Прагнення за допомогою Німеччини боротися за незалежність України Збройні формування українців у складі німецької армії та каральних органів Íàçâà Õàðàêòåðèñòèêà Легіон україн- ських націоналіс- тів Складався із двох батальйонів «Роланд» командир Є. Побігущий 350 стріль- ців і «Нахтігаль» командир Р. Шухевич 330 стрільців. «Роланд» так і не взяв участь у боях в Україні. Після розформування вказаних батальйонів із них було створено 201-й батальйон охоронної поліції який діяв до грудня 1942 р. в Білорусії ведучи боротьбу з партизанами. Після розформування батальйону його особовий склад було розпущено а командний — ув’язнено у Львові. Кільком командирам і зокрема Р. Шухевичу вдалося втекти з ув’язнення Дивізія вафен СС «Галичина» 14-та гренадер- ська дивізія СС 9—12 тис. солда- тів Про утворення дивізії було оголошено 28 квітня 1943 р. За деякими джерела- ми бажаючих вступити до дивізії було від 62 до 84 тис. осіб. Медичну комісію пройшли 52 тис. Згідно з наказом Гімлера стосовно дивізії «Галичина» за- боронялося говорити як «про українську дивізію чи про українську націю». Наприкінці війни дивізія була перейменована в 1-шу Українську дивізію Української національної Армії УНА. У березні 1945 р. було створено 2-гу українську дивізію УНА фактично полк Допоміжна по- ліція Українська допоміжна полі- ція Збройні формування що були утворені гітлерівцями з метою підтримки «но- вого порядку» на території України створена 27 липня 1941 р.. Брала актив- ну участь в акціях окупантів проти партизанів та мирного населення. Части- на підрозділів Допоміжної поліції у 1943 р. перейшла на бік УПА близько 5 тис. осіб Охоронна поліція У лютому 1942 р. були створені українські підрозділи для боротьби з партиза- нами загалом 50 батальйонів Висновок. Крім названих окремих частин українці були у складі й інших частин німецької армії але не утворювали національних формувань. У складі німецької армії на 1944 р. воювало 220 тис. українців. На співробітництво з окупантами погодилося близько 1 населення України Операції радянських військ по звільненню Лівобережної України і висадка в Криму 1943 р. Äàòà Íàçâà Грудень 1942 р. Звільнення першого населеного пункту на території УРСР с. Півнівка Мілов- ського району Ворошиловоградської тепер Луганської області 29 січня — 18 лю- того 1943 р. Наступ Південно-Західного і Південного фронтів. Звільнення північної части- ни Донбасу 2 лютого — 6 бе- резня 1943 р. У результаті наступу Воронезького і Центрального фронтів було звільнено Харків та східну частину Донбасу 19 лютого — 25 бе- резня 1943 р. У результаті контрнаступу німецьких військ утрачено Харків і північно-схід- ну частину Донбасу Україна в роки Другої світової війни 1939—1945 рр.

slide 98:

98 Новітня історія України 1939—2005 рр. Закінчення таблиці Äàòà Íàçâà 17—25 липня 1943 р. Ізюмсько-Барвінківська операція 17 липня — 2 серпня 1943 р. Міуська операція 3—23 серпня 1943 р. Бєлгород-Харківська операція 13 серпня — 22 вересня 1943 р. Донбаська операція 26 серпня — 1 жовтня 1943 р. Чернігово-Прип’ятьська операція Серпень—грудень 1943 р. «Битва за Дніпро» що складалася з ряду операцій по форсу- ванню Дніпра і звільнення Києва 26 вересня — 5 листопада 1943 р. Мелітопольська операція 10—14 жовтня 1943 р. Запорізька операція Жовтень 1943 р. Дніпропетровська операція 31 жовтня — 11 грудня 1943 р. Керченсько-Ельтигенська операція Фронти радянських військ що діяли на території України в 1943—1944 рр. Воронізький фронт Степовий фронт Південно-Західний фронт Південний фронт 1-й Український фронт М. Ватутін 2-й Український фронт І. Конєв 3-й Український фронт Р. Малиновський 4-й Український фронт Ф. Толбухін Співвідношення сил напередодні битви за Дніпро Операції радянських військ по звільненню Правобережної України Криму і західноукраїнських земель 1944 р. Äàòà Íàçâà Січень 1944 р. Житомирсько-Бердичівська операція Початок 24 січня 1944 р. Корсунь-Шевченківська операція Лютий 1944 р. Рівненсько-Луцька операція Початок 30—31 січня 1944 р. Нікопольсько-Криворізька операція Початок 4 березня 1944 р. Проскурівсько-Чернівецька операція Початок 5 березня 1944 р. Умансько-Ботошанська операція

slide 99:

99 Закінчення таблиці Äàòà Íàçâà Березень 1944 р. Одеська операція Початок 8 квітня 1944 р. Кримська операція Початок 13 липня 1944 р. Львівсько-Сандомирська операція Початок 20 серпня 1944 р. Ясько-Кишинівська операція Жовтень 1944 р. Карпатсько-Ужгородська операція У результаті проведених у січ - ні —жовтні 1944 р. чотирма Україн- ськими фронтами операцій територія українських земель була остаточно звільнена від гітлерівських загарбни- ків. 8 жовтня 1944 р. було визволено останній населений пункт УРСР в межах кордонів 1941 р. ст. Лавоч- не. 14 жовтня 1944 р. відбулося урочисте засідання у Києві з нагоди визволення України. 28 жовтня 1944 р. визволення Ужгорода — останнього населеного пункту в ме- жах сучасних кордонів України. Депортація населення з території України та Криму 1944 р. Íàðîä ʳëüê³ñòü äåïîðòîâàíèõ òèñ. îñ³á Кримські татари 2385 Греки 147 Болгари 124 Вірмени 85 Наказ № 0078 / 42 по НКВС і Наркомату оборони 22 червня 1944 р. Останнім часом в Україні особливо в Київській Полтавській Вінницькій Рівненській та інших областях спостерігаються відверто ворожі настрої українського населення проти Червоної армії і місцевих органів Радянської влади. В окремих районах і областях українське населення вороже противиться виконувати заходи партії і уряду по відновленню колгоспів і здачі хліба для потреб Червоної армії хліб закопується в ями. У багатьох районах ворожі українські елементи переваж- но з осіб що ухиляються від мобілізації в Червону армію організували в лісах «зелені» банди які не тільки зривають воєнні ешелони а і нападають на невеликі воєнні частини а також вбивають місцевих представників влади. Окремі червоноармійці і командири потрапивши під вплив напів- фашистського українського населення і мобілізованих українців з визволених областей України стали розлагатись і переходити на бік ворога. З вище наведеного видно що українське населен- ня стало на шлях відкритого саботажу Червоної армії і Радянської влади і прагне до повернення німецької окупації. Тому з метою ліквідації і контролю над мобілізованими червоноармійцями і командирами звільнених областей України вислати у віддалені краї Союзу РСР усіх українців що проживали під владою німецької окупації Виселення здійснювати: а у першу чергу українців які працювали і служили у німців б у другу чергу вислати всіх остальних українців які знайомі з життям під час німецької окупації в виселення почати після того як буде зібраний урожай і зданий державі для потреб Червоної армії г виселення здійснювати лише вночі й раптово щоб не дати можливості сховатися одним і не дати знати членам його сім’ї що знаходяться у Червоній армії. Над червоноармійцями і командирами з окупованих областей встановити наступний контроль… Наказ був виконаний частково. До 1952 р. з УРСР переважно із Західної України було депортова- но близько 1 млн осіб. Україна в роки Другої світової війни 1939—1945 рр.

slide 100:

100 Новітня історія України 1939—2005 рр. Радянські партизанські загони і з’єднання у 1944 р. Ìåòà ä³ÿëüíîñò³ Сприяти Радянській армії у визволенні України Засвідчувати присутність представників радянської влади на ще окупованій території Вести роз’яснювально-агітаційну роботу У міру визволення території Україні поширювати свою діяльність на територію Румунії Угор- щини Словаччини та Польщі Етапи діяльності УПА Ðîêè Õàðàêòåðèñòèêà 1942—1944 Формування поширення мережі загонів накопичення зброї проведення окре- мих операцій проти німецьких військ радянських і польських партизанів 1944—1946 Згортання боротьби проти Німеччини та її союзників визначення мети по- дальшої боротьби: головну увагу було зосереджено на боротьбі за відновлення радянської влади на західноукраїнських землях 1946—1950 Широкомасштабна партизанська боротьба проти органів радянської влади на західноукраїнських землях рейди в Польщу Чехословаччину Австрію Ні- меччину Румунію для виведення основних сил з-під удару радянських караль- них органів і з метою широкої пропаганди 1950-ті Бойові дії розрізнених загонів за виживання затухання збройної боротьби Боротьба радянської влади з УПА 1944—1950-ті рр. Період дата Зміст І період. Грудень 1944 — червень 1945 рр. Три широкомасштабні антиповстанські операції із залученням великої кіль- кості регулярних військ військ НКВС бійців партизанських загонів караль- них загонів понад 200 тис. з важким озброєнням і авіацією. Здійснено 40 тис. малих операцій ІІ період. 1946 р. «Велика блокада». Для проведення операції залучалось понад 60 тис. бійців ре- гулярної армії НКВС ІІІ період. 1947—1950-ті рр. Систематичні операції по знищенню витісненню за межі УРСР бойових загонів УПА У боротьбі з УПА загинуло 30 тис. цивільних партійні державні функціонери голови колгоспів ке- рівники підприємств учителі лікарі тощо понад 25 тис. військових міліціонерів прикордонників Методи боротьби Військові операції. Проведення масових мобілізацій до лав Радянської армії що підривало со- ціальну базу повстанського руху Облави і арешти тих хто підозрювався у співробітництві з повстанцями Арешт і депортація у східні райони СРСР підозрілих у зв’язках з повстанцями членів їхніх сі- мей і близьких. Акції тривали до 1949 р. Загалом було депортовано понад 200 тис. осіб Агітація пропаганда ідеологічний тиск на мирне населення Дія перевдягнутих у повстанців загонів НКВС які влаштовували терор над місцевим населенням Створення загонів самооборони Здійснення політики радянізації Амністія учасникам повстанського руху першу було оголошено у травні 1945 р. Амністовано 41 тис. повстанців дезертирів і тих хто ховався від призову до Радянської армії. Із них 17 тис. осіб було заарештовано. До 1949 р. було об’явлено ще чотири амністії але вони вже не мали та- кого успіху

slide 101:

101 Офіційні радянські дані про втрати України під час війни 1945 р. На території УРСР німецько- фашистські загарбники знищили і замучили 44 млн радянських гро- мадян у тому числі 31 млн мирних жителів 13 млн військовополоне- них 2 млн радян ських громадян потрапили в німецьке рабство. Зруйнували і спалили 714 міст і робітничих містечок більше 28 тис. сіл спалили і зруйнували більше 2 млн будівель більше 540 тис. на- двірних будівель залишили без при- тулку близько10 млн осіб… Німецько-фашистські загарбни- ки зруйнували 161 тис. промисло- вих підприємств знищили чи вивезли 1278 тис. електромото- рів 816 тис. металорізальних верстатів зруйнували 298 тис. км залізничних коліїй у тому числі 287 тис. км колій магістральних за- лізниць 1916 будівель залізничних станцій 14 тис. поштово-телеграф- них закладів знищили 18 тис. ліку- вальних закладів 329 тис. шкіл технікумів вищих навчальних закладів та науково-дослідних ін- ститутів 192 тис. бібліотек. Зруйнували і розграбували 279 тис. колгоспів 872 радгоспи і 13 тис. МТС. Відібрали і вивезли до Німеччини 7594 тис. голів вели- кої рогатої худоби 3311 тис. коней 9333 тис. голів свиней 7317 тис. голів овець і кіз 59 297 тис. шт. до- машньої птиці. Німецько-фашистські загарб- ники завдали майнових збитків громадянам і народному господар- ству УРСР на суму 285 млрд крб у державних цінах 1941 р.. Óêðà¿íà â ïåðøîìó ïîâîºííîìó äåñÿòèë³òò³ 1945—1955 ðð. Стан промисловості та сільського господарства УРСР на 1945 р. Ïðîìèñëîâ³ñòü ѳëüñüêå ãîñïîäàðñòâî Виробництво складало третину довоєнного рівня протягом 1943—1945 рр. було відновлено 3 тис. великих промислових підприємств Протягом 1943—1945 рр. було відновлено 20 тис. км заліз- ничних колій і 68 ліній зв’язку Кількість робітників на 1945 р. складала 60 від довоєнних показників 37 млн осіб Нестача кваліфікованої робочої сили залишилося лише 17 від довоєнного рівня Необхідність надати роботу і професію демобілізованим із лав Радянської армії 22 млн осіб та репатріантам 800 тис. осіб Хронічна нестача житла для робітників Скорочення працездатного на- селення у 25 разу 80 кол- госпників складали жінки Скорочення посівних площ поголів’я худоби Зношуваність техніки Валова продукція землеробст- ва в 1945 р. складала 515 тваринни цтва — 398 Посуха 1946 р. Політика уряду в сільському господарстві наприкінці 1940 — на початку 1950-х рр. Çàõîäè Підтвердження виконання обов’язкового мінімуму трудоднів за невиконання колгоспників відправляли у заслання Укрупнення колгоспів Колгоспникам рекомендовано здавати дрібну домашню худобу забито 2 млн голів худоби Збільшення податків на селян з продажу продукції на ринку Скорочення присадибних ділянок колгоспників Зменшення натуральної оплати збільшення податків на присадибне господарство Україна в першому повоєнному десятилітті 1945—1955 рр.

slide 102:

102 Новітня історія України 1939—2005 рр. Відбудова в УРСР Відбудова — період в історії УРСР та СРСР після визволення окупованих у роки Другої світової війни районів до початку 1950-х рр. Процес відновлення зруйнованого війною промислового потенціалу соціально-культурної сфери по- вернення до мирного життя. Åòàïè Õàðàêòåðèñòèêà 1943—1945 рр. Відбудова найбільш життєво важливих об’єктів у міру визволення тириторії 1946—1950 рр. Широкомасштабна відбудова згідно з четвертим п’ятирічним планом Особливості відбудови в Україні Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà Значні масштаби відбудовчих робіт більше ніж у будь-якій іншій країні Європи Розрахунок лише на власні сили і на ресурси Радянського Союзу а не на зовнішню допомогу. «Холодна війна» робила неможливим використання західної перш за все американської фінан- сової та технічної допомоги. Широке використання для відновлення потужностей промисловос- ті залучення техніки та обладнання що отримував СРСР як репарації Під час відбудови ставка робилась на важку промисловість та енергетику 80 капіталовкла- день за рахунок легкої промисловості соціальної сфери та сільського господарства на останнє відводилось лише 7 капіталовкладень Відбудова здійснювалася централізовано за чітким державним планом Економіка України відбудовувалася і добудовувалася не як самостійний замкнутий і самодос- татній комплекс а як частина загальносоюзної економічної системи. Крім того завдяки розвит- ку нових промислових центрів за Уралом та Казахстані доля України в загальносоюзному ви- робництві знизилась з 18 у довоєнний період до 7 у 1945 р. Вагома роль адміністративно-командної системи. Саме вона давала змогу в короткий термін мо- білізувати і зосередити значні матеріальні та людські ресурси на певних об’єктах Непропорційно велика роль ідеології яка знаходила свій вияв у широкомасштабних мобіліза- ційно-пропагандистських заходах: соціалістичних змаганнях рухах передовиків і новаторів Ускладнення процесу відбудови голодом 1946—1947 рр. Нестача робочої сили а особливо кваліфікованої сучасного устаткування обладнання і техно- логій Широке використання під час відбудовчого періоду праці в’язнів ГУЛАГу і військовополонених 222 тис. осіб що утримувалися у 23 таборах Результати і наслідки відбудови Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà Економіка УРСР остаточно пертворилася на складову народногосподарського комплексу СРСР Було створено 17 нових галузей господарства Повне відновлення основних галузей економіки УРСР — металургії та енергетики. Україна знову посіла провідне місце серед республік як паливно-енергетична база СРСР що постачала 1/3 палива сталі та прокату 1/2 — чавуну залізної руди тощо. На початок 1950-х рр. металу вироблялося майже стільки скільки до війни. На середину 1950-х рр. виплавка сталі та вироб- ництво прокату зросло у 2 рази алюмінію — у 4 рази. У той же час відбувається технічне відста- вання цих галузей від провідних країн світу Машинобудівна галузь на початок 1950-х рр. виробляла продукції в 15 разу більше ніж у 1940 р. хоча виробничі площі скоротилися у 2 рази а персонал у 3 рази. Працювало 1200 під- приємств

slide 103:

103 Закінчення таблиці Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà Прискорений розвиток військово-промислового комплексу Подальший занепад галузей легкої і харчової промисловості скорочення їх питомої ваги Валова продукція землеробства в 1950 р. складала 9185 тваринництва — 108 порівняно з 1940 р. Радянізація на західноукраїнських землях у 1944—1950-х рр. Ñêëàäîâ³ ðàäÿí³çàö³¿ Îñîáëèâîñò³ Націоналізація при- ватної власності Колективізація Індустріалізація Ліквідація УГКЦ Культурна революція Боротьба з ОУН-УПА Репресії і депортація не згодних з існую- чим режимом Одночасність процесів відбудови індустріалізації колективізації і культурної революції та їх форсовані темпи Слабкість економічного потенціалу регіону лише 4 населення було зайнято в промисловості Майже повна відсутність місцевих спеціалістів інженерно-управлін- ської ланки Неоднозначне сприйняття населенням соціальних перетворень па- сивний і активний збройний опір радянізації Розвиток регіону був визначений як пріоритетний. Установлювалися спеціальні посади заступника голови уряду УРСР заступників мініст- рів. У ЦК КПУ було створено спеціальний відділ у справах західних областей Колективізація на західноукраїнських землях Мета Зламати приватновласниць- ку психологію місцевого на- селення установити тоталь- ний контроль над селянством Уніфікувати госпо- дарську систему краю з існуючою в інших ра- йонах УРСР та СРСР Зламати опір місце- вого населення про- цесу радянізації Позбавити УПА підтримки насе- лення Методи: примус шантаж залякування провокації висилки до Сибіру убивства Заходи На початку колективізації основний удар був нанесений по заможних господарствах вони становили 48 від загальної кількості й володіли 137 земель Було збільшено на 50 норми поставок сільгосппро- дукції скорочувалися норма- тивні терміни здачі скасову- валися будь-які пільги Усіх хто чинив опір або не виконував завдання висе- ляли до Сибіру Результат Зросла кількість колгоспів із 145 колгоспів у 1945 р. до 7200 у 1950 р. До колгоспів увійшло 93 селянських господарств Створення радгоспів на базі великих маєтків Упровадження широкої мережі машинно-тракторних станцій МТС для прискорення колек- тивізації Створення при МТС спеціальних політвідділів для посилення керівної ролі партії в перетворен- нях на селі На кінець четвертої п’ятирічки процес колективізації був в основному завершений Україна в першому повоєнному десятилітті 1945—1955 рр.

slide 104:

104 Новітня історія України 1939—2005 рр. Індустріалізація на західноукраїнських землях Мета Вирівнювання розвитку різних регіонів України Включення західноукраїн- ських земель в єдиний союз- ний промисловий комплекс Модернізація існуючої про- мисловості Освоєння міс- цевих природ- них ресурсів Зміна соціаль- ної структури населення Особливості Значно вищі темпи промислового розвитку: у 1940 р. підприємства західних областей станови- ли 47 від загальної кількості підприємств а в 1949 р. — уже 126 Відбулись якісні зміни у традиційних галузях виробництва: лісовій нафтодобувній. Продукція цих галузей стала перероблятися на місцях а не у вигляді сировини вивозитись за межі краю Створення нових для західних областей галузей індустрії: металообробної машинобудівної приладобудівної електролампової інструментальної хімічної реконструкція й розширення деревообробної харчової нафтодобувної гірничої галузей Визнання пріоритетності розвитку краю споричинило спрямування сюди найсучаснішого устат- кування й обладнання що вивозилися з Німеччини за репараціями Успадкувала традиційні недоліки сталінської моделі розвитку: диспропорція розвитку важкої і легкої промисловості на користь першої домінування кількісних показників над якісними незавершеність технологічного циклу в межах певного регіону Підсумки На кінець 1950-х рр. промисловий рівень розвитку Західної України був таким самим як і в схід- них областях України. За період індустріалізації тут було збудовано 25 тис. великих і середніх промислових підприємств. Обсяг валової продукції на 1950 р. зріс у 32 разу Ліквідація Української греко-католицької церкви УГКЦ Мета Ліквідувати духовні основи українства на західноукраїнських землях Підірвати український національно-визвольний рух що підтримувався й освячувався УГКЦ Усунути вплив Заходу на території СРСР УГКЦ підпорядковувалася Папі Римському Сприяти радяніза- ції і русифікації краю Рік Події 1945 Підготовка детальної інструкції з ліквідації УГКЦ схвалена Й. Сталіним. Арешти вищих ієрархів УГКЦ. Закриття церковних освітніх установ розгром метро- полії та єпархіального управління арешт і висилка до Сибіру понад 2 тис. священи- ків монахів 1946 Закритий судовий процес над ієрархами УГКЦ на чолі з митрополитом Й. Сліпим. Львівський собор неканонічний який прийняв рішення про скасування Берестей- ської унії 1596 р. розрив з Римом і підпорядкування УГКЦ Російській православній церкві

slide 105:

105 «Культурна революція» на західноукраїнських землях Мета Насадження комуністичної ідеології. Витравлення зі свідомості людей ідеї українського націоналізму Виховання населення в дусі відданості тота- літарному режиму Складові «культурної революції» Формування нової системи освіти яка б охоплювала все населення. Ліквідація неписьменності Ідеологізація освіти та всіх сторін життя Направлення на постійну роботу понад 50 тис. учителів різних спеціальностей зі східних і цент- ральних областей УРСР Забезпечення підручниками і наочними посібниками Створення мережі професійно-технічної та вищої освіти Розбудова вищої школи та її русифікація Результати Ліквідація неписьменності Уніфікація системи освіти з іншими районами УРСР Ідеологізація системи освіти і всіх сторін життя Формування місцевої радянської інтелігенції Операція «Вісла» 1947 р. Причини проведення Завершити перетворення Польщі на мононаціональ- ну держави Придушити український національно-визвольний рух на Холмщині Підляшші Надсянні Лемків- щині «Закерзоння» Завдати пораз- ки УПА Мета Завершити процес обміну населенням між Польщею і УРСР. Частина українського населення не бажала залишати свою бать- ківщину Деукраїнізація Холмщини Під- ляшшя Надсяння Лемківщини «За- керзоння» оста- точна полонізація цих земель Сприяти заселен- ню «повернутих земель» землі що відійшли від Німеч- чини до Польщі за рішенням Потсдам- ської конференції Позбавити УПА підтрим- ки з боку на- селення Завдати по- разки основ- ним силам УПА Привід. Загибель у сутичці з вояками УПА 28 березня 1947 р. заступника міністра національної оборони Польщі К. Сверчевського Період здійснення: 28 квітня 1947 р.— липень 1947 р. фактично завершилася у жовтні 1947 р. Польські війська та міліція загальною кількістю 30 тис. осіб за підтримки радянських і чехо слова- цьких військ здійснили насильницьку депортацію українського населення. Для особливо непокірних було створено концтабір в Освенцимі. Через табір з травня 1947 по січень 1949 рр. пройшло 3870 осіб із яких 160 загинуло Результати і наслідки Проти УПА було проведено 357 бойових акцій знищено 1509 повстанців 1178 бункерів і краївок. Заарештовано 2800 членів ОУН і УПА. Припинення бойових дій УПА на «Закерзонні» Виселено в західні та північні райони Поль- щі 140 тис. українців Деукраїні- зація «За- керзоння» Україна в першому повоєнному десятилітті 1945—1955 рр.

slide 106:

106 Новітня історія України 1939—2005 рр. Депортація населення Галичини Ðîêè ʳëüê³ñòü òèñ. ñ³ìåé ʳëüê³ñòü òèñ. îñ³á 1944 47 127 1945 73 174 1946 26 63 1947 266 765 1948 26 82 1949 64 216 Усього 504 1431 Умови розвитку культури в 1940—1950-ті рр. Ðîçâèòîê êóëüòóðè Відбудова закладів освіти науки і культури «Культурна революція» на західноукраїнських землях Ідеологічний наступ. «Ждановщина» Відновлення зруйнованих і будівництво нових за- кладів освіти Ліквідація неписьмен- ності Боротьба проти «буржуаз- ного націоналізму» Відновлення структури АН УРСР Насаджування комуніс- тичної ідеології Боротьба проти космопо- літизму і «низькопоклон- ства перед Заходом» Відновлення мережі куль- турно-мистецьких установ Розбудова мережі освіт- ніх і культурно-мистець- ких закладів «Лисенківщина» Досягнення української науки кінець 1940-х – початок 1950-х рр. Îñíîâí³ äîñÿãíåííÿ 1946 р. запуск першого експериментального атомного реактору 1948—1951 р. під керівництвом С. Лебедєва було створено першу в Європі і СРСР малу електрон- но-обчислювальну машину «МЕОМ» Удосконалення і широке застосування методу автоматичного зварювання металу під флюсом роз- робленого під керівництвом Є. Патона. Нова технологія була успішно застосована у ході будівни- цтва першого газопроводу Дашава – Київ 1949 р. 80 стиків труб було зварено цим методом та суцільнозварного мосту через Дніпро завдовжки понад 15 км 1953 р. міст ім. Патона у Києві Висновок: усі видатні досягнення тогочасної науки і техніки мали місце лише в галузях що сто- сувалися воєнного або суміжного виробництва. Інші галузі наукових знань опинились під серйоз- ним ідеологічним тиском а вчені зазнали репресій «Ждановщина» «Ждановщина» — система за- ходів спрямованих на відновлення ідеологічного контролю над суспіль- ством.

slide 107:

107 Причини Послаблення ідеологічного тиску на ра- дянське суспільство в роки Другої світо- вої війни Зростання патріотичних почут- тів національної інтелігенції Початок розгортан- ня «холодної війни» Мета Нейтралізація патріо- тично налаштованої інтелігенції Культурно-ідеологічна ізоляція країни Зміцнення тотального контролю над суспіль- ством Відтворення образу зовнішнього і внутріш- нього ворога Заходи 1946— 1951 рр. Було прийнято 12 партійних постанов з ідеологічних питань. Постанови ЦК ВКПб «Про журнали “Звезда” і “Ленінград”» спрямовані проти творчості А. Ахматової і М. Зощенка «Про кінофільм “Большая жизнь”» та ін. ЦК КПбУ 1946 р. за шаблоном виготовленим у Москві ухвалив кілька постанов «Про перекручення і помилки у висвітленні української літератури в “Нарисі історії української літератури”» «Про журнал сатири і гумору “Перець”» «Про журнал “Віт чизна”» «Про репертуар драматичних та інших театрів України» та ін. Призначення Л. Кагановича для «зміцнення керівництва» українською парторганіза- цією М. Хрущов був переміщений на другорядний пост голови уряду який розгорнув бурхливу діяльність по боротьбі з «українським буржуазним націоналізмом». Ним фак- тично була підготовлена велика розстрільна справа жертвами якої мав би стати цвіт української інтелігенції того часу: А. Малишко П. Панч М. Рильський Ю. Яновський та ін. Та ініціатива Л. Кагановича виявилась невчасною і він був відкликаний до Москви Січень 1949 р. Боротьба сталінського керівництва з «низькопоклонством» перед Заходом проти «космополітизму». Об’єктом переслідувань були обрані літератори митці учені. Сигналом до атаки проти космополітів стала редакційна стаття «Про одну антипатріо- тичну групу театральних критиків» опублікована в газеті «Правда». Відгомоном цієї статті в Україні стало навішування ярликів «безрідних космополітів» на літератур- них і театральних критиків О. Борщагівського А. Гозенпура та ін. Початок 1950-х рр. Розпочалася нова хвиля звинувачень стосовно української інтелігенції. Пересліду- вань зазнали українські композитори Б. Лятошинський М. Колесса М. Вериків- ський К. Данькевич опера «Богдан Хмельницький» науковці. Нещадній критиці було піддано творчість В. Сосюри за вірш «Любіть Україну» 1944 р. який оголошу- вався «ідейно порочним твором» Результати та наслідки Відбулося галь- мування роз- витку науки літератури і мистецтва обмежено сво- боду творчості Фізичне зни- щення частини інтелігенції. Породила по- творні явища в середовищі радянської ін- телігенції викликала її розкол і роз- межування Відбулося оста- точне протистав- лення влади і на- роду ліквідовано патріотичне під- несення після- воєнних років та паростки відро- дження україн- ської культури У літературі та театрі по суті зникло понят- тя мистецької школи театральна та літера- турна критика із за- собу стимулювання творчого розвитку перетворилася на за- сіб утримання митців у межах офіційної ідео- логії «Ждановщина» посилила відірва- ність радянських митців від до- сягнень світової культури стала ідеологічним об- ґрунтуванням конфронтаційної зовнішньої полі- тики СРСР Україна в першому повоєнному десятилітті 1945—1955 рр.

slide 108:

108 Новітня історія України 1939—2005 рр. Óêðà¿íà â óìîâàõ äåñòàë³í³çàö³¿ 1956—1964 ðð. Період 1953—1964 рр. у публі- цистичній та історичній літературі прийнято називати «відлига». Основним змістом «відлиги» є десталінізація — система заходів щодо усунення найбільш непри- йнятних проявів сталінського ре- жиму масові репресії тотальний конт роль тощо і спроба проведення су спільно-політичних та економіч- них реформ з метою надання ново- го імпульсу розвитку радянського суспільства на шляху до «побудови комунізму». Десталінізація мала обмежений характер і не торкалася підвалин існуючого ладу. Керівництво УСРР УРСР у 1940—1960-ті рр. Ãîëîâè Ðàäíàðêîì³â ÓÐÑÐ Ãîëîâè Ðàäè ì³í³ñòð³â ÓÐÑÐ Ïåðø³ ñåêðåòàð³ ÖÊ ÊÏÓ М. Хрущов — 1939—1947 рр. Д. Коротченко — 1947—1954 рр. Н. Кальченко — 1954—1961 рр. В. Щербицький — 1961—1963 рр. І. Казанець — 1963—1965 рр. В. Щербицький — 1965—1972 рр. М. Хрущов — 1938—1947 рр. Л. Каганович — 1947 р. М. Хрущов — 1947—1949 рр. Л. Мельников — 1949—1953 рр. О. Кириченко — 1953—1957 рр. М. Підгорний — 1957—1963 рр. П. Шелест — 1963—1972 рр. Етапи реформаторської діяльності М. Хрущова Åòàï Õàðàêòåðèñòèêà 1953—1956 рр. Поміркована десталінізація 1956—1962 рр. Радикальна десталінізація 1962—1964 рр. «Реформаторська гарячка» Волюнтаризм — соціально-по- літична діяльність яка нехтує об’єктивними законами історично- го розвитку керується суб’єктивни- ми власними бажаннями і волею окремої людини та її довільними рішеннями. Суб’єктивізм — оцінка і вине- сення рішень залежно від особистих симпатій чи антипатій. Десталінізація Ñêëàäîâ³ äåñòàë³í³çàö³¿ Ліквідація системи ГУЛАГу припинення масових репресій Амністія. Реабілітація незаконно засуджених Реформа силових відомств. Упровадження в їх діяльність принципу законності Послаблення ідеологічного тиску. Тимчасове припинення кампанії проти «українського буржу- азного націоналізму» Децентралізація управління. Послаблення командно-адміністративної системи Розширення прав і повноважень союзних республік. Зростання частки українців у партійному і державному апараті. Зростання впливу української партійно-державної еліти в союзному ке- рівництві

slide 109:

109 Реабілітаційні процеси Реабілітація — скасування пра- вових наслідків судового вироку щодо особи необґрунтовано при- тягнутої до судової відповідаль- ності визнання вироку недійсним а особи незаконно репресованої невинною усунення запису про ви- рок у карному реєстрі вступає в дію згідно із законодавством або рішен- ням суду 2 відновлення в правах відновлення доброго імені поперед- ньої репутації раніше незаконно засудженої чи репресованої особи народу. Åòàï Õàðàêòåðèñòèêà І етап. 1953— 1956 рр. Реабілітація торкнулася лише незначної частини незаконно репресованих Проголошувалися масові амністії Відбувався демонтаж сталінської репресивної системи Приведення правоохоронної системи відповідно до принципів законності Амністії незаконно репресованих 1953 р. Стосувалася осіб засуджених на термін до п’яти років а також засуджених за посадові господарські й військові злочини. Майже не торкнулася політичних в’язнів які мали значно більші терміни ув’язнення 1955 р. Стосувалася осіб що співробітничали з окупантами в роки війни але не чи- нили злочинів Амністія для вояків УПА які складуть зброю і тих що утримувався в таборах. До 1957 р. було звільнено понад 655 тис. бійців ОУН-УПА Проте амністія не передбачала реабілітацію. Звільнені політичні в’язні продовжу- вали носити клеймо «ворог народу». Протягом 1954—1956 рр. було реабілітовано лише 8 тис. осіб Ліквідація репресивної системи Восени 1953 р. було ліквідовано військові трибунали МВС та Особливу нараду МВС яка мала право застосовувати в адміністративному порядку висилку заслання та ув’язнення 1954 р. було утворено Комітет державної безпеки КДБ СРСР і УРСР. Нові органи були зобов’язані переглянути заведені на громадян політичні справи 1954 р. було створено комісію президії ЦК КПРС із розслідування злочинів Й. Сталіна 1955 р. було запроваджено прокурорський нагляд На початку 1956 р. було скасовано постанову ЦВК СРСР від 1 грудня 1934 р. про порядок провадження справ «щодо підготовки і здійснення терористичних актів» та постанови від 1 грудня 1934 р. й 14 вересня 1937 р. про зміни в карно-процесуальному кодексі за якими не дозволялося подавати касаційні скарги у справах про шкідниц- тво терор і диверсії. Також було розпочато роботу зі створення нового кримінального кримінально-процесуального адміністративного кодексів воєнного статуту Ліквідовано систему ГУЛАГу у якому на 1954 р. утримувалося 949 тис. в’язнів ІІ етап. 1956— 1959 рр. Реабілітація носила масовий характер. Було створено 90 спеціальних комісій які мали право розглядати справи безпосередньо в таборах Спочатку реабілітації підлягали репресовані діячі КПУ В. Чубар С. Косіор В. За- тонський М. Скрипник Ю. Коцюбинський та ін.. У липні 1956 р. в пресі з’явилися повідомлення про реабілітацію драматурга М. Куліша режисера Леся Курбаса та ін. Загалом до листопада 1959 р. державні інстанції органи прокуратури і КДБ перегля- нули 4 млн 263 тис. справ на 5 млн 481 тис. осіб. Із цієї кількості було реабілітовано 2 млн 684 тис. осіб що становило 582 тих на кого були заведені справи в репре- сивних органах України. Загалом протягом 1956—1963 рр. було повністю реабілі- товано лише 250 тис. осіб. На 1959 р. за політичні злочини в таборах утримувалось 11 тис. осіб. Із 1962 р. комісії з реабілітації поступово припинили свою роботу Реабілітації не підлягали колабораціоністи активні діячі ОУН-УПА жертви полі- тичних репресій до 1934 р. а також усі репресовані за «український буржуазний націоналізм». Держава не визнала себе винною у депортації селян під час колек- тивізації 1930-х рр. вибіркової депортації із Західної України депортації крим- ських татар німців та інших народів Півдня України Україна в умовах десталінізації 1956—1964 рр.

slide 110:

110 Новітня історія України 1939—2005 рр. У подальші роки реабілітація продовжувалася але протягом 1963—1986 рр. було повністю реабілітовано лише 80 тис. осіб. Паралельно з реабілітацією жертв сталінських репресій відбулися нові політичні репресії вносилися зміни до законодавства які збільшували можливості влади щодо проведення нових репресій. Так Верховна Рада СРСР прийняла закон «Про кримі- нальну відповідальність за дер- жавні злочини». У кримінальний кодекс було введено статтю «анти- радянська агітація і пропаганда». Протягом 1954—1959 рр. за анти- радянську діяльність було репресо- вано 35 тис. осіб. Розширення прав республік у тому числі й УРСР Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà Українці стали частіше висуватися на керівні посади в республіці а також у Союзі. Так через кілька місяців після смерті Й. Сталіна за звинуваченням у русифікації вищої освіти на Західній Україні та дискримінації місцевих кадрів було усунуто з посади першого секрета- ря КПУ Л. Мельникова. На його місце було призначено О. Кириченка першого на цій посаді українця із того часу призначалися лише українці. Після цього розпочалася широка хвиля висувань на керівні посади представників місцевих кадрів. Так на 1 червня 1954 р. до складу ЦК КПУ входило 72 українців вісім членів політбюро ЦК КПУ були українцями до Верхов- ної Ради — 75 а серед директорів великих підприємств — 51 . У 1958 р. українці станови- ли 60 членів КПУ. Високі урядові посади зайняли драматург О. Корнійчук С. Стефаник син письменника В. Стефаника. Профспілки очолив українець К. Москалець замість росіянина А. Клебанова. Вихідці з України зайняли провідні посади і в союзному керівництві. Так до всесоюзного уряду увійшло 10 міністрів що раніше працювали в Україні. Р. Малиновський А. Гречко та К. Москаленко досягли високого рангу Маршала Радянського Союзу а два перші згодом навіть були міністрами оборони СРСР. В. Семичасний обійняв пост голови союзного КДБ а чотири українці — О. Кириченко М. Підгорний Д. Полянський та П. Шелест — уві- йшли до складу Політбюро ЦК КПРС. Такі успіхи українців в радянській ієрархічній системі можна пояснити їх тісними зв’язками з М. Хрущовим їхніми особистими якостями як лояль- них виконавців волі системи та тим місцем яке посіла Україна в Радянському Союзі Розширилися функції і підвищилась відповідальність КПУ Активізувалася діяльність УРСР на міжнародній арені. Так якщо в 1953 р. республіка була членом 14 міжнародних організацій то в 1955 р. — 29 ор- ганізацій. До 1959 р. УРСР підписала або приєдналася до 65 міжнародних договорів та інших актів. У 1954 р. Україну відвідало 69 закордонних офіційних делегацій у 1956 р. — 145 1958 р. — 305. До України приїздили й закордонні туристи. Так якщо в 1953 р. їх було лише 805 осіб то вже в 1958 р. — 23 тис. осіб. Зросла участь України в зовнішньоекономічних зв’язках СРСР Унаслідок реформи управління економікою в 1957 р. під контроль Ради Міністрів УРСР зокре- ма рад народного господарства і місцевих рад депутатів трудящих перейшло 97 підприємств проти 34 у 1953 р. Розширилися права республіки у формуванні свого бюджету у питаннях матеріально-технічно- го постачання збуту продукції будівництва використання капіталовкладень До підпорядкування республіки передавалися питання обласного адміністративно-територіаль- ного устрою районування віднесення міст до обласного та республіканського підпорядкування До компетенції УРСР належало питання прийняття кримінального цивільного і процесуаль- них кодексів установлення основ законодавства про судоустрій та судочинство Висновок. Усі ці заходи здійснювалися під суворим контролем центру до якого згодом знову по- вернулися його командні функції

slide 111:

111 Причини обмеженості десталінізації Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà Реабілітація не поширювалася на засуджених за «контрреволюційну діяльність» не ставилася під сумнів законність депортації періоду колективізації Відмова від масових репресій означала лише позбавлення від найбільш одіозних проявів тоталі- тарної суті режиму Збереглася монополія КПРС на владу Послаблення ідеологічного контролю над суспільними науками мистецтвом супроводжувалося тяжкими рецидивами Демократизація саботувалася партапаратом Боротьба з бюрократією була схожа швидше на «кавалерійську атаку» аніж на добре продума- ну політику Замість культу особи Сталіна нав’язувався новий культ — М. Хрущова Хрущовські «надпрограми» та Україна Íàçâà Ðåçóëüòàòè Освоєння цілини Утрата українським селом 90 тис. спеціалістів Міграція молоді в цілинні райони Більшість нової сільгосптехніки що вироблялася в Україні відправля- лася у Казахстан Сибір та на Північний Кавказ Кукурудзяна кампанія Із 1958 р. до 1963 р. посівні площі кукурудзи зросли більш як у 2 рази із 20751 тис. га до 45285 тис. га а валовий збір зерна збільшився із 52 308 тис. до 68 155 тис. ц. За цей же період урожайність культури знизилася з 252 ц/га до 15 ц/га Наздогнати і пере- гнати США у вироб- ництві молока та м’яса Провал усіх планів «наздогнати і перегнати...» Окозамилювання масові приписки показників У 1963 р. республіка як і весь СРСР зіткнулася з продовольчими труд- нощами. СРСР вперше закупив зерно за кордоном Політика М. Підгорного 1957—1963 рр. Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà «Палко схвалював» і реалізовував усі заходи М. Хрущова в його реформаторській діяльності У всіх деталях відтворював Хрущова багато їздив по областях та районах виступав на активах зборах робітників мобілізовував їх закликав проголошував гасла і давав детальні рекоменда- ції. У той же час не намагався увійти в суть справи у реальні проблеми що виникали Безперервні кадрові зміни. Пошук винуватців у зриві й провалі планів та надпрограм Під час усунення М. Хрущова в 1964 р. від влади усупереч сподіванням останнього підтримав Л. Брежнєва його кандидатуру навіть було запропоновано на посаду першого секретаря КПРС але він відмовився. Слід зауважити що М. Хрущов презирливо ставився до М. Підгорного уба- чаючи в ньому лише слухняного виконавця своєї волі У 1965 р. підтримав пропозицію П. Шелеста про надання УРСР можливості самостійно налаго- джувати зовнішньоекономічні зв’язки за що був підданий критиці. Як людина що відповідає за УРСР у ЦК КПРС М. Підгорний також був підданий критиці за те що в Україні всі офіційні промови теле- і радіопередачі проводяться українською мовою Виступив категорично проти святкування 90-річчя з дня народження Й. Сталіна Разом із П. Шелестом запропонував у партійних білетах нового зразка зазначати і членство в КПУ що було категорично заперечено Л. Брежнєвим Намагався підняти авторитет Президії ВР СРСР. Але зустрів опір і зрештою був усунений від влади Україна в умовах десталінізації 1956—1964 рр.

slide 112:

112 Новітня історія України 1939—2005 рр. Політика П. Шелеста 1963—1972 рр. Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà Активно і постійно відстоював економічні інтереси УРСР. Намагався вивести республіку з-під контролю Зовнішторгу СРСР і всіх зовнішньоторговельних відомств Союзу. Критикував цент- ральні союзні управлінські господарські структури Підтримував розвиток українського народного мистецтва зокрема ансамбль Вірського. Не придушував розвиток інших мистецтв Підтримував і захищав провідних українських кінорежисерів С. Параджанова і Ю. Іллєнка Усупереч забороні Москви збудував у Києві Палац «Україна» Брав активну участь у змові проти М. Хрущова критикував його політику Повністю підтримував жорсткий антизахідний курс брежнєвського керівництва у той же час критикував політику «розрядки» називаючи її «заграванням із Заходом» Підтримував і сприяв придушенню «Празької весни 1968 р.» Виступав за відзначення 90-річчя від дня народження Й. Сталіна і встановлення йому погруддя біля Кремлівської стіни було зроблено в 1970 р. Ініціював видання багатотомної «Історії міст і сіл УРСР» Став ініціатором запровадження Шевченківської премії як найвищої нагороди республіки яка присуджується лише один раз у житті Ініціював створення державного заповідника на о. Хортиця Сприяв створенню музею-заповідника української народної архітектури та побуту в с. Пирогове Захищав українську мову хоча в родинному колі спілкувався російською. За П. Шелеста вида- валося значно більше україномовної літератури періодики. На офіційних заходах наполегливо вимагав виголошувати промови українською мовою Боровся з дисидентським рухом арешти і судові процеси 1965—1966 рр. процес над В. Чорно- волом 1967 р. тощо У період його правління кількісний склад КПУ збільшився майже на мільйон — переважно за рахунок етнічних українців що відкривало їм кар’єрні перспективи Діяльність П. Шелеста на по- саді першого секретаря ЦК КПУ стала підставою для діаметрально протилежних оцінок істориками громадськістю його діяльності. П. Шелеста називали «україно- філом». Його «українофільство» не було унікальним явищем. Ана- логічні тенденції простежуються у 1960-ті рр. в Азербайджані Гру- зії Естонії Литві. Вони відбивали прагнення правлячих еліт націо- нальних республік зміцнити свій авторитет стабільність за рахунок посилення «незалежності» насам- перед економічної від Москви. Створення раднаргоспів в УРСР 1957—1965 рр. гê Íàçâà 1957 Київський Київщина Житомирщина Чернігівщина Черкащина і Кіровоградщина Харківський Харківщина Полтавщина Сумщина Львівський Львівська Волин- ська Рівненська Тернопільська обл. Вінницький Ворошиловоградський Луганськ Дніпропетровський Запорізький Одеський Сталінський Донецьк Станіславський Херсон ський адміністративні економічні райони 1960 Кримський Черкаський Черкаська і Кіровоградська обл. і Полтавський 1962 Замість чотирнадцяти економічних адміністративних районів було створено сім еконо- мічних районів: Донецький Донецька і Луганська обл. Київський Київська Житомир- ська Черкаська Чернігівська обл. Львівський Львівська Волинська Закарпатська Івано-Франківська Рівненська обл. Подільський Вінницька Хмельницька Тернопіль- ська Чернівецька обл. Придніпровський Дніпропетровська Запорізька і Кіровоград- ська обл. Харківський Харківська Полтавська Сумська Чорноморський Одеська Миколаївська Херсонська Кримська обл.

slide 113:

113 Наслідки створення раднаргоспів Ïîçèòèâí³ Íåãàòèâí³ Скоротився адміністративно-управлінський апарат Система управління стала більш раціонально використо- вувати матеріальні й трудові ресурси Підприємства почали працювати в інтересах тих терито- рій де були розташовані між ними налагоджувалися вза- ємовигідні зв’язки скоротилися безглузді перевезення Збільшилося виробництво товарів народного споживання Розширено господарчі права республік та органів місце- вого управління Невиконання завдань шостої п’ятирічки Намагання кожним радгоспом на- лагодити випуск повного переліку продукції що було нераціонально Поява «місництва» Стало підставою для боротьби місцевого партійно-державного керівництва за права республік Історичні умови розвитку української культури в 1950—1960-ті рр. Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà «Відлига»: послаблення адміністративного тиску політики самоізоляції жвавий культурний обмін духовне розкріпачення Нова хвиля «українізації». Знову постало питання про збереження і розвиток української мови Офіційна ідеологія зосередила свою увагу на «братній дружбі українського і російського наро- дів». Святкування 300-річчя Переяславської ради Реформа освіти збільшення фінансування культури розвиток народної творчості тощо Повернення в українську культуру незаслужено забутих або репресованих імен Поява руху шестидесятників Розгортання НТР Розвиток науки в УРСР у 1950—1960-ті рр. Íàóêîâ³ çäîáóòêè óêðà¿íñüêèõ ó÷åíèõ Проектування і будівництво цифрової машини «Київ» 1960 р. першої в СРСР ЕОМ «Дніпро» 1961 р. та більш потужних «Промінь» 1962 р. «Мир» 1964 р. та ін. В. Глушков Створення штучних алмазів 1961 р. Будівництво і запуск найбільшого у світі прискорювача електронів 1964 р. Нові методи електрозварювання Б. Патон Розроблені нові методи квантової теорії поля та статичної фізики. Це дало можливість обґрун- тувати теорію надтекучості та надпровідності М. Боголюбов Галузі науки у яких українські вчені досягли вагомих результатів: кібернетика математика фізика фізика твердого тіла матеріа- лознавство електрозварювання біофізика астрофізика хірургія. Проте УРСР залишалася науковою периферією СРСР. Талановиті вчені переважно переїздили до Москви та Новосибірська. Шестидесятники Шестидесятники — молоде по- коління талановитих літераторів і митців які здобули визнання не тільки творчою а й громадською діяльністю. Сприйнявши десталі- нізацію як початок оздоровлення радянського суспільства вони нама- галися зробити якомога більше для оновлення олюднення всіх сторін суспільного життя. Організаційною формою руху шестидесятників ста- ли: клуб «Сучасник» Київ 1959 клуб «Пролісок» Львів 1962 а також творчі осередки в Одесі Запоріжжі Дніпропетровську та інших містах. Україна в умовах десталінізації 1956—1964 рр.

slide 114:

114 Новітня історія України 1939—2005 рр. Ïðåäñòàâíèêè Òâîðè Поети і письменники О. Довженко Автобіографічна повість «Зачарована Десна» Б. Антоненко-Давидович Роман «За ширмою» Г. Тютюнник Роман «Вир» Л. Первомайський Збірка новел «Материн солодкий хліб» роман «Дикий мед» В. Симоненко Збірки поезії «Тиша і грім» «Земне тяжіння» Л. Костенко Збірки поезії «Проміння землі» «Мандрівне серце» І. Світличний Вірші І. Драч Вірші М. Вінграновський Вірші В. Шевчук Вірші новели Художники Є. Гуцало В. Дрозд В. Зарецький А. Горська Л. Семикіна Г. Севрук П. Заливаха В. Кушнір Композитори Б. Лятошинський Третя симфонія Г. Майборода Опера «Мілана» Ю. Мейтус Опера «Украдене щастя» П. Майборода А. Філіпенко А. Штогаренко І. Шамо Пісні Óêðà¿íà â ïåð³îä çàãîñòðåííÿ êðèçè ðàäÿíñüêî¿ ñèñòåìè ñåðåäèíà 1960-õ — ïî÷àòîê 1980-õ ðð. Структурна криза радянської моделі суспільно-політичного розвитку Ñêëàäîâ³ Ïðîÿâè Економічна Дефіцит товарів Відмова або повільне запровадження нових технологій Невисока якість більшості товарів Продовольча криза хронічна криза сільського господарства Прихована інфляція зростання цін при незмінних розмірах заробітної плати Переважно екстенсивний шлях розвитку економіки Висока затратність виробництва енергоємність і матеріалоємність продукції Політична Воєнні авантюри і нездатність вийти з них Афганістан Ефіопія Ангола тощо Нездатність вищого керівництва реагувати на нові тенденції розвитку світу. «Старіння» керівництва Недієздатність законодавчих органів Утрата динамічності в розвитку радянської моделі й відповідно її привабли- вості для інших країн Корупція у вищих ешелонах влади: хабарництво криміналізація просування по службовій драбині за принципом знайомства родинних зв’язків особистої відданості Посилення репресій проти інакомислячих

slide 115:

115 Закінчення таблиці Ñêëàäîâ³ Ïðîÿâè Ідеологічна Розчарування в правильності обраного шляху розвитку побудова комунізму Розходження між ідеологічними догмами і реаліями життя Усвідомлення нереальності досягнення мети побудови комунізму Зростання дисидентського руху і настроїв у суспільстві Посилення ідеологічного тиску на суспільство Екологічна Бездумна експлуатація природних ресурсів Відсутність наукового обґрунтування розміщення виробничих потужностей Руйнування природного середовища придатного для життя людей забруднен- ня водоймищ атмосфери тощо Поступова деградація нації генетичні зміни зростання кількості дитячих за- хворювань і народження нездорових дітей скорочення народжуваності зро- стання числа хронічних захворювань тощо Моральна Поява явища подвійної моралі розбіжності між декларованим стилем поведін- ки і реальними устремліннями та настановами безвідповідальність прагнення перекласти відповідальність на інших Зростання престижності професій та посад які дають змогу отримувати нетру- дові доходи Зростання кількості побутових злочинів Прагнення досягти мети незаконним шляхом Зростання кількості економічних господарських злочинів Наростання споживацьких настроїв Швидке поширення пияцтва та алкоголізму Керівництво УРСР у 1970—1980 рр. ХХ ст. Êåð³âíèê ïàðò³¿ Êåð³âíèê äåðæàâè Ãîëîâà óðÿäó Перший секретар ЦК КПУ Голова президії Верховної Ради УРСР Голова Ради Міністрів УРСР П. Шелест 1963—1972 В. Щербицький 1972—1989 О. Ляшко 1969—1972 І. Грушецький 1972—1976 О. Ватченко 1976—1985 В. Шевченко 1985—1990 В. Щербицький 1965—1975 О. Ляшко 1975—1987 Політика В. Щербицького 1972—1989 рр. Ñêëàäîâ³ ïîë³òèêè Цілковито підтримував політичний курс Л. Брежнєва Не противився обмеженню прав України Вів запеклу боротьбу із дисидентським рухом який фактично був розгромлений Сприяв процесам русифікації і «злиття націй» Не підтримав перебудову започатковану М. Горбачовим Дозволив будівництво в УРСР низки атомних електростанцій зокрема Чорнобильської. Під час аварії на останній у перші дні намагався приховати трагедію Сприяв докорінній технічній модернізації легкої і харчової промисловості УРСР Розробка і прийняття нової конституції УРСР 1978 р. Будівництво меморіального комплексу «Український музей історії Великої вітчизняної війни 1941—1945 рр.». Був відкритий 9 травня 1981 р. Будівництво монументу на Жовтневій площі тепер Майдан незалежності присвяченого біль- шовицькій революції 1917 р. у Києві. Реконструкція Хрещатика Будівництво музею В. І. Леніна тепер Український дім хоча Ленін ніколи не був у Києві Підтримував розвиток спорту особливо футбольний клуб «Динамо» Україна в період загострення кризи радянської системи середина 1960-х — початок 1980-х рр.

slide 116:

116 Новітня історія України 1939—2005 рр. Економічні реформи другої половини 1960-х рр. Реформи О. Косигіна — система заходів у промисловості та сільсько- му господарстві яка передбачала запровадження елементів еконо- мічного регулювання. Їх розробка і здійснення відбувалися за спри- яння Голови Ради міністрів СРСР О. Косигіна. Åòàï Õàðàêòåðèñòèêà І етап. 1964— 1965 рр. Перевірка на практиці та відпрацювання нових методів господарювання. Економічні експерименти. У 1964 р. деякі об’єднання швейної промисловості УРСР перейшли на роботу за пря- мими зв’язками з крамницями. Виробництво продукції безпосередньо залежало від її реалізації. Перші результати вселяли оптимізм. Передбачалося поширити цей досвід як на інші галузі легкої промисловості так і на суміжні галузі. У 1965 р. у Львівському раднаргоспі на підприємствах машинобудівної вугільної приладобудівної промисловості галузей легкої промисловості було запроваджено госпрозрахунок змінено систему планування поліпшено матеріальне стимулювання. У 1965 р. опробовано нову систему преміювання інженерно-технічного персоналу 85 підприємств і робітників 90 підприємств Висновок. Позитивні результати експериментів засвідчили необхідність переходу від адміністра- тивних до економічних методів управління господарством ІІ етап. 1965— 1969 рр. Сільське господарство У листопаді 1964 р. були скасовані всі рішення 1959—1963 рр. які обмежували роз- виток особистих підсобних господарств. Проте нові документи в цій галузі свідчили що держава не відмовилася від регламентації особистих селянських господарств. Були запроваджені норми на утримання худоби. У березні 1965 р. відбувся пленум ЦК КПРС який намітив заходи щодо розвитку сіль- ського господарства. На ньому були визначені причини відсутності прогресу в розвит- ку сільського господарства ігнорування економічних законів порушення принципу єдності суспільних і особистих інтересів недостатня матеріальна зацікавленість робіт- ників прояви волюнтаризму та суб’єктивізму в керівництві сільським господарством особливо в ціноутворенні плануванні тощо. Пленум змінив практику планування: план заготівлі сільськогосподарськими підприємствами продукції почали складати не на рік а на тривалу перспективу. Було підвищено основні закупівельні ціни. Скасову- вався порядок щорічних змін у заготівельних цінах залежно від урожайності. Вводи- лася додаткова оплата праці працівників які вирощували рис просо гречку соняш- ник. Запроваджувалась вільна заготівля сільськогосподарської продукції у населення за сталими цінами. За здачу колгоспами понадпланової продукції встановлювалася 50-ва надбавка від вартості. Зросли капіталовкладення в позвиток сільського господарства обсяги зрошення і ме- ліорації земель. Висновок. Нові ціни твердий план здачі продукції надбавки за надплановий продаж значні капіталовкладення на деякий час стимулювали розширення виробництва. Про- те практика довела що причини відставань аграрного сектору економіки коріняться значно глибше і без розвитку різних форм власності й господарювання без розкріпа- чення ініціативи та підприємливості селянства позитивні зрушення в сільському гос- подарстві неможливі Промисловість та система управління У вересні 1965 р. відбувся пленум ЦК КПРС який визначив програму реформ у про- мисловості. На пленумі було прийнято рішення про ліквідацію раднаргоспів і відновлення галузе- вої системи управління через союзні та союзно-республіканські міністерства фактич- но галузеві монополії.

slide 117:

117 Закінчення таблиці Åòàï Õàðàêòåðèñòèêà ІІ етап. 1965— 1969 рр. У жовтні згідно із Законом СРСР «Про зміни системи органів управління промисло- вістю і перетворення деяких інших органів державного управління» було утворено 9 нових існувало 9 загальносоюзних та 11 союзно-республіканських існувало 2 мі- ністерств. У жовтні 1965 р. пленум ЦК КПУ та засідання сесії ВР УРСР шостого скликання ухвалили рішення про проведення економічних реформ. Так було проведено реоргані- зацію органів управління у результаті якої в УРСР було утворено 22 союзно-республі- канських і 7 республіканських міністерств автомобільного транспорту і шосейних до- ріг будівництва комунального господарства місцевої промисловості освіти охорони громадського порядку соціального забезпечення. Таким чином реальні можливості щодо управління економікою республіки зменшилися Удосконалення системи планування Підвищення наукового рівня роботи планових органів забезпечення сталості плано- вих завдань перехід до складання п’ятирічних планів із розбивкою найважливіших завдань по роках. Розширення господарської самостійності підприємств зокрема шляхом скорочення кількості планових показників до 8 що доводилися до підприємств та запроваджен- ня повного госпрозрахунку. В основу оцінки господарської діяльності підприємств за- кладалися насамперед показники обсягу реалізованої продукції одержаного прибутку й виконання завдань щодо поставок найважливіших видів продукції Посилення стимулювання виробництва Замість фонду підприємства утворювалися три самостійні фонди: розвитку вироб- ництва для поповнення основних фондів запровадження нової техніки технологій тощо матеріального заохочення для преміювання одноразового заохочення мате- ріальної допомоги соціально-культурних заходів та житлового будівництва вико- ристовувався для будівництва і капітального ремонту житла культурно-побутових установ для поліпшення обслуговування працівників. Перехід на нові умови праці відбувався поступово: у 1966 р. за новими умовами гос- подарювання працювало 100 підприємств УРСР 15 у 1970 р. — 82 тис. підпри- ємств 83 Висновки. Реформи не мали комплексного характеру загалом вони обмежилися промисловістю. Реформи в промисловості прагнули поєднати непоєднуване: розширити самостійність підпри- ємств і відновити всевладдя галузевих міністерств. Зрештою останні звели нанівець будь-яку са- мостійність підприємств. Спочатку збільшилась кількість планових показників продуктивність праці середня зарплата собівартість продукції тощо. Зберігалась система централізованого ма- теріально-технічного постачання яку так і не замінили на систему оптової гуртової торгівлі. По- казник «реалізованої продукції» мало чим відрізнявся від «валу» тому що обсяги реалізації при хронічному дефіциті товарів зростали від збільшення обсягу продукції що вироблялась тобто валу. Таким чином було збережено затратний механізм. Поліпшення якості товарів запроваджен- ня нових зразків було економічно невиправданим. Не діяло на практиці й матеріальне стимулю- вання праці. Чим краще працювало підприємство тим жорстокіші були норми утворення фондів стимулювання. Отже через внутрішню суперечливість і непослідовність реформи були приречені на провал. До того ж вище партійне керівництво не виявляло жодного інтересу до їх проведення. А після Празь- кої весни 1968 р. стримане ставлення до реформ змінилося на їх заперечення. Так у резолюції ХХІV з’їзду КПРС говорилося: «Досвід чехословацьких подій знову нагадав про необхідність підвищувати пильність щодо підступів імперіалізму та його агентури в країнах соціалістичної співдружності про значення послідовної боротьби проти правого опортунізму який під виглядом «поліпшення» соціалізму намагається вихолостити революційну суть марксизму-ленінізму і розчищає шлях для проникнення буржуазної ідеології». Посля цього партійно-державна верхівка відмовилась від будь-яких спроб «поліпшити» соціалізм сталінського зразка Україна в період загострення кризи радянської системи середина 1960-х — початок 1980-х рр.

slide 118:

118 Новітня історія України 1939—2005 рр. Дисидентський рух Дисидентство незгодні — виступ проти існуючого державного ладу чи загальноприйнятих норм певної країни протистояння офіційній іде- ології та політиці відступництво від учення панівної церкви. Ідеологічною основою руху по- первах став марксизм-ленінізм але вже скоро діячі дисидентського руху переконалися що без свободи і демократії справжньої незалеж- ності Україна здобути не може. Ïðè÷èíè ïîÿâè Äæåðåëà ôîðìóâàííÿ Активізація духовного життя суспільства Згасання збройної боротьби ОУН-УПА Хрущовська «відлига» не торкалася основ радянської тоталітарної системи Антитоталітарний антирадянський рух у країнах Схід- ної Європи зокрема Угорська революція 1956 р. Підпільний рух який став спод- коємцем діяльності ОУН-УПА але відмовився від збройних методів боротьби Рух шестидесятників Дисидентський рух другої половини 1960-х — першої половини 1980-х рр. Особливості руху Стає більш масовим і організованим Були відкинуті ілюзії щодо ідей соціалізму і комунізму рух став носити яскраво виражений анти тоталітарний характер У поглядах дисидентів прослідковувався майже весь ідеологічний спектр Зв’язок з громадськістю країн Заходу і міжнародними правоохоронними організаціями Заперечення насильницьких методів боротьби Прагнення легалізувати свою діяльність 80 дисидентів становила інтелігенція Течії дисидентського руху За соціалізм з «люд- ським обличчям» Національно-визволь- на течія Демократична право- захистна течія Релігійна течія Методи боротьби дисидентів Листи-протести до ке- рівних органів УРСР і СРСР. Протести відкриті листи звер- нення на адресу між- народних організацій та урядів демократич- них країн Акції солідарності з інши- ми народами які зазнали утисків з боку тоталітарної системи підтримка крим- ських татар у їх прагненні повернутися на батьківщи- ну відстоювання ідеї рів- ноправності народів Видання і роз- повсюдження самвидаву розповсюджен- ня листівок Індивідуальні протести ви- вішування синьо-жовтих прапорів Створення правоза- хисних ор- ганізацій Розправи над дисидентами форми і методи боротьби з дисидентським рухом Арешти Перша хвиля арештів — серпень—вере- сень 1965 р. заарештовано 25 осіб Друга хвиля арештів — 1970—1972 рр. заарештовано понад 100 осіб Третя хвиля арештів — початок 1980-х рр. заарештовано близько 60 осіб Ізоляція в психі- ат рич - них лі- карнях Позасудові переслідування Звільнення з роботи Виключення з партії громадських громадсько-політичних організацій спілок Позбавлення радянського громадянства Організація громадського осуду

slide 119:

119 Çíà÷åííÿ äèñèäåíòñüêîãî ðóõó Наступ карально-репресивної системи не загальмував розвиток націонал-демократичного руху Свідчив про наявність кризових явищ у радянській системі. Сприяв розхитуванню радянської тоталітарної системи поширенню і утвердженню в народі демократичних ідеалів Продовжив традиції національно-визвольної боротьби. З’єднав два етапи національно-визволь- ного руху — середини і кінця ХХ ст. Відкривав Україну світові Досвід та ідеологічні напрацювання дисидентів були використані в період перебудови і здобуття Україною незалежності Дисиденти зробили вагомий внесок у сучасну теорію і практику державного будівництва Із середовища дисидентів вийшла чимала когорта політиків незалежної України Дисиденти зробили вагомий внесок у розвиток української науки і культури Хроніка українського національного руху кінець 1950-х — 1980-ті рр. гê Ïî䳿 1958 Грудень. В Івано-Франківську було розкрито підпільну організацію «Об’єднана партія визволення України» що діяла відповідно до принципів ОУН. Вісім її членів студенти і молоді робітники були засуджені 1959 Створення у Львівській області Українського робітничо-селянського союзу УРСС на чолі з юристом Л. Лук’яненком партійним робітником С. Вируном юристом І. Кан- дибою і завідувачем сільським клубом В. Луцківим. У діяльності союзу основна увага приділялася агітації і пропаганді ідеї створення незалежної соціалістичної України. Бо- ротьбу передбачалося вести ненасильницькими легальними методами. Головне завдання УРСС — підтримка процесу розвитку національно-визвольного руху в Україні не дати йому згаснути після разгрому УПА. Організаційно союз не був оформлений. Березень. Засудження членів «Об’єднаної партії визволення України» терміном від 2 до 10 років таборів 1960 У Києві виник формально під егідою обкому комсомолу Клуб творчої молоді КТМ. На початку його діяльності головною ідеєю клубу було створення об’єднань молоді за межа ми творчих союзів які не давали можливості для вільної творчості. При клубі були створені секції «за інтересами»: кіно театральна літературна художня музична. Президентом клубу було обрано Л. Танюка. Спочатку клуб не торкався національних проблем тому особливих перешкод у його діяльності з боку влади не було. Хоча постановки напівзаборо- нених п’єс М. Куліша і Б. Брехта лекції з історії України виставки робіт молодих худож- ників вечори поезії за участю Б. Мамайсура І. Драча М. Вінграновського Ліни Костенко і виходили за межі дозволеного офіційною владою. Викриття Організації українських націоналістів Північ ОУН-Північ: Я. Гасюк В. Затвор- ський Я. Кобилецький В. Леонюк Б. Христинич. Засуджені від 5 до 12 років таборів 1961 21 січня. Викрито діяльність УРСС. 20 травня почався судовий процес. Засуджені: Л. Лук’яненко — до смертної кари згодом замінено на 15 років таборів І. Кандиба — на 15 років таборів І. Боровицький — на 10 років таборів термін було зменшено до 7 років С. Вирун — на 11 років таборів І. Кіпіш — на 10 років таборів термін було зменшено до 7 років В. Луцків — на 10 років змусили стати провокатором КДБ у таборах. Грудень. Було викрито діяльність Українского національного комітету УНК до якого за даними КДБ входило 57 осіб. Засуджено 20 осіб Б. Грицина та І. Коваля — страчено решта отримали від 10 до 15 років таборів. У своїй діяльності комітет орієнтувався на ор- ганізаційні та ідейні положення ОУН-УПА 1962 Березень. Одне із засідань КТМ у Києві відвідала група художників — А. Горська Г. Зубченко Л. Семікіна В. Зарецький та ін. Вони поставили питання про мову діяльності клубу його спрямованість на національну культуру. Цю тенденцію підтримали літератори І. Дзюба Є. Сверстюк І. Світличний. Із молодіжного аморфного об’єднання столичної інте- лігенції клуб перетворився на національно-культурний центр діяльність якого все більше набувала громадського і соціального забарвлення. Україна в період загострення кризи радянської системи середина 1960-х — початок 1980-х рр.

slide 120:

120 Новітня історія України 1939—2005 рр. Продовження таблиці гê Ïî䳿 1962 Члени клубу склали і відправили до ЦК КПУ список церков та інших історичних пам’яток що були зруйновані. 12 травня. У Києві відбувся вечір пам’яті Леся Курбаса організований КТМ. 31 липня. КТМ організував вечір пам’яті Лесі Українки. Влада спробувала перешкодити його проведенню. Восени на громадських засадах КТМ було створено комісію для перевірки чуток про ма- сові поховання жертв репресій у Биковні район Києва. Чутки підтвердилися і члени Клубу склали меморандум до міської влади з вимогою створити державну комісію з роз- слідування подій поставити пам’ятник жертвам репресій. Саме після цього на КТМ по- чався тиск з боку влади який завершився в 1964 р. його розгоном. Грудень. КТМ організував у Києві вечір пам’яті В. Симоненка. 23 грудня. У Києві пройшов вечір пам’яті М. Бажана також організований КТМ 1963 У Львові було створено Клуб творчої молоді «Пролісок» за типом київського. Його очо- лив М. Косів. До Клубу увійшли М. Горинь його брат Б. Горинь І. Гель М. Осадчий Г. Чу бай І. Стасів І. Калинець С. Шабатура та ін. 1964 КТМ було розігнано. 24 травня. Підпал у Київській центральній науковій бібліотеці у результаті якого було знищено багато українознавчої літератури і архівних матеріалів. Із цього приводу в сам- видаві з’явився панфлет «З приводу процесу над Погружальським» авторами якого були Є. Сверстюк І. Дзюба І. Світличний і В. Чорновіл 1965 Кінець серпня — початок вересня. Арешт близько 20 шестидесятників. 4 вересня. У Києві в кінотеатрі «Україна» перед показом фільму С. Паранджанова «Тіні забутих предків» виступив І. Дзюба і оголосив про те що в місті проходять таємні арешти серед молодої інтелігенції почав називати прізвища. Йому не дали договорити вклю- чили пожежну сирену. В. Чорновіл вигукнув: «Хто проти тиранії — встаньте» Підвело- ся понад 100 осіб. Незабаром стихійна демонстрація була розігнана. І. Дзюбу звільнили з роботи В. Чорновола засудили на комсомольських зборах і запропонували вийти з ком- сомолу. В. Стуса відрахували з аспірантури в Інституті літератури АН УРСР. Грудень. Завершено роботу І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація» яка була оформлена як додаток до листа в ЦК КПУ з’явилася у збірнику В. Чорновола «Горе з ро- зуму» 20 біографій людей заарештованих у 1965 р. 1966 На ім’я прокурора УРСР Ф. Глуха і голови КДБ УРСР надійшов лист який висловлю- вав занепокоєння характером процесів що розпочалися в Україні зокрема в Луцьку та Івано-Франківську. Лист підписали 78 осіб серед них З. Франко М. Коцюбинська Г. Кочур І. Драч І. Дзюба та ін. Січень—квітень. Суди над заарештованими в 1965 р. Травень. Позасудові репресії виключення з партії звільнення з работи осудження трудовими колективами тощо згідно з постановою Президії ЦК КПУ. Засудження відбувалося також лише за зв’язок з дисидентами-шестидесятниками. Були звільне- ні В. Чорновіл В. Стус засуджено діяльність Є. Сверстюка Є. Пронюка З. Франко М. Коцюбинської Ю. Бадзьо та ін. 1967 22 травня. Міська влада Києва зробила спробу розігнати традиційні збори біля пам’ят- ника Т. Шевченка. Було заарештовано 45 осіб. На знак протесту учасники зборів ви- рушили до будинку ЦК КПУ з вимогою звільнити заарештованих. Демонстранти йшли тротуаром мовчки щоб їх не звинуватили в порушенні громадського порядку. Після неод- норазових спроб зупинити їх влада була змушена погодитися на поступки: заарештовані були звільнені. Згодом деякі учасники цієї демонстрації були звільнені з роботи. Листопад. В Івано-Франківську відбувся суд над членами Українського національного фронту Н. Квецьком Я. Лесевим М. Кулініним М. Дяком З. Красивським. Вони були звинувачені в зраді батьківщині та створенні підривної організації. Звинуваченим стави- лося у провину: випуск журналу «Воля і Батьківщина» виходив з 1964 до 1966 р. надру- ковано 15 номерів відкриті листи «Меморандум УНФ XXIII з’їзду КПРС» у березні 1966 р. був направлений на адресу керівників КПРС і в центральні друковані органи «Заява УНФ» поширення брошур і листівок ОУН протягом 1947—1949 рр.

slide 121:

121 Продовження таблиці гê Ïî䳿 1967 З. Красивський був засуджений на 5 років ув’язнення і 7 років таборів суворого режиму і 5 років заслання. Я. Лесів — 6 років таборів суворого режиму Н. Квецько — 15 років із них 5 років в’язниці та 10 років таборів і заслання М. Дяк — 12 років із них 5 років в’язниці та 7 років таборів і заслання. 15 листопада. У Львові проходив суд над В. Чорноволом. Його листи до державних і пар- тійних установ кваліфікувалися як брехливі. Був засуджений на 3 роки таборів загаль- ного режиму. Строк було зменшено наполовину у зв’язку з амністією на честь 50-річчя Жовтневої революції 1968 29 вересня. За ініціативою В. Некрасова пройшов перший стихійний мітинг у Бабиному Яру в Києві у якому брали участь 50—70 осіб. 5 листопада. Самоспалення українського вчителя з Дніпропетровськой області В. Ма- кухи 50 років боєць УПА політв’язень сталінських таборів батько 2 дітей. Він вийшов у Киє ві на Хрещатик облив себя бензином підпалив і побіг уздовж вулиці вигукуючи «Хай живе вільна Україна» 1969 10 лютого. У Києві спробував спалити себе М. Бреславський 45 років учитель з Бердян- ська боєць УПА політв’язень сталінських таборів батько 3 дітей. Був урятований а по- тім засуджений на 25 року таборів суворого режиму. 29 вересня. Стихійний мітинг у Бабиному Яру в Києві поряд з офіційним у якому брало участь 300—400 осіб 1970 Напередодні виборів до Верховної Ради СРСР у Закарпатті було поширено листівки від імені Партії національного відродження Підкарпатської Русі яка закликала голосувати не за офіційних кандидатів а за Кампова. На виборах багато виборців уписали ім’я Кам- пова у бюлетень після чого він був заарештований і засуджений на 6 років таборів і 5 ро- ків заслання достроково звільнений у 1977 р. через хворобу. Січень. Почав виходити «Український вісник». Упродовж 1970—1972 рр. вийшло 6 но мерів. Перші номери мали інформаційний характер головним редактором став В. Чорновіл до редколегії входили М. Косів і Я. Кендзор шостий номер підготували В. Лісовий і Є. Пронюк. У самвидаві вийшла книга В. Мороза «Хроніка Опору». 23 січня. Був засуджений С. Караванський до 5 років ув’язнення і заслання. Йому стави- лися у провину статті про примирення Заходу і Сходу та історія про розстріл польських офіцерів у 1940 р. в Катині. На його захист було написано листа від імені 16-ти колишніх політв’язнів серед них — В. Чорновіл В. Мороз Б. Горинь. 29 вересня. Масовий стихійний мітинг у Києві в Бабиному Яру поряд з офіційним у якому брали участь 700—800 осіб 18 листопада. В Івано-Франківську відбувся суд над В. Морозом. Його було визнано ре- цидивістом і засуджено на 6 років ув’язнення 3 роки таборів суворого режиму 5 років заслання за зберігання забороненої літератури. 28 листопада. Убито відому київську художницю А. Горську. Її знайшли мертвою у під- валі на дачі І. Зарецького її свекра. За офіційною версією її убив саме І. Зарецький після чого наступного дня кинувся під електричку. Але обставини загибелі й перебіг слідтва громадськість поставила під сумнів уважаючи це справою рук КДБ. На похоронах висту- пили її друзі І. Гель Є. Сверстюк О. Сергієнко. Через рік їх було заарештовано 1971 22 травня. «Шевченківський семінар» на квартирі. Є. Сверстюк прочитав статтю «Шев- ченко — співець християнського всепрощення» І. Дзюба — про стосунки між Шевчен- ком і російськими слов’янофілами Л. Плющ — про «Молитву» Шевченка М. Коцюбин- ська — дослідження про мову і образи в поезії Шевченка. 28 травня. Заарештовано А. Лупиніса за читання віршів біля пам’ятника Т. Г. Шевченку в Києві 22 травня. 8 грудня. Заарештовано Н. Строкату дружину С. Караванського. Створено комітет на її захист який підготував два інформаційні бюлетені перша спроба створити легальну ор- ганізацію на зразок московської Ініціативної групи Україна в період загострення кризи радянської системи середина 1960-х — початок 1980-х рр.

slide 122:

122 Новітня історія України 1939—2005 рр. Продовження таблиці гê Ïî䳿 1972 Під час обшуків лише у Львовській області було конфісковано близько 3 тис. примірни- ків самвидаву. Заарештовано 89 осіб по всій Україні. 4 січня. Було заарештовано туриста з Бельгії Я. Добоша який став у матеріалах КДБ «емісаром іноземних центрів» і в його справі було заарештовано близько 20 осіб. 12—15 січня. Арешти в Києві та Львові: І. Світличний Л. Плющ Є. Сверстюк В. Стус З. Антонюк Л. Селезенко Л. Середняк В. Георгієнко М. Плахотнюк Д. Шумук В. Чорновіл М. Осадчий С. Шабатура І. Гель І. Стасів М. Коваленко. Усі проходили по справі Я. Добоша. Квітень. Арешт Н. Світличної сестра І. Світличного. Засуджена на 4 роки таборів з по- дальшим засланням. Її дворічного сина незважаючи на протести родичів віддали до дит- будинку. Згодом повернули родичам 1973 25—29 січня. У Києві проходив суд над Л. Плющем. За рішенням суду його було визнано психічно хворим який особливо небезпечні злочини здійснив у стані неосудності. 16 березня. У Києві було засуджено І. Дзюбу на 5 років таборів суворого режиму і 5 років заслання. Єдиний пункт звинувачення — написання і поширення роботи «Інтернаціона- лізм чи русифікація». Залишено в Києві. 16—24 квітня. Проходив суд над Є. Сверстюком. Був звинувачений за статті та «анти- радянські розмови» із сусідами. Засуджений на 7 років таборів суворого режиму і 5 років заслання. 19—27 квітня. Засудження в Києві І. Світличного на 7 років таборів суворого режиму і 5 років заслання за зберігання невиданої літератури українською мовою і власних руко- писів. Листопад. У Києві відбувся суд по справі В. Лісового Є. Пронюка В. Овсієнка. Їм інкримі- нувався лист до ЦК КПРС участь у підготовці двох номерів «Українського вісника». Вирок: В. Лісовому — 7 років таборів суворого режиму і 3 роки заслання Є. Пронюку — 7 років та- борів суворого режиму і 5 років заслання В. Овсієнку — 4 роки таборів суворого режиму. Вийшов на волю І. Дзюба погодившись написати статтю у якій засуджував свої поперед- ні погляди. Був помилуваний бо «чистосердечно визнав вину». У газеті «Літературна Украї на» було надруковано лист у якому він засудив написання праці «Інтернаціоналізм чи русифікація» 1974 Створення у Москві радянської секції Міжнародної Амністії. До неї увійшов і М. Руденко. 10 грудня. Політв’язні-українці зажадали офіційного визнання за ними статусу по- літв’язнів 1975 Постійні голодування та інші акції протесту політв’язнів у таборах 1976 9 січня. 178 осіб із 16 міст СРСР у тому числі з Києва Харкова Донецька та Криму ви- ступили із заявою на захист С. Ковальова. 12 січня. Українці-політв’язні мордовських таборів провели голодування у зв’язку з чет- вертою річницею початку масових репресій в Україні 1972 р. 9 листопада. Створення Української громадської групи сприяння виконанню Гельсін- ських угод УГГ на чолі з М. Руденком. Оголошення Декларації УГГ. 6 грудня. Оголошення меморандуму про вплив Гельсінської Наради на розвиток правосві- домості в Україні частина 1 1977 186 мешканців Києва надіслали радянському уряду петицію з вимогою знову відкрити монастир у Києво-Печерській лаврі. 20 січня. УГГ оголосила меморандум частина 2 про участь України в Бєлградській нараді. 5 лютого. Заарештовано М. Руденка і О. Тихого. Керівником УГГ став О. Бердник. Лютий. Оголошено Лист частина 2 УГГ до урядів УРСР СРСР і країн — учасниць Гель- сінської угоди про стан в Україні. Упродовж року було оголошено дев’ять різних доку- ментів УГГ. 29 вересня. Влада зірвала мітинг у Бабиному Яру учасників було затримано або не допу- щено до мітингу. 10 грудня. Створено Співтовариство політичних в’язнів засновники — М. Осадчий Б. Ребрик В. Романюк В. Чорновіл Д. Шумук та ін.

slide 123:

123 Продовження таблиці гê Ïî䳿 1978 В. Клебанов який не раз зазнавав репресій від влади за свою діяльність зробив спробу утворити на своїй шахті незалежну групу із захисту прав робітників — Асоціацію вільної профспілки по захисту робітників. Оголошено чотири документи УГГ. Травень. В. Стус отримав відомості що його батько був при смерті. На прохання відвіда- ти батька йому відмовили. А. Сахаров В. Чорновіл С. Шабатура І. Стасів-Калинець на- правили у вищі інстанції протест крім А. Сахарова всі оголосили голодування. В. Стусу дозволили відвідати батька 7 червня. 20 вересня. М. Антонюк В. Огурцов В. Марченко М. Грабанс і Н. Квецько надіслали мі- ністру охорони здоров’я Петровському лист із вимогою сприяти в наданні їм елементар- ної медичної допомоги 1979 Викрито організацію Український національний фронт-2 УНФ-2 до якої входило близько 40 осіб. Організація діяла з 1975 р. Було видано 10-й і 11-й номери «Українсько- го вісника» два томи літературного альманаху «Прозріння». Лютий. Членами УГГ стали С. Караванський ув’язнений О. Попович ув’язнений Б. Ребрик ув’язнений В. Романюк у засланні І. Сенік у засланні С. Шабатура у за- сланні Д. Шумук ув’язнений Ю. Шухевич ув’язнений В. Чорновіл у засланні. 9—10 березня. М. Мельник наклав на себе руки під час обшуку було вилучено 15 папок його наукових і літературних праць — усе що в нього було. 22 травня. У Львові відбувся похорон 25-річного поета і композитора В. Івасюка. Він зник наприкінці квітня. Останній раз його бачили в консерваторії коли він з якоюсь людиною виходив звідти. Напередодні В. Івасюка декілька разів викликали до КДБ. 18 травня його знайшли мертвим у лісі. Похорон популярного виконавця вилився у бага- толюдну демострацію 10 тис. осіб. 12 червня під час свята Трійці біля могили В. Івасюка відбувся мітинг учасники якого скандували: «Слава Україні» 17 вересня. Міліція затримала І. Мандрика м. Болехов Івано-Франківська обл. актив- ного участника УНФ. 20 вересня його дружині повідомили під час нападу шизофренії Мандрик викинувся з вікна готелю і загинув. Жовтень. Членами УГГ стали Й. Зісельс Я. Лесів З. Красівський П. Разумний В. Стус. 6 жовтня. УГГ звернулася до гельсінських груп СРСР і США до правозахисних груп Польщі та Чехословаччини у справі переслідування УГГ. УГГ оголосила Меморандум у справі УГГ і її ставлення до подій в Україні та світі. Побито на вулиці в Києві діда політв’язня В. Марченка професора М. Марченка. Побито в Києві дружину І. Світличного 1980 21 січня. У Києві засуджено М. Горбаля на 5 років таборів суворого режиму. Став членом УГГ. Березень. УГГ оголосила про випуск 2-го номера за 1980 р. «Інформаційного бюлетеня». 11 квітня. Заарештовано І. Сокульського Дніпропетровськ члена УГГ. Засуджено на 10 років таборів суворого режиму і 5 років заслання. 14 травня. Заарештовано В. Стуса члена УГГ. 4—6 червня. У м. Мирному проходив суд над В. Чорноволом якого звинувачували у спро- бі зґвалтування. Був засуджений на 5 років таборів суворого режиму. Під час слідства і суду держав голодування протестуючи проти неправого суду. Вересень. Група ув’язнених членів УГГ оголосила лист до Л. Брежнєва «Проявіть велико- душиє». Група ув’язнених членів УГГ і Московської Гельсінської групи оголосили спільний від- критий лист до Мадридської Наради «Роззброєння — у серці». 2 жовтня. В. Стуса засуджено на 10 років таборів суворого режиму і 5 років заслання. Його звинувачували в написанні листів до інших правозахисників і передавання інфор- мації за кордон. 13 жовтня. Госпіталізовано 70-річну О. Мешко. Наприкінці листопада переведена до слідчого ізолятора КДБ. 10 грудня. М. Руденко УГГ оголосив безстрокове голодування протестуючи проти ви- ходу на роботу він інвалід війни ІІ групи і заборони листування. 23 грудня потрапив до лікарні де й був прооперований Україна в період загострення кризи радянської системи середина 1960-х — початок 1980-х рр.

slide 124:

124 Новітня історія України 1939—2005 рр. Продовження таблиці гê Ïî䳿 1981 6 січня. О. Мешко засуджена на 6 місяців ув’язнення і 5 років заслання. 11 січня. У Києві заарештовано 5 осіб за розклеювання листівок: «Співвітчизники 12 січ- ня — День українського політв’язня. Підтримайте його». Згодом їх було засуджено. 26—31 березня. У Харкові відбувся суд над Г. Алтуняном якого засудили на 7 років табо- рів суворого режиму і 5 років заслання за зберігання і розповсюдження роману О. Солже- ніцина «Архіпелаг ГУЛАГ» і декількох випусків «Хроніки поточних подій». Кінець березня — початок квітня. Два страйки на Київському дослідно-конструктор- ському заводі НДІ тваринницького машинобудування. Перша була зумовлена підвищен- ням норм виробітку були повернуті старі друга — відсутністю упродовж тривалого часу водопостачання терміново відновлено. Після чого відбулися кадрові зміни на підприєм- стві. У м. Прип’ять Київська обл. відбувалися народні виступи викликані відсутністю про- дуктів у магазинах. Продукти завезли але було заарештовано 30 осіб. Квітень. Страйк на Київському залізобетонному заводі через підвищення норм виробітку норми відновлено. Травень. Страйк робітників Київського БМУ № 27 15 осіб.. Їм заднім числом знизили розцінки за вже виконану роботу робітники домоглися свого. Червень. Страйк на Київському станкозаводі у відповідь на зниження розцінок. Спеці- альна комісія з Москви шляхом залякування робітників домоглася відновлення роботи. 21—29 червня. У Києві відбувся суд над С. Набокою Л. Мілявським Л. Лохвицькою І. Чернявською яких було засуджено на три роки таборів за розклеювання листівок 11 січня. Із П. Кампова знято інвалідність засуджений на 10 років таборів суворого режиму і 3 роки заслання за «незаконне отримання пенсії по інвалідності». 11 вересня. У Києві відбувся суд над Р. Руденко яку засудили на 3 роки таборів за по- ширення самвидаву передавання інформації за кордон отримання незаконним шляхом листів від ув’язненого чоловіка 1982 Березень. Другу групу інвалідності дану М. Руденкові змінено на третю і він був змуше- ний працювати 8 годин на добу замість 4. Відмовився виконувати це розпорядження. 24 червня. У Львові засуджено М. Гориня на 10 років таборів суворого режиму і 5 років заслання. 25 жовтня. З. Антонюка засуджено на 1 рік ув’язнення за «дармаїдство» 1983 У Кривому Розі відбулися страйк і вуличні мітинги на знак протесту з приводу відсутнос- ті продуктів харчування у магазинах. Продукти завезли. 1—3 березня. Суд засудив І. Ратушинську до 7 років таборів і 5 років заслання за збірку її віршів яку вона поширювала у вигляді самвидаву. 12 березня. О. Гейко-Матусевич у якої закінчувався термін ув’язнення привезли в Оде- су де запропонували написати заяву про покаяння і «припинення діяльності». Після відмови її звинуватили в передаванні інформації з табору і засудили на 3 роки таборів суворого режиму. 13 жовтня. Суд над О. Гейко-Матусевич яку звинуватили в «антирадянських розмо- вах» написанні віршів тощо. 24 жовтня. У Києві заарештовано В. Марченка 1984 Березень—квітень. На деяких підприємствах Харкова прокотилися хвилі виступів робіт- ників проти незадовільних умов праці. Влада звинуватила в підбурюванні цих виступів групу польських робітників яких вислали з СРСР. 13—14 березня. У Києві відбувся суд над В. Марченком якого звинуватили у написанні й опублікуванні на Заході статей і заяв. Вирок: 10 років таборів суворого режиму і 5 років заслання. 6 травня. У табірній лікарні помер А. Тихий. 5 вересня. У таборі помер Ю. Литвин. 7 жовтня. У ленінградській лікарні для в’язнів помер В. Марченко

slide 125:

125 Закінчення таблиці гê Ïî䳿 1985 8—10 квітня. У Миколаєві відбувся суд над М. Горбалем якого звинувачували в напи- санні «антирадянських» пісень віршів статей. Засуджено на 8 років таборів суворого режиму і 3 роки заслання. Вересень. У пермському таборі суворого режиму ВС-389/36-I помер політв’язень В. Стус 1987 На підставі двох указів Президії Верховної Ради СРСР звільнено велику групу по- літв’язнів. 5 серпня. У Львові відновлено видання «Українського вісника». 20 вересня. У Львові відбулась демонстрація пацифістів. 27 сентября. У Києві відбувся виступ неофіційного Українського культурологічного клубу. 7 листопада. Створено асоціацію незалежної творчої інтелігенції. Засновники: І. та І. Калинці М. Осадчий М. Руденко Є. Сверстюк І. Світличний І. Сеник В. Чорновіл В. Барладяну М. Горинь П. Заливаха М. Коцюбинська П. Скочок і С. Шабатура Українська Гельсінська група УГГ 1976—1982 рр. Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà Створен- ня 9 листопада 1976 р. в Києві було проголошено створення Української громадської гру- пи сприяння виконанню Гельсінських угод або Української Гельсінської групи УГГ Основне завдання Ознайомлення урядів країн — учасниць Гельсінської наради і західної громадськості з фактами порушень норм Загальної Декларації прав людини та гуманітарних статей Заключного Акта Засновни- ки О. Бердник П. Григоренко І. Кандиба Л. Лук’яненко О. Мешко М. Матусевич М. Маринович О. Тихий Н. Строката-Караванська М. Руденко Підсумки діяльнос- ті Арешти засудження і заслання фактично припинили діяльність УГГ. Із 37 членів УГГ 23 були на засланні 6 — позбавлені радянського громадянства і виїхали за кор- дон 3 члени групи загинули О. Тихий В. Стус Ю. Литвин. Але УГГ на відміну від інших гельсінських груп не оголосила про припинення своєї діяльності. На початку 1988 р. на її основі постала Українська Гельсінська спілка УГС Національні процеси в 1960—1980-ті рр. Ôàêòîðè âïëèâó Політика союзного центру на «зближення» «злиття» націй формування «єдиної радянської нації» яка була прикриттям курсу на русифікацію і денаціоналізацію самобутніх культур на- родів СРСР Міграція робочої сили. Значна частка українців виїздила на новобудови до Сибіру Далекого Сходу Крайньої Півночі БАМ Тюмень Воркута тощо Розселення на території республіки особливо в Криму і великих містах офіцерів що вийшли у відставку та їхніх сімей Від’їзд євреїв до Ізраїлю за 30 років виїхало 353 тис. осіб Результат Протягом 1959—1989 рр. в абсолютному і процентному обчисленні відбулося скорочення частки українців у населенні республіки а також інших національних меншин проте зросла частка ро- сіян. Так частка українців скоротилася з 767 до 721 росіян — збільшилася з 16 до 22 Україна в період загострення кризи радянської системи середина 1960-х — початок 1980-х рр.

slide 126:

126 Новітня історія України 1939—2005 рр. Розвиток освіти в другій половині 1960-х — першій половині 1980-х рр. Ïîçèòèâí³ ÿâèùà Íåãàòèâí³ ÿâèùà Перехід до загальної серед- ньої освіти Зростання обсягів методич- ного і матеріального забез- печення школи Ґрунтовна підготовка учнів з базових дисциплін. Запро- вадження нових дисциплін. Загальний високий рівень навчання Формування педагогічних шкіл передового досвіду Зростання ідеологізації та русифікації освіти Жорсткий партійний контроль над вчителями Підвищення навантаження на учнів у зв’язку з ускладненням навчальних програм Накопичення розриву між вищою і середньою освітою. Базової підготовки в школі стає недостатньо для вступу до вузу Поглиблення розриву між сільською і міською школами Школи орієнтувалися на здобуття учнями знань а не на ово- лодіння практичним життєвим досвідом Система освіти відставала від потреб нового етапу НТР Панування традиційних методів навчання Майже відсутня спеціалізація шкіл Основні тенденції розвитку науки в 1970—1980-ті рр. Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà Центром наукових досліджень залишалась АН УРСР Зростання кількості наукових працівників Розвивалися ті галузі науки які не потребували складного лабораторного обладнання і ті що були пов’язані з військовими і космічними розробками Майже повний занепад суспільних дисциплін їх ідеологізація Залишкове фінансування більшості наукових установ Основні тенденції розвитку літератури і мистецтва Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà Панування соціалістичного реалізму Паралельне існування офіційного і «справжнього» мистецтва та літератури Намагання зберегти національний калорит і самобутність в умовах русифікації та ідеологізації Поширення у дозованих формах кращих зразків світового класичного мистецтва. Гасло «мисте- цтво належить народу» Замкненість відірваність від світового мистецького процесу Ðîçïàä Ðàäÿíñüêîãî Ñîþçó ³ ñòàíîâëåííÿ íåçàëåæíî¿ Óêðà¿íè 1985—1991 ðð. Політика реформ М. Горбачова Îñíîâí³ íàïðÿìè ðåôîðì Демократизація суспільства. Створення правової держави Гласність Реабілітація незаконно засуджених і репресованих за роки радянської влади Утвердження багатопартійності Запровадження інституту президентства Підготовка нового союзного договору Політика нового мислення у зовнішніх відносинах Підтримка демократичних революцій у Східній Європі

slide 127:

127 Періодизація перебудови 1985—1991 рр. Ïåð³îä Ðîêè І Квітень 1985 — січень 1987 р. від квітневого 1985 р. пленуму ЦК КПРС до січневого 1987 р. пленуму ЦК КПРС ІІ Січень 1987 — літо 1988 р. від січневого пленуму ЦК КПРС до ХІХ конференції КПРС ІІІ Літо 1988 — травень 1989 р. від ХІХ партконференції до І З’ізду народних депутатів СРСР. ІV Літо 1989 — серпень 1991 р. від І З’їзду народних депутатів СРСР до спроби державного перевороту 19—21 серпня 1991 р. Політичні реформи Çàõîäè Çì³ñò Політика гласності Політика партійно-радянського керівництва в сфері інформації започаткована в 1987 р. передбачала надання населенню дозованої ідеологічно спрямованої інформації про минулі злочини що мали місце в історії СРСР. Гласність мала створити уяву про начебто відкритість функціонування партійно-державних органів влади відновити довіру населення забезпечити інформаційну підтрим- ку реформаторській політиці М. Горбачова. Першою публікацією яка започат- кувала політику гласності стала стаття в журналі «Огонек» про життя і діяль- ність партійного діяча Роскольнікова який в 1930-ті рр. виступив з відкритим листом до Й. Сталіна звинувачуючи його у численних злочинах У реальному житті партійно-державному керівництву не вдалося утримати ін- формаційний потік у певних межах Політика гласності передбачала можливість одержувати достовірну інформа- цію і говорити правду не думаючи про наслідки Матеріали про численні злочини радянської влади з одного боку остаточно пі- дірвали довіру до неї з іншого — пробудили інтерес до історичного минулого та сприяли зростанню національної свідомості народу Звільнен ня політ в’язнів Під тиском світової громадськості та суспільства М. Горбачов дав розпоряджен- ня звільнити всіх політичних в’язнів і навіть тих які були звинувачені в кри- мінальних злочинах 1988—1990 рр. Реформування структури органів влади 1987 р. Пленум ЦК КПРС «Про перебудову і кадрову політику» Кадрові зміни в партійно-державному керівництві 18 червня — 1 липня 1988 р. ХІХ Всесоюзна конференція КПРС Вироблення основних принципів політичної реформи: — чіткий розподіл влади на законодавчу виконавчу і судову — ліквідація зрощування партійного і державного апаратів — плюралізм політичного життя створення інших партій але при гегемонії КПРС — розширення повноважень рад Березень 1989 р. Вибори народних депутатів СРСР на альтернативній основі Травень—червень 1989 р. Перший з’їзд народних депутатів СРСР Поява політичної опозиції Запровадження нової посади — Голова Верховної Ради СРСР М. Горбачов Вересень 1989 р. Пленум ЦК КПУ Усунення В. Щербицького з посади першого секретаря ЦК КПУ. Новим пер- шим секретарем було обрано В. Івашка Березень 1990 р. Запровадження посади Президента СРСР першим і останнім президентом СРСР став М. Горбачов Березень — травень 1990 р. Вибори до Верховної Ради УРСР і місцевих рад Розпад Радянського Союзу і становлення незалежної України 1985—1991 рр.

slide 128:

128 Новітня історія України 1939—2005 рр. Закінчення таблиці Çàõîäè Çì³ñò Реформування структури ор- ганів влади Зміна 90 складу Верховної Ради УРСР Поява національно-демократичної опозиції Верховна Рада УРСР від 15 травня 1990 р. стала працювати в парламентському режимі Ліквідація мо- нополії КПРС на владу Лютий 1990 р. Скасування Cтатті 6 Конституції СРСР і відповідних статей у конституціях союзних і автономних республік про «керівну і спрямову- ючу...» роль КПРС у радянському суспільстві Íàñë³äêè ðåôîðì Розвал існуючої системи влади. Підрив монополії КПРС на владу. Створення передумов для розвалу СРСР Зростання політичної активності населення. Зародження багатопартійності Відродження національної свідомості українського та інших народів що входили до складу СРСР Чорнобильська катастрофа У ніч з 25 на 26 квітня 1986 р. на ЧАЕС відбувся тепловий ви- бух якій призвів до руйнування четвертого енергоблоку реактора. Спалахнула пожежа і виникла за- гроза ядерного вибуху. Завдяки героїзму пожежників вогонь вдалося загасити. Ціною власного життя вони врятували світ від жахливої катастрофи. У результаті руйнування реактора в навколишнє середовище потра- пило 200 тонн радіоактивних ма- теріалів 3 від тих що містилися в реакторі. Íàñë³äêè êàòàñòðîôè Забруднення біосфери Землі. Радіоактивна хмара що утворилася внаслідок вибуху досягла країн Північної Європи. Радіоактивного опромінювання зазнали тисячі людей. На території України було утворено 30-кілометрову «зону відчуження» із якої було відселено всіх мешканців Погіршення стану здоров’я населення Величезні матеріальні та фінансові витрати СРСР а згодом України Підрив довіри до комуністичного керівництва УРСР яке у перші дні намагалося приховати масштаби і наслідки катастрофи Основні заходи Перебудови в економічній сфері Äàòà Çàõîäè Квітень 1985 р. Пленум ЦК КПРС висунув стратегічну мету — курс на прискорення соціально- економічного розвитку країни Травень 1985 р. Постанова ЦК КПРС про заходи щодо подолання пияцтва та алкоголізму Лютий 1986 р. ХХVІІ з’їзд КПРС підтвердив курс на прискорення який за три п’ятирічки мав створити виробничий потенціал що дорівнював би вже існуючому. Подвоїти на- ціональний дохід за рахунок підвищення продуктивності праці запровадження досягнень НТР. Вирішити цілу низку соціальних проблем: забезпечення жит- лом продовольством і речами широкого вжитку тощо

slide 129:

129 Закінчення таблиці Äàòà Çàõîäè Лютий 1986 р. Постанова «Про подальше вдосконалення економічного механізму господарю- вання в агропромисловому комплексі країни». Передбачала створення верти- кальної структури Держагропрому СРСР яка мала б контролювати виробни- цтво переробку і збереження сільгосппродукції Травень 1986 р. Постанова ЦК КПРС про посилення боротьби з нетрудовими доходами Листопад 1986 р. Прийняття Закону «Про індивідуальну трудову діяльність» Червень 1987 р. Пленум ЦК КПРС «Про докорінну перебудову управління економікою» 30 червня 1987 р. Прийняття Закону «Про державне підприємство». Закон передбачав надання підприємствам самостійності самоуправління самоокупності самофінансуван- ня. Згодом були прийняті інші партійно-державні постанови: про перебудову планування матеріально-технічного постачання ціноутворення тощо. Деякі підприємства отримали право виходу на зовнішній ринок. Було порушено дер- жавну монополію на зовнішньоекономічну діяльність Березень 1988 р. Прийняття нового положення про колгоспи що допускало можливість існуван- ня орендних відносин 1988 р. Запровадження орендних і кооперативних форм господарювання. Початок ство- рення асоціацій концернів малих підприємств спільних підприємств з інозем- ними фірмами 1989 р. Створення спеціальної державної комісії з питань реформи на чолі з Л. Абалкі- ним і неурядової на чолі з академіком С. Шаталіним. Перша комісія пропо- нувала поступовий перехід до ринкової економіки під сильним державним контролем. Друга запропонувала програму «500 днів» — перехід до ринкової економіки шляхом «шокової терапії». Але обидві програми були відкинуті. Зго- дом було затверджено Основні напрями стабілізації народного господарства і пе- реходу до регульованої ринкової економіки червень 1990 р. але цей документ виявився недієздатним. Командні методи економіки яким у документі віддава- лася перевага в умовах стрімкого погіршення ситуації вже не діяли 1989 р. Початок стрімкого підвищення цін і зарплат. Підвищення на 100 зарплат представникам партійної і державної номенклатури 1990 р. Спроба приборкати інфляцію та ажіотажний попит. Павловська фінансова ре- форма обмін купюр вартістю 50 і 100 карбованців. Початок розробки урядом М. Рижкова нового п’ятирічного плану 3 серпня 1990 р. Закон УРСР «Про економічну самостійність» Осінь 1990 р. Запровадження продажу продовольчих і промислових товарів в УРСР за карт- ками споживача з купонами Причини невдач економічних реформ другої половини 1980-х рр. Îñíîâí³ ïðè÷èíè Відсутність послідовної адекватної науково обґрунтованої стратегії розвитку Непослідовність уряду в здійсненні реформ Прагнення поєднати несумісні економічні моделі: адміністративно-командну з повним одер- жавленням власності та ринкову з приватною власністю та ініціативою Некомпетентне керівництво в проведенні реформ Опір консервативних сил Переважання у промисловості підприємств військово-промислового комплексу Розпад Радянського Союзу і становлення незалежної України 1985—1991 рр.

slide 130:

130 Новітня історія України 1939—2005 рр. Причини провалу політики перебудови Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà Відсутність чіткої стратегії перебудовчих процесів і пов’язані із цим серйозні помилки в зовніш- ній і внутрішній політиці Вичерпність економічного потенціалу СРСР виснаженого гонкою озброєнь і екстенсивною еко- номікою Поразка СРСР в ідеологічному і психологічному протистоянні із Заходом Відсутність надійної президентської команди нерішучість і непослідовність у проведенні основ- них політичних і економічних реформ Шалений опір перебудові з боку партійно-державного апарату Конфлікт між тоталітарною системою і прагненням народів СРСР до демократії і національного самовизначення Зростання громадської активності суспільства Прояви Діяльність не- формальних організацій Робітничий і студентський рухи. Страйки Зростання інтересу до історії Політизація суспільства масові мітинги і демонст- рації акції протесту Формування українських національних партій. Заро- дження багатопартійності Формування широкого загальнонаціонального руху — Народний Рух за перебудову Неформальні організації Гласність сприяла виникненню громадських неформальних об’єд- нань які відбивали інтере си різних прошарків суспільства. Неформаль- ними їх називали на відміну від фор- мальних що були створені або діяли під керівництвом КПРС. Хоча КПРС ставилась упереджено до діяльності неформальних об’єднань вони не були протизаконними бо згідно з кон- ституцією громадяни мали право на об’єднання. В умовах лібералізації режиму державні органи не нава- жувалися на заборону їх діяльності. Íàçâà ïðîâ³äíèõ íåôîð- ìàëüíèõ îðãàí³çàö³é äàòà ñòâîðåííÿ Õàðàêòåð ä³ÿëüíîñò³ Український культуро- логічний клуб УКК. Серпень 1987 р. Київ Об’єднував чимало дисидентів і колишніх політв’язнів. Проблеми що обговорювалися на зборах УКК не виходили за межі історії та культу- ри. Проте розкриття «білих плям» в історії неминуче ставило членів Клубу в опозицію до існуючого режиму. Зрештою під тиском влади УКК припинив свою роботу Товариство Лева. Жов- тень 1987 р. Львів Об’єднувало представників різних прошарків суспільства. І. Калинець М. Осадчий М. Руденко Є. Сверстюк І. Світличний стали ініціатора- ми створення Української асоціації незалежної творчої інтелігенції. Навесні 1988 р. у Київському університеті ім. Т. Шевченка виникла студентська організація «Громада» Українська Гельсінська Спілка УГС федера- ція правозахисних груп і організацій. Березень 1988 р. Перша неформальна організація республіканського масштабу. Її ліде- ром став Л. Лук’яненко. УГС стала наступницею Української Гельсін- ської Групи. У 1987 р. було відроджено видання першого в Україні ле- гального незалежного громадсько-політичного журналу «Український вісник» за редакцією В. Чорновола

slide 131:

131 Закінчення таблиці Íàçâà ïðîâ³äíèõ íåôîðìàëüíèõ îðãàí³- çàö³é äàòà ñòâîðåííÿ Õàðàêòåð ä³ÿëüíîñò³ Українська студент- ська спілка УСС. Кінець 1989 р. Київ У практичній діяльності УСС поряд із вимогами поліпшення життя і по- буту молоді висувала і політичні вимоги. Також у різних містах України постали Спілки незалежної української молоді СНУМ організації що ставили за мету виховання молоді в дусі відданості справі побудови неза- лежної демократичної України Українське історико- просвітницьке това- риство «Меморіал». Травень 1989 р. На схилі розвінчування культу особи Й. Сталіна що стало однією з рис пе- ребудови відбувся установчий з’їзд цієї організації. У його рішеннях було звернуто увагу на необхідність активізації реабілітації жертв політичних репресій ушанування та повернення пам’яті про невинно репресованих привернення уваги до «білих плям» в українській історії перегляд місця і ролі в ній окремих постатей та подолання комуністичних стереотипів Наприкінці 1988 — на початку 1989 р. неформальні об’єднання провели 1200 мітингів у яких взяло участь понад 13 млн осіб. «Мітингова демократія» стала ре- альною силою дієвим механізмом що впливав на суспільство та на оцінки його становища. Таким чином гласність сприяла зростанню в Україні громадсько-по- літичної активності пробудженню національної самосвідомості ство- ренню неформальних громадсько- політичних об’єднань які в умовах розвалу радянської системи стали основою для створення багатопар- тійної системи і боротьби за неза- лежність України. Хроніка національно-визвольного руху Äàòà Ïîä³ÿ 1987—1988 рр. Відновлення діяльності дисидентських організацій Червень 1988 р. Перший багатотисячний мітинг у Львові під гаслами демократизації суспільства і жовто-синіми прапорами Листопад 1988 р. Перша політична демонстрація і перший політичний страйк у Києві 1988—1989 рр. Поява і розгортання діяльності різноманітних неформальних організацій. Зародження багатопартійності 1989 р. Хвиля мітингів і демонстрацій під політичними гаслами 15—30 липня 1989 р. Страйк шахтарів що охопив 193 шахти. Страйкуючі висували як еконо- мічні так і політичні вимоги Вересень 1989 р. Звільнення В. Щербицького з посади першого секретаря ЦК КПУ. Установчий з’їзд Народного Руху України за перебудову Жовтень 1989 р. Прийняття ВР УРСР Закону «Про мову» Січень 1990 р. «Живий ланцюг» між Києвом і Львовом у день відзначення роковин Злу- ки УНР і ЗУНР Березень 1990 р. Перші демократичні вибори до Верховної Ради УРСР 16 липня 1990 р. Прийняття Верховною Радою УРСР Декларації про державний суверенітет України 30 вересня 1990 р. 100-тисячна маніфестація у Києві із закликом до проведення «круглого столу» усіма політичними силами України Розпад Радянського Союзу і становлення незалежної України 1985—1991 рр.

slide 132:

132 Новітня історія України 1939—2005 рр. Закінчення таблиці Äàòà Ïîä³ÿ 2—7 жовтня 1990 р. Голодування студентів «революція на граніті» на Площі Жовтневої ре- волюції тепер Майдан Незалежності на підтримку політичних вимог: — Відставка уряду. — Надання Декларації про державний суверенітет України конституцій- ної сили. — Оголошення нових виборів на багатопартійній основі. — Заборона військової служби громадянам України за її межами. — Націоналізація майна КПРС і ВЛКСМ на території республіки 25—28 жовтня 1990 р. ІІ Всеукраїнські Збори Народного Руху України. Зміни програмних поло- жень. Проголошення мети незалежності України розбудови демократич- ної правової держави 17 березня 1991 р. Референдум з питань про майбутню долю СРСР. Більшість населення ви- словилася за суверенітет України і оновлення СРСР 24 серпня 1991 р. Прийняття Акту проголошення незалежності України Страйковий рух Невдачі в реформуванні економі- ки непослідовність у лібералізації суспільно-політичного життя при- звели до наростання напруженос- ті у суспільстві. Новим явищем суспільного життя стали страйки шахтарів що розпочалися влітку 1989 р. Вони свідчили про початок відродження робітничого руху. Причини страйків Невдале ре- формування економіки Невирішеність багатьох економічних і соціальних питань: низька технічна оснащеність копалень тяжкі умови праці значна частка ручної праці низька заробітна плата Непослідовність у лі- бералізації суспільно- політичного життя 15 липня 1989 р. розпочався страйк на шахті «Ясинуватська-Глибока». Через кілька днів страйкували вже 193 шахти з 400 Вимоги страйкуючих Покращення соціальних умов Націоналізація майна КПРС Покращення умов праці Відставка уряду Підвищення зарплати Деполітизація правоохоронних органів Ліквідація парткомів на підприємствах Особливість страйку: поєднання соціально-економічних і політичних вимог Значення страйків Масові виступи шахтарів завдали могутнього удару по тоталітарній системі Уперше за роки радянської влади робітники відкрито продемонстрували що їхні інтереси роз- ходяться з інтересами комуністичної партії з інтересами тоталітарної держави Він започаткував новий етап робітничого руху

slide 133:

133 Український національний національно-визвольний рух Ïðè÷èíè àêòèâ³çàö³¿ íàö³îíàëüíîãî ðóõó Русифікаторська політика яку проводило союзне керівництво Чорнобильська катастрофа яка вочевидь засвідчила всю згубність подальшого перебування України в складі СРСР і повну безпорадність компартійного керівництва УРСР Гласність та лібералізація суспільно-політичного життя які сприяли активізації українського суспільства появі неформальних організацій Український національний рух у другій половині 1980-х рр. поєдну- вав у собі національно-визвольний екологічний загальнодемократич- ний рухи тощо. Народний Рух України НРУ Народний Рух України НРУ — масовий громадсько-політичний рух республіки котрий виник як вияв народної ініціативи «за доко- рінне оновлення суспільства». Утворення 8—10 вересня 1989 р. Установчий з’їзд у Києві Програму і Статут Руху було прийнято й утверджено на Установчому з’їзді Програмні цілі У лютому 1989 р. за ініціативою керівництва Київської організації Спілки пись- менників України в газеті «Літературна Україна» було опубліковано проект про- грами Народного руху України за перебудову Побудова в Україні демократичного і гуманного суспільства у якому буде досяг- нуто справжнє народовладдя добробут народу й умови для гідного життя людини відродження та всебічний розвиток української нації забезпечення національ- но-культурних потреб усіх етнічних груп республіки та створення суверенної Ук- раїнської держави Пріоритет українських законів над союзними Необхідність укладення нового союзного договору Республіканська власність на землю та її надра На ІІІ з’їзді НРУ лютий—березень 1992 р. як подальшу мету діяльності було ви- значено утвердження незалежної України. Рух буде виступати за консолідацію суспільних сил які підтримують державотворчий процес сприяти діям президен- та і забезпечуватиме ефективне функціонування системи влади але перебуватиме в конституційній опозиції до виконавчих структур Керівники Першим головою НРУ було обрано І. Драча. Заступником академіка АН УРСР П. Кислого На ІІІ з’їзді було обрано співголів НРУ — І. Драча М. Гориня В. Чорновола На ІV з’їзді головою НРУ було обрано В. Чорновола На ІV з’їзді НРУ було перетворено на політичну партію Багатопартійність в Україні Ãîëîâí³ ïðè÷èíè ôîðìóâàííÿ áàãàòîïàðò³éíîñò³ Розширення демократизації суспільного життя гласність Історичне коріння існування багатопартійності в Україні Виникнення і розвиток в Україні дисидентства Нездатність КПРС виконувати керівну роль у суспільстві яку вона собі привласнила Розпад Радянського Союзу і становлення незалежної України 1985—1991 рр.

slide 134:

134 Новітня історія України 1939—2005 рр. Правову основу для формування багатопартiйностi в Україні заклав позачерговий ІІІ з’їзд народних депутатiв СРСР березень 1990 р. що внiс змiни до Конституцiї СРСР скасувавши зокрема й статтю 6 — про керiвну i спрямовуючу роль КПРС ядро полiтичної системи радянського суспiльства. У жовтнi 1990 р. було прийнято закон СРСР «Про громадськi об’єднання». Становлення багатопартiйностi Åòàïè ðîêè Çì³ñò І етап. 1988—1989 Створення умов для багатопартiйностi. Створення опозицiйних до КПРС нефор- мальних об’єднань та рухiв що пiзніше трансформувалися у полiтичнi партiї. У цей час в Українi розгортають активну дiяльнiсть Українська Демократична Спiлка УДС пiзнiше перейменована в Українську народно-демократичну лiгу УНДЛ Українська Гельсiнська Спiлка УГС Народний Рух України за перебудову НРУ ІІ етап. 1989—1990 Безпосереднє формування початкової багатопартiйностi. За цей час у республiцi було створено понад 20 партiй якi об’єднували майже 30 тис. осіб ІІІ етап. Початок 1991 — серпень 1991 Кардинальнi змiни в становленнi багатопартiйностi. Розвал а згодом і заборона дiяльностi КПУ пiсля спроби державного перевороту в Москвi 19—21 серпня 1991 р. у зв’язку з доказами про пiдтримку керiвництвом КПУ державного пере- вороту Декларація про державний суверенітет України 16 липня 1990 р. Декларація про державний суверенітет України складається зі вступу преамбули та 10 розділів. І Самовизначення української нації ІІ Народовладдя ІІІ Державна влада ІV Громадянство V Територіальне верховенство VІ Економічна самостійність VІІ Екологічна безпека VІІІ Культурний розвиток ІХ. Зовнішня і внутрішня безпека Х Міжнародні відносини Îñíîâí³ ïîëîæåííÿ Äåêëàðàö³¿ Народ України становлять громадяни республіки всіх національностей Закріплено державний народний національний суверенітети повноту і неподільність влади Республіки в межах її території незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах Поділ державної влади на законодавчу виконавчу судову Виняткове право народу України на володіння користування і розпорядження національним багатством Самостійність України у вирішенні питань економіки екології культурного розвитку зовніш- ньої і внутрішньої безпеки міжнародних відносин Миролюбна зовнішня політика постійний нейтралітет Визнання верховенства загальнолюдських цінностей над класовими Гарантія права на вільний національно-культурний розвиток усіх національностей що прожи- вають на території України Необхідність піклуватися про задоволення національно-культурних потреб українців за межа- ми Республіки

slide 135:

135 ²ñòîðè÷íå çíà÷åííÿ Äåêëàðàö³¿ ïðî äåðæàâíèé ñóâåðåí³òåò Óêðà¿íè Суверенітет офіційно визнано необхідною умовою подальшо- го розвитку української нації Визначено основні напрямки досягнення реального сувере- нітету Закладено основи майбутньої не- залежності держави зроблено перший крок на шляху до неї Незабаром після прийняття Декларації Верховна Рада розглянула заяву В. Івашка і задовольнила його прохання про відставку. 18 липня 1990 р. Головою ВР УРСР було обрано Л. Кравчука Закон УРСР «Про економічну самостійність» 3 серпня 1990 р. Цей документ проголошував са- мостійність України у визначенні економічного статусу й стратегії соціально-економічного розвитку форм і методів господарювання та управління суспільним виробни- цтвом. Суттєво важливими стали положення про самостійне здійснен- ня фінансово-бюджетної грошово- кредитної цінової інвестиційної науково-технічної і зовнішньоеко- номічної політики. У законі також були визначені основні принципи економічної самостійності які створюють умови для реформуван- ня економіки. Îñíîâí³ ïðèíöèïè åêîíîì³÷íî¿ ñàìîñò³éíîñò³ Власність народу республіки на її національні багатства та національний дохід Різноманітність і рівноправність форм власності та їх державний захист Децентралізація власності та роздержавлення економіки Повна господарська самостійність і свобода підприємництва всіх юридичних і фізичних осіб у межах законів УРСР Самостійність регулювання грошового обігу Захист внутрішнього обігу Розпад СРСР Ïðè÷èíè ðîçïàäó Унітарний характер СРСР хоча Конституція стверджувала що СРСР — федерація Недоліки і помилки національної політики курс на «злиття націй» і формування типу «радян- ської людини» ігнорування національних особливостей і проблем Нездатність союзного керівництва подолати економічну кризу Процеси демократизації і гласності сприяли зростанню національної свідомості та активізації національно-визвольних рухів Ослаблення в процесі перебудови союзного центру і стрижня радянської системи — КПРС Ідеологічна криза КПРС Утрата авторитету влади після кривавих подій у Баку Вільнюсі заколоту 19—21 серпня 1991 р. у Москві Розпад Радянського Союзу і становлення незалежної України 1985—1991 рр.

slide 136:

136 Новітня історія України 1939—2005 рр. Відродження релігійного життя Наприкінці 1980-х — на почат- ку 1990-х рр. в Україні почалося відродження релігійного життя відновлення і будівництво храмів зростання бажаючих навчатися в духовних закладах. Причини Зняття забо- рон на релі- гійне життя Забезпечення з боку держави реальних га- рантій свободи совісті Загострення суспільних проблем Розчарування і втрата старих ідеологічних орієнтирів та цінностей Пошук духовної опори в житті в умовах доко- рінних змін у суспільстві Привід. Святкування 1000-ліття хрещення Русі 1988 р. Результат Початок відновлення зруйнованих за роки радянської влади храмів будівництво нових церков Відновлення Української греко-католицької церкви УГКЦ Відновлення Української автокефальної православної церкви УАПЦ Розкол у православії Поширення протестантських церков і всіляких релігійних сект та екзотичних культів Зростання релігійності суспільства Óêðà¿íà â óìîâàõ íåçàëåæíîñò³ Державотворчий процес — про- цес становлення державності фор- мування державних органів влади визначення їх функцій. Віхи становлення незалежної української держави Äàòà Ïîä³ÿ 16 липня 1990 р. Прийняття Декларації про державний суверенітет УРСР 3 серпня 1990 р. Закон про економічну самостійність УРСР 24 серпня 1991 р. Прийняття Акту проголошення незалежності України 1 грудня 1991 р. Підтвердження Акту проголошення незалежності України на Всеукраїнсько- му референдумі 28 червня 1996 р. Прийняття Конституції України Загальна характеристика державотворчого процесу в Україні Ñêëàäîâ³ äåðæàâî òâîðåííÿ Õàðàêòåðèñòèêà Формування дер- жавних органів влади Основне завдання перших років державотворення: формування трьох ос- новних гілок влади — законодавчої виконавчої судової а також станов- лення державних владних структур. Поряд із цим необхідно було забезпе- чити утворення управлінських структур на місцях налагодити ефективну взаємодію місцевої та центральної влади. Ці завдання загалом були реалі- зовані хоча певні проблеми залишаються не вирішеними і сьогодні. Так зокрема розподіл владних повноважень у трикутнику: Президент — Вер- ховна Рада — Уряд

slide 137:

137 Закінчення таблиці Ñêëàäîâ³ äåðæàâî òâîðåííÿ Õàðàêòåðèñòèêà Формування держав- них органів влади Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України ВРУ що забезпечує правову базу перетворень. Однак чи- мало з прийнятих парламентом I XII 1990—1994 рр. II XIII 1994— 1998 рр. III ХІV 1998—2002 рр. і IV ХV 2002—2006 рр. скликань законів і постанов не діє через відсутність чи недосконалість конкретного механізму реалізації контролю за виконанням або через їх популістсь- кий характер невідповідність можливостям держави. Чергові вибори до Верховної Ради України відбулися у березні 2002 р. наступні в 2006 р. Важливим у діяльності ВРУ останнього скликання стало формування пропрезидентської парламентської більшості проте вона виявилась си- туативною і нестабільною Виконавчі органи влади: вищий орган — Кабінет Міністрів України центральні органи — міністерства державні комітети і відомства в об- ластях містах районах — державні адміністрації. Головна проблема у становленні й роботі виконавчої влади — нерішучість і непослідов- ність у здійсненні реформ. Важливою подією у державотворенні стало формування першого коаліційного уряду який очолив В. Янукович Главою держави є Президент України. Першим Президентом незалежної України був Л. Кравчук 1991—1994 рр. другим — Л. Кучма 1994— 2004 рр. третім — В. Ющенко 2005 — ... Триває процес формування й утвердження судової влади що зосере- джується у діяльності Конституційного Суду Верховного Суду загаль- них арбітражних та військових судів Створення армії Становлення Збройних Сил незалежної України розпочалося восени 1991 р. створенням Міністерства оборони України. 6 грудня 1991 р. при- йнято Закон про Збройні Сили України 19 жовтня 1993 р.— військову доктрину України. Україна не є потенційним противником жодної дер- жави а свою безпеку розглядає як стан захищеності національних інте- ресів в умовах потенційної та реальної воєнної загрози. Поряд з армією створювалися спеціальні підрозділи Міністерства внутрішніх справ На- ціональна гвардія частини спеціального призначення Служба безпеки України Після становлення Збройних сил України у 1999 р. було ліквідовано Національну гвардію. Чисельність збройних сил було скорочено до 350 тис. осіб. До 2005 р. планується скоротити до 200 тис. осіб. Сьогодні продовжується реформування збройних сил у напрямку їх відповідності стандартам НАТО ураховуючи проголошену в травні 2002 р. стратегічну мету України — вступ до цієї організації Формування законо- давчої бази. Консти- туційний процес Юридичне оформлення держави. Визначення основних прав свобод і обов’язків громадян. Прийняття 28 червня 1996 р. Конституції України Референдум 2000 р. Обговорення проектів конституційної реформи 2003—2004 рр. Грудень 2004 р. —ухвалення законопроекту про внесен- ня змін і доповнень до Конституції Вироблення зовніш- ньополітичного курсу Налагодження відносин з іншими державами Вироблення і відстоювання власних національних інтересів Участь у роботі міжнародних організацій Участь в інтеграційних процесах Економіка Структурна перебудова економіки Формування національної економіки Приватизація Входження до світового ринку Україна в умовах незалежності

slide 138:

138 Новітня історія України 1939—2005 рр. Чинники та особливості державотворчого процесу Чинники які сприяли державо- творчому процесу Чинники які негативно впливали на державотворчий процес Державотворчі традиції Мирний шлях здобуття неза- лежності Підтримка з боку населення Демократичний вибір Міжнародне визнання України Підтримка з боку США та ін- ших держав Економічна криза Корупція у вищих ешелонах влади Тривала відсутність видимих позитивних зрушень сприяла поширенню апатії в суспільстві Деформованість і незавершеність формування української нації Невиробленість національної ідеї Втручання Росії яка не змогла змиритися з втратою України Особливості державного будівництва в Україні Становлення та утвердження незалежної держави відбувається в умовах незавершеності проце- су формування української нації недостатнього рівня національної самосвідомості Існування в суспільстві досить слабких демократичних традицій Тяжке соціально-економічне становище призвело до розчарування частини населення в ідеї су- веренності чим прагнуть скористатися відкриті й приховані противники незалежності Основні етапи конституційного процесу в Україні Конституційний процес — процес вироблення і прийняття конституції держави. Äàòà Ïîä³ÿ Жовтень 1990 р. Утворення Конституційної комісії Червень 1991 р. Схвалення Верховною Радою концепції нової Конституції України Липень 1992 р. Винесення на всенародне обговорення офіційного проекту Конституції України Жовтень 1993 р. Подання на розгляд Верховної Ради доопрацьованого проекту Конституції України Листопад 1994 р. Утворення нової Конституційної комісії очолили Л. Кучма та О. Мороз 8 червня 1995 р. Укладення Конституційного договору між Верховною Радою України та Пре- зидентом України 20 березня 1996 р. Винесення на розгляд Верховної Ради України проекту нової Конституції України 28 червня 1996 р. Прийняття V сесією Верховної Ради України Конституції України 16 квітня 2000 р. Всеукраїнський референдум за народною ініціативою з питань що торкалися змін до Конституції Осінь 2003 — вес- на—осінь 2004 р. Спроби ВРУ затвердити зміни до Конституції України 8 грудня 2004 р. Прийняття законопроекту про внесення змін і доповнень до Конституції України які передбачають зміну і перерозподіл владних повноважень вищих органів влади

slide 139:

139 Форма державного устрою згідно з основними законами Ïèòàííÿ äëÿ ïîð³âíÿííÿ Êîíñòèòóö³ÿ 1978 ð. ç³ çì³íàìè ³ äîïîâíå- ííÿìè 1990—1993 ðð. Êîíñòèòóö³éíèé äîãîâ³ð 1995 ð. Êîíñòèòóö³ÿ Óêðà¿íè 1996 ð. Çì³íè ³ äîïîâíåííÿ äî Êîíñòèòóö³¿ Óêðà¿íè â³ä 8 ãðóäíÿ 2004 ð. Політичний режим Демократичний Демократичний Демократичний Демократичний Форма прав- ління Президентсько-пар- ламентська респуб- ліка Президентсько- парламентська республіка Президентсько- парламентська республіка Парламентсько-пре- зидентська республі- ка Законодавча влада Верховна Рада України Верховна Рада України Верховна Рада України Верховна Рада Укра- їни Виконавча влада Президент України Кабінет Міністрів України Президент Украї- ни Кабінет Міні- стрів України Кабінет Міністрів України на чолі з Прем’єр-міні- стром України Кабінет Міністрів України на чолі з Прем’єр-міністром України Судова вла- да Верховний суд України Верховний суд України Конституційний суд України Вер- ховний суд Укра- їни Конституційний суд України Верховний суд України Форма дер- жавного устрою Унітарна держава і територіальна ав- тономія Республіка Крим Унітарна держава і територіальна автономія Респуб- ліка Крим Унітарна держава і територіальна автономія Респуб- ліка Крим Унітарна держава і територіальна авто- номія Республіка Крим Всеукраїнський референдум 2000 р. 16 квітня 2000 р. відбувся Все- український референдум за на- родною ініціативою. У голосуванні брали участь понад 80 виборців. Îñíîâí³ ðåçóëüòàòè Створення двопалатного парламенту Скорочення числа депутатів з 450 до 300 осіб Ліквідація права депутатської недоторканності Право Президента достроково припиняти повноваження ВРУ у разі якщо остання протягом одного місяця не сформує постійно діючої парламентської більшості або в разі незатвердження нею протягом трьох місяців підготовленого і поданого в установленому Кабінетом Міністрів по- рядку проекту Державного бюджету України Виконання рішень референду- му поставило на порядок денний питання про внесення суттєвих змін до Конституції і виборчого за- кону. Проте процес імпліментації через різні причини гальмується. 8 грудня 2004 р. згідно із законом було внесено зміни і доповнення до Конституції України. Набирають чинності 1 вересня 2005 р. або 1 січня 2006 р. Україна в умовах незалежності

slide 140:

140 Новітня історія України 1939—2005 рр. Президентські вибори в Україні 1991 1994 1999 2004 рр. Äàòà ïðîâå- äåííÿ Áðàëî ó÷àñòü ó ãî- ëîñóâàíí³ Êàíäèäàòè Ðåçóëüòàòè ² òóðó Ðåçóëüòàòè ²² òóðó Îáðàíî Ïðåçèäåí- òîì 1 грудня 1991 р. 84 В. Гриньов Л. Кравчук Л. Лук’яненко В. Чорновіл І. Юхновський О. Ткаченко зняв свою кандида- туру на користь Л. Кравчу ка Л. Табурянський Л. Кравчук набрав 6159 голосів ви- борців і вже у І турі здобув впевнену перемогу Не проводився Л. Кравчук 26 червня 1994 р. — І тур 9 липня 1994 р. — ІІ тур 7037 вибор- ців — І тур 66 — ІІ тур В. Бабич Л. Кравчук Л. Куч ма В. Лановий О. Мороз І. Плющ П. Таланчук Жоден із кандида- тів не набрав по- трібної кількості голосів для пере- моги. Л. Кравчук 3768 Л. Кучма 3125 Л. Кучма 5214 Л. Кравчук 4506 Л. Кучма 31 жовтня 1999 р. — І тур 14 листопа- да 1999 р. — ІІ тур 70 ви- борців — І тур 68 — ІІ тур Л. Кучма Є. Марчук О. Мороз В. Олійник О. Ткаченко П. Симоненко Н. Вітренко Ю. Костенко Г. Удовенко Жоден із канди- датів не набрав потрібної кіль- кості голосів для перемоги. Перше місце впевнено за- йняв діючий Пре- зидент Л. Кучма 3649 П. Симоненко 2224 Л. Кучма 562 П. Симонен- ко 378 Л. Кучма 31 жовтня 2004 р. — І тур 21 листо пада 2004 р. — ІІ тур 26 грудня 2004 р. — переголо- сування 76 ви- борців — І тур 78 — ІІ тур 768 — переголо- сування В. Ющенко В. Яну кович О. Мороз А. Кінах П. Симоненко Н. Віт ренко Д. Кор чинський О. Омельченко О. Ржавський Р. Козак та ін. Усього 24 кандидати Жоден із кандида- тів не набрав по- трібної кількості голосів для пере- моги. В. Ющенко 399 В. Яну кович 3926 В. Ющенко 466 переголосуван- ня 5199 В. Янукович 4946 переголосуван- ня 442 В. Ющенко Голови Верховної Ради України ²ì’ÿ Ïåð³îä ïåðåáóâàííÿ І. Плющ Грудень 1991 — травень 1994 р. О. Мороз Травень 1994 — березень 1998 р. О. Ткаченко Липень 1998 — січень 2000 р. І. Плющ Лютий 2000 — березень 2002 р. В. Литвин Травень 2002 р. — ... Станом на 15 січня 2005 р. наведені дані про підсумки переголосування не були офіційно оголошені.

slide 141:

141 Вибори до Верховної Ради України 1994 1998 2002 рр. гê Âèáîð÷à ñèñòåìà Ïàðò³¿ ³ ïîë³òè÷í³ áëîêè ÿê³ âèáîðîëè ïðåäñòàâíèöòâî ó Âåðõîâí³é Ðàä³ Óêðà¿íè. Îñíîâí³ ôðàêö³¿ ïàðëàìåíòó 1994 Мажоритарна 27 березня 1994 р. відбулися вибори до Верховної Ради України. Було обрано 338 народних депутатів половина з яких були членами політич- них партій. Найбільше місць отримала Комуністична партія України КПУ — 96 до них слід додати ще 5 членів Компартії Криму. Соціаліс- тична партія України СПУ — 14 Селянська партія України СелПУ — 18 Народний Рух України НРУ — 20. Інші партії спромоглися провести у Верховну Раду від 1 до 9 своїх представників. Таким чином вибори засвідчили домінування лівих сил. 18 травня 1994 р. Головою Верховної Ради було обрано О. Мороза. Новий парламент затвердив прем’єр-міні- стром В. Масола. Процес зміни політичної влади в Україні завершили пре- зидентські вибори що відбулись у червні—липні 1994 р. У другому турі виборів перемогу здобув Л. Кучма. Його кандидатуру підтримали східні й південні регіони України та Крим. 9 липня новообраний Президент Украї- ни приніс присягу. Вибори 1994 р. засвідчили що Україна стоїть на демо- кратичному шляху розвитку що зміна влади в пострадянських державах може відбуватися мирним демократичним шляхом 1998 Змішана ви- борча система за якою 50 депутатів оби- раються за партійними списками а 50 — в мажоритар- них виборчих округах За підсумками голосування в загальнодержавному багатомандатному окрузі 4-й бар’єр подолали КПУ 2465 84 депутатські мандати НРУ 94 32 виборчий блок СПУ та СелПУ «За правду за народ за Україну» майже 86 29 Партія Зелених України 54 19 Народ- но-демократична партія 5 17 Всеукраїнське об’єднання «Громада» майже 47 16 Прогресивна соціалістична партія України 4 14 Соціал-демократична партія України об’єднана СДПУо 4 14 — за- галом вісім партій блоків. Половину народних депутатів було обрано в одномандатних округах. Перевагу мали безпартійні комуністи народні демократи і представники руху. Ліві сили користувалися популярністю в Донецькій Луганській та інших областях та в Криму праві та право- центристські — у західних регіонах України. 12 травня 1998 р. Верховна Рада ХІV скликання розпочала свою роботу. Після довгих дебатів Головою Верховної Ради було обрано представника блоку Соціалістичної і Селян- ської партії О. Ткаченко 2002 Змішана ви- борча система за якою 50 депутатів оби- раються за партійними списками а 50 — в мажоритар- них виборчих округах За підсумками голосування в загальнодержавному багатомандатному окрузі з 30 виборчих блоків 4-й бар’єр подолали: блок «Наша Украї- на» на чолі з В. Ющенком — 2355 КПУ — 2001 Блок «За єдину Україну» В. Литвин — 1179 Блок Ю. Тимошенко БЮТ — 725 СПУ — 687 СДПУ о — 627 . На початку роботи ВРУ нового скли- кання партії і блоки що перемогли на виборах утворили свої фракції. До фракції «Єдина Україна» увійшло 177 депутатів кількість фракцій указа- на на момент їх утворення у подальшому відбувалися зміни до «Нашої України» — 118 депутатів до КПУ — 64 до СДПУо — 31 до БЮТу — 23 до СПУ — 22 12 депутатів побажали залишитися позафракційни- ми. У ході роботи ВРУ розгорілася боротьба за формування більшості та керівні посади в парламенті. 28 травня 2002 р. було обрано керівництво ВРУ: головою став В. Литвин «Єдина Україна» першим заступником — В. Васильєв «Єдина Україна» заступником — О. Зінченко СДПУо. Головами ключових комітетів ВРУ стали представники «Нашої України». Фракція «Єдина Україна» виявилася нежиттєздатною і в червні 2002 р. розпалася на шість фракцій: фракція «Партії регіонів» — 52 депутати фракція партії «Трудова Україна» — 31 фракція Партії промисловців і підприємців — 20 фракція «Народовладдя» — 17 фракція «Аграрії України» Аграрна партія України — 17 фракція «Демократична ініціа- тива» — 15. У 2002—2004 рр. кількість фракцій неодноразово змінюва- лася Україна в умовах незалежності

slide 142:

142 Новітня історія України 1939—2005 рр. Уряди України ²ì’ÿ Ïåð³îä ïåðåáóâàííÿ ïðè âëàä³ В. Фокін Квітень 1991 — жовтень 1992 р. Л. Кучма Жовтень 1992 — вересень 1993 р. Ю. Звягільський Вересень 1993 — червень 1994 р. виконуючий обов’язки В. Масол Червень 1994 — березень 1995 р. В. Марчук Березень 1995 — травень 1996 р. В. Лазаренко Травень 1996 — липень 1997 р. В. Пустовойтенко Липень 1997 — грудень 1999 р. В. Ющенко Грудень 1999 — квітень 2001 р. А. Кінах Квітень 2001 — листопад 2002 р. В. Янукович Листопад 2002 — грудень 2004 р. М. Азаров Грудень 2004 — січень 2005 р. виконуючий обов’язки Стартові можливості економіки незалежної України Ïîçèòèâí³ ôàêòîðè Íåãàòèâí³ ôàêòîðè Висококваліфікована і дешева робоча сила працездатне населення складає більшу половину населення України Високий рівень освіти Значний науковий потенціал 220 тис. науковців розвиненість мережі наукових установ розвиток фундаментальних і прикладних нау- кових досліджень Значні природні багатства Розвиненість транспортної мережі залізниці порти газо- і нафтопрово- ди тощо Великий морський і річковий флот Здатність промисловості випускати великий перелік продукції ракети і космічну техніку в тому числі Значний потенціал розвитку сільсь- кого господарства висока природна родючість ґрунтів Економіка України була складовою загальносоюзного економічного комплексу Деформація структури економіки: переважання важ- кої промисловості та енергетики 70 Відсутність у більшості галузей завершеного циклу виробництва товарів 80 Висока енергозатратність та енергозалежність Неконкурентоспроможність більшої частини про- мислової продукції на світовому ринку 80 підприємств працювало на потреби військово- промислового комплексу ВПК Несформованість власної банківської і фінансової системи Відсутність законодавчо-нормативної бази для функ- ціонування економіки в умовах ринку Негативні наслідки невдалих економічних реформ пе- ріоду перебудови Відсутність чіткої програми дій щодо реформування економіки Хронічна криза і затратність сільського господарства Становлення грошової одиниці України Äàòà Ïîä³ÿ 1990 р. Запровадження додатково до грошових знаків спеціальних відрізних купонів 1992 р. Запровадження багаторазових купоно-карбованців. Вихід із рубльової зони 1996 р. Уведення гривні — власної грошової одиниці України

slide 143:

143 Інфляційні процеси в Україні 1992—1994 рр. Ïðè÷èíè ³íôëÿö³¿ Вплив лібералізації ціноутворення в Росії. В умовах прозорості кордонів стрімке зростання цін у Росії могло призвести до швидкого «вимивання» дешевих товарів з України. Рішення уряду України про збільшення гуртових цін на закупку промислової продукції Примусовий вихід України з рубльової зони друга половина 1992 р. Стрімке зростання цін на енергоносії протягом 1992 р. у 300 разів. Ураховуючи енергозатрат- ність української економіки це призвело до стрімкого падіння виробництва і подорожчання товарів Страйковий рух середини 1992 р. шахтарі транспортники вчителі тощо спричинений черго- вим підвищенням цін на сільгосппродукцію змусив уряд збільшити розміри заробітної плати яка не була економічно підкріплена Виділення державою значних ресурсів для підтримки АПК та інших галузей промисловості так лише АПК у першому кварталі 1993 р. отримав 3 трлн крб державної фінансової допомоги і 1 трлн крб пільгових кредитів Прорахунки в проведенні економічних реформ фактичне їх припинення у 1993 р. Недовіра населення до купоно-карбованців з листопада 1992 р.— українські карбованці фі- нансові спекуляції Загострення політичної боротьби Протягом 1990—1994 рр. вало- вий національний продукт скоро- тився на 44 обсяг промислової продукції — на 41 національний дохід — на 54 . У 1994 р. спад промислового виробництва досяг свого максимуму — 277 . Рівень інфляції був найвищим у світі ін- фляція в 1993 р. складала 10 000 1994 р. — 500 січні 1995 р. — 212 у травні — 46 . 64 населення опинилося за межею бідності. Падіння виробництва тривало до 2000 р. Динаміка зростання ВВП України Україна в умовах незалежності

slide 144:

144 Новітня історія України 1939—2005 рр. Зовнішня політика України Ïðèíöèïè çîâí³øíüî¿ ïîë³òèêè Багатовекторність Прогнозованість і стабільність Збереження позаблокового статусу Зміцнення міжнародного миру і стабільності у світі Зовнішньополітичні пріоритети України Îñíîâí³ íàïðÿìêè ðåàë³çàö³¿ Подальше співробітництво з ЄС здобуття статусу асоційованого члена ЄС. На цьому шляху пе- редбачається приведення українського законодавства відповідно до стандартів ЄС забезпечен- ня прав людини більш активний розвиток економічного співробітництва приведення соціаль- ної політики відповідно до стандартів ЄС та ін. Прагнення України до вступу в НАТО весна 2002 р. Головні пріоритети у відносинах з Росією — зміцнення стратегічного партнерства з одночасним зменшенням залежності від російських енергоносіїв підписання угоди про Єдиний економіч- ний простір ЄЕП За роки незалежності США надали Україні економічну політичну фінансову і технічну допо- могу. У відносинах зі США Україна прагне до довгострокового взаємовигідного і рівноправного співробітництва. Крім того відносини України зі США не спрямовані проти будь-якої третьої країни Розв’язання територіальних суперечок із сусідніми державами налагодження нормального двостороннього і багатостороннього співробітництва в усіх сферах. Територіальні проблеми за- лишаються у відносинах з Румунією та Росією Налагодження стабільних взаємовигідних економічних і політичних зв’язків з країнами Сходу Африки і Латинської Америки Участь у миротворчих операціях ООН Ліван Ліберія Сьєрра-Леоне Косово Сербія Боснія і Герцеговина Хорватія та ін.. Направлення українського контингенту до Іраку для участі в стабілізації становища в країні після повалення режиму С. Хусейна Пріоритети зовнішньої політики України Îñíîâí³ ïðîÿâè Інтеграція в європейські та євроатлантичні структури Економізація зовнішньої політики тобто зовнішньополітичні зв’язки повинні підкріплюватися і економічним співробітництвом. Зовнішня політика повинна сприяти пошукам нових ринків для українських товарів Розвиток зв’язків зі стратегічними партнерами Створення позитивного іміджу України Забезпечення диверсифікації постачання енергоносіїв Підтримка відносин зі світовим українством українська діаспора Реалізація свого геополітичного положення — як моста між Сходом і Заходом Участь України в діяльності міжнародних організацій Íàçâà гê ç ÿêîãî Óêðà¿íà áåðå ó÷àñòü â ¿¿ ä³ÿëüíîñò³ Організація Об’єднаних Націй ООН 1945 Всесвітній Поштовий Союз ВПС 1947 Всесвітній Союз Електрозв’язку Міжнародний консультативний комітет з питань радіо 1947

slide 145:

145 Закінчення таблиці Íàçâà гê ç ÿêîãî Óêðà¿íà áåðå ó÷àñòü â ¿¿ ä³ÿëüíîñò³ Всесвітня організація охорони здоров’я ВООЗ 1948—1949 поновлено з 1992 Всесвітня метеорологічна організація ВМО 1951 Організація Об’єднаних Націй з питань освіти нау ки і культури ЮНЕСКО 1954 Міжнародне агентство з атомної енергетики МАГАТЕ 1957 Всесвітня організація інтелектуальної власності 1970 Організація Об’єднаних Націй з промислового розвит ку ЮНІДО 1985 Співдружність Незалежних Держав СНД 1991 Організація з безпеки і співробітництва в Європі ОБСЄ 1992 Парламентська асамблея Чорноморського економічного співробітництва Чорноморська асоціація економічного співробітництва 1992 Міжнародний валютний фонд МВФ Світовий банк СБ раніше Міжнародний банк реконструкції і розвитку 1992 Міжнародна організація цивільної авіації ІКАО 1992 Міжнародна морська організація ІМО 1994 Рада Європи РЄ 1995 Об’єднання країн: Грузія Україна Азербайджан Мол- дова ГУАМ раніше ГУУАМ до об’єднання входив та- кож Узбекистан що згодом вийшов з його складу 1996 Єдиний економічний простір ЄЕП 2004 Президентство Л. Кравчука 1991—1994 рр. і Л. Кучми 1994—2005 рр. ²ì’ÿ Çäîáóòêè Ïðîðàõóíêè Л. Кравчук Утвердження незалежності України Мирний вихід зі складу СРСР Налагодження відносин з країнами світу Відмова від ядерного статусу держави Консолідація суспільства Започаткування економічних пере- творень Створення державних структур влади Неспроможність приборкати економіч- ну кризу Гіперінфляція Стрімке падіння життєвого рівня насе- лення Діяльність трастів фінансових пірамід Політична криза 1994 р. Україна в умовах незалежності

slide 146:

146 Новітня історія України 1939—2005 рр. Закінчення таблиці ²ì’ÿ Çäîáóòêè Ïðîðàõóíêè Л. Кучма Здійснення приватизації Формування приватного секто- ру економіки дає більшу част- ку ВВП Запровадження і зміцнення власної фінансово-грошової системи Подолання економічної кризи 1990-х рр. Прийняття Конституції 1996 р. Урегулювання проблеми кор- донів України Початок реформування систе- ми освіти Значне поширення корупції Формування і зміцнення тіньової економіки близько 50 Створення фінансово-промислових кланів Накопичення зовнішньої заборгованості Зловживання під час приватизації розкрадан- ня державного майна Несформованість державних інтересів. Неви- значеність у відносинах між Заходом і Сходом Провал інтеграційних починань в євроатлан- тичні структури Нерівноправні відносини з Росією Низький рівень життя переважної більшості населення Невирішеність соціальних проблем Високий рівень злочинності Сучасний етап розвитку України Ãîëîâí³ çàâäàííÿ Забезпечення подальшого зростання економіки Сприяння зростанню життєвого рівня населення Унеможливлення фінансових криз зразка 1998 р. Реформування системи пенсійного і соціального забезпечення Вирішення проблеми диверсифікації джерел постачання енергоносіїв Реконструкція паливно-енергетичного комплексу особливо вуглевидобувної галузі за період вересня 1991 р. — липня 2002 р. загинуло 3700 гірників Створення сприятливих умов для іноземних інвестицій Остаточне розв’язання проблеми зовнішньої заборгованості Зміцнення банківської системи Сприяння розв’язанню проблеми зайнятості населення особливо в деяких регіонах. Зупинення нелегальної міграції робочої сили за кордон Створення умов для легалізації тіньового капіталу який на сьогодні складає майже половину Зменшення податкового тиску на всі категорії громадян і суб’єкти господарської діяльності Сприяння подальшій структурній перебудові економіки Завершення земельної реформи і загалом реформування аграрного сектору економіки Сприяння розвитку зовнішньої торгівлі. Забезпечення позитивного зовнішньоекономічного сальдо Вирішення проблеми фінансування освіти науки і системи охорони здоров’я. Завершення освітньої реформи Погашення заборгованостей перед населенням Здійснення політичної і адміністративної реформ. Забезпечення подальшої демократизації су- спільства Виступи опозиції проти політики Президента Л. Кучми Àêö³ÿ гê Ïðèâ³ä Çàõîäè Ðåçóëüòàò «Україна без Кучми» 2001 Убивство опозиційного журналіста Г. Гонгадзе оприлюднення за- писів телефонних розмов зробле- них у кабінеті Л. Кучми майором М. Мельниченком Мітинги де- монстрації Консолідація сил опо- зиції. Падіння авто- ритету Л. Кучми

slide 147:

147 Закінчення таблиці Àêö³ÿ гê Ïðèâ³ä Çàõîäè Ðåçóëüòàò Створення блоку опозиційних сил «Наша Україна» 2002 Парламентські вибори Перемога на парла- ментських виборах за партійними спис- ками Створення потужної опозиційної сили в парламенті «Вставай Україно» 2002 Створення пропре- зидентської більшості в парламенті Мітинги демонстра- ції Консолідація сил опозиції. Набуття досвіду вироблення стратегії політичної боротьби за владу «Помаранчева революція» 2004 Масові фальсифікації під час проведення президентських ви- борів Масові мітинги де- монстрації судові процеси Перемога опозиційно- го кандидата на пре- зидентських виборах «Помаранчева революція» листопад—грудень 2004 р. Причини Криза режиму прези- дента Л. Кучми. Праг- нення зберегти владу Масова фальсифікація владою результатів виборів 2004 р. на крористь кандидата в президенти прем’єр- міністра В. Януковича Боротьба фінансово-про- мислових груп і регіо- нальних еліт за владу Утручання Росії у внутрішні справи України Масові виступи населення 22 листопада—8 грудня 2004 р.— «Помаранчева революція» Політична криза Сепаратистські виступи на Сході та Півдні України Погіршення економічної ситуації Результати і наслідки Зростання національної самосвідомості населення. Завершення формування української полі- тичної нації Формування громадянського суспільства зміни в роботі ЗМІ Демократизація суспільно-політичного життя Визнання у судовому порядку Рішення Верховного Суду України недійсними результати дру- гого туру президентських виборів оголошених Центральною Виборчою Комісією ЦВК 26 лис- топада 2004 р. Призначення переголосування другого туру виборів на 26 грудня 2004 р. Вислов- лення недовіри ЦВК переобрання її складу Фактична відставка уряду В. Януковича. Відставка Генерального Прокурора В. Васильєва Прийняття змін до Закону про вибори Президента України з метою запобігання масовим фаль- сифікаціям Перегрупування сил у парламенті. Зростання авторитету Голови Верховної Ради України В. Литвина Прийняття законопроекту про внесення змін до Конституції України який передбачає зміни владних повноважень Президента прем’єр-міністра Верховної Ради і Прокуратури України Прийняття рішення Верховною Радою України про виведення українського збройного контин- генту з Іраку Зростання міжнародного авторитету України Перемога на президентських виборах 2004 р. В. Ющенка Україна в умовах незалежності

slide 148:

148 Новітня історія України 1939—2005 рр. Демографічні процеси Ïîïåðåäí³ ï³äñóìêè ïåðåïèñó îïðèëþäíåí³ 29 òðàâíÿ 2001 ð. Загальна кількість населення — 48 млн 416 тис. осіб у 1989 р. — 5154 млн осіб Міське населення 32 млн 538 тис. осіб 67 від загальної кількості населення порівняно з 1989 р. скоротилося на 23 Сільське населення 15 млн 878 тис. осіб 32 порівняно з 1989 р. зросло на 18 Ôàêòîðè ÿê³ çóìîâèëè ñêîðî÷åííÿ íàñåëåííÿ Перехід до моделі однодітної сім’ї прийнятої в усіх розвинених країнах Несприятлива економічна ситуація упродовж останніх 10—20 років Відсутність чіткої державної програми яка б реально сприяла зростанню народжуваності Погіршення стану системи охорони здоров’я Старіння нації. Чверть населення складають люди похилого віку. Високий рівень смертності Перевищення еміграції над імміграцією Українська діаспора Êðà¿íè Çàãàëüíà ê³ëüê³ñòü òèñ. îñ³á Êðà¿íè Çàãàëüíà ê³ëüê³ñòü òèñ. îñ³á Росія 5500—6000 за офіційними даними близько 3 млн Естонія 48 Литва 45 Словаччина 39 США 730 Таджикистан 41 Молдова 600 Туркменістан 36 Канада 530 Австралія 35 Казахстан 500 530 Азербайджан 32 Бразилія 500 155 Парагвай 30 15 Польща 350 Сербія Хорватія 25 + 15 Білорусь 291 Велика Британія 25 Арґентина 250 150 Німеччина 22 Узбекистан Понад 200 153 Ізраїль 20 Киргизстан 108 Франція 20 Латвія 92 Чехія 15 Румунія 77 Боснія та Герцеговина 10 Грузія 52 Угорщина 3 За даними українських громад зазначених країн.

slide 149:

149 Етнічні процеси З 5154 млн населення України за переписом 1989 р. українців на- раховувалося 374 млн осіб. Най- більші національні меншини скла- дають росіяни 114 млн осіб євреї 4836 тис. білоруси 440 тис. молдавани 3245 тис. болгари 233 тис. поляки 2192 тис. угор- ці 163 тис. румуни 1348 тис. татари греки вірмени цигани німці чехи словаки та ін. За період незалежності в Украї ні відбулися докорінні зміни в кіль- кісному складі національних мен - шин. Значно скоротилася кількість росіян євреїв угорців греків нім- ців та ін. Натомість відбулося збіль- шення населення кримських татар грузинів азербайджанців вірмен та ін. Сучасний етап розвитку культури Ïîçèòèâí³ ðèñè Íåãàòèâí³ ðèñè Подолання самоізольованості культури Відновлення історичної пам’яті народу Розкріпачення суспільної свідомості Відновлення і поширення релігійної куль- тури Звільнення від догматів та стереотипів ра- дянських часів Поява нових жанрів типів напрямків мистецтва і загалом культури «Повернення» емігрантської культури на батьківщину зв’язок із діаспорою Необдумане руйнування цінностей радян- ського періоду Залежність культурного розвитку від прим- хів ринку комерціалізація культури Згортання до мінімуму державного фінансу- вання культури Звуження поля діяльності установ культури Поширення і засилля масової культури Криміналізація сфери культури Агресивність деяких релігійних сект Поляризація культури Основні фактори впливу на розвиток сучасної української культури Ôàêòîðè âïëèâó âíóòð³øí³ ³ñòîðè÷í³ çîâí³øí³ Економічна модель розвит- ку стан економіки Зміни в соціальній структурі населення Зміни в державній структурі Політичний режим Менталітет населення Особливості розвитку куль- тури в радянський період Система духовних цінностей на яких виховувалося сучас- не покоління Вплив загальносвітових культурних процесів Вестернізація масової куль- тури Вплив російської культури Основні тенденції розвитку освіти Ïîçèòèâí³ Íåãàòèâí³ Поступове утвердження у сфері освіти української мови Демократизація навчального процесу Зв’язок освіти з національною історією культурою і традиціями Поява навчальних закладів різних видів і форм влас- ності Орієнтація реформ в освіті на європейські зразки з ура- хуванням національної специфіки Обмеженість державного фінансу- вання освітніх закладів Недостатня матеріально-технічна база Падіння соціального престижу пе- дагогічної діяльності і як наслідок загострення кадрової проблеми Помилки в проведенні реформ Україна в умовах незалежності

slide 150:

150 Новітня історія України 1939—2005 рр. Розвиток релігійного життя в Україні Îñíîâí³ ðèñè Посилення релігійності населення Збільшення кількості релігійних громад. Різке розширення спектра конфесій напрямків і тлу- мачень Глибокий розкол у православ’ї Територіальна нерівномірність поширення релігійних організацій Відродження та активізація діяльності церков національних меншин Поява і поширення значної кількості нетрадиційних культів Православні конфесії України Îñíîâí³ êîíôåñ³¿ Українська православна церква підпо- рядкована Московському патріархату УПЦ-МП. Має найбільшу кількість приходів серед православних церков Українська православна церква підпорядкована Київському патріархату УПЦ-КП Українська автоке- фальна православна церква УАПЦ Створення релігійних організацій України гê ʳëüê³ñòü ðåë³ã³éíèõ ãðîìàä Êîíôåñ³¿ òå÷³¿ íàïðÿìêè 1988 5683 16 1995 16 500 67 2000 23 543 90 2002 24 919 109 Ðåë³ã³éí³ îðãàí³çàö³¿ â Óêðà¿í³ ñòàíîì íà 1 ñ³÷íÿ 2002 ðîêó Íàçâà Ãðîìàä Ìîíàñòè- ð³â/÷åíö³â/ ì³ñ³é Íàâ÷àëüíèõ çàêëàä³â Ñâÿùåííî- ñëóæèòå- ë³â Íåä³ëü- íèõ øê³ë Êóëüòî- âèõ ñïî- ðóä Українська православна церква 9423/92 131/3727/ 3 15 1805/ 2360 7995 9 3076 8305 930 Українська православна церква Київський патрі- архат 3010/40 28/131/22 15 1177/ 404 2443 1 823 2115 267 Українська автокефальна православна церква 1052/3 3/—/6 8 205/80 653 244 697 97 У числівнику вказано кількість громад статути яких зареєстровано у встановленому законом поряд- ку у знаменнику — громад які діють без реєстрації своїх статутів що дозволено українським зако- нодавством. У дужках подано кількість слухачів очної/заочної форм навчання. У дужках подано кількість священнослужителів-іноземців. У дужках подано кількість споруд що будуються.

slide 151:

151 Закінчення таблиці Íàçâà Ãðîìàä Ìîíàñòè- ð³â/÷åíö³â/ ì³ñ³é Íàâ÷àëüíèõ çàêëàä³â Ñâÿùåííî- ñëóæèòå ë³â Íåä³ëü- íèõ øê³ë Êóëüòîâèõ ñïîðóä Українська греко-като- лицька церква 3289/47 86/1123/ — 13 1166/ 340 1944 53 735 2665 305 Римо-католицька церква 818/9 66/436/31 6 322/171 450 285 471 751 57 Всеукраїн ський союз об’єднань євангель ських християн-баптистів 2113/81 74 місії 42 3849/ 2078 2851 18 1148 1474 166 Закарпатська реформат - ська церква 104/1 58 4 80 97 Лютерани 67/1 1 20 51 10 26 30 2 Інші протестантські гро- мади і центри 211/42 3 місії 3 190/15 278 44 56 37 3 Старообрядці 61/12 2/9 39 5 9 56 3 Вірменська апостольська церква 17/1 9 3 1 12 4 Церква Ісуса Христа свя- тих останніх днів мормо- ни 32/27 263 95 39 19 5 Іудейські громади 221/1 2 місії 5 88 110 46 78 100 1 Мусульмани 386/30 5 383/80 404 25 64 166 18 Інші об’єд нан ня єван гель- ських християн-бап тистів та євангель ських християн 269/39 16 місій 3 88/112 402 28 141 125 13 Всеукраїн ський союз християн ві ри євангель- ської п’ят десятників 1131/122 47 місій 13 691/59 1737 11 741 787 107 Інші п’ят десят ницькі гро- мади 466/114 13 місій 5 365/150 678 17 268 165 13 Церква пов ного Євангелія хариз матична 286/5 5 місій 3 236/560 358 6 121 65 1 Інші хариз матичні гро- мади 355/56 7 місій 4 722/2 575 4 203 125 4 Адвентисти сьомого дня 857/49 2 місії 3 180/563 1145 6 537 501 105 Свідки Єгови 488/299 1752 72 146 255 31 Товариство свідомості Кришни 31/9 1 47 39 8 14 2 Громади ін ших східних релігій 46/21 1/12 58 2 17 1 Язичницькі громади 64/4 1 20 63 11 5 Громади інших віро- визнань 122/25 2 місії 1 26 154 10 29 51 1 Україна в умовах незалежності

slide 152:

ЛІТЕРАТУРА 1. Альтман И. А. и др. История Холокоста на територии СССР. — М. 2001 2. Баран В. К. Даниленко В. М. Україна в умовах системної кризи 1946—1980-ті. — К. 1999. 3. Білас І. Репресивно-каральна система в Україні. 1917—1953. Кн. 1—2.— К. 1994. 4. Бойко О. А. Історія України. — К. 1999. 5. Брухфельд С. Левин П. Передайте об этом детям вашим... История Холокоста в Европе 1933—1945. — М. 2000. 6. Винниченко В. Заповіт борцям за визволення.— К.: Вид. т-во «Криниця» 1991. 7. Воронов І. О. Пилявець Ю. Г. Голод 1946—1947 рр. — К. 1991. 8. Голод 1946—1947 рр. в Україні: Причини і наслідки. Міжнар. наук. конф. Київ 27 трав. 1997 р.: Матеріа- ли. — Київ Нью-Йорк 1998. 9. Гордон Л. Клопов Є. Что это было Размышления о предпосылках и итогах того что случилось с нами в 30—40-е годы.— М.: Политиздат 1989. 10. Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ—ХХ століття. — К. 1996. 11. Грушевський М. На порозі Нової України: Гадки і мрії.— К.: Наукова думка 1991. 12. Грушевський М. Новий період історії України за роки від 1914 до 1919 / Упоряд. А. Трубайчук.— К.: Либідь 1992. 13. Даниленко В. Касьянов Г. Кульчицький С. Сталінізм в Україні 20—30-ті роки.— К.: Едмонтон 1991. 14. Дорошенко Д. Історія України. 1917—1923 рр.— Т. 2.— К.: Дніпрова хвиля 1991. 15. Зайцев О. Представники українських політичних партій Західної України в парламенті Польщі 1922—1939 // Український історичний журнал.— 1993.— № 1. — С. 72—84. 16. Іванис В. Симон Петлюра — Президент України.— К.: Наукова думка 1993. 17. Історія України: нове бачення / За ред. В. А. Смалія. — К. 2000. 18. Карпенко О. Листопадова 1918 р. національно-демократична революція на західноукраїнських землях // Український історичний журнал.— 1993.— № 1. — С. 16—29. 19. Касьянов Г. Українська інтелігенція 1920-х — 30-х років: соціальний портрет та історична доля.— К.: Глобус Вік Едмонтон: Канадський інститут Українських студій Альбертського університету 1992. 20. Катынь: Пленники необъявленной войны. — М. 1997. 21. Коваль М. В. Україна. 1939—1945 рр. Маловідомі і непрочитані сторінки історії. — К. 1995. 22. Конквест Р. Жнива скорботи. Радянська колективізація і голодомор.— К. 1993. 23. Копиленко О. «Сто днів» Центральної Ради.— К.: Україна 1992. 24. Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. — Париж Нью-Йорк Львів 1993. — С. 625—626. 25. Кудря Т. Вивчення теми «Колективізація сільського господарства» на уроці з історії України // Український історичний журнал.— 1993.— № 1.— С. 85—93. 26. Кульчицький С. Ганжа О. Хрестоматія з історії України. Посібник для 10 класу.— К.: Освіта 1998. 27. Литвин М. Науменко К. Історія ЗУНР.— Львів 1995. 28. Литвин М. Науменко К. Українські Січові Стрільці. До 500-річчя козацької слави.— К.: Вид-во т-ва «Знан- ня» України 1992. 29. Нагорна Л. Позиція України у новоствореній союзній державі: 20-ті роки крізь призму 90-х // Український історичний журнал.— 1993.— № 1.— С. 3—15. 30. Петлюра С. Народе Український: вибрані статті листи документи.— Харків: Лівий берег 1992. 31. Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2 т. Т. 2. Від середини XVII століття до 1923 року. — К.: Либідь 1992. 32. Пыжиков А. Хрущовская «оттепель». — М. 2002. 33. Рубльов О. Історія України. 11 клас. — К. 2001. 34. Світлична В. В. Історія України: Навчальний посібник для студентів неісторичних спеціальностей вищих закладів освіти. — К. Львів 2000 2002. 35. Сторінки історії Української РСР: факти проблеми люди: Посібн. для вчителів / За ред. Ю. Кондуфора Упоряд. С. Кульчицький А. Чуб Н. Дехтярьова.— К.: Рад. шк. 1990. 36. Субтельний О. Україна: історія / Пер. з англ. Ю. Шевчука Вст. ст. С. Кульчицького.— 3-тє вид. перероб. і доп.— К.: Либідь 1993. 37. Фирсов Ф. И. Архивы Коминтерна и внешняя политика СССР в 1939—1941 гг. // Новая и новейшая исто- рия.— 1992.— № 6. 38. Шаповал Ю. У ті трагічні роки: сталінізм в Україні.— К.: Політвидав України 1990. 39. Шитюк М. Голодомори ХХ ст. — К. 1997. 40. E. W. Siemaszko «Ludobojstwo dokonane przez nacjonalistow ukrainskich na ludnosci polskiej Wolynia 1939— 1945» t. 2 Warszawa 2000. — s. 1038

authorStream Live Help