тема 5 ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ

Views:
 
Category: Entertainment
     
 

Presentation Description

No description available.

Comments

Presentation Transcript

Тема 5. ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ:

Тема 5. ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ Сутність терміну “іноземна валюта”, валютні операції Ведення валютних рахунків клієнтів Операції з міжнародних торговельних розрахунків Роботу виконали Крайній Олександр, Разубаєв Сергій

Сутність терміну “іноземна валюта”, валютні операції:

Сутність терміну “іноземна валюта”, валютні операції Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і контролю» термін іноземна валюта означає: іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу; кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України; платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або монетарних металах; монетарні метали — золото і метали іридієво-платинової групи в будь-якому вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислових і побутових виробів з цих металів і брухту цих металів. Згідно з Декретом «іноземна валюта» — це як власне іноземна валюта, так і монетарні метали, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або монетарних металах.

Згідно з Декретом до валютних операцій належать::

Згідно з Декретом до валютних операцій належать: операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій між резидентами у валюті України; операції, пов’язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов’язані із ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Отже, операції, пов’язані з використанням як засобу платежу іноземної валюти і платіжних документів в іноземній валюті, а також з покладанням виконання зобов’язань в іноземній валюті на третю особу є валютними операціями. Валютні операції можуть здійснюватися як громадянами України, так і громадянами іноземних держав. Відповідно до цього існують такі поняття, як «резидент» та «нерезидент».:

Отже, операції, пов’язані з використанням як засобу платежу іноземної валюти і платіжних документів в іноземній валюті, а також з покладанням виконання зобов’язань в іноземній валюті на третю особу є валютними операціями. Валютні операції можуть здійснюватися як громадянами України, так і громадянами іноземних держав. Відповідно до цього існують такі поняття, як «резидент» та «нерезидент». Для резидентів і нерезидентів існують різні порядки відкриття і ведення рахунків в іноземній валюті, що регламентуються НБУ в межах валютного регулювання. У системі валютного регулювання поняття «резидент» і «нерезидент» визначають суб’єктів стосовно їх операцій з національною та іноземною валютою. Операції з іноземною валютою поділяються на поточні і такі, що пов’язані з рухом капіталу, причому для здійснення останніх має бути спеціальний дозвіл НБУ.

Правовідносини, що виникають при відкритті клієнтам банків рахунків, регулює Інструкція «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті», затверджена постановою Правління НБУ від 18 грудня 1998 р. (далі Інструкція). :

Правовідносини, що виникають при відкритті клієнтам банків рахунків, регулює Інструкція «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті», затверджена постановою Правління НБУ від 18 грудня 1998 р. (далі Інструкція). Банківські рахунки в іноземній валюті поділяються на: поточні; депозитні (вкладні). 2. Ведення валютних рахунків клієнтів

PowerPoint Presentation:

Відкриття рахунку юридичній особі включає оформлення юридичної справи (договору) і присвоєння номера валютного рахунку. При відкритті валютного рахунку операціоніст банку інформує клієнта про те, які документи необхідно подати, про порядок ведення рахунку і тарифи. Юридичні особи-резиденти можуть мати більше одного рахунку в іноземній валюті в уповноважених банках. Відкривати рахунки за межами України і здійснювати, користуючись ними, операції вони можуть тільки з дозволу НБУ. Для відкриття поточного рахунку в іноземній валюті підприємство резидент подає уповноваженому банку ті самі документи, що і для відкриття поточного рахунку в національній валюті. При отриманні документів на відкриття чи переоформлення банківських рахунків банки зобов’язані здійснити перевірку поданих документів на відповідність їх чинному законодавству . Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається підприємству — юридичній особі для проведення розрахунків у межах чинного законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті при здійсненні поточних операцій, визначених чинним законодавством України, та для погашення заборгованості по кредитах в іноземній валюті.

Вкладні (депозитні) рахунки в іноземній валюті відкриваються уповноваженим банком фізичним і юридичним особам (резидентам та нерезидентам) на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунку та банком на визначений у договорі строк.:

Вкладні (депозитні) рахунки в іноземній валюті відкриваються уповноваженим банком фізичним і юридичним особам (резидентам та нерезидентам) на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунку та банком на визначений у договорі строк. На вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті фізичної особи резидента зараховуються: готівкова валюта; валюта, перерахована з власного поточного чи вкладного рахунку в іноземній валюті в іншому уповноваженому банку України. З вкладного рахунку в іноземній валюті за розпорядженням фізичної особи-резидента чи за його дорученням проводяться операції (при закритті рахунку): виплата готівкою (вивезення за межі України здійснюється згідно з порядком переміщення валюти через митний кордон України); виплата платіжними документами (вивезення за межі України здійснюється згідно з Порядком переміщення валюти через митний кордон України); перерахування на власний поточний чи вкладний рахунок в іноземній валюті в іншому уповноваженому банку України.

PowerPoint Presentation:

На вкладний рахунок в іноземній валюті фізичної особи-нерезидента зараховуються: готівкова валюта, яка ввезена на територію України і зареєстрована митною службою при в’їзді в Україну (в митній декларації робиться відмітка уповноваженого банку України про зарахування готівкової іноземної валюти на рахунок); валюта, перерахована з власного поточного чи вкладного рахунку в іноземній валюті в іншому уповноваженому банку. З вкладного рахунку в іноземній валюті фізичної особи-нерезидента за розпорядженням власника чи за його дорученням проводяться такі операції (при закритті рахунку): перерахування за межі України через кореспондентські рахунки уповноважених банків України відповідно до Правил переказу іноземної валюти за межі України за рахунок особистих коштів фізичних осіб — резидентів і нерезидентів; виплата готівкою (вивезення за межі України здійснюється згідно з Порядком переміщення валюти через митний кордон України); виплата платіжними документами (вивезення за межі України здійснюється згідно з Порядком переміщення валюти через митний кордон України); перерахування на власний поточний чи вкладний рахунок в іноземній валюті в іншому уповноваженому банку України. Закриття та переоформлення рахунків в іноземній валюті здійснюється із застосуванням загального порядку, передбаченого розділом 8 Інструкції.

3. Операції з міжнародних торговельних розрахунків:

3. Операції з міжнародних торговельних розрахунків Банки, які одержали ліцензію Національного банку України на проведення операцій з іноземною валютою, здійснюють міжнародні розрахунки за дорученням своїх клієнтів у трьох загальноприйнятих формах: банківський переказ, інкасо та акредитив . Форми розрахунків — це способи оформлення, передавання та оплати платіжних та товаросупроводжувальних документів, які склалися в міжнародній банківській та комерційній практиці. Вибір конкретної форми розрахунків визначається за погодженням сторін і фіксується в розділі «Умови платежу» зовнішньоторговельної угоди.

PowerPoint Presentation:

Банківський переказ. Банківський переказ являє собою просте доручення банку своєму банку-кореспонденту виплатити певну суму грошей за дорученням та за рахунок переказодавця іноземному одержувачу (бенефіціару) з вказівкою способу відшкодування виплаченої суми. Банківський переказ здійснюється безготівковим способом за допомогою платіжних доручень, адресованих одним банком іншому. Переказні операції банки виконують тільки після подання платником у банк платіжного доручення на оплату контракту. Після укладення контракту між імпортером та експортером імпортер направляє в банк заяву на переказ. Поставка товару може передувати переказу або відбуватися за ним, що визначається контрактом та валютним законодавством країн. Банк імпортера, прийнявши платіжне доручення від імпортера, направляє від свого імені платіжне доручення у відповідний банк експортера. Одержавши платіжне доручення, банк експортера перевіряє його справжність та завершує операцію щодо зарахування коштів на рахунок експортера.

PowerPoint Presentation:

Інкасо — це доручення експортера (кредитора) до свого банку одержати від імпортера (платника, боржника) безпосередньо або через інший банк певну суму або підтвердження (акцепт) того, що ця сума буде виплачена у встановлений термін. Базою для проведення операцій документарного інкасо є «Уніфіковані правила по інкасо» (УПІ), розроблені Міжнародною Торговельною Палатою і визнані банками. Згідно з УПІ інкасо — це операція, яка здійснюється банком на підставі одержаних інструкцій з документами з метою: одержання акцепту та/або платежу; видачі комерційних документів проти акцепту та/або платежу; видачі документів на інших умовах. Залежно від видів документів, за якими здійснюється інкасова операція, визначають два види інкасо: чисте інкасо , тобто інкасо тільки фінансових документів; документарне інкасо — інкасо комерційних документів, які іноді супроводжуються фінансовими документами, або інкасо тільки комерційних документів.

PowerPoint Presentation:

Акредитив — це умовне грошове зобов’язання банку, яке виставляється на підставі доручення його клієнта-імпортера провести платіж на користь експортера (акцептувати його тратти) або забезпечити платіж (акцепт тратт) іншим банком у межах певної суми та у встановлені терміни проти документів, указаних в акредитиві. У розрахунках за зовнішньоторговельними операціями використовуються документарні акредитиви (платежі здійснюються за умови подання в банк комерційних документів). Застосування акредитивів у міжнародних розрахунках регулюється спеціальним документом — «Уніфікованими правилами і звичаями для документарних акредитивів» (УПДА). Учасниками акредитивних операцій є: Покупець (імпортер) ; бенефіціар (експортер) ; банк-емітент ; авізуючий банк ; підтверджуючий банк ; банк-платник (виконуючий банк) ; негоціюючий банк . Інші: транспортні компанії, митні брокери, страхові компанії.

PowerPoint Presentation:

Схема розрахунку акредитивом:

PowerPoint Presentation:

Розрахунки за акредитивом виконуються у такий спосіб: Експортер та імпортер укладають між собою контракт (1), в якому вказують, що розрахунки за поставлений товар здійснюватимуться у формі документарного акредитиву. У контракті мають бути чітко сформульовані умови майбутнього акредитива, а також указаний банк, в якому буде відкрито акредитив, вид акредитива, назва авізуючого та виконуючого банків, умови виконання платежу, перелік документів, проти яких буде виконуватися платіж, строки дії акредитива, порядок виплати банківської комісії та ін. Умови платежу, що обумовлені в контракті, повинні відображатися в дорученнях імпортера банку про відкриття акредитива. Після укладення контракту експортер готує товар до відвантаження, про що повідомляє імпортера (2). Одержавши повідомлення експортера, покупець направляє своєму банку заяву про відкриття акредитива, в якій указує умови платежу (3), що містяться в контракті. Після оформлення відкриття акредитива банк-емітент направляє акредитив до іноземного банку, як правило до банку, що обслуговує експортера (4) — авізуючого банку. Авізуючий банк, перевіривши достовірність одержаного акредитива, сповіщає експортера про відкриття та умови акредитива (5).

PowerPoint Presentation:

Експортер перевіряє відповідність умов акредитива платіжним умовам укладеного контракту. Якщо експортер приймає умови відкритого на його користь акредитива, він відвантажує товар в обумовлені в контракті строки (6). Одержавши від транспортної організації транспортні документи (7), експортер подає їх разом з іншими документами, передбаченими акредитивом, до свого банку (8). Банк перевіряє відповідність поданих документів умовам акредитива, повноту документів, правильність їх оформлення. Перевіривши документи, банк експортера відсилає їх банку-емітенту (9) для оплати або акцепту. У супроводжуючому листі вказується порядок зарахування виторг на рахунок експортера. Отримавши документи, банк-емітент ретельно перевіряє їх і переказує суму платежу банку, що обслуговує експортера (10). На суму платежу дебетується рахунок імпортера (2). Банк експортера зараховує виторг на рахунок експортера (12). Імпортер, отримавши від банку-емітента комерційні документи (13), вступає в володіння товаром.

authorStream Live Help