Ukrayinske_natsionalne_vidrodzhennya

Views:
 
Category: Education
     
 

Presentation Description

No description available.

Comments

By: вікторія516878 (53 month(s) ago)

Як скачати??7

By: taika (73 month(s) ago)

как скачать?

By: Stetuk (100 month(s) ago)

а как её скачать?

By: denisgerasimov75 (100 month(s) ago)

большое спасибо

By: роман38321 (100 month(s) ago)

Спасибо за презентацию

Presentation Transcript

Українське національне відродження. Від етносу до нації:

Підготувала учениця 9-А класу Максименко Анастасія Українське національне відродження. Від етносу до нації

Зміст:

Українське національно-культурне відродження Періодизація формування української національної самосвідомості Українська етнографія Освіта Зміст

PowerPoint Presentation:

Основоположником нових поглядів на концепцію країни вважається німецький філософ Йоганн Гердер , який одним із перших довів значення національних мов і фольклору в розвитку національної самосвідомості народів. Після відвідин України ще в 1769 р. відзначав: " Україна стане колись новою Елладою. Чудовий клімат цієї країни, гідна вдача народу, його музичний хист, плодюча земля - колись пробудяться. Із малих племен, якими були колись греки, постане велика культурна нація, її межі простягнуться до Чорного моря, а відтіля ген у широкий світ".

PowerPoint Presentation:

Поняття " українське національно-культурне відродження " відображає процес становлення і розвитку культурно-освітнього та громадсько-політичного життя України протягом кінця XVl - початку XX ст. Українське національне відродження розпочалося на східноукраїнських землях в кінці XVUI ст. Воно стимулювалося , з одного боку, природними процесами загальнокультурного розвитку , з іншого - необхіднітю протидії упосліджувальній політиці російського царизму. Тяжке політичне , срціально-економічне становище, культурний занепад викликали " захисну реакцію ", що проявилася у цілому комплексі подій і явищ , які свідчили про засвоєння частиною інтелігенції і значне поширення в масах національної свідомості , активізацію українського національного руху в усіх його формах, як спочатку культурницько-просвітніх , так згодом і політичних , про розвиток усіх галузей культурного життя українців . Втративши будь-яку надію на державне опертя і підтримку в процесах культурного розвитку , діячі української культури були поставлені в умови постійного доведення чинності національної культури в її суто етнічному розумінні . Етнографізм за цих обставин мусив стати і став визначальною рисою формування нової української культури . Пізніше це мало свої негативні наслідки у галузі виховання національної еліти і в справі політичної реалізації національних прав українців , однак прийнятної альтернативи етнографізму протягом довгого часу просто не було . Національне відродження як поняття окреслює процес набуття етносом таких якісних рис, які дозволяють йому усвідомити себе нацією , дійовою особою історії й сучасного світу . Воно було характерним для тих етнічних спільнот , які в попередні часи втратили власну державність і самостійне національне життя взагалі . За власне відродження , починаючи з межі XVIII-XIX ст., так чи інакше боролись усі слов'янські народи, за винятком хіба що росіян . Об'єктивна мета процесу національного відродження полягала в оздоровленні і консолідації української нації та відтворенні української державності .

Періодизація формування української національно самосвідомості::

I етап . Академ ічний (українознавчий) кін. XVIII – 40 -ві роки XIX стол іття ; II етап. Культурницький (українофільський) 40-80 роки XIX сто ліття ; III етап. Політичний (український) 90-ті роки XIX ст. – 1914 рік. Перебіг усіх трьох етапів характеризується невпинною боротьбою діячів національної культури за право вільного розвитку великого творчого потенціалу свого народу, якому є чим пишатися, є що розвивати і є що сказати світові. Періодизація формування української національно самосвідомості:

Українське національне відродження базувалось на попередніх здобутках українського народу, зокрема, традиціях національної державності, матеріальній та духовній культурі. Соціальним підґрунтям для потенційного відродження було українське село, яке зберігало головну його цінність - рідну мову. Виходячи з цього, стартові умови для відродження були кращими у Наддніпрянщині, оскільки тут ще збереглися традиції недавнього державно-автономного устрою, політичних прав, залишки вільного козацького стану, якого не торкнулося закріпачення, та козацького суду, а найголовніше - тут хоча б частково збереглася власна провідна верства - колишня козацька старшина, щоправда, переведена у дворянство.:

Українське національне відродження базувалось на попередніх здобутках українського народу, зокрема , традиціях національної державності , матеріальній та духовній культурі . Соціальним підґрунтям для потенційного відродження було українське село, яке зберігало головну його цінність - рідну мову . Виходячи з цього , стартові умови для відродження були кращими у Наддніпрянщині , оскільки тут ще збереглися традиції недавнього державно-автономного устрою, політичних прав, залишки вільного козацького стану, якого не торкнулося закріпачення , та козацького суду, а найголовніше - тут хоча б частково збереглася власна провідна верства - колишня козацька старшина, щоправда , переведена у дворянство.

PowerPoint Presentation:

Видатний польський поет Адам Міцкевич називав українців найпоетичнішим і наймузичнішим з-посеред усіх слов'янських народів . Польські й російські поети і фольклористи відкривали в українській народній культурі цілі жанри , яких не було у польській та російській творчості . У дусі державницьких ідеологій вони трактували українську культуру як частину " всеросійської " чи " всепольської " культур. Водночас їх приклад усе більше переконував , а деяким і відкривав очі на непересічну цінність української культури Разом з тим важливо зауважити , що романтичне світобачення мусило завойовувати собі місце в душах людей у боротьбі з класицистичними уподобаннями творців Російської та Австрійської імперій , такими як раціоналізм , одноманітність , універсальність і своєрідне уявлення про належний державний "порядок". Дуже багатьом українцям було нелегко зробити чіткий вибір на користь котрогось із типів світовідчуття , а пошуки компромісу зводили їх на манівці безплідних хитань , доки не перемагав заохочуваний державою прагматичний підхід .

PowerPoint Presentation:

Українське суспільство по різному ставилося до політики російського уряду. Змушена під тиском обставин уважно оцінити історичне минуле українських земель та їх перспективи у складі імперії, шляхта виробила власну позицію. Тому наприкінці XVIII ст. виникають два підходи української еліти до запроваджених російським самодержавством порядків : асим іляторський та традиціоналістський . Прихильники першого дотримувались думки, що автономні ідеї вже не відповідають вимогам часу й сприймали імперію як власну батьківщину. Вони вважали, що саме приналежність до Російської імперії дозволила українським землям врятуватись від загрози з боку Речі Посполитої, Кримського ханства та Османської імперії. Як наслідок, в українських землях створився своєрідний мовний бар ` єр , що відокремлював верхні верстви суспільства від нижчих. Табір традиціоналістів не відзначався однорідністю. Основна група обмежувалася лише відстоюванням залишків традицій Гетьманщини. Найбільш послідовно проти імперської політики виступала група, що прагнула повернути гетьманські порядки за допомогою іноземних держав. 24 квітня 1791 року у Берліні відбулася зустріч В. Капніста з головою кабінету міністрів Пруссії Герцбергом . Однак прусський монах відмовив українцям. Попри невдачі дипломатичної місії В. Капніста, сам цей факт засвідчував у таборі традиціоналістів наявність досить радикальних сил, здатних використовувати міжнародні важелі для досягнення мети.

Капніст Василь (1758-1823):

Капніст Василь (1758-1823) Просвітник, письменник, громадський діяч. Народився на Потавщині в дворянській родині, що мала козацькі корені. Обіймав посади предводителя дворянства Київської губернії, генерального судді, директора народних училищ. В “Оді на рабство” різко виступив проти закріпачення селян України(1783). 1787 р. Разом з групою аристократів-автономів підготував проект відновлення козацьких формувань в Україні, який, незважаючи на підтримку П. Рум ` янцева-Задунайського і Г. Потьомкіна, був відкинутий царським урядом. Після війни 1812р. В. Капніст виступив з проектом ліквідації станової нерівності. Переклав “Слово о полку Ігоревім” російською мовою і зробив цікавий коментар, у якому підкреслив українське походження та українські особливості цього твору.

PowerPoint Presentation:

На початку XIX ст. В українській суспільній еліті виокремлюються кілька течій: традиціоналісти , які мріяли про реставрацію української державності часів Гетьманщини; асимілятори , які працювали на благо Російської імперії, її величі і водночас мали патріотичні почуття до “Малоросії” , її культури; романтики , котрі захоплювалися культурою, мовою, побутом, світосприйманням, мораллю народу.

Українська етнографія:

Українська етнографія Початок українській етнографії поклав Григорій Калиновський , який видав у 1777 р. в Петербурзі "Описание свадебных малороссийских обрядов". 20 років по тому (1798 р.) тут же з'являється перша енциклопедія українознавства "Записки о Малороссии" Якова Маркевича , де стисло викладалися відомості про Україну , її природу, історію , населення , мову і поезію . Але ще більше значення мала видана того ж року інша книжка - " Енеїда " Котляревського , з виходом якої тради-ційно-умовно пов'язують початок українського відродження .

PowerPoint Presentation:

У 1819р. князь Микола Цертелєв , грузин за походженням , проте щирий патріот України , опублікував у Петербурзі "Попытку собрания старых малороссийских песен" - збірку українських історичних дум. У передмові Цертелєв писав: " Якщо ці вірші не можуть служити поясненням української історії , то принаймні в них видно поетичний геній народу, його дух, звичаї старих часів і , нарешті , ту чисту моральність , якою завжди відзначались українці й яку вони старанно зберігають і сьогодні , як одиноку спадщину по предках, що врятувалася від жадності сусідніх народів ". Повніше і систематичніше дослідження української етнографії під назвою "Малороссийские народные песни" склав у 1827 p. Михайло Максимович — майбутній перший ректор Київського університету . Ця збірка справила вплив на творчість О.Пушкіна і М.Гоголя, на вибір життєвого шляху П.Куліша і М.Костомарова. Максимович згодом згадував , що одного разу застав Пушкіна за читанням цієї збірки , і останній жартівливо зізнався , що він " обкрадав " його пісні . Справу Максимовича продовжив Ізмаїл Срезневський . У 1831 р. він видав " Український альманах" - збірку народних пісень і оригінальних поезій , написаних харківськими поетами-романти-ками , а в 1833-1838 pp. - шість випусків "Запорожской старины".

PowerPoint Presentation:

Протягом усього XVIII ст. серед нащадків козацької еліти Лівобережжя не згасала зацікавленість історією , особливо історією козаччини . Це відбилося у працях кількох нащадків старшинських родів , які вийшли у відставку з царської служби й присвятили себе опрацюванню та публікації історичних матеріалів слідами козацьких літописців . Приблизно у той же час, що й " Історія русів " Г.Полетики, з'являються історичні роботи Степана Лукомського і Петра Симоновського , активно збирали історичні матеріали Адріан Чепа , Яків Маркевич та ін . Найбільшої уваги з точки зору науковості підходу серед цих істориків-аматорів ( усі вони писали російською мовою ) заслуговують Василь Ру-бан ("Короткая летопись малороссийская", 1777) і Опанас Шафонський ("Черниговского наместничества топографическое описание", 1786). Крім інтересу до старовини та місцевого патріотизму , для занять історією у нащадків козацької старшини був також інший мотив. У досить широких колах пошук історичних документів і загальна зацікавленість історією посилилися у зв'язку з необхідністю підтвердити своє шляхетське походження , яке повинна була засвідчити спеціальна комісія у Петербурзі - так звана " Геральдія ". Чимало з тих, хто відшукував відомості про вірнопідданські заслуги своїх предків , переслідували суто прагматичні цілі , але якась частина не могла залишитися байдужою до драматичних подій не такого вже далекого на той час минулого .

PowerPoint Presentation:

Першою узагальнюючою працею з історії України , написаною з широким використанням російських та українських архівів , була 4-том-на "История Малой России" Д.Бантинш-Каменського ( опублікована лише 1903 p.). Головну увагу автор звернув на діяльність історичних осіб , зовнішньополітичні події , з монархічних позицій доводив, що попри свою героїчну Історію українці є відгалуженням російського народу, а возз'єднання з Росією - найвизначніша подія української історії . У 1842-1843 pp. підготовано до друку , але так і не видано 5-томну " Історію Малоросії " Миколи Маркевича . Змальовуючи минуле України як самостійний історичний процес , Маркевич відстоював право українського народу на самостійний національний розвиток , документально-історично обґрунтовував правомірність відновлення у майбутньому автономії України . Саме за цю працю М.Маркевича звинувачував у сепаратизмі відомий російський критик В.Бєлінський . Він також засудив автора за прагнення висвітлювати історію України як незалежну від історії Росії .

Освіта:

Характерними рисами освіти у першій половині XIX ст. були : превалювання релігійного виховання дітей , політика " обрусєнія ", рутинні засоби навчання . Київська академія , яка в попередні часи відігравала велику роль у розвитку освіти й культури не лише в Україні , але й у всій Східній Європі , після видання у 1814 р. нового статуту для духовних академій , за якими вони повинні були готувати лише фахівців з бо-гослів'я і для православної церкви, втратила своє значення і перетворилася на рядовий духовний навчальний заклад. Історичним успіхом у розвитку освіти на початку XIX ст. стало заснування на східноукраїнських землях університетів , що стало можливим завдяки ліберальній політиці в національному питанні імператора Олександра І та його урядовців . Університети внаслідок загальноєвропейської реформи вищої освіти швидко почали відігравати велику роль в культурному житті , в розвитку науки. Освіта

PowerPoint Presentation:

Перший університет на українських землях у складі Російської імперії засновано 1805 р. в Харкові коштом місцевого дворянства-і купецтва за ініціативою вченого-експериментатора В.Н.Каразіна . Характерно, що харківський губернатор був рішучим противником відкриття тут вищого навчального закладу і тільки особисте знайомство Каразіна з імператором Олександром І та міністром внутрішніх справ Михайлом Сперанським ( який пам'ятав про українське походження свого батька-священика ) уможливило прийняття рішення про створення в Харкові вищого навчального закладу. З постанням університету пов'язане значне зростання населення і кардинальні зміни життя у провінційному до того часу місті . В перший час університет мав чотири відділи-факультети : словесний ( історико-філологічний ), етико-політичний ( юридичний ), фізико-математичний , медичний . Першим ректором університету (1805-1811) був професор російської словесності І.С.Рижський . У рік відкриття в ньому навчалося всього 65 студентів , а через 50 років - 492. Деякий час ректором Харківського університету був відомий український поет П.Гулак-Артемовський . На довгий час Харківський університет став осередком патріотичної думки. Тут були професорами І.Срезневський , А.Метлинський , М.Костомаров, Д.Багалій . За 50 років Харківський університет підготував близько 3 тис. фахівців з різних галузей знань . У першій половині XIX ст. характер національно-культурного відродження на східноукраїнських землях багато в чому зумовлювався просвітницькою та аматорською діяльністю цього вищого навчального закладу.

PowerPoint Presentation:

Наприкінці XIX ст. в українських губерніях Російської імперії було 129 гімназій , 19 реальних і 17 комерційних училищ, 17 тис. початкових шкіл усіх видів . Проте ці імперські заклади могли охопити навчанням лише 30% дітей . Порівняно з періодом гетьманської автономії кількісні показники XIX ст. свідчать про загальне зниження рівня грамотності . За переписом 1897 р. в Україні серед населення віком від 9 до 49 років письменних нараховувалося лише 24%. Центрами науки були університети . Всебічно обдарованим і феноменально працездатним був перший ректор Київського університету М.Максимович. Він написав понад 100 праць з історії , ботаніки , зоології , фізики , хімії . У розвиток філософської та філологічної наук суттєвий внесок зробив перший ректор Харківського університету І.Рижський , засновником вітчизняного слов'янознавства - професор Харківського університету І.Срезневський . У 1813-1820 pp. ректором Харківського університету був Т.Осиповський , який написав тритомну працю "Курс математики", що тривалий час була основним підручником для студентів усієї імперії .

authorStream Live Help