презентация законодательства

Views:
 
Category: Entertainment
     
 

Presentation Description

No description available.

Comments

Presentation Transcript

Тема 2. Державні заходи щодо захисту життя людини.:

Тема 2. Державні заходи щодо захисту життя людини.

План:

План Правові основи безпеки життєдіяльності Законодавство України про охорону здоров’я. Законодавство України про охорону праці Закон України “Про дорожній рух”. Закони України “Про цивільну оборону”. Законодавство України про охорону навколишнього середовища. Управління та нагляд за безпекою життєдіяльності.

1. Правові основи безпеки життєдіяльності:

1. Правові основи безпеки життєдіяльності

Забезпечення безпеки і захисту населення, об'єктів економіки і національного надбання країни в цілому від негативних наслідків надзвичайних ситуацій розглядається в Україні як невід'ємна частина державної політики національної безпеки і державного будівництва, як найважливіша функція органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємств, організацій, установ і громадян. :

Забезпечення безпеки і з ахисту насел ення , об'єктів економіки і національного надбання країни в цілому ві д негативних наслідків надзвичайних ситуацій розглядається в Україні як невід'ємна частина держа вної політики національної безпеки і державного будівниц тва, як найважливіша функція органів виконав чої влади, місцевого самоврядування, підпри ємств, організацій, установ і громадян.

Забезпечення безпеки життєдіяльності може відбуватися за такими напрямами::

Забезпечення безпеки життєдіяльності може відбуватися за такими напрямами:

Slide6:

охорона здоров’я. У масштабах держави створена система охорони з мережею поліклінік, лікарень, реабілітаційних центрів, профілакторіїв, науково-дослідних інститутів, інформаційних центрів; охорона та захист кордонів . Вирішення цієї проблеми полягає в розробці правової основи, визначенні сил, засобів і способів охорони і захисту кордонів територій проживання людей; захист навколишнього середовища . Проблема полягає у визначенні сил, засобів і методів збереження або поновлення параметрів навколишнього середовища;

Slide7:

4. охорона праці . Вирішення цієї проблеми полягає у створенні безпечних, комфортних умов для трудової діяльності людини; 5. охорона прав людини і громадського порядку. Права людини, зафіксовані в законах держави, визначають соціальний рівень її життєдіяльності; 6. захист населення у надзвичайних ситуаціях. Сутність цієї проблеми полягає у визначенні принципів, комплексу заходів та способів захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій; 7. запобігання або зниження наслідків у надзвичайних ситуаціях. Вирішення цієї проблеми полягає у визначенні комплексу заходів щодо підвищення стійкості роботи об’єктів у надзвичайних ситуаціях, який базується на пакеті загальнодержавних документів.

Головними державними заходами щодо захисту життя людини – є створення безпечного стану довкілля, виробництва, побутових умов для життєдіяльності людини. :

Головними державними заходами щодо захисту життя людини – є створення безпечного стану довкілля, виробництва, побутових умов для життєдіяльності людини. Основне місце в цьому процесі посідає законодавство у галузі регулювання відносин з охорони здоров’я людини та навколишнього середовища і забезпечення безпеки у надзвичайних ситуаціях та ситуаціях повсякденного життя, тобто безпеки життєдіяльності.

Юридичну базу зобов’язання щодо безпеки життєдіяльності становить Конституція України:

Юридичну базу зобов’язання щодо безпеки життєдіяльності становить Конституція України в ст. 27 записано: “Кожна людина має невід’ємне право на життя… Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань.” в ст. 49 вказується: “Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування… Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.” Стаття 50 проголошує: “Кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.”

Законодавство щодо безпеки життєдіяльності включає законодавства України про охорону здоров’я, охорону праці, дорожній рух, цивільну оборону, охорону навколишнього середовища тощо.:

Законодавство щодо безпеки життєдіяльності включає законодавства України про охорону здоров’я, охорону праці, дорожній рух, цивільну оборону, охорону навколишнього середовища тощо.

2. Законодавство України про охорону здоров’я:

2. Законодавство України про охорону здоров’я

Slide12:

Основи законодавства України про охорону здоров’я від 19 листопада 1992 року зі змінами і доповненнями, проголошують, що кожна людина має природне невід’ємне і непорушне право на охорону здоров’я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров’я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров’я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв’язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя. 

Основи законодавства України про охорону здоров’я визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров’я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій галузі з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров’я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.:

Основи законодавства України про охорону здоров’я визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров’я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій галузі з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров’я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.

Право на охорону здоров’я має кожний громадянин України, що передбачає: :

Право на охорону здоров’я має кожний громадянин України, що передбачає:  життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров’я людини;  безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище;  санітарно-епідемічне благополуччя території і населеного пункту, де він проживає;  безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку; кваліфіковану медико-санітарну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря і закладу охорони здоров’я;  достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров’я і здоров’я населення;  участь в управлінні охороною здоров’я та проведенні громадської експертизи з цих питань;  можливість об’єднання в громадські організації з метою сприяння охороні здоров’я;  правовий захист від будь – яких незаконних форм дискримінації, пов’язаних із станом здоров’я;  відшкодування заподіяної здоров’ю шкоди.

Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24 лютого 1994 року зі змінами і доповненнями :

Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення ” від 24 лютого 1994 року зі змінами і доповненнями У ст.1 визначено , що санітарне та епідемічне благополуччя населення – оптимальні умови життєдіяльності, що забезпечують низький рівень захворюваності, відсутність шкідливого впливу на здоров’я населення факторів навколишнього середовища, а також умов для виникнення і поширення інфекційних захворювань.

У ст.4 проголошені права громадян, які мають право на::

У ст.4 проголошені права громадян, які мають право на: безпечні для здоров’я і життя продукти харчування, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побуту, відпочинку та навколишнє природне середовище;  участь у розробці, обговоренні та громадській експертизі проектів програм і планів забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, внесення пропозицій з цих питань до відповідних органів;  відшкодування шкоди, завданої їх здоров’ю внаслідок порушення підприємствами, установами, організаціями, громадянами санітарного законодавства;  достовірну і своєчасну інформацію про стан свого здоров’я, здоров’я населення, а також про наявні та можливі фактори ризику для здоров’я та їх ступінь. 

У ст. 5 визначені такі обов’язки громадян: :

У ст. 5 визначені такі обов’язки громадян:  піклуватися про своє здоров’я та здоров’я і гігієнічне виховання своїх дітей, не шкодити здоров’ю інших громадян;  брати участь у проведенні санітарних і протиепідемічних заходів; проходити обов’язкові медичні огляди та робити щеплення у передбачених законодавством випадках;  виконувати розпорядження та вказівки посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби при здійсненні ними державного санітарно-епідеміологічного нагляду; виконувати інші обов’язки, передбачені законодавством про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя. 

Особливої актуальності набувають закони::

Особливої актуальності набувають закони : «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 р.; «Про боротьбу із захворюваннями на туберкульоз» від 5 липня 2001 р.; «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров ’ я населення» від 22 вересня 2005 р. “Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення” від 3 березня 1998 року

3. Законодавство України про охорону праці:

3. Законодавство України про охорону праці являє собою систему взаємозв’язаних нормативних актів, що регулюють відносини у галузі реалізації державної політики щодо правових, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці. Загальними законами України, що визначають основні положення з охорони праці, є Конституція України, Кодекс законів про працю України та Закон України «Про охорону праці».

У Конституції України, прийнятій 28 червня 1996 р. підкреслюється::

У Конституції України , прийнятій 28 червня 1996   р. підкреслюється : що людина, її життя і здоров’я… недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст.   3); кожен має право на належні, безпечні та здорові умови праці (ст.   43); громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника (ст.   46); права і свободи людини захищаються судом (ст.   55).

Кодекс законів про працю (КЗпП) України (введений в дію 1 червня 1972 р.):

Кодекс законів про працю (КЗпП) України (введений в дію 1 червня 1972 р.) проголошує правові засади та гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної та творчої праці; регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ незалежно від форм власності, виду діяльності й галузевої належності.

Норми щодо охорони праці містяться в багатьох статтях таких глав КЗпП України :

Норми щодо охорони праці містяться в багатьох статтях таких глав КЗпП України «Охорона праці» (глава ХІ), «Трудовий договір» (глава ІІІ), «Робочий час» (глава ХІV), «Час відпочинку (глава V), «Праця жінок» (глава VІІ), «Праця молоді» (глава XІІI), «Професійні спілки» (глава XVI), «Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю» (глава XVІІI).

Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р.:

Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р. Цей закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя й здоров’я в процесі трудової діяльності; регулює відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки і гігієни праці та виробничого середовища; встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні. Закон України «Про охорону праці» визначає соціально-економічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні та лікувально-профілактичні заходи щодо охорони праці.

Крім законодавчих актів України, правові відносини у сфері охорони праці регулюються підзаконними нормативними актами: указами і розпорядженнями Президента України, рішеннями уряду України, нормативними актами міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади. :

Крім законодавчих актів України, правові відносини у сфері охорони праці регулюються підзаконними нормативними актами: указами і розпорядженнями Президента України, рішеннями уряду України, нормативними актами міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади. Повний перелік чинних в Україні нормативних документів з охорони праці наведено в "Державному реєстрі міжгалузевих та галузевих актів про охорону праці", який діє з 1995 року. Він включає 2000 нормативних актів (правил, норм, положень, інструкцій тощо), а також 350 міждержавних стандартів безпеки праці (ГОСТ ССБТ) і близько 40 державних стандартів України (ДСТУ).

4. Закон України “Про дорожній рух”:

4. Закон України “Про дорожній рух”

Slide26:

Закон України “Про дорожній рух” від 30.06.1993р . визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров’я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища. Закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов’язки і відповідальність суб’єктів-учасників дорожнього руху.

Закон трактує, що учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. :

Закон трактує, що учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. 

Учасники дорожнього руху мають право на::

Учасники дорожнього руху мають право на: безпечні умови дорожнього руху, відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху;  вивчення норм і правил дорожнього руху;  отримання від гідрометеорологічних, дорожніх, комунальних та інших організацій, а також органів Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України інформації про умови дорожнього руху.  Учасник дорожнього руху може оскаржити дію працівника органів Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України у разі порушення з його боку чинного законодавства.

Учасники дорожнього руху зобов’язані::

Учасники дорожнього руху зобов’язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів із питань безпеки дорожнього руху;  створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам;  виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

5. Закон “Про цивільну оборону”:

5. Закон “Про цивільну оборону” Основоположним документом щодо захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій є Закон “Про цивільну оборону України” від 3 лютого 1993 року . Відповідно до цього Закону громадяни України мають право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, значних пожеж, стихійного лиха.

Держава як гарант цього права створює систему цивільної оборони, яка ставить собі за мету захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.:

Держава як гарант цього права створює систему цивільної оборони , яка ставить собі за мету захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Завданнями цивільної оборони України є: :

Завданнями цивільної оборони України є:  запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження і запровадження заходів щодо зменшення збитків та втрат у разі аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха;  оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний часи та постійне інформування його про наявну обстановку;  захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження;  організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час;  організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха і осередках ураження;  створення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення і зв’язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх готовності для сталого функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часів;  підготовка і перепідготовка керівного складу цивільної оборони, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти у надзвичайних ситуаціях.

6. Законодавство України про охорону навколишнього середовища:

6. Законодавство У країни про охо рону навколишнього середовища

Еколого-правове регулювання ґрунтується на нормах Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 року, який передбачає мету, завдання, принципи та механізми забезпечення ефективного природокористування, охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки. :

Еколого-правове регулювання ґрунтується на нормах Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 року , який передбачає мету, завдання, принципи та механізми забезпечення ефективного природокористування, охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки.

У Законі встановлені принципи охорони навколишнього середовища::

У Законі встановлені принципи охорони навколишнього середовища: пріоритетність вимог екологічної безпеки; гарантування екологічно безпечного становища для життя та здоров’я людей; екологізація матеріального виробництва; науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства; збереження просторової та видової різноманітності і цілісності природних об’єктів і комплексів; гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан навколишнього середовища, формування у населення екологічного світогляду; науково обґрунтоване нормування впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє середовище; стягнення плати за спеціальне використання природних ресурсів, за забруднення навколишнього природного середовища та зниження якості природних ресурсів; вирішення проблем охорони навколишнього природного середовища на основі широкого міжнародного співробітництва. 

Закон закріплює екологічні права громадян України::

Закон закріплює екологічні права громадян України: право на безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище; участь в обговоренні проектів законодавчих актів, матеріалів щодо розміщення та реконструкції об’єктів, які можуть негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища; участь у проведенні громадської екологічної експертизи; одержання повної і достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища та його вплив на здоров’я населення; право на подання до суду позовів про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров’ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Громадяни України зобов’язані: :

Громадяни України зобов’язані:   берегти природу, охороняти, раціона льно використовувати її багатства, здійснювати діяльність із додержанням вимог еколо гічної безпеки, екологічних нормативів; не порушувати екологічні права та законні інтереси інших суб’єктів; вносити плату за спеціальне природокористування; компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище. 

Верховною Радою України були прийняті також наступні закони щодо охорони довкілля::

Верховною Радою України були прийняті також наступні закони щодо охорони довкілля: Закон України “Про охорону атмосферного повітря” від 16 жовтня 1992 року. Закон України “Про природно-заповідний фонд України” від 16 червня 1992 року. Закон України “Про тваринний світ” від 3 березня 1993 року. Закон України “Про екологічну експертизу” від 9 лютого 1995 року. Закон України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” від 8 лютого 1995 року. Закон України “Про поводження з радіоактивними відходами” від 30 червня 1995 року. Закон України “Про захист рослин” від 14 жовтня 1998 року.  Закон України “Про рослинний світ” від 19 січня 1999 року.

Охорона і використання окремих природних ресурсів регулюються відповідними кодексами. :

Охорона і використання окремих природних ресурсів регулюються відповідними кодексами . охорона і використання земель регулюються Земельним кодексом України (1992 р.); охорона і використання надр – Кодексом про надра України (1994 р.); охорона і використання вод – Водним кодексом (1995 р.); охорона і використання лісів – Лісовим кодексом України (1994 р.).

7. Управління та нагляд за безпекою життєдіяльності.:

7. Управління та нагляд за безпекою життєдіяльності. Контроль за дотриманням законодавства щодо безпеки життєдіяльності в Україні здійснюють різні державні та громадські організації. Серед них відрізняються державні органи загальної та спеціальної компетенції. До першої групи органів належать Верховна Рада, Кабінет Міністрів, виконавчі комітети місцевих рад народних депутатів, місцеві адміністрації. Державні органи спеціальної компетенції уповноважені контролювати діяльність підприємств, установ, організацій і громадян з питань охорони праці, охорони здоров’я, охорони навколишнього середовища.

Державне управління охороною праці в Україні здійснюють: :

Державне управління охороною праці в Україні здійснюють:  Кабінет Міністрів України;  Спеціально уповноважений орган виконавчої влади в галузі управління охороною праці (Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (до 2005 року – Державний комітет України по нагляду за охороною праці)); міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади;  місцева державна адміністрація, місцеві ради народних депутатів. 

Державну санітарно-епідеміологічну службу становлять::

Державну санітарно-епідеміологічну службу становлять: органи, установи і заклади санітарно-епідеміологічного профілю Міністерства охорони здоров’я України, відповідні установи, заклади, частини і підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Національної гвардії України, Служби безпеки України. 

Основними напрямами діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби є: :

Основними напрямами діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби є: здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду; визначення пріоритетних заходів у профілактиці захворювань, а також у охороні здоров’я населення від шкідливого впливу на нього факторів навколишнього середовища; вивчення, оцінка і прогнозування показників здоров’я населення залежно від стану середовища життєдіяльності людини, встановлення факторів навколишнього середовища, що шкідливо впливають на здоров’я населення; запобігання занесенню та поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб; контроль за усуненням причин і умов виникнення і поширення інфекційних, масових неінфекційних захворювань, отруєнь та радіаційних уражень людей; державний облік інфекційних і професійних захворювань та отруєнь тощо.

Керівництво цивільною обороною України :

Керівництво цивільною обороною України Начальником цивільної оборони України є Прем’єр-міністр України (на сьогодні – Микола Азаров), а його заступником – керівник міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (на сьогодні – Юрій Балога)

Безпосереднє виконання завдань цивільної оборони здійснюється постійно діючими органами управління у справах цивільної оборони, у тому числі створеними у складі підприємств, установ і організацій силами та службами цивільної оборони. :

Безпосереднє виконання завдань цивільної оборони здійснюється постійно діючими органами управління у справах цивільної оборони, у тому числі створеними у складі підприємств, установ і організацій силами та службами цивільної оборони. 

Кабінет Міністрів України (в галузі ЦО): :

Кабінет Міністрів України (в галузі ЦО) : забезпечує здійснення заходів щодо попередження надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків; створює резерви засобів індивідуального захисту і майна цивільної оборони, матеріально-технічних та інших фондів на випадок надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний час, а також визначає їх обсяг і порядок використання; забезпечує готовність органів управління у справах цивільної оборони, сил і засобів цивільної оборони до дій в умовах надзвичайних ситуацій; створює єдину систему підготовки органів управління у справах цивільної оборони, сил цивільної оборони та населення до дій в умовах надзвичайних ситуацій; визначає порядок створення спеціалізованих професійних та невоєнізованих пошуково-рятувальних формувань; задовольняє мобілізаційні потреби військ, органів управління у справах цивільної оборони та установ цивільної оборони. 

Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (в галузі ЦО): :

Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (в галузі ЦО) : здійснює контроль за виконанням вимог цивільної оборони, проведенням рятувальних та інших невідкладних робіт у разі виникнення надзвичайних ситуацій; координує діяльність державних органів та юридичних осіб щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, проведення пошуку і рятування людей; здійснює оповіщення населення про загрозу або виникнення надзвичайної ситуації, забезпечує належне функціонування відомчих територіальних і локальних систем оповіщення; здійснює навчання населення, представників органів управління і сил цивільної оборони з питань захисту і дій у надзвичайних ситуаціях; організовує фінансове і матеріально-технічне забезпечення військ цивільної оборони, пошуково-рятувальних та інших підпорядкованих йому спеціалізованих формувань; створює згідно із законодавством підприємства з виробництва спеціальної і аварійно-рятувальної техніки, засобів захисту населення і контролю тощо. 

Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища :

Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, ради народних депутатів та їх виконавчі й розпорядчі органи, а також спеціальні уповноважені на те державні органи з питань охорони природного середовища і використання природних ресурсів в Україні, Міністерство екології та природних ресурсів.

Міністерство екології та природних ресурсів ::

Міністерство екології та природних ресурсів : здійснює координацію всіх природоохоронних робіт в Україні, розробляє пропозиції щодо вдосконалення господарського механізму управління процесом природокористування, екологічні нормативи, правила та стандарти; готує довгострокові державні цільові програми з охорони довкілля, здійснює екологічну експертизу схем розвитку і розміщення продуктивних сил України, контроль за дотриманням екологічних норм під час розроблення нової техніки, технології та матеріалів, екологічну експертизу проектів усіх новобудов і діючих промислових об’єктів.

Міністерство екології має право заборонити будівництво, реконструкцію або розширення об’єктів промислового чи іншого призначення, проведення робіт з експлуатації природних ресурсів, якщо вони порушують природоохоронне законодавство, а також притягти до відповідальності як організації, так і окремих громадян у разі порушення природоохоронного законодавства.:

Міністерство екології має право заборонити будівництво, реконструкцію або розширення об’єктів промислового чи іншого призначення, проведення робіт з експлуатації природних ресурсів, якщо вони порушують природоохоронне законодавство, а також притягти до відповідальності як організації, так і окремих громадян у разі порушення природоохоронного законодавства.

Міністерство екології та природних ресурсів працює в тісному зв’язку з Міністерством охорони здоров’я та підпорядкованими йому санітарно-епідеміологічними службами, Міністерством сільського господарства, Державним комітетом з гідрометеорології, Державним комітетом водного господарства, Державним комітетом з питань геології, Державним комітетом земельного господарства, Національним комітетом авіації України.:

Міністерство екології та природних ресурсів працює в тісному зв’язку з Міністерством охорони здоров’я та підпорядкованими йому санітарно-епідеміологічними службами, Міністерством сільського господарства, Державним комітетом з гідрометеорології, Державним комітетом водного господарства, Державним комітетом з питань геології, Державним комітетом земельного господарства, Національним комітетом авіації України. Рішення Міністерства екології та природних ресурсів, винесені в межах його компетенції, є обов’язковими для виконання всіма міністерствами, об’єднаннями, підприємствами та організаціями.

authorStream Live Help