Іваха Л.І.Освітні стратегії соціалізації особистості громадянського су

Views:
 
Category: Entertainment
     
 

Presentation Description

No description available.

Comments

Presentation Transcript

Слайд 21:

Освітні стратегії соціалізації особистості громадянського суспільства Науково-теоретичні аспекти обласного проекту 2015-2020

Слайд 21:

Поняття про соціалізацію особистості , механізми соціалізації . Соціалізація являє собою процес становлення особистості , поступове засвоєння нею вимог суспільства , придбання соціально значимих характеристик свідомості і поведінки , які регулюють її взаємини із суспільством . Соціалізація особистості починається з перших років життя і закінчується періодом громадської зрілості людини , хоча , зрозуміло , повноваження , права й обов'язки , набуті нею, не говорять про те, що процес соціалізації цілком завершений: по деяких аспектах він продовжується все життя . Процес формування , по Д. Смелзеру , відбувається на трьох різних стадіях : стадії наслідування і копіювання дітьми поведінки дорослих;ігрової стадії , коли діти усвідомлюють поведінку як виконання ролі;стадії групових ігор , на якій діти учаться розуміти , що від них чекає ціла група людей . Ці стадії переміняють одна іншу у визначеній послідовності : сенсорно-моторна ( від народження до 2 років ), операційна ( від 2 до 7), стадія конкретних операцій ( з 7 до 11), стадія формальних операцій ( з 12 до 15). Багато психологів і соціологів підкреслюють , що процес соціалізації продовжується протягом усього життя людини

Слайд 21:

Етапи соціалізації

Слайд 21:

Основні етапи соціалізації особистості : дитинство, юність , батьківство , зрілий вік , старість Дитинство.   Соціалізація повинна починатися в дитинстві , коли приблизно на 70% формується людська особистість.У дитинстві закладається фундамент соціалізації , і в теж час це самий незахищений її етап . Соціалізація - акумулятивний процес , у ході якого накопичуються соціальні навички . Діти - єдина категорія населення , що не мають соціальних статусів і соціальних ролей, якщо не вважати статусів « дитина », « чоловіча / жіноча стать», « син / донька », « племінник » і т.п., які вони ще не осмислюють повною мірою . Тому що діти не є виробниками матеріальних благ і не відносяться до категорії економічно самостійного населення , у них не може бути професійних , економічних і політичних статусів і ролей. Їм не знайоме те, з чого складається суть статусів - коло прав і обов'язків . Теоретичні і дуже приблизні знання про соціальні ролі не дозволяють стверджувати , що діти опанували ними чи засвоїли їх . У ролі вони грають , але не поводяться відповідно до вимог соціальної ролі . У дітей тільки ігрове освоєння соціального світу : хлопчиська грають автомобілями , а дівчиська - у дочці-матері . Дорослі ніколи не грають у ролі , якщо не вважати ігровий метод навчання на тренінгу .

Слайд 21:

Основні етапи соціалізації особистості : Юність .  Юність завершує активний період соціалізації . До юнаків звичайно відносять підлітків і молодих людей у віці від 13 до 19 років . Їх ще називають тінейджерами . У цьому віці відбуваються важливі фізіологічні зміни ( одне з них - настання статевої зрілості ), яке спричиняє визначені психологічні зрушення : поява потягу до протилежної статі , агресивність , яка нерідко невмотивована , виявляється схильність до необміркованого ризику і не уміння оцінити ступінь його небезпеки , підкреслене прагнення до незалежності і самостійності.Психофізіологічні зміни не можуть не вплинути на хід і зміст соціалізації . Схильність до інновацій і творчості , невизнання всіх і всяких авторитетів , з одного боку, підкреслена автономія і незалежність - з іншої , породжують особливе явище , яке називається молодіжною субкультурою. Вона асоціюється з трьома головними негативними рисами, явищами-символами : наркотиками, сексом і насильством Труднощі соціалізації в цей період зв'язані з трьома головними обставинами:розбіжністю між високим рівнем домагань ( прагнення стати героєм , прославитися ) і низьким соціальному статусом, який заданий їх віком;розбіжністю старого стилю батьківства , орієнтованого на те, що для матері син і дочка завжди залишається дитиною , і нових потенційних можливостей тінейджерів , заданих їх психофізіологічним подорослішанням;протиріччя між орієнтацією , що підсилилася , на самостійність і залежність , яка підсилилася від думки і поведінки однолітків . Головною проблемою серед тінейджерів є рольовий конфлікт , чи рольове безправ'я юнаків .

Слайд 21:

Основні етапи соціалізації особистості : Батьківство .  Взаємини , що складаються між батьками ( матір'ю і батьком ) і дітьми , є вирішальним моментом соціалізації . Вони виявляють себе в самий відповідальний момент - коли людина найбільш сприйнятлива до добра і зла, коли вона найбільш довірлива і відкрита усьому новому, а саме в період дитинства . Друга характерна риса - взаємини продовжуються все життя і , отже , роблять найбільш тривалий вплив . Третя риса - батьківсько-дитячі відносини є самими тісними і близькими відносинами , які тільки можуть існувати в людському суспільстві . Багато хто переконаний , що батьківські почуття передаються біологічно і пробуджуються з появою першої дитини . Дійсно , у всіх живих істот - від птахів і до ссавців батьківська турбота запрограмована генетично . Однак для людських істот це справедливо на половину. Батьківство - насамперед відношення , яке соціально здобувається . Практично тільки в людей є можливість дітей підкинути чи передати на виховання в іншу родину або віддати під опіку держави . Тільки людські істоти придумали спеціальні установи для дітей , що залишаються , і систему санкцій , за допомогою яких або карають за порушення , або заохочують за дотримання відносин батьківства .

Слайд 21:

Основні етапи соціалізації особистості : Зрілий вік .  У зрілому віці переборюється рольовий конфлікт ( рольове безправ'я ). Психофізіологічне подорослішання збігається із соціальним і економічним дорослішанням , домагання , амбіції і надії юності одержують задоволення пропорційне витраченим зусиллям і придбаним знанням . Зрілий вік характеризує розквіт людської особистості . Зрілий вік не є самостійним етапом соціалізації . Це збірне поняття , яке охоплює кілька циклів людського життя , розділених найважливішими подіями : оволодіння професії , проходження армійської служби , початок трудової діяльності , чи одруження заміжжя , створення родини , народження дітей . Настання зрілого віку , тобто дорослого життя , може затягнуться в наслідок навчання (у вузі ) до 21-23 років чи прискориться через ранній початок трудової діяльності . Якщо нижня границя зрілого віку не визначена , то його верхня границя позначена виходом на пенсію.Молода людина , що претендує на статус дорослого повинна відповідати:сама себе забезпечувати засобами існування;розпоряджатися грошима незалежно від інших;бути самостійною у виборі способу; допуск до голосування на виборах;вступ у шлюб . Доросле життя - самий активний період соціалізації , тому що саме в цей час спостерігається освоєння соціальних ролей не в ігровий , а в реальній ситуації . Уперше вирівнялися обсяги прав і обов'язків , потреб і засобів їхнього задоволення .

Слайд 21:

Основні етапи соціалізації особистості : Старість.  Конкретний вік , у тому числі літній , визначає придатність чи непридатність , до виконання соціальних ролей і видів діяльності . З виходом на пенсію завершується активний період соціалізації , зменшується потреба старших у родині . Літня людина перестає виконувати найголовнішу функцію - бути виробниками матеріальних цінностей.Перехід з фази зрілості у фазу старості стосується змін трудового статусу, змісту роботи , мотивації і відносини до життя , а також відносини до роботи як до джерела доходів і матеріального задоволення , працездатності , кола спілкування і самооцінки . Незвичний надлишок вільного часу, відхід з виробництва і поява нових ролей змушують літню людину заново проходити процес адаптації , хоча старіння людського організму виснажує резерви для повторної адаптації . . З виробника вона перетворюється в споживача , а тим самим в утриманця . Перехід з фази зрілості у фазу старості стосується змін трудового статусу, змісту роботи , мотивації і відносини до життя , а також відносини до роботи як до джерела доходів і матеріального задоволення , працездатності , кола спілкування і самооцінки . Незвичний надлишок вільного часу, відхід з виробництва і поява нових ролей змушують літню людину заново проходити процес адаптації , хоча старіння людського організму виснажує резерви для повторної адаптації . Відчуття наближення старості і почуття безперспективності виникають тому, що в старих губиться те, що властиво іншим віковим групам , а саме - наявність життєвих планів . Життєвий план - ідеалізована картина майбутнього життя , стрижнем якого служить передбачувана траєкторія соціальної кар'єри і сума можливих досягнень . У молодому віці життєві плани приймають форму невизначеної мрії , неясних бажань , у зрілому - чітко вибудованої посадової кар'єри , а в літньому віці вони зникають .

Слайд 21:

5 основних етапів (стадій) соціалізації: Залежно від віку індивіда розрізняють : Первинна соціалізація , або стадія адаптації (від народження до підліткового періоду дитина засвоює соціальний досвід некритично, адаптується, пристосовується, наслідує). Стадія індивідуалізації (з'являється бажання виділити себе серед інших, критичне ставлення до суспільних норм поведінки). У підлітковому віці стадія індивідуалізації, самовизначення “світ і я” характеризується як проміжна соціалізація, тому що усе ще не стійке у світогляді і характері підлітка. Юнацький вік ( 18-25 років) характеризується як усталено концептуальна соціалізація, коли виробляються стійкі властивості особистості. Стадія інтеграції (з'являється бажання знайти своє місце в суспільстві, “вписатися” у суспільство). Інтеграція проходить благополучно, якщо властивості людини приймаються групою, суспільством. Якщо ж не приймаються, можливі такі виходи: - збереження своєї несхожості і поява агресивних взаємодій (взаємовідносин) з людьми і суспільством; - зміна себе (стати як всі); - конформізм, зовнішнє угодовство, адаптація. Трудова стадія соціалізації охоплює весь період зрілості людини, весь період її трудової діяльності, коли людина не тільки опановує соціальний досвід, але й відтворює його за рахунок активного впливу людини на середовище через свою діяльність. Післятрудова стадія соціалізації розглядає похилий вік як вік, що робить істотний внесок у відтворення соціального досвіду, у процес передачі його новим поколінням.

Слайд 21:

Висновки : Соціалізація являє собою процес становлення особистості , поступове засвоєння нею вимог суспільства , придбання соціально значимих характеристик свідомості і поведінки , які регулюють її взаємини із суспільством . Фрейд виділив психологічні механізми соціалізації : імітацію , ідентифікацію , почуття сорому і провини . Багато психологів і соціологів підкреслюють , що процес соціалізації продовжується протягом усього життя людини , і стверджують , що соціалізація дорослих відрізняється від соціалізації дітей декількома моментами. Соціалізація дорослих скоріше змінює зовнішню поведінку , у той час як соціалізація дітей формує ціннісні орієнтації . Соціалізація дорослих розрахована на те, щоб допомогти людині набути визначені навички , соціалізація в дитинстві в більшій мірі має справу з мотивацією поведінки . Отже , соціалізація - акумулятивний процес , у ході якого накопичуються соціальні навички . Використана література : 1. Материалы «Международной научно-практической конференции XXI век: духовно-нравственное и социальное здоровье человека». 2. Социология, под. Ред. Лавриненко В.Н., Юнити - Москва, 2002 г. 3. Социология, Кравченко С.А., Экзамен - Москва, 2002 г. 4. Социология социальных изменений, Штомпка П., Москва, 1996 г. 5. Что такое личность, Ильенков И.В., Москва 1991 г .  

Слайд 21:

Теоретико-методологічні засади процесу соціалізації дітей та учнівської молоді в сучасному освітньому просторі Проекту Концепції громадянської освіти та виховання п ередбачає, що результатом успішної соціалізації дитини можна вважати її готовність до виконання соціальних ролей: а) Я – успішний учень, у дорослому житті – успішний працівник; б) Я – система громадянських компетентностей , у дорослому житті - свідомий громадянин; в) Я – система ціннісних ставлень, у дорослому житті - успішний сім’янин. Державою визначено суспільно важливе завдання для освітян - забезпечити розбудову такого освітнього простору, у якому особистість з раннього дитинства усвідомлювала б свою суспільну значущість і через систему ціннісних ставлень набувала досвіду взаємодії з соціумом.

Слайд 21:

Обласна науково-методична проблема “ Cоціалізація дітей та учнівської молоді в сучасному освітньому просторі: методологічний та методичний підходи ” Саме на подолання цих негативний явищ в освітньому просторі й пошук більш ефективних шляхів, форм і методів соціалізації особистості спрямована мета обласної науково-методичної проблеми . Задачі, які необхідно розв'язати: Проаналізувати науково-теоретичну та методичну літературу з проблеми дослідження. Виявити та схарактеризувати інноваційні засоби соціалізації особистості в сфері загальноосвітньої та позашкільної освіти, які впливають на ефективність формування соціальних компетентностей , необхідних для входження в соціум. Розробити та апробувати модель інноваційного соціалізуючого простору, яка б сприяла підвищенню ефективності соціалізації дітей та учнівської молоді. Апробувати форми і методи роботи педагогічного працівника до здійснення соціалізації особистості .

Слайд 21:

Фактори соціалізації Передбачається, що успішна реалізація обласної науково-методичної проблеми вплине у соціальному середовищі на стан духовного зубожіння молоді, трудової зайнятості випускників шкіл, підліткової злочинності, правової освіти дорослих стосовно дотримання та захисту прав неповнолітніх. В освітньому просторі будуть вирішенні питання, пов'язанні з : - підвищенням професійної майстерності педагогів щодо здійснення процесу соціалізації особистості, - соціалізуючою спрямованістю педагогічних інновацій, - поліпшенням міжособистісних стосунків між учасниками навчально-виховного процесу, - правовою освітою неповнолітніх. Макрофактори ( гр. makros - великий, великих розмірів) - космос, планета, світ, країна, суспільство, держава - впливають на соціалізацію всіх жителів планети або дуже великих груп людей, які проживають у певних країнах. Мезофактори (гр. mesos - середній, проміжний) - умови соціалізації великих груп людей, які виділяються за національною ознакою (етнос як фактор соціалізації"); за місцем і типом поселення, в якому вони живуть (регіон, село, місто,селище); за належністю до аудиторії тих чи інших засобів масової комунікації (радіо, телебачення, кіно та інші). Мікрофактори (гр. mikros - малий) соціальні групи, що безпосередньо впливають на конкретних людей (сім'я, група ровесників, мікросоціум , організації, в яких здійснюється соціальне виховання, - навчальні, професійні, громадські та інші).

Слайд 21:

Сутність інноваційних змін Сутність інноваційних змін, які можуть настати внаслідок розбудови такого освітнього простору, полягає у формуванні готовності дитини, підлітка, юнацтва до взаємодії з соціумом, тобто простором у широкому соціальному значенні. Тому, об'єктами змін в освітньому соціалізуючому просторі можуть бути: зміст освіти (варіативна частина, збагачена громадянознавчими та соціалізуючими курсами, факультативами); нетрадиційні форми оцінювання ( рейтингове, автентичне, творче); форми організації навчально-виховного процесу (дистанційні, інклюзивна освіта, самоосвіта); управлінська діяльність (корпоративна культура, аксіологічний, синергетичний , акмеологічний підходи, лідерство в освіті, самоврядування); зміст виховання (громадянська освіта й виховання, ціннісні ставлення, профорієнтація); співпраця з соціумом (родинно-шкільне виховання, взаємодія з соціальними інститутами, органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробнича сфера, ринок праці); співпраця з науковими, науково-методичними установами (додаткова професійна освіта, набуття спеціальних компетентностей , експериментальна робота, висвітлення й передача перспективного педагогічного досвіду тощо).

Слайд 21:

Ознакою успішності процесу соціалізації особистості підлітка є його готовність взаємодіяти з соціумом. Виділяються три шляхи формування цієї ознаки: - перший шлях, коли дорослі самі формують ті чи інші життєві компетентності підлітків у практиці особистісних взаємовідносин; - другий – набуття життєвого досвіду відбувається в стосунках з ровесниками; - третій – одночасно і в стосунках з дорослими, і в стосунках з однолітками. На ефективність формування готовності підлітка взаємодіяти з соціумом впливають такі чинники освітнього простору: - інтеграція виховного та навчального процесів, психолого-педагогічна служба, - учнівське самоврядування, - взаємодія сім’ї, школи, місцевої громади; - засоби - рідна мова, культура, позитивний приклад батьків, родинні цінності, традиції, ідеали, спільна праця, державницько-громадський характер управління навчальним закладом.

Слайд 21:

Методичні рекомендації до реалізації Програми обласного науково-методичного проекту “Освітні стратегії соціалізації особистості громадянського суспільства” Методист-координатор соціально-просвітниького напряму: - надає практичну допомогу навчальним закладам у підготовці та проведенні методичних заходів із залученням провідних науковців з питань соціалізації особистості; - здійснює бібліографічний огляд літератури з теми дослідження, поповнює методичний книжковий фонд, ; - розробляє спільно з керівниками РМО та психологічною службою цикл практичних занять, тренінгів для класних керівників, психологів, соціальних педагогів, педагогів-організаторів з метою оволодіння ними сучасними соціально-педагогічними формами і методами сприяння соціалізації особистості у контексті позаурочної виховної діяльності; - проводить “дискусійні педагогічні столи ” з питань теоретико-методологічних засад процесу соціалізації особистості; - організує проведення вхідної діагностики (рівень готовності учнів до взаємодії з соціумом, віковими категоріями, стан підготовки педагогічних працівників до здійснення соціалізації особистості), узагальнює та аналізує її результати.  

Слайд 21:

Навчальний заклад, позашкільний заклад: - здійснює аналіз наявних ресурсів щодо впливу на стан соціалізації, визначає напрями введення інноваційних змін; - обговорює питання участі навчального закладу в дослідженні науково-методичної обласної проблеми на засіданнях органів самоврядування; - організує роботу творчих груп педагогічних працівників та інших спеціалістів за темою дослідження; - активізує роботу Ради навчального закладу, Опікунської ради, органів учнівського самоврядування; - вивчає особливості та потенційні можливості виробничих, наукових, інформаційних установ, закладів соціокультурної сфери, сім'ї щодо створення належних соціально-педагогічних умов соціалізації особистості; - налагоджує діяльність шкільних профілактичних рад; - зміцнює матеріально-технічну, навчально-дидактичну базу гурткової, секційної, клубної роботи в навчальному закладі; - залучає дітей, учителів до проведення вхідної діагностики за методиками, визначеними районним (міським) методичним кабінетом, узагальнює її результати на рівні закладу, забезпечує зберігання діагностичних матеріалів до завершення реалізації науково-методичної проблеми; - забезпечує участь педагогічних працівників у районних і обласних методичних заходах за тематикою дослідження; - здійснює аналіз експериментальної діяльності в школі на предмет впливу її результатів на рівень соціалізації дітей та школярів.

Слайд 21:

Рекомендовано для обговорення на педагогічних радах Стратегічні орієнтири освітньої політики України. Педагогічні проекти та їх реалізація. Педагогічне проектування процесу соціалізації учнів різних вікових груп. Система педагогічних впливів спрямованих на соціалізацію учнів. Психологічний комфорт – як умова ефективної соціалізації учнів. Система та цілеспрямована діяльність педагогічного колективу навчального закладу з проблеми формування громадянської свідомості учнів. Професійне самовизначення як чинник соціалізації та адаптації учнів. Методи та прийоми створення ситуації успіху як напрямок соціалізації особистості

Слайд 21:

ВИСНОВКИ 1.Соціалізація підростаючого покоління відбувається під стихійним або цілеспрямованим впливом величезної кількості відповідних суспільних структур та інститутів, виховна роль яких по-різному виявляється на вікових стадіях цього процесу. Важливим виховним фактором є найближче соціальне оточення, в якому проходить життя і діяльність учня, тобто середовище у вузькому розумінні цього слова – сім’я, дитячий колектив, товариші, дорослі люди, з якими безпосередньо спілкуються школярі. 2. Суспільно важливе завдання для освітян - забезпечити розбудову такого освітнього простору, у якому особистість з раннього дитинства усвідомлювала б свою суспільну значущість і через систему ціннісних ставлень набувала досвіду взаємодії з соціумом. 3. Ознакою успішності процесу соціалізації особистості підлітка є його готовність взаємодіяти з соціумом. Нами виділяються три шляхи формування цієї ознаки: - перший шлях, коли дорослі самі формують ті чи інші життєві компетентності підлітків у практиці особистісних взаємовідносин; - другий – набуття життєвого досвіду відбувається в стосунках з ровесниками; - третій – одночасно і в стосунках з дорослими, і в стосунках з однолітками.  4. Готовність підлітка взаємодіяти з соціумом є умовним показником його позитивної соціалізації та визначається за такими критеріями : а) суспільно ціннісна спрямованість; б) свідома соціальна поведінка; в) соціально-психологічні компетентності, які формуються в ході засвоєння особистістю системи спілкування та через включення в суспільну діяльність.   5.Характерними рисами інноваційних освітніх технологій ХХІ століття є формування в учнів здатності до розуміння нових, незвичайних ситуацій, прогнозування майбутніх подій, оцінки наслідків прийнятих рішень і, більше того, навіть до створення можливого і бажаного майбутнього.

authorStream Live Help